Рішення № 26661443, 10.08.2012, Красногвардійський районний суд

Справа № 111/3424/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2012 року смт Красногвардійське

Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Проскурні С.М.,

секретаря Грабовенко К.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Красногвардійське цивільну справу за позовом Кримського республіканського благодійного фонду допомоги біженцям та переселенцям «Крим-2000»до Амурської сільської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю, зобовязання вчинити певні дії, третя особа мусульманська релігійна громада «Аль-Медина»,

В С Т А Н О В И В:

Кримський республіканський благодійний фонд допомоги біженцям та переселенцям «Крим-2000»у липні 2012 року звернувся до суду з позовом до Амурської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно нежитлову будівлю, розташовану по вул. Чікаренка, 54 в с. Новозуївка Красногвардійського району.

Вимоги обґрунтовані укладенням у простій письмовій формі 09 червня 1998 року договору купівлі-продажу зазначеної будівлі в КСП ім. Кірова та відмовою Амурської сільської ради оформити позивачу право власності на нежитлову будівлю через відсутність у нього державного акту на право власності на земельну ділянку.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов та доводи в його обґрунтування, викладені в позовній заяві. Просив визнати право власності Кримського республіканського благодійного фонду допомоги біженцям та переселенцям «Крим-2000»на нерухоме майно нежитлову будівлю, розташовану в с. Новозуївка по вул. Чікаренка, буд.54 та зобовязати Амурську сільську раду видати свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно.

Представник відповідача до суду не зявився. Від Амурського сільського голови ОСОБА_3 надійшло письмове клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника. Амурська сільська рада не заперечує щодо визнання права власності на спірну нежитлову будівлю за позивачем.

Відповідно до частини другої статті 158 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У судовому засіданні представник третьої особи вважав обґрунтованими позовні вимоги позивача, зазначивши, що з 1998 року у користуванні мусульманської релігійної громади «Аль-Медина»знаходиться будівля, розташована по вул. Чікаренка, 54 в с. Новозуївка, та використовується для релігійних заходів.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи і розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною третьою статті 10, частиною першою статті 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 42 та частини першої статті 47 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 р. (далі ЦК УРСР), який був чинним на момент виникнення правовідносин, правочини можуть вчинятися усно або в письмовій формі.

Нотаріальне посвідчення правочину обовязкове лише у випадках, встановлених в законі.

Для правочинів, які виходять за межі звичних та торкаються суттєвих інтересів осіб, закон передбачає кваліфіковану письмову форму нотаріально посвідченого документа.

В законодавстві приписи щодо необхідності вчинення правочину в нотаріальній формі, як правило, відносяться до правочинів, які стосуються найбільш значущого вартісного майна.

Так, пункт 27 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 № 18/5 містив перелік правочинів, які підлягали обовязковому нотаріальному посвідченню. До них відносились, зокрема, договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, довічне утримання) жилого будинку, іншого нерухомого майна (статті 227, 242, 244, 426 Цивільного кодексу).

Недотримання нотаріальної форми тягне за собою недійсність правочину з наслідками, передбаченими частиною другою статті 47 ЦК УРСР.

Такий правочин вважається нікчемним, він не має юридичної сили, а, відтак, не породжує тих прав та обовязків, на виникнення яких він був спрямований.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України в пункті 4 своєї постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»від 28.04.1978 № 3 (зі змінами) якщо така угода виконана повністю або частково однією зі сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд на підставі частини другої статті 47 ЦК УРСР за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження.

В якості підстави виникнення права власності позивач посилається на договір купівлі-продажу від 09.06.1998 р., укладений у простій письмовій формі з КСП ім. Кірова.

Право продажу майна належить власнику (стаття 225 ЦК УРСР). Втім, до суду не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність у продавця правовстановлювальних документів на спірну нежитлову будівлю. Покупцем у зазначеному договорі вказано Кримський республіканський благодійний фонд допомоги біженцям та переселенцям «Крим-2000», первинна реєстрація якого була здійснена згідно з наданими до суду документами 06.11.1998 р.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»від 17.02.2011 р., статті 18 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 р. будівництво обєктів містобудування незалежно від форми власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом обєкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 461, передбачено механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів органами Держархбудінспекції.

Згідно зі статтею 331 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Загальною процедурою вирішення спорів щодо визнання права власності на обєкти будівництва є адміністративна процедура.

Позивачу повинно було спочатку звернутися до відповідних органів влади, надавши докази про те, що будова відповідає вимогам будівельних, протипожежних та санітарних норм, а у випадку відмови в оформленні права власності вирішувати спір у суді.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до відповідних органів влади з приводу оформлення права власності, ніякого рішення з цього приводу компетентними органами, крім Амурської сільської ради, якою було відмовлено в оформленні права власності у звязку з відсутністю державного акта на право власності на присадибну ділянку, не приймалося.

Відповідно до частини третьої статті 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Безперечних доказів про те, що спірне будівництво (капітальний ремонт) було здійснено з додержанням вказаних норм і правил, матеріали справи не містять.

Отже, правових підстав для задоволення позову Кримського республіканського благодійного фонду допомоги біженцям та переселенцям «Крим-2000»немає.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення в межах заявлених позовних вимог позову Кримського республіканського благодійного фонду допомоги біженцям та переселенцям «Крим-2000»до Амурської сільської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю, розташовану по вул. Чікаренка, 54 в с. Новозуївка Красногвардійського району, зобовязання видати свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно.

На підставі викладеного, керуючись статтями 42, 47, 225 ЦК УРСР, 331, 375 ЦК України, 3, 10, 11, 60, 88, 158, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Кримського республіканського благодійного фонду допомоги біженцям та переселенцям «Крим-2000»до Амурської сільської ради, третя особа мусульманська релігійна громада «Аль-Медина», про визнання права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю, розташовану по вул. Чікаренка, 54 в с. Новозуївка Красногвардійського району, зобовязання видати свідоцтво про право власності, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя