Рішення № 26656875, 09.10.2012, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

09 жовтня 2012 року 2/0538/1307/2012

Рішення

Іменем України

09.10.2012 місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мельник І.Г.,

при секретарі Догаєвій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про визнання недійсним споживчого договору на надання банківських послуг,

ВСТАНОВИВ:

22.03.2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 20.02.2007 року в розмірі 22549,48 гривень. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного кредитного договору відповідач отримав у ПриватБанку кредит в розмірі 9700,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Погашення заборгованості за кредитом здійснюється шляхом внесення позичальником грошових коштів (щомісячний платіж) у розмірі 7% від поточної сумарної заборгованості за кредитним лімітом в строк до 25 числа місяця, наступного за звітним. Відповідач зобовязання за договором належним чином не виконує, внаслідок чого, станом на 31.01.2012 року має заборгованість в сумі 22549,48 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 8098,38 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом 9873,88 гривень, заборгованості по комісії за користування кредитом 3027,24 гривень, штраф фіксована частина 500,00 гривень, штраф процентна складова 1049,98 гривень.

Оскільки відповідач, в порушення вимог Цивільного кодексу України і умов кредитного договору не виконує свої зобов'язання перед ПриватБанком, з посиланням на ст.ст. 526, 527, 530, 617, 625, 1050, 1054 ЦК України, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

17.07.2012 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним договору про надання банківських послуг, укладеного між ним та ПриватБанком, зазначивши, що договір було укладено з порушенням норм чинного законодавства, а саме в порушення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» йому не було повідомлено у повному обсязі про особу і місцезнаходження кредитора та умови кредитування, які вважає несправедливими. Тому на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України позивач наполягає на визнанні договору недійсним та просить суд зобовязати відповідача отримати від нього суму залишку заборгованості рівними частками у строк, передбачений договором.

Представник позивача (відповідача) ОСОБА_2, діюча на підставі довіреності, в судовому засіданні підтримала позовні вимоги заявлені «ПриватБанком» повному обсязі, відносно зустрічного позову заперечувала та пояснила, що грошові кошти, відповідно до укладеного договору, ПриватБанк відповідачу надав шляхом та на умовах, встановлених у договорі. У 2007 році ОСОБА_1 періодично мав прострочену заборгованість, однак проводив сплати, внесенням яких входив до графіку кредитування. Починаючи з 2008 року платежі здійснювалися несвоєчасно та у недостатньому розмірі, отже відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання по договору не виконує, у звязку з чим за договором утворилась заборгованість. Посилаючись на ст.ст. 534, 599, 1048 ЦК України, умови кредитного договору, представник позивача просила позовні вимоги банку задовольнити у повному обсязі. В частині зустрічної позовної заяви пояснила, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому кредитних коштів. У заяві вказано, що клієнт ознайомлений і згоден з умовами та правилами надання банківських послуг. Ставлячи на даній заяві свій підпис позивач підтвердив, що отримав повну інформацію про умови кредитування у ПриватБанку, а також його місцезнаходженні. Крім того, позивачем умови цього договору на протязі певного часу виконувались, зокрема, він отримав кошти, кредитну карту, пін-код до цієї картки, сплатив частину кредиту, сплачував відсотки, комісію.Вважає, що за даних підстав у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

Відповідач (позивач) ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи до судового засідання не зявився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність за участю його представника ОСОБА_3

Представник відповідача (позивача) ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності, позов банку визнала частково в сумі 8098,38 грн., що є заборгованістю за кредитом. В іншій частині просила відмовити у позові, застосувавши наслідки пропуску строків позовної давності. Також зазначила, що ОСОБА_1 був ознайомлений з іншими умовами та правилами надання банківських послуг, з тарифами про умови кредитування. Крім того, банком було в односторонньому порядку проведено збільшення відсоткової ставки за кредитом, у звязку з чим вважає нарахування відсотків безпідставним. Заперечує й проти нарахування комісії і штрафів, оскільки при підписанні заяви про видачу кредиту відповідач, всупереч діючому законодавству, не був ознайомлений з цими умовами. Також пояснила, що ні під час укладання договору, ні в подальшому на неодноразові усні і письмові звернення до ПриватБанку, ОСОБА_1 не було розяснено порядок проведення нарахувань відсотків та сплати по укладеному договору. Вказаними діями банк порушив Закон України «Про захист прав споживачів».

