Рішення № 26646364, 18.07.2012, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 0432/1289/2012

Провадження № 2/0432/459/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Пелипенко К.В.

при секретарі: Хандрига Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 (с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області)

до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (м. Павлоград Дніпропетровської області)

про відшкодування моральної шкоди у звязку з ушкодженням здоровя при виконанні трудових обовязків

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області) звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (м. Павлоград Дніпропетровської області) моральну шкоду, в сумі 30 000 ( тридцять тисяч) грн., 00 коп., у звязку з ушкодженням здоровя при виконанні трудових обовязків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 1978 р. позивач працюючи на шахті «Ювілейна», виробничний структурний підрозділ ВАТ «Павлоград вугілля» (нині ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в якості «гірник підземний з ремонту гірничих виробок», ремонтно підготовчої дільниці, ушкодив здоровя внаслідок професійного захворювання.

На підтвердження данного професійного захворювання було складено Акт П-4 від 25.02.2010 року. Діагноз 1. Радикулопатія шийна і поперекова крижова на фоні полі сегментарної дископатії з вираженими (3ст.) статико-динамічними порушеннями на кистях.

2. Двосторонній плечолопатковий пері артроз (ПФС другого ст..) суглобів, стійкий больовий синдром.

3. Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст.. (пиловий бронхіт першої ст.., емфізема легень першої стадії) ЛН першого ст.

4. Нейросенсорна приглухуватість першого ст. ( з легким зниженням слуху)

Згідно довідки МСЕК від 25.03.2010 року, де йому було первинно встановлено 65% стійкої втрати професійної працездатності на 3-тю групу інвалідності з 17.03.2010 року. Заборонено приймати участь у підземних роботах, тяжка фізична праця, несприятливий мікроклімат, вібрація та рекомендоване медикаментозне та санаторно-курортне лікування.

Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську постановами № 0415/5913/5913/2 та 3 від 16 квітня 2010 року було призначено йому одноразову допомогу та щомісячну грошову суму в звязку з стійкою втратою професійної працездатності згідно довідки МСЕК.

Проте йому не відшкодована моральна шкода в звязку з ушкодженням здоровя.

Таким чином у 50-ти річному віці свого життя він став інвалідом і не здатним до фізичної праці. Наслідки професійного захворювання спричиняють йому фізичні та моральні страждання.

В звязку з втратою професійної працездатності вважає, що йому спричинена моральна шкода, оскільки: фізична біль, душевні страждання, переживання викликані наслідками професійного захворювання, стали невідємною частиною його існування ; він втратив професійну працездатність; в працездатному віці став інвалідом, втратив можливості повністю реалізувати свої можливості ; постійно змушений приймати лікарські препарати; постійно відчуває наслідки професійного захворювання; стан його здоровя став незадовільним; він часто лікується стаціонарно та амбулаторно.

В звязку з захворюванням пиловим бронхітом та емфіземою легень йому важко дихати. Він постійно змушений лікуватись, але це не приносить йому бажаного результату.

Із-за хвороби він змушений був змінити свій звичний уклад життя. Він не має можливості займатися своїми улюбленими захопленнями. Він постійно змушений лікуватись на що витрачаються багато коштів, становить його родину у важке матеріальне становище. Це також доставляє йому моральних страждань. Крім того, із-за захворювання легень і повязаного з цим кашлю і виділеннями він уникає зустрічі зі знайомими, так як це викликає неприємне відчуття у навколишніх.

Особливі йому страждання спричиняють усвідомлення в наслідок його захворювання Емфізема легень приводить до більш тяжкого захворювання рак. Постійна нестача кисню у легенях змушує його користуватися особливими ліками, які не лікують, а лише на якийсь час поліпшує його дихання. Його захворювання невиліковне (ці захворювання залишаються до кінця його життя).

Вказані вище обставини це лише мала доля того, що він змушений в даний момент переживати через ушкодження здоровя, всі ці обставини спричиняють йому додаткові душевні та моральні страждання не говорячи про фізичні, також ці обставини обумовлюють необхідність пристосовуватись та організовувати його повсякденне життя по новому.

Він вважає, що з відповідача необхідно стягнути на його користь моральну шкоду з урахуванням всіх вище наведених ним обставин у розмірі 30 000 (тридцять тисяч ) грн.

В судове засідання позивач не зявився, надав письмову заяву, відповідно до якої просить розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, надав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі. Представник відповідача надав до суду заперечення на позовну заяву, відповідно до яких просить відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що позивач посилається на те, що за висновком МСЕК від 25.03.2010 року йому встановлено стійку втрату працездатності 65% по професійному захворюванню, отриману під час роботи на ВСП шахта «Ювілейна» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»; Згідно п. 4,5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.. 23 та 1167 ЦК України, для вирішення подібних спорів суди повинні встановити:

1. Наявність факту моральної шкоди, яка як певний психічний стан особи, згідно ст.. 59,145 ЦПК України, п/п «д» п. 1.1. Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоровя, повязане з виконанням трудових обовязків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоровя України № 212 від 22.11.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.03.1996 року за № 136/1161 може бути встановлено лише за висновком медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до ст. 256 ЦПК України та розяснень Пленуму ВСУ, викладених у п. 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Оскільки згідно вказаного вище порядку, який з часу його реєстрації в Міністерстві юстиції України є загальнообовязковим нормативним актом, встановлення факту моральної шкоди отриманої внаслідок ушкодження здоровя при виконанні трудових обовязків, віднесено до виконавчої компетенції МСЕК, то встановлення такого факту судом є незаконним та нелігативним через відсутність у суду такого права.

Лише при наявності такого МСЕК про встановлення позивачеві факту моральної шкоди, суд має право, встановивши інші умови відшкодування цього виду шкоди:

-протиправність діяння (дій чи бездіяльності) заподіювача такої шкоди, шляхом встановлення конкретних нормативних актів, які роботодавцем було порушено відносно позивача при заподіянні шкоди його здоровю;

-наявність причинного звязку між шкодою здоровя позивача і протиправними діяннями заподіювача;

-вини заподіювача в її заподіянні, визначити його розмір у відповідності до вимог ст.. 23ЦК України.

Оскільки вказаний висновок не містить свідчень про те, що крім стійкої втрати працездатності МСЕК встановила позивачу ще і наявність моральної шкоди внаслідок цього ушкодження здоровя, то і підстав для подання позову про її відшкодування нема.

Відповідач зазначає, що позивач не надав жодних доказів наявності у нього моральної шкоди. Крім того, відповідач посилається на те, що укладаючи трудовий договір з позивачем, йому було розяснено його права і обовязки, про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці, можливі негативні наслідки цих умов праці на стан його здоровя на стан його здоровя та повязані з цими умовами праці пільги та компенсації. Ніщо не перешкоджало позивачеві відмовитися від укладання цього договору. Також щорічно проходив періодичний медичний огляд, де був усвідомлений про стан свого здоровя ( професійне захворювання виникає не раптово, а протягом певного періоду), і під час медоглядів при погіршенні стану, позивач також мав можливість припинити трудовий договір, однак продовжувати працювати в шкідливих та небезпечних умовах , тобто свідомо йшов на ризик для свого здоровя за для отримання повязаних з цим пільг та компенсацій: підвищеного заробітку, скороченого робочого дня, додаткових відпусток, пільгового стажу на пенсію та таке інше. Відповідач не приховував від позивача важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував, а тому, як вважає відповідач, протиправних дій відносно позивача не вчиняв і не може нести відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди за цієї підстави.

Крім того, відповідач надав до суду клопотання про призначення судової медико-соціальної експертизи. Відповідач вважає, що наявність факту моральної шкоди є спірним та підлягаючим встановленню в порядку, передбаченому чинним законодавством, а саме: проведенням відповідної експертизи, оскільки для вирішення питання щодо наявності факту спричинення моральної шкоди ушкодженням здоровя при виконанні трудових обовязків необхідні спеціальні медичні пізнання, якими суд не володіє. Для обєктивного вирішення справи по суті одним із основних доказів є медичний документ про встановлення факту наявності моральної шкоди.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 1978 р. був прийнятий підземним горноробочим другого розряду з повним робочим днем на шахті «Ювілейна» виробничий структурний підрозділ ВАТ «Павлоградвугілля»( нині ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»).

