Рішення № 2666351, 10.11.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.11.08 р. Справа № 41/34пн

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м. Донецьк

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Донецьк

про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0077 га під розміщення торгівельного павільйону по вул. Савченко, привести зазначену земельну ділянку в придатний для використання стан, зобов'язання відповідача сплатити розмір заподіяної шкоди у сумі 312,89 грн.

При участі представників:

від позивача: Рубльова М.В. - довіреність від 19.05.2008р. №01/13-2905

від відповідача: не з'явились

в засіданні брали участь: прокурор Бахарєв М.А. - посвідчення №2355

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Донецьк про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0077 га під розміщення торгівельного павільйону по вул. Савченко, привести зазначену земельну ділянку в придатний для використання стан, зобов'язання відповідача сплатити розмір заподіяної шкоди у сумі 312,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що відповідачем використовується земельна ділянка загальною площею 0,0077 га під розміщення торгівельного павільйону по вул. Савченко, з них: земельна ділянка площею 0,059 га без правовстановлюючих документів та державної реєстрації, що раніше використовувалась на підставі рішення Донецької міськради від 31.10.2000 року № 431/4; земельна ділянка площею 0,018 га, що використовується самовільно під збільшення території без одержання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, встановлення її меж в натурі (на місцевості) та його державної реєстрації, що є порушенням ст.ст. 125, 126 ЗК України.

Прокурором зазначено, що нарахована шкода, яка заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 312,89 грн., відповідачем до теперішнього часу не сплачена.

Позивачем надано суду доповнення до позовної заяви (вих. № 01/15-2153 від 16.04.2008 року), відповідно до якого позивач підтримує позовні вимоги прокурора та додатково зазначає про те, що, згідно листа управління земельних ресурсів Донецької міської ради, відомостей про реєстрацію договору оренди відповідача по спірній земельній ділянці в управлінні не має.

Від прокурора Київського району м. Донецька до суду надійшла заява (вих. № 4хоз08 від 06.11.2008 року), відповідно до якої відповідно до ст. 78 ГПК України прокурор просить суд прийняти відмову від позову Прокурора Київського району м. Донецька від позовних вимог в частині звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, залишивши позовні вимоги в частині сплати суми заподіяної шкоди у розмірі 312,89 грн. При цьому, прокурором зазначено, що Постановою Київського районного суду м. Донецька від 13.05.2008 року по справі № 2а-51/08 задоволено позовні вимоги виконавчого комітету Донецької міської ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління земельних ресурсів Донецької міської ради, прокурор Київського району м. Донецька про звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу об'єкту торгівлі та зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_1виконати вимоги рішень виконавчого комітету Донецької міської ради та повернути територіальній громаді м. Донецька самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0077 га, яка використовується для розміщення торгівельного павільйону по вул. Звягільського, 56 шляхом демонтажу встановленого на земельній ділянці торгового павільйону та приведенням її у придатний для подальшого використання стан. Ухвалою Донецького Апеляційного адміністративного суду від 19.08.2008 року у справі № 22-а-7549/08 Постанову Київського районного суду м. Донецька від 13.05.2008 року по справі № 2а-51/08 залишено без змін.

Відповідачем було письмово повідомлено суд про те, що позов про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки розглядався адміністративним судом Київського району м. Донецька 13.05.2008 року. Про день та час розгляду справи 28.10.2008 року відповідач був повідомлений належним чином, але відзиву на позовну заяву не подав, не використав своє право на участь у судовому засіданні, представника в судове засідання не направив. Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів та пояснень достатньо для прийняття рішення, суд вважає за можливе відповідно до ст.75 ГПК України вирішити спір по суті.

Ухвалою по справі від 15.05.2008 року провадження у справі було зупинено до набуття законної сили рішенням Київського районного суду м. Донецька від 13.05.2008 року по справі за позовом виконкому Донецької міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу об'єкту торгівлі.

Ухвалою суду від 21.10.2008 року провадження у справі поновлено у зв'язку з набранням законної сили наведеним рішенням Київського районного суду м. Донецька від 13.05.2008 року.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Головним спеціалістом Донецького міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області 26.11.2007 року проведено перевірку відповідача відповідно до вимог статей 6, 10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” з питання дотримання вимог земельного законодавства, результати якої викладені в акті перевірки від 26.11.2007 року.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано, що на час перевірки відповідачем використовується земельна ділянка загальною площею 0,0077 га під розміщення торгового павільйону, який розташований по вул. Савченко у Київському районі м. Донецька на землях житлової та громадської забудови, з них: земельна ділянка площею 0,0059 га без правовстановлюючих документів та державної реєстрації, що раніше використовувалась на підставі рішення Донецької міськради від 31.10.2000 року № 431/4; земельна ділянка площею 0,0018 га, що використовується самовільно, без правовстановлюючих документів (без встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та його державної реєстрації, що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України.

За результатами перевірки Управлінням з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області відповідачу 26.11.2007 року видано припис № 015539, яким відповідачу приписано усунути виявлені порушення земельного законодавства, а саме, оформити правовстановлюючий документ на земельну ділянку, або звільнити її.

09.01.2008 року здійснено повторну перевірку відповідача з питання дотримання вимог земельного законодавства, якою встановлено, що на час перевірки вимоги припису від 26.11.2007 року № 015539 не виконано, порушення земельного законодавства не усунено. За результатами перевірки 09.01.2008 року відповідачу видано припис № 016105, яким приписано виконати вимоги припису від 26.11.2007 року № 015539.

Постановою Київського районного суду м. Донецька від 13.05.2008 року по справі № 2а-51/08 розглянуті позовні вимоги виконавчого комітету Донецької міської ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління земельних ресурсів Донецької міської ради, прокурор Київського району м. Донецька про звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу об'єкту торгівлі.

Постановою Київського районного суду м. Донецька від 13.05.2008 року по справі № 2а-51/08 задоволено наведений позов, зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_1виконати вимоги рішень виконавчого комітету Донецької міської ради та повернути територіальній громаді м. Донецька самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0077 га, яка використовується для розміщення торгівельного павільйону по вул. Звягільського, 56 шляхом демонтажу встановленого на земельній ділянці торгового павільйону та приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

Ухвалою Донецького Апеляційного адміністративного суду від 19.08.2008 року у справі № 22-а-7549/08 Постанову Київського районного суду м. Донецька від 13.05.2008 року по справі № 2а-51/08 залишено без змін.

Як зазначалось, від прокурора Київського району м. Донецька до суду надійшла заява, відповідно до якої, згідно ст. 78 ГПК України, прокурор просить суд прийняти відмову від позову Прокурора Київського району м. Донецька від позовних вимог в частині звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. Позивачем у судовому засіданні заяву прокурора про відмову від позову підтримано.

Прокурору та позивачу роз'яснено, що повторне звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Зважаючи на обставини справи та право позивача відмовитися від позову повністю або частково, передбачене ст. 22 ГПК України, відмова від позову в частині звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки прийнята судом.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

З урахуванням викладеного, провадження по справі в частині зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0077 га під розміщення торгівельного павільйону по вул. Савченко, привести зазначену земельну ділянку в придатний для використання стан підлягає припиненню в порядку п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо вимог прокурора про зобов'язання відповідача сплатити розмір заподіяної шкоди у сумі 312,89 грн., то такі вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами, а саме законами України "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про місцеве самоврядування" та іншими законами, також Земельним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Cтаттею 2 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до п. 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

На підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окремих випадках -районних і обласних рад, земельні ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Лише така реєстрація надає документам легітимності.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (п. 3 ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок” наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”. За приписами цієї статті, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Виходячи з матеріалів справи, рішення позивача про передачу відповідачу у власність спірної земельної ділянки або надання її у користування (оренду), відсутнє, в матеріалах справи відсутні вчинені відповідачем правочини щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка використовувалась відповідачем самовільно, з порушенням земельного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26.11.2007 року та від 09.01.2008 року.

Тобто, матеріалами справи підтверджується самовільне заволодіння відповідачем спірною земельною ділянкою, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, що здійснюється без наявності відповідного рішення та/або вчинення правочину щодо спірної земельної ділянки.

Начальником Донецького міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки на території м. Донецька, розтащованої у Київському районі міста по вул. Савченко, 6а, відповідно до якого розмір заподіяної відповідачем шкоди склав 312,89 грн.

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним.

Згідно статті 5 цього ж закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена угода). Пунктом 16 Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року передбачено, що недоотримані суми вважаються шкодою і підлягають стягненню на користь власника, права якого порушено.

Земельна ділянка, зайнята відповідачем, є державною власністю, суб'єктом права якої з метою його захисту, згідно п. 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, виступає Великоновосілківська районна державна адміністрація.

Отже, протиправними діями відповідача, які полягають у незаконному, самовільному використанні земельної ділянки, заподіяно шкоду, розмір якої складає 312,89 грн.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги прокурора в частині зобов'язання відповідача сплатити розмір заподіяної шкоди у сумі 312,89 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 13 Конституції України, ст.ст. 2, 116, 125, 126, 156, 211 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України „Про оренду землі”, ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”, ст. 2, 5 Закону України “Про плату за землю”, ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 78, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Прокурора Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Донецьк про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0077 га під розміщення торгівельного павільйону по вул. Савченко, привести зазначену земельну ділянку в придатний для використання стан, зобов'язання відповідача сплатити розмір заподіяної шкоди у сумі 312,89 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Донецьк (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь місцевого бюджету м. Донецька заподіяну шкоду у розмірі 312,89 грн.

Провадження у справі в частині зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0077 га під розміщення торгівельного павільйону по вул. Савченко, привести зазначену земельну ділянку в придатний для використання стан - припинити.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Донецьк (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України державне мито в розмірі 102 грн.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Донецьк (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок № 31216259700004 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, отримувач: код ЄДРПОУ 34686537, державний бюджет м. Донецьк, Ворошиловський район; призначення платежу: код бюджетної класифікації 22050000) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 118 грн.

Суддя