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги «ПриватБанка» підлягають частковому задоволенню, а позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» було перейменоване у Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

20 лютого 2007 р. між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір б\н, відповідно до якого ПриватБанк зобовязався надати відповідачу кредит у розмірі 9700,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_1 в свою чергу зобовязався здійснювати погашення заборгованості щомісячними платежами у розмірі 7% від суми заборгованості. Кредитний договір був укладений у письмовій формі шляхом надання ОСОБА_1 письмової заяви, згідно з якою відповідач приєднався та погодився з тим, що його заява разом із запропонованими банком умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, складає між ним та банком кредитний договір.

Пунктом 3.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що датою укладення договору є дата відкриття рахунку, яку зазначено у розділі «відмітки банку», в заяві про отримання кредиту, яку було підписано ОСОБА_1 В даному конкретному випадку датою укладення договору є 20.02.2007 року.

20.01.2007 року ОСОБА_1 підписом на договорі підтвердив факт отримання платіжної картки і ПІН-коду.

Згідно до положень ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обовязок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звертається (банківське обслуговування, тощо).

Відповідно до положень ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», комерційні банки самостійно встановлюють умови надання кредитів.

Згідно положень ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

А згідно ст. 207 ч.1 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. На підставі вказаних норм закону банком були затверджені стандартні форми умови надання споживчого кредиту фізичним особам, підписані головою правління ПриватБанку, скріплені печаткою банку, до яких приєднався ОСОБА_1 шляхом надання письмової заяви 20 січня 2007 року на отримання кредиту на умовах, які були затверджені банком і доведені до його відома, про що свідчить його підпис.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою, шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що відповідач власним підписом підтвердив те, що він був ознайомлений і згоден з умовами надання банківських послуг, якими передбачені права та обовязки банку, обовязки та права відповідача, відповідальність сторін та інші умови.

На момент укладення договору сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами сторін, правочин був спрямований на отримання кредиту та його погашення згідно умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено, що перед укладанням договору про надання кредиту йому не повідомлялась, передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» інформація.

Посилання ОСОБА_1 на порушення банком вимог Постанови НБУ № 168 від 10.05.2007 року є безпідставним, оскільки на момент укладення договору з банком, вказаний нормативний акт не діяв.

Отже, позивач не довів суду, що банком не були дотримані вимоги чинного законодавства, навпаки, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 своїми діями підписом, фактом отримання ним кредитної картки з ПІН-кодом та частковим погашенням заборгованості, підтвердив надання згоди на укладення договору з узгодженими умовами.

Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, боржник у разі порушення ним зобовязань повинен сплатити кредитору неустойку (штраф, пеня), розмір якої згідно ст. 551 ЦК України може бути встановлений договором.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідач з 2009 року перестав виконувати свої зобовязання по зазначеному договору, тому у позивача, відповідно до положень ст.ст. 1050, 1054 ЦК України виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення суми заборгованості по кредиту.

У звязку з невиконанням відповідачем умов договору у нього станом на 31.01.2012 року має заборгованість в сумі 22549,48 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 8098,38 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом 9873,88 гривень, заборгованості по комісії за користування кредитом 3027,24 гривень, штраф фіксована частина 500,00 гривень, штраф процентна складова 1049,98 гривень, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості.

Згідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до умов кредитного договору, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії карти. Строк дії карти та порядок продовження строку дії передбачено Правилами користування платіжною картою, які є складовою частиною кредитного договору та представник ОСОБА_1 підтвердив у суді факт ознайомлення останнього з цими Правилами під час укладання договору. П.п. 3.1.1, 3.1.3, 5.4 Правил передбачено, що строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць і рік). Карта дійсна до останнього календарного дня указаного місяця. По закінченню строку дії відповідна карта продовжується банком на новий строк, якщо раніше не надійшла письмова заява Держателя про закриття карткового рахунку. Строк погашення кредиту у повному обсязі, не пізніше останнього місяця, вказаного на платіжній карті.

Пунктом 9.5 кредитного договору, передбачено, підстави та порядок розірвання договору, згідно до якого договір може бути розірваним на підставі заяви клієнта або Банк має право розірвати цей договір, письмово повідомивши клієнта.

Пунктом 9.12 договору встановлено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку ні одна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий самий строк.