25 лютого2010 р. комісія у складі голови головного лікаря Першотравенської міської санітарно-епідеміологічної станції ОСОБА_2 провела розслідування випадку хронічного професійного захворювання ОСОБА_1, а саме: радикулопатія шийна і попереково-крижова на фоні полі сегментарної дископатії з вираженими (3 ст.) статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами та трофічними порушеннями на кистях. Двохсторонній плечолопатковий пері артроз (ПФС другого ст..) де формівний артроз, в поєднанні з пері артрозами, ліктьових (ПФ першого другого ст..) і колінних ( ПФ другого ст..) суглобів, стійкий больовий синдром. Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст.. (пиловий бронхіт першої ст.., емфізема легень першої ст..) ЛН першого ст. Нейросенсорна приглухуватість першого ст.. ( з легким зниженням слуху).

Причину захворювання встановила комісія з участю представників роботодавця - відповідача по справі.

В цьому ж акті директору ВСП «Шахта Ювілейна» Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» ОСОБА_3 було запропоновано не допускати виконання робіт в умовах впливу шкідливих факторів виробничого середовища без засобів індивідуального та колективного захисту.

Зазначений термін постійно.

Крім того, в матеріалах справи є виписки з історії хвороби позивача, відповідно до яких йому встановлений діагноз: радикулопатія шийна і попереково-крижова на фоні полі сегментарної дископатії з вираженими (3 ст.) статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами та трофічними порушеннями на кистях. Двохсторонній плечолопатковий пері артроз (ПФС другого ст..) де формівний артроз, в поєднанні з пері артрозами, ліктьових (ПФ першого другого ст..) і колінних ( ПФ другого ст..) суглобів, стійкий больовий синдром.

Відповідно до висновку МСЕК від 25.03.2010 року позивачеві було встановлено 65% стійкої втрати професійної працездатності, 3-тю групу інвалідності безстроково.

Виходячи з наведеного, не викликає сумніву та є таким, що доведений, факт того, що причиною професійного захворювання позивача стали наявні шкідливі умови праці на виробництві відповідача.

Отже суд вважає, що наявність моральної шкоди у позивача, у зв'язку з отриманням професійного захворювання при виконанні трудових обов'язків і у зв'язку з встановленою йому 65% стійкою втратою працездатності, втратою можливості працювати за станом здоров'я на попередній роботі, не підлягає сумніву.

Вищевказані обставини свідчать про спричинення позивачеві моральних страждань та душевних хвилювань через те, що вказані обставини привели до порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, потребують від нього додаткових зусиль для влаштування подальшого життя.

Компенсація по відшкодування моральної шкоди через втрату працездатності позивачеві не було нарахована та не була сплачена.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Частина 1 ст. 1167 ЦК України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (ч. 1 ст. 1168 ЦК України).

Стаття 23 ЦК України вказує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності з 01 січня 2008 року припинено відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди застрахованим особам.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 встановлено, що після зняття обов'язку щодо відшкодування страхової виплати за моральну шкоду з Фонду соціального страхування від нещасного випадку така шкода відшкодовується власником або уповноваженим ним органом на підставі ст. 1167 ЦК України.

Не підлягає задоволенню клопотання відповідача про призначення судової медико-соціальної експертизи з наступних підстав. Наявність факту заподіяння моральної шкоди позивачу встановлено судом. Наявність додаткового медичного висновку про встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди не є обов'язковим для вирішення справи по суті, оскільки суд правомочний самостійно встановити факт заподіяння моральної шкоди потерпілому з урахуванням глибини його фізичних та душевних страждань, погіршення його стану здоровя, здібностей та позбавлення його певних можливостей їх реалізації. Спеціальні медичні знання для цього не потрібні.

Що стосується посилання відповідача на відсутність його вини в порушенні прав позивача, відсутність з його боку протиправних дій та причинного зв'язку між порушенням прав позивача і протиправними діями, суд не бере їх до уваги, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України у разі спричинення каліцтва, іншого пошкодження здоров'я моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної чи юридичної особи, що його спричинила.

Враховуючи ступінь втрати професійної працездатності позивача, його часткову можливість вести активний спосіб життя, застосовуючи принцип розумності та справедливості, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 6 500, 00 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 58-60, 79, 88, 212, 213-215, 218, 223 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, ідентифікаційний код 00178353) на користь ОСОБА_1 (Дніпропетровська область, Петропавлівський район, с. Миколаївка, вул. Робоча,72) моральну шкоду в сумі 6 500 (шість тисяч пятсот ) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, ідентифікаційний код 00178353) на користь держави судовий збір в сумі 214 (двісті чотирнадцять ) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення

Суддя

ОСОБА_4