Рішення № 26641394, 15.10.2012, Харцизький міський суд Донецької області

Справа № 2/0550/2030/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2012 року Харцизький міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Сидорової М.В.

при секретарі Нагорняк М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харцизьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє від себе та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом від себе та в інтересах свого неповнолітнього сина - ОСОБА_2 до відповідачів в якому вказує, що відповідачі є батьками неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який 16.09.2011р. умисно спричинив тілесні ушкодження її неповнолітньому сину ОСОБА_2, здійснивши прицільний вистріл з пневматичної гвинтівки в область колінного суглоба. Внаслідок отриманого поранення її син був госпіталізований до хірургічного відділення Харцизької міської лікарні, де лікарям в ході операції не вдалось видалити кулі з колінного суглобі, тобто пневматична куля залишилась в нозі сина. Син перебував на стаціонарному лікування з 17.09.2011р. по 22.09.2011р. та був направлений на консультацію до Донецької дитячої обласної лікарні. На грудень 2011 року йому була призначена хірургічна операція по вилученню пулі, але після консультацій був призначений черговий огляд через півроку. 21.09.2011р. вона звернулась з заявою до харцизького МВ УМВС України в Донецькій області про притягнення до відповідальності ОСОБА_3 за неналежне виконання батьківських обовязків, а також неналежне зберігання пневматичної зброї. Однак в порушення кримінальної справи за заявою відмовлено, при цьому постановою Харцизького міського суду Донецької області від 23.07.2012р. ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності по ст.184 ч.4 КУпАП, тобто за ухилення батьків чи осіб які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обовязків, вчинення неповнолітнім діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальний кодексом України та на нього накладений адміністративний штраф в розмірі 170 грн.

Також вказує, що в звязку з тим, що діями малолітнього ОСОБА_5 заподіяна шкода здоровю її сина ОСОБА_2 вона витратила на лікування сина 157грн., які просить стягнути з відповідачів. Також просить стягнути з відповідачів моральну шкоду, яку обґрунтовує тим, що вона, через заподіяння шкоди здоровя її сину, перенесла сильні нервово-емоційні переживання, стрес, порушений нормальний спосіб її життя, вона докладала додаткових зусиль для його відновлення. Куля так і залишилася в колінному суглобі сина, лікарі не в змозі її вилучити, визначити як вона буде поводити себе в подальшому неможливо, але однозначно вважає, що наявність інородного тіла в суглобі вплине і зараз впливає на стан здоровя сина, це все спричиняє їй моральні страждання. Які вона оцінює в 5000 грн., які просить стягнути з відповідачів. Також позивачка просить стягнути з відповідачів сплачений нею судовий збір.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та дала пояснення аналогічні. Викладеним в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не зявилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачки ОСОБА_4

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав частково, не оспорюючи та не спростовуючи фактичні обставини, які сталися 16.09.2012р. з участю його малолітнього сина - ОСОБА_5, відповідач пояснив, що не заперечує відшкодувати позивачці матеріальну шкоду на лікування її сина за наявності документів, які підтверджують таку суму. Моральну шкоду визнає частково, вважає її завищеною, просить зменшити суму моральної шкоди до 1 000 грн.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є матірю неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6), відповідачі є батьками неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.44).

Судом встановлено і це не заперечується сторонами, що 16.09.2011р. малолітній син відповідачів - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, граючись у дворі свого будинку, розташованого за адресою: Донецька область, м.Харцизьк, вул..Серафимовича, 44, виніс з будинку пневматичну гвинтівку, яка належить його батьку ОСОБА_3, яка зберігалась в будинку в металевому ящику, та в ході гри здійснив постріл та влучив в ногу малолітнього ОСОБА_2

Крім того, факт заподіяння шкоди ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.07.2012р. (а.с.28), актом судового медичного дослідження №373 від 28.112.11р. (а.с. 39) постановою Харцизького міського суду Донецької області від 23.07.2012р. про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.184 КУпАП (а.с.7).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. ( ч. 1 ст. 57 ЦПК України )

Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 61 ч. 4 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч.І ст.1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Обов'язок осіб, визначених частиною першою цієї статті, відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, не припиняється у разі досягнення нею повноліття. (ч.5)

Відповідно до ст. 1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи фізична особа або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз'яснив, що за шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг п'ятнадцяти років несуть відповідальність перед потерпілим його батьки, а у відповідних випадках - учбові заклади.

При цьому слід мати на увазі, що батьки несуть майнову відповідальність у випадках, коли шкода, заподіяна неповнолітнім, є наслідком нездійснення за ним контролю, неналежного виховання або неправильного використання щодо них своїх прав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Малолітній ОСОБА_5 16.09.2011р. був залишений без нагляду батьків, які несумлінно здійснювали свої обовязки по вихованню та нагляду за дитиною, залишили сина без нагляду, наслідком чого стало спричинення малолітнім ОСОБА_5 тілесних ушкоджень іншій особі.

Відповідачі не довели, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітнім сином.

Приймаючи рішення про стягнення матеріальної шкоди з відповідачів суд враховує вимоги ст. ст.1178 ЦК України щодо відповідальності обох батьків.

Та обставина, що ОСОБА_6 не притягнута до адміністративної відповідальності, за ст. 184 ч.4 КУпАП не є підставою для звільнення її від відшкодування шкоди спричиненої її малолітнім сином тоді, як матеріалами справи доведено, що шкода спричинена її малолітнім сином внаслідок несумлінного здійснення та ухилення обома батьками від здійснення виховання та нагляду за малолітнім сином.

На підтвердження матеріальної шкоди позивач вказує, що вона витратила на лікування сина 157 грн. та підтверджує це чеками. Так, позивачем суду надано 3 чеки на суми 128,15грн., 24,98грн. та 4,50грн. Але суд не може прийняти як належні докази чеки на суми 128,15грн. та 4,50 грн., оскільки з них не вбачається інформація про купівлю медикаментів, які б могли підтвердити витрати на лікування сина позивачки, ані інформації, ані дат видачі вказані чеки не містять через погану якість виготовлення або зберігання, тому судом й не можуть бути оцінені як належні докази.

На підставі викладеного суд відмовляє в стягненні вказаних сум - 128,15грн. та 4,50 грн., та вважає за необхідне стягнути суму за чеком в розмірі 24,98 грн. від 19.09.2011р., який свідчить по витрачення позивачкою цієї суми на лікування сина. Призначення лікування з застосуванням відповідних медикаментів підтверджується виписним епікризом (а.с.11).

Загальні положення про відшкодування моральної шкоди як способу захисту суб'єктивних цивільних прав передбачені ст. 23 ЦК України, де зазначено що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода складається у фізичному болі і стражданнях, що фізична особа зазнала в зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. При цьому розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру морального відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Приймаючи до уваги сукупність вищевказаних доказів про наявність вини відповідачів в спричиненні шкоди здоров'ю сину позивачки, суд вважає доведеним факт моральних страждань останньої та враховуючи характер правопорушення, глибину душевних страждань позивачки, яких вона зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я її сина, ступінь вини відповідачів, вимоги розумності та справедливості та виходячи із положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд вважає за необхідне зменшити розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню відповідачами, до 3000 грн.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, у відповідності зі ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідачів на користь позивачки понесені нею та підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 214 грн. 60 коп. за позовні вимоги майнового характеру по 107грн.30 коп. з кожного відповідача, а також на користь держави судовий збір 107 грн. 30 коп. за позовні вимоги немайнового характеру по 53 грн.65 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 1178, 1199 ЦК України, ст.. 150 СК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212, 174, 213, 215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, яка діє від себе та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, який народився в с.Софіївка Кегичевського р-ну Харківської області, ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка народилась в м.Таганрог, ІПН НОМЕР_2 на користь ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка народилась в м.Харцизьк Донецької області ІПН НОМЕР_3, матеріальну шкоду в розмірі 24грн. 98 коп. та моральну шкоду в розмірі 3 000грн., а всього 3 024,98грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, який народився в с.Софіївка Кегичевського р-ну Харківської області, ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка народилась в м.Таганрог, ІПН НОМЕР_2 на користь ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка народилась в м.Харцизьк Донецької області ІПН НОМЕР_3, сплачений нею судовій збір за вимоги майнового характеру по 107грн.30 грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, який народився в с.Софіївка Кегичевського р-ну Харківської області, ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка народилась в м.Таганрог, ІПН НОМЕР_2 на користь держави судовий збір за вимоги немайнового характеру по 53грн. 65 коп. з кожного (р/р 31218206700088, банк: ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄРДПОУ 34686480, отримувач: УДКСУ у м. Харцизьку (м. Харцизьк), код платежу 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)»символ звітності 206, код суду 02895679).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: