Рішення № 26640111, 20.09.2012, Бойківський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Тельманівський районний суд Донецької області)

Справа № 0548/1724/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМ Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2012 рокуТельманівський районний судДонецької області

у складі: головуючого судді Чиньонова О.В.,

при секретарі Сокирко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СРЗ до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 3819 гривень 64 копійки,

в с т а н о в и в:

13 липня 2012 року позивач ТОВ СРЗ звернувся до Тельманівського районного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 3819 гривень 64 копійки, зазначивши, що відповідач працював в ТОВ «СРЗ»електрозварником ручної зварки машинобудівного виробництва з 26 квітня 2010 року по 27 червня 2012 року. Відповідно до ст.163 КЗпП України йому було видано безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, взуття та інші засоби індивідуального захисту, а саме куртку ватяну та пору взуття, термін використання яких не сплив і їх залишкова вартість складає 76 гривень 24 копійки Х 1,2 (ПДВ) = 91 гривня 49 копійок. Відповідно до пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України з ОСОБА_1 підлягає стягненню отримане ним додаткове благо у сумі 16 гривень 15 копійок. Також для виконання відповідних робіт ОСОБА_1 була отримана і не повернена підприємству газова горєлка вартістю 512 гривень. 31 жовтня 2011 року позивач та ОСОБА_1 уклали угоду, за якою ТОВ «СРЗ»надало у власність ОСОБА_1 безвідсоткову позику у сумі 8000 гривень, яку відповідач повинен повернути рівними долями - по 800 гривень 00 копійок щомісячно напротязі 10 місяців, починаючи з 22 листопада 2011 року. Залишок несплаченої відповідачем позики складає 3200 гривень. Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СРЗ»у відшкодування матеріальної шкоди 3819 гривень 64 копійки, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 220 гривень 40 копійок.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, на позові наполягав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не зявився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, однак не повідомив суд про причину неявки. Відповідно ст.169 ч.4 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів. Відповідно до ст.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі даних чи доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та постановити заочне рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що згідно наказу № 136 від 27 квітня 2010 року про прийом на роботу, ОСОБА_1 прийнятий електрозварником ручної зварки в судоремонтний цех ТОВ «СРЗ».

Згідно копії наказу № 227 від 27 червня 2012 року по особовому складу ТОВ «СРЗ» ОСОБА_1 звільнений з підприємства 3 травня 2012 року за прогули без поважних причин.

Згідно довідки-розрахунку, наданого позивачем, за ОСОБА_1 закріплена газова горєлка А547 інв № 0112025, яка на момент звільнення з підприємства ним здана не була. Згідно розрахунку утримання по інвентарю, ціна горєлки складає 584,00гривень х1,2 (ПДВ)=1024-80/2=512 гривень.

Згідно довідки-розрахунку, наданого позивачем, ОСОБА_1 при звільненні з підприємства не здав спецодяг (куртка ватяна та взуття), остаточна вартість якого з урахуванням ПДВ складає 91 гривня 49 копійок.

Згідно копії договору № 55 від 31 жовтня 2011 року ОСОБА_1 наданий безпроцентна позика у сумі 8000 гривень, яку відповідач зобов»язався погашати рівними долями - по 800 гривень щомісяця на протязі 10 місяців, починаючи з 22 листопада 2001 року.

Згідно копії платіжного доручення № 3451 від 2 листопада 2011 року ТОВ «СРЗ»перерахував до ПАТ «ВТБ БАНК»грошові кошти у розмірі 8000 гривень для зарахування на з/пл. ПК працівникам ТОВ «СРЗ»позики.

Згідно копії відомості № 30 від 2 листопада 2011 року про нараховану заробітну плату та інші виплати працівникам ТОВ «СРЗ», на платіжну картку ОСОБА_1 були зараховані грошові кошти в сумі 8000 гривень.

Згідно довідки про погашення заборгованості за договором позики № 55 від 31 жовтня 2011 року, наданої позивачем, загальна заборгованість за договором позики станом на 1 червня 2012 року складає 3200 гривень 00 копійок.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, а саме відшкодування збитків.

Згідно ст.623 ЦК України,боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані нам збитки.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, відповідач у справі, з 26 квітня 2010 року працював електрозварником на підприємстві ТОВ «СРЗ». Наказом № 227 від 27 червня 2012 року він був звільнений з підприємства за прогули без поважних причин. Під час трудових відносин з відповідачем, підприємство забезпечило його спеціальними одягом та взуттям, термін використання яких на момент звільнення відповідача з підприємства не сплив. Таким чином підприємству була завдана матеріальна шкода у розмірі 91 гривні 49 копійок та 16 гривень 15 копійок додаткового блага, яке нараховане на неповернену суму залишкової вартості спеціального одягу та взуття відповідно до пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. Крім цього для виконання відповідних робіт ОСОБА_1 була видана горєлка, остаточною вартістю 512 гривень, яку відповідач також не повернув. 31 жовтня 2011 року позивач та ОСОБА_1 уклали угоду, за якою ТОВ «СРЗ»надало у власність ОСОБА_1 безвідсоткову позику у сумі 8000 гривень, яку відповідач повинен повернути рівними долями - по 800 гривень 00 копійок щомісячно напротязі 10 місяців, починаючи з 22 листопада 2011 року, однак після припинення трудових відносин відповідач не здійснює добровільне відшкодування суми позики, у зв'язку з чим залишок несплаченої відповідачем позики складає 3200 гривень. Таким чином ОСОБА_1 завдав підприємству ТОВ «СРЗ»матеріальну шкоду у розмірі 3819 гривень 64 копійки, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У відповідності до ст.88 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 220 гривень 40 копійок.

На підставі ст.ст. 526,611,623, 1166 ЦК України, керуючись ст.ст.7, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 218, 224 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю СРЗ до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 3819 гривень 64 копійки задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ»п/р 26009962489635 у відділенні ПАТ ПУМБ у м. Донецьк ЕДРПОУ 32183383, МФО 334851 у відшкодування матеріальної шкоди 3819 (три тисячі вісімсот дев