Оскільки ні банк, ні ОСОБА_1 протягом дії договору не проінформували іншу сторону про припинення дії договору, що не заперечувалось представником відповідача за первинним позовом, він автоматично був продовженим. Отже строк дії укладеного договору не закінчився.

Згідно до п. 5 ст. 261 ЦК України, за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки строк дії укладеного між сторонами договору не закінчився, суд не приймає до задоволення заяву ОСОБА_1 щодо застосування судом наслідків пропуску позивачем строку звернення до суду з вимогою про стягнення відсотків, комісії, штрафів.

Розглянувши заперечення ОСОБА_1 в частині змін банком умов договору без його відома, а саме невідповідність Умов і Правил надання банківських послуг долучених до справи банком, тим Умовам і Правилам з якими з пояснень ОСОБА_1 він був ознайомлений під час укладання кредиту, суд встановив, що дійсно долучені до справи Банком та ОСОБА_1 умови банківських послуг мають деякі відмінності. Відповідно до п. 5.3. Умов і правил, банк має право проводити зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків, чим банк і скористався актуалізував вказані правила. Ця норма ідентична, як в умовах долучених до справи ОСОБА_1, так і в умовах і правилах, долучених банком. Крім того, з урахуванням, що у позовних вимогах, поясненнях до первинного позову та запереченнях до зустрічного позову, представник банку використовує пункти Умов і Правил надання банківських послуг що є ідентичними у первинній та актуалізованій редакції цих Умов, суд вважає, що ці зміни не внесли істотні зміни до кредитних правовідносин, не вплинули на предмет та підставу заявленого позову.

Суд, вважає безпідставними посилання відповідача на незаконне збільшення банком розміру відсоткової ставки, оскільки згідно до умов договору базова відсоткова ставка за кредитом на час укладення договору складала 36% річних, розрахунок заборгованості долучений до матеріалів справи за період з 20.02.2007р. по 31.01.2012 р. проведено з урахуванням відсоткової ставки 36% річних. Жодних доказів, підтверджуючих свої заперечення в цієї частині ОСОБА_1 до справи не додав.

Також судом не може бути прийнято до уваги посилання відповідача на те, що при укладенні договору в ньому не було зазначено розмір щомісячної комісії, оскільки розмір вказаної комісії зафіксовано в тарифах про умови кредитування, з якими відповідач був ознайомлений та виконував до 2008 року.

Стосовно вказівки відповідача на безпідставне нарахування видавничої комісії, суд вважає, що вказана комісія нараховувалась відповідно до тарифів про умови кредитування і є щомісячною комісією. Одночасне нарахування видавничої та щомісячної комісії не відбувалось.

Тарифами про умови кредитування передбачено, що штраф при порушенні строків платежів складає 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісій.

При цьому суд вважає за необхідне відмовити ПАТ КБ «ПриватБанк» у його вимогах до відповідача щодо стягнення фіксованої суми штрафу за порушення виконання зобовязання за вказаним кредитним договором, оскільки визначення фіксованого штрафу (неустойки), що закріплена у кредитному договорі від 20.02.2007 року, не відповідає поняттю неустойки, передбаченому в цивільному законодавстві України, тобто неустойкою не може бути фіксована сума штрафу. Крім того, виходячи з вимог банку, за одне й те саме порушення зобовязання передбачена подвійна відповідальність одного виду. При цьому ст..61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

На підставі викладеного, з урахуванням норм закону та умов кредитного договору, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 20.02.2007 року, підлягають частковому задоволенню в сумі 22049,48 грн., при цьому, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ ПриватБанк необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню сплачені ПАТ КБ «ПриватБанк» при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 20.02.2007 року, витрати по оплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог у розмірі 220,49 гривень.

На підставі ст.ст. 259, 526, 527, 530, 534, 599, 617, 625, 626, 629, 1048 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 10,11,60,88,209,212-215,218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приват Банк до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає і зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приват Банк (49094, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570 рахунок № 29092829003111) заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.01.2007 року в розмірі 22049,48 гривен, яка складається: 8098,38 гривень заборгованість за кредитом, 9873,88 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом, 3027,24 гривень заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 1049,98 гривень штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає і зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приват Банк (49094, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570 рахунок № 64993919400001) судовий збір в сумі 220,49 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог Публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приват Банк» відмовити.

У задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним споживчого договору на надання банківських послуг, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя__