Рішення № 26640644, 10.02.2012, Харцизький міський суд Донецької області

Справа № 2/550/35/2012р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2012 року Харцизький міський суд Донецької області у складі:

головуючої суддіТКАЧЕНКО Л.Я.,

при секретаріБОНДАРЦОВОЇ В.О.

з участю адвокатаОСОБА_1

представника позивачаОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Харцизька цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Державного підприємства «Донецька залізниця», Колійної машинної станції №191 Іловайську ДП «Донецька залізниця» про поновлення на роботі ,-

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2011 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить скасувати наказ №60\ос від 21.07.2011р. про його звільнення та поновити його з 21 липня 2011року на попередньому місці роботі - монтером Колійної машинної станції №191 Іловайську ДП «Донецька залізниця». Стягнути з ДП «Донецька залізниця»на його користь середній заробіток за вимушений прогул без поважних причин, починаючи з 21.07.2011року, стягнути з начальника путової машинної станції №191 Іловайськ ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також стягнути з ДП «Донецька залізниця»моральну шкоду в розмірі 10000грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він працював у шляховій машинній станції №191 Іловайськ ДП «Донецька залізниця»з 30.11.2006 року, поступивши на роботу монтером шляху.

Наказом №60/ос від 21.07.2011р. він був звільнений з підприємства за ст. 40 п. 7 КЗпП України, тобто за появу на роботі у нетверезому стані. Вважає цій наказ незаконним , за наступними обставинами зазначивши, що :

13.07.2011р. він сумісно з бригадою монтерів шляху отримав інструктаж по безпечності руху від виконуючого обовязки шляхового майстру і допущений до виробництва по станції Скотовая. Ні керівництво шляхової машинної станції №191 Іловайськ, ні дорожній майстер шляхової машинної станції №191 не відсторонили його від роботи. На час роботи він нікуди не відлучався. Приблизно о 10 год. він у складі бригади монтерів шляху шляхової машинної станції №191 Іловайськ по команді сигналіста зійшов на обочину шляху. В цей час до них підїхала автомашина марки «Шевроле»та вийшовший із неї чоловік підізвав його до себе і не представившись став вимагати, щоб він зробив подих на нього. Він прийняв його за керуючого робітника служби шляху, виповнив його вимоги, після чого, ця особа звинуватила його у вживанні спиртного, з чим він був категорично незгоден. Після чого ця особа, який після представився працівником обласної транспортної міліції, підізвав виконуючого обовязки дорожнього майстра шляхової машинної станції №191 Іловайськ ОСОБА_7 та заступника начальника шляхової машинної станції №191 Іловайськ ОСОБА_8 працівник міліції вимагав від керівництва, щоб його відсторонили від праці. При ньому ніхто не складав акт про його появу на робочому місці у нетверезому стані, ніхто не направляв його у лікарню, щоб він здав кров на наявність алкоголю у крові. 13.07.2011 року його відсторонили від роботи та направили у контору шляхової машинної станції №191 Іловайськ. Ніяких дій по визначенню факту його знаходження у стані сп*яніння його безпосереднім керівництвом вжито не було.

По прибуттю у контору шляхової машинної станції №191 Іловайськ він написав рапорт на імя начальника шляхової машинної станції №191 Іловайськ ОСОБА_6 вхідний №773 від 14.07.2011р., де виклав факт відсторонення його від праці і заяву з проханням надати розяснення причини його відсторонення від роботи. До теперішнього часу відповідь на свою заяву він не отримав.

21.07.2011 року його запросили на засідання профсоюзного комітету шляхової машинної станції №191 Іловайськ, де йому не дали розяснень за що його звільняють, тільки запропонували написати заяву про звільнення за згодою сторін. Він відмовився писати таку заяву та пішов додому. Будучи вдома йому принесли якусь записку ні ким не підписану, не завіреною печаттю, де йому повідомили, що він звільнений за ст.. 40 ч. 7 КЗпП України, тобто за появу на робочому місці у нетверезому стані.

25.07.2011 року у відділі кадрів шляхової машинної станції №191 Іловайськ, його ознайомили з наказом про його звільнення, проте в порушення ст. 47 ч. 2 КЗпП України йому не надали копію наказу №60\ос від 21.07.2011 року про його звільнення, тобто адміністрація шляхової машинної станції №191 Іловайськ перешкоджала йому звернутися до суду. Також адміністрація шляхової машинної станції №191 Іловайськ не надала йому довідку про середній заробіток за два місяці перед звільненням, для начислення йому середнього заробітку на вимушений прогул.

В звязку зі звільненням його сімю залишили без засобів для існування, він має неповнолітню дитину, а дружина -не працює, тому він був єдиним годувальником родини. Незаконним наказом були порушені його трудові права, а саме діями начальника шляхової машинної станції №191 Іловайськ ОСОБА_6 призвело до його страждань, втрата нормальних життєвих звязків.

03.11.2011 року позивач уточнив заявлені позовні вимоги та просить суд поновити його на попередньому місці роботи монтером шляху машинної станції №191 Іловайськ ДП «Донецька залізниця», стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 21.07.2011р. по день постановлення рішення про поновлення на роботі та моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

У попередніх засіданнях позивач заявлені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити , у судове засідання призначене на 10.02.2012 р. він не прибув, проте надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник позивача позов підтримав і дав пояснення аналогічні позовній заяві. Суду доповнив, що 13.07.2011р. його син сумісно з бригадою монтерів шляху отримав інструктаж по безпечності руху від виконуючого обовязки шляхового майстру і допущений до виробництва по станції Скотовая, при інструктажі ОСОБА_5 не було зроблено зауважень, що він прийшов на роботу у нетверезому стані. Коли проводили інструктаж, то була присутня при цьому уся бригада. З 7 години ранку до 10 години ранку, тобто до інциденту позивач нікуди не відлучався. Коли позивача відсторонили від праці, то він почав вимагати, щоб йому пояснили, чого його відсторонили від праці. На профком позивача також не викликали. Акт про те, що ОСОБА_5 знаходиться на робочому місці у нетверезому стані при позивачі ніхто не складав, та для ознайомлення позивачу не давали.

Представник відповідача позов не визнав, суду пояснив, що позивач суд вводить в оману, оскільки відповідно до акту від 13.07.2011 року о 10-00 годині складеному заступником начальника ПМС -191 ОСОБА_8, виконуючим обовязки ПД-2 ОСОБА_7, монтером шляху ОСОБА_9 вбачається, що монтер шляху ОСОБА_10 13.07.2011р. о 10 годині знаходився на робочому місці у нетверезому стані, про що свідчив різкий запах алкоголю з роту, незвязна річ. Також в акті вказано, що від медичного огляду і від ознайомлення з цим актом позивач відмовився. Тобто висловлювання позивача про те, що керівництво ПМС 191 не вжили ніяких заходів по встановленню спяніння позивача є не правдивими. Крім того позивач у своєму позові зазначає, що 21.07.2011р. його запросили на засідання профсоюзного комітету ПМС -191 Іловайськ, де йому не дали розяснень, за що його звільняють. Згідно протоколу №7 Іловайської територіальної профсоюзної організації від 21.07.2011 року було надано дозвіл на звільнення монтера шляху шляхової колони ОСОБА_10 за п.7 ст. 40 КЗпП України за появу на робочому місці у нетверезому стані 13.07.2011р. У засіданні профсоюзного комітету виступив ОСОБА_7 член профкому монтер шляху, який стверджував, що позивач вже притягувався у 2008 році до дисциплінарної відповідальності (за знаходження у нетверезому стані на робочому місці), про що свідчить його особова пояснювальна від 22.06.2008р. Як робітник він виконує усі завдання добре, але часто порушує виробничу та трудову дисципліну. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представников сторін, свідків, дослідивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, вважає що позов частково обгрунтований та такий, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, позивач ОСОБА_5 з 30.11.2006 р. відповідно до наказу № 57 прийнятий монтером колії 02р. у цех №2 колійної колони., що підтверджується записами у трудової книжці ( а.с. 4-5)

З листа без дати, номеру та підпису адресованому ОСОБА_5 , вбачається , що адміністрація ПМС 191 повідомила його про те, що він звільнений з роботи відповідно до ст.. 7 п.40 КЗпП України (поява на роботі у нетверезому стані) (а.с.6).

Згідно заяви на імя начальника ПМС -191 ОСОБА_5 просить надати йому наказ №60/ос від 21.07.2011р. про його звільнення за ст.. 40 п.7 КЗпП України (а.с.7).

З акту від 22.06.2008р. вбачається, що ОСОБА_5 22.06.2008р. появився на робочому місці у нетверезому стані (а.с.16).

З пояснювальної записки ОСОБА_5 вбачається, що він дійсно був у нетверезому стані та просив його не карати (а.с.17).

Згідно графіків робіт монтера шляху ОСОБА_5 дійсно працював у січні, лютому, березні, квітні, травні, червні та липні 2011 року (а.с.18-24).

Відповідно до акту складеного 13.07.2011р. о 10-00год. заступником начальника ОСОБА_8, і.о. ГД-2 ОСОБА_7, майстром ОСОБА_11 ОСОБА_5 знаходився на робочому місці у нетверезому стані, що підтверджується різким запахом з роту, незвязною річчю. Від проходження медогляду він відмовився, а о 10год. 05 хв. ОСОБА_5 був відсторонений від праці, від ознайомлення даного акту останній відмовився (а.с.25).

Згідно наказу №60/ос від 21.07.2011р. ОСОБА_5 був звільнений за ст.. 40 п. 7 КЗпП України, тобто за появу на робочому місці у нетверезому стані, про що останній був ознайомлений під розпис 21.07.2011р. (а.с.28).

Відповідно до довідки №88 заробітна плата ОСОБА_5 за два місяця, а саме травень та червень 2011 року складає 5872,01грн., середньомісячна заробітна плата у годину становить 18,89 грн., середньомісячна заробітна плата у день становить 151,12 грн. (а.с.29).

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона є головуючою профкому, вони керуються статутом та колдоговором. Їй 18.07.2011р. надійшло подання від адміністрації і у строк 10 днів вона повинна була розглянути дане питання. Тому 21.07.2011р. було проведено засідання ПК, на якому було прийнято рішення про звільнення позивача. Якщо людина працює на ПМС № 191, то його викликають усно, якщо ні, то по пошті. У даному випадку позивача на профком викликали усно.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що дійсно приїздив представник транспортної міліції і попросив позивача дихнути, після чого він сказав, що у позивача явний запах з роту та попросив мене викликати керівництво. Він викликав заступника начальника ПМС -191 ОСОБА_8 та попросив звязатися з керівництвом, а саме з ОСОБА_6, який сказав прими міри та відсторонь позивача від роботи. Після чого він написав рапорт, що ОСОБА_10 знаходився на роботі у нетверезому стані, та ОСОБА_8 склав акт про те, що позивач відмовився пройти медогляд та підписати акт про це. Візуально позивач був тверезий. Проте сам він не знає, чи вживав спиртні напої позивач, але на зовнішній вигляд він був нормальний.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що 13.07.2011р. він працював у зміні з позивачем, він з позивачем ходили до магазину, про що ставили до відома старшого по зміні, проте запаху алкоголю від позивача він не чув, та хода у нього була рівною.

Свідок ОСОБА_15 суду дав свідчення аналогічні свідченням свідка ОСОБА_14

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він 13.07.2011р. чув запах алкоголю від позивача, проте останній казав, що не пив. Раніше позивач не притягувався до дисциплінарної відповідальності, це його єдиний раз. Крім того він жив з позивачем у одному вагончику та не бачив щоб позивач при ньому випивав спиртні напої.

Застосовуючи норми матеріального та процесуального права, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст..212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

На підставі ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, таким чином, суд вважає, що заявлені позовні вимоги не підтверджені доказами .

Згідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про розгляд трудового спору безпосередньо в районний ( міський) суд в трьохмісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення- в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що з наказом про звільнення позивач був ознайомлений 21.07.2011 р.( а.с.28), а до суду із позовом ОСОБА_5 звернувся 01.08.2011 року, таким чином, строк визначений законом в один місяць, ним пропущено не було.

Частиною 7 ст.40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також терміновий трудовий договір до спливу строку його дії може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп*яніння.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»№ 9 від 06.11.1992 року , у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за р порушення трудової дисципліни, судам необхідно з*ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3,4,7,8 ст.40 і п.1 ст.ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст. 147-1,148,149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступень тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини ,за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку про недоведеність знаходження позивача 13.07.2011 р. на робочому місці у стані сп*яніння, жодного об*єктивного доказу на це відповідачем не надано.

Доводи представника відповідача, проте, що позивача відмовився проходити медичне обстеження, крім складеного акту про це , іншими доказами не підтверджено. В свою чергу позивач заперечував факт того, що керівництва підприємства направляло його на медичне обстеження.

У зв*язку з чим , суд дійшов висновку ,що позивача було незаконно звільнено з роботі у якості монтера Колійної машинної станції №191 Іловайську ДП «Донецька залізниця».

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Судом встановлено, що позивач звільнений з підприємства відповідача з 21 липня 2011року, розмір його середнього заробітку складав 151 грн12 коп.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період з 21.07.2011 р. по 09.02.2012 року складає у розмірі 30828грн.48 коп., який суд вважає за необхідне стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця»на користь позивача ОСОБА_5

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди у разі, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково в сумі 3000грн., так як судом встановлено, що позивач зазнав незаконним звільненням нервово-емоційні переживання, переніс стрес, був порушений нормальний спосіб його життя, для відновлення якого він вимушений був докладати додаткових зусиль.

В іншій частині позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Також, відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивач, на користь якого постановлено рішення, звільнений від сплати судових витрат, суд присуджує стягнення судового збору з відповідача на користь держави: в сумі 308,28грн. за вимоги майнового характеру, 214.60грн. за вимоги немайнового характеру, всього 522.88грн

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України, п.2 ч.1 ст.367 ЦПК України, суд допускає рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за один місяць - до негайного виконання.

Керуючись ст.ст.40 ч.7, 232, 233, 235 КЗпП України, ст.ст.10, 11, 60, 61, 79, 85, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_5 до Державного підприємства «Донецька залізниця», Колійної машинної станції №191 Іловайську ДП «Донецька залізниця» про поновлення на роботі задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_5 з 21 липня 2011року на попередньому місці роботі - монтером Колійної машинної станції №191 Іловайську ДП «Донецька залізниця».

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця»на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Іловайську Донецької області : - 30828грн.48коп. - заробітна плата за весь час вимушеного прогулу з 21 липня 2011року по 09 лютого 2012року, 3000грн. - моральна шкода, всього стягнути 33828грн. 48коп.

Допустити негайне виконання даного рішення в частині поновлення ОСОБА_5 на роботі з 21 липня 2011роу та в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

В решта частині позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця»на користь держави судовий збір в сумі 308,28грн. за вимоги майнового характеру, 214.60грн. за вимоги немайнового характеру, всього 522.88грн. (на р/рахунок №31218206700088,код платежу :22030001 в ГУ ДКУ Донецької області,МФО 834016,код ЄРДПОУ банку 34686480, отримувач :державний бюджет м.Харцизька,код ЄРДПОУ суду 02895679).

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: