Ухвала суду № 26654554, 20.09.2012, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 429/4852/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2012 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

при секретарі Гармаш Ю.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дітей, визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2012 року позивач звернулась з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання дітей, посилаючись на те, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який є батьком її синів ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, тому вона просить стягнути з нього аліменти у розмірі 1/2 частки всіх видів доходу щомісячно, починаючи з дня розірвання шлюбу з 23 березня 2010 року, оскільки вона вживала заходів щодо отримання від відповідача аліментів, але відповідач ухилявся від їх сплати.

22 лютого 2012 року позивач уточнила позовні вимоги, зазначивши, що після її звернення з позовом про стягнення аліментів відповідач самовільно без її згоди змінив місце проживання сина ОСОБА_8, на її думку відповідач зробив це з метою ухилення від сплати аліментів, тому позивач просить також визначити місце проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю, відібрати його у відповідача.

У судовому засіданні позивач та її представники підтримали позовні вимоги.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Павлоградської міської ради у судовому засіданні пояснила, що зважаючи на категоричне небажання дитини проживати з матір'ю надано висновок про доцільність її проживання з батьком, яким створені для цього всі необхідні умови.

Суд, вислухавши пояснення позивача, її представників, представника третьої особи, свідка, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню на підставі ст.180, ч.3 ст.181 СК України.

Як передбачено ст.160, 161 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

У судовому засіданні встановлено, що малолітній ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 виявив бажання жити з батьком, передати його матері згідно рішення суду не вдалося, оскільки дитина категорично відмовилася повертатися до матері. Органом опіки та піклування Павлоградської міської ради було надано висновок про доцільність проживання дитини з батьком ОСОБА_5 за адресою м.Павлоград, вул.Колгоспна, 12, враховуючи думку дитини, її бажання та інтерес, емоційний стан дитини. Батько піклується про дитину, підтримує зв'язок з навчальним закладом. Дитина перебуваючи на вихованні та утриманні батька стала більш охайною, краще підготовленою до уроків, підвищився рівень її знань. Навчальний процес ОСОБА_6 організовувати краще, коли він проживає разом з батьком. За даними адміністрації школи ОСОБА_6 не спілкується з матір'ю і не бажає жити з нею. Між дитиною та батьком існують теплі, доброзичливі родинні стосунки. Житлово-побутові умови за місцем проживання батька задовільні (а.с.136-137).

Дитина фактично проживає з батьком з лютого 2012 року, центр соціальних служб вважає доцільним дати дитині змогу самостійно вирішити питання свого проживання з батьком та не заперечувати проти рішення дитини. На день розгляду справи у суді дитині виповнилося десять років. Доказів неналежного виконання ОСОБА_5 своїх батьківських обов'язків у судове засідання не надано. Тому суд вважає, що визначення місце проживання дитини з матір'ю та відібрання її у батька не відповідає інтересам дитини, може завдати дитині психологічної травми, тому у цій частині у задоволенні первісного позову слід відмовити.

Обов'язок того з батьків, що проживає окремо від дитини, брати участь у її утриманні визначений ст.180-181 Сімейного кодексу України.

Як передбачено ст.191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

У судовому засіданні встановлено, що 20 березня 2010 року між сторонами у простій письмовій формі був укладений договір про припинення права на аліменти на сина ОСОБА_9 у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, а саме на 3/20 жилого будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а також договір про сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_8 у розмірі п'яти відсотків від середньої заробітної плати відповідача, отримуваної на час сплати аліментів.

Позивач зверталася до суду з позовом до відповідача про визнання цих договорів дійсними, але рішенням суду від 28 вересня 2011 року у позові було відмовлено. Рішення набрало законної сили.

Як видно з тексту рішення суду від 28 вересня 2011 року ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що умови цих договорів фактично виконувалися з моменту їх укладення, але відповідач відмовлявся від їх нотаріального посвідчення. Ці обставини не заперечувалися сторонами у судовому засіданні.

Таким чином позивачем було визнано те, що аліменти на утримання сина ОСОБА_8 сплачувалися відповідачем з моменту укладення відповідного письмового договору.

Тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_8, в тому числі і за минулий час, не підлягають задоволенню, оскільки дитина з матір'ю фактично не проживає, позивач не надала у судове засідання доказів того, що відповідач ухилявся від сплати аліментів відповідно до договору, укладеного між сторонами у простій письмовій формі у розмірі п'яти відсотків від середньої заробітної плати відповідача, отримуваної на час сплати аліментів (а.с.9).

Доводи позивача про те, що нотаріальне посвідчення та державна реєстрація договору про припинення права на аліменти на утримання сина ОСОБА_9 в зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно не відбулася з вини відповідача, також не підтверджені доказами, тому аліменти на утримання сина ОСОБА_9 підлягають стягненню з відповідача з дня пред'явлення позову до суду у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку.

Судові витрати в сумі 107 грн 30 коп, зайве сплачені позивачем, підлягають поверненню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 212, 214 ЦПК України, суд.

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 січня 2012 року до повноліття дитини

Стягнути з ОСОБА_5 судовий збір на користь держави у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн 60 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Управлінню Державного казначейства у м.Павлограді ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області повернути ОСОБА_1 судовий збір в сумі 107 грн 30 коп, сплачений на рахунок 31215206700032 ВДК у м.Павлограді код отримувача 24237540 МФО 805012 згідно квитанції 35463.88.4 від 07 лютого 2012 року.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення

Суддя:

ОСОБА_10