Ухвала суду № 26654356, 06.09.2012, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 429/5189/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2012 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

при секретарі Гармаш Ю.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги боргу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги боргу, посилаючись на те, що 02 квітня 2010 року його дружина ОСОБА_4 позичила ОСОБА_6 їх спільні грошові кошти у сумі 24 000 грн. Оскільки ОСОБА_6 борг не повернув, рішенням суду від 12 листопада 2010 року з ОСОБА_6 було стягнуто на користь ОСОБА_4 борг за договором позики в сумі 68 969 грн 35 коп та судові витрати в сумі 765 грн 60 коп.

29 грудня 2010 року за даним рішенням було видано виконавчий лист, 14 лютого 2011 року було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню рішення.

12 грудня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 без згоди позивача був укладений договір про відступлення права вимоги боргу у розмірі 68 969 грн 35 коп з ОСОБА_6 Відповідно до умов договору відступлення права вимоги відбулося безоплатно.

На підставі цього договору за заявою ОСОБА_5 була замінена сторона у виконавчому провадженні про стягнення боргу з ОСОБА_6

Таким чином позивач втратив можливість отримати кошти у розмірі 24 000 грн, які є спільним майном подружжя і які його дружина ОСОБА_4 позичила ОСОБА_6

Таким чином на думку позивача його дружина вчинила правочин щодо розпорядження спільним майном без його згоди, оскільки відмова від отримання належних родині коштів є розпорядженням спільним майном подружжя.

Крім того на час укладення оспорюваного договору рішенням суду було задоволено позов ОСОБА_4, стягнено з ОСОБА_6 борг в сумі 68 969 грн 35 коп. Після винесення рішення суду про стягнення боргу цивільно-правові відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 набули характеру адміністративно-правових, засновані на примусі в особі держави з метою виконання рішення суду, а тому цивільно-правові конструкції уступки не можуть застосовуватись в публічно-правових відносинах.

Тому позивач просить визнати недійсним договір відступлення права вимоги боргу у розмірі 68 969 грн 35 коп, укладений 12 грудня 2010 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_2 позов не визнав, посилаючись на те, що оспорюваний договір відповідає вимогам ст.11, 203 ЦК України, підстав для визнання його недійсним немає.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причину неявки не повідомила.

Третя особа ОСОБА_6 та представник відділу Державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції у судове засідання не з'явились.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як передбачено ч.1, 2 ст. 65 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Однак право вимоги не може вважатися об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки воно виникає із зобов'язальних правовідносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 509 ЦК України визначає поняття зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зі змісту вказаних норм законодавства вбачається, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі, якщо цей кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто відступлення права вимоги є можливим за умови її дійсності.

Зобов'язання по сплаті боргу за договором позики не є нерозривно пов'язаним з особою кредитора, договір позики, оформлений розпискою позичальника (а.с.16) не містить заборони заміни кредитора, тому підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги боргу суд не вбачає.

Наявність рішення суду про стягнення боргу не перешкоджає кредиторові передати свої права новому кредитору, виходячи зі змісту ст.12 ЦК України, згідно якої особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд і може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 10, 60, 131, 212, 214 ЦПК України, суд.

В И Р І Ш И В

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги боргу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення

Суддя:

ОСОБА_7