Рішення № 26663508, 17.09.2012, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 121/6317/12

2/121/2043/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2012 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

в складі: головуючої судді Блейз І.Г.,

за участю секретаря Копосової Н.І.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа АТ «Просто- страхування»

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся із відповідним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем 31 липня 2011 року скоєно дружньо-транспортну пригоду, відповідно до якої постраждав автомобіль позивача. Постановами судів від 16.08.2011 року та 08.09.2011 року відповідача визнано винним у скоєнні даного ДТП. Діями відповідача позивачу завдано матеріальну шкоду у розмірі 2500 грн та моральну шкоду у розмірі 5000 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не зявився, про причини неявки не повідомив, сповіщений належним чином. Проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник третьої особи у судове засідання не зявився, сповіщений належним чином.

Суд, заслухавши позивача, вивчивши матеріали цивільної справи, всебічно зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає установленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 31 липня 2011 року відбулася дорожньо-транспортна пригода, винним у якої визнано відповідача.

Постановою Феодосійського міського суду АРК від 16.08.2011 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду АРК від 08.09.2011 року, відповідача визнано у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач є власником пошкодженого автомобілю. (а.с.94)

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Судом встановлено, що відповідачем укладено договір страхування цивільно-правової відповідальності із АТ «Просто-страхування»(а.с.46)

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхування здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто виходячи із суті такого страхування Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до страхового полісу відповідача ліміт відповідальності за спричинення матеріальної шкоди складає 51 000 грн.

Статтею 22 Закону також передбачено, що потерпілому відшкодовується моральна шкода в розмірі не більше 5 відсотків ліміту, зазначеного в п. 9.3 ст. 9 Закону - 51 тис. грн., тобто ліміт відповідальності становить 2550 грн.

Відповідно до договору страхування із третьою особою, страховик відшкодовує шкоду у випадках, передбачених ч2 п.п 1,2 ст 23 ЦК України. У разі встановлення моральної шкоди з підстав, передбачених ч2 п.п 3,4 ст 23 ЦК України, моральну шкоду відшкодовує винна особа.

Відповідно до ст 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частиною другою вказаної статті передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За змістом положень зазначеного Закону та ст. 1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування; у разі відсутності такої згоди за її заявою до субсидіарної відповідальності залучається страховик.

Відповідач у запереченнях зазначав, що він не згоден на відшкодування шкоди у звязку із тим, що його відповідальність застраховано.

Відповідно до п.8 постанови пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27.03.1992 року №6, зазначено, що особа, яка відповідає за шкоду, спричиненою за виною іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.

Відповідно до розяснень Верховного суду України, не суперечить закону предявлення за вибором потерпілого вимоги про відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи, якщо, за законом, межі відповідальності останнього та особи, за яку вона відповідає, однакові. Таким чином, якщо потерпілий предявив позов до винної особи, позов може бути задоволено, якщо особа, яка повинна нести відповідальність замість винної особи, має право регресу до винної особи.

Відповідно до ст. 38.1.1 Закону про цивільну відповідальність, страховик має право регресу до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону; д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування); - до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини; - до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.

У судовому засіданні не встановлено обставин, передбачених ст 38.1 Закону, які дають страховику право регресу до відповідача. Той факт, що відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності, не свідчить про наявність навмисного пошкодження здоровя позивача, оскільки даних обставин не встановлено. Факт наявності вини відповідача у скоєнні адміністративного правопорушення свідчить лише про навмисне порушення Правил дорожнього руху України, а не про умисел на пошкодження майна позивача.

Таким чином, оскільки відповідач застрахував свою відповідальність, а право регресу у страховика до відповідача відсутнє, відшкодування матеріальної шкоди є обовязком третьої особи.

У судовому засіданні встановлено, що позивач не звертався до страхової компанії та не надавав документів на підтвердження наявності майнової шкоди (а.с.5-7)

Таким чином, оскільки позивач не звертався до страхової компанії з приводу отримання відшкодування за наданими ним фінансовими документами на підтвердження своїх витрат у звязка ремонту автомобілю після ДТП, відмову у відшкодуванні за наданими страховій компанії чеками не отримував, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача матеріальної шкоди, оскільки даний позов є передчасним та позивач не позбавлений права звернутися із даними вимогами до страхової компанії.

У разі отримання відмови у відшкодуванні від страховика, позивач не позбавлений права звернутися до АТ «Просто-страхування»із вимогами про примусове стягнення шкоди у судовому порядку, а у разі її недостатності із позовом до відповідача відповідно до положень ст. 1194 ЦК України.

Відповідно до ст. 12 Закону про цивільну відповідальність, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Оскільки франшиза не сплачується у разі проведення відшкодування, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача розмір франшизи, а саме, 510 грн.

У судовому засіданні судом розяснено позивачу право звернутися із позовними вимогами до третьої особи, однак даних вимог заявлено не було. Позивач наполягав на стягненні матеріальної шкоди саме з відповідача.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи у випадку, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Судом встановлено, що позивачу завдано моральні страждання пошкодженням його майна.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, ступеня вини особи, що завдала моральну шкоду, душевні страждання позивача а також вимоги розумності і справедливості. З обліком наведеного, суд визначає розмір суми на відшкодування моральної шкоди у 1 000,00 грн.

Оскільки у даному випадку шкоду заподіяно майну позивача, відсутній обовязок страхової компанії відшкодувати дану шкоди, суму морального відшкодування повинно бути стягнуто з відповідача.

Вказані вище обставини свідчать про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст 88 ЦПК України, суд здійснює розподіл судових витрат та вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір за вимоги матеріального характеру у розмірі, що мав місце станом на звернення до суду позивача, 02.11.2011 року.

Повний текст рішення складено 18 вересня 2012 року.

ст.ст. 10, 11, 60 84, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 1167, 1187 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, 02 травня 1966 року, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, АРК, у відшкодування матеріальної шкоди 510 грн, у відшкодування моральної шкоди 1000 грн, а загалом 1510 грн (одну тисячі пятсот десять грн..)

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, , 02 травня 1966 року, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, АРК, судовий збір у розмірі 8 грн 50 коп та витрати на інформаційно-технічний розгляд справи у розмірі 37 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь держави судовий збір у розмірі 188,20 грн (реквізити для перерахування: отримувач коштів державний бюджет м. Феодосія, 22030001, код одержувача (код за ЄДРПОУ) 37986011, банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України в АРК, м. Сімферополь, код банку одержувача (МФО) 824026, рахунок отримувача 31216206700024, Феодосійський міський суд, код ЄДРПОУ суду 02897135).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим м. Феодосія через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підписОСОБА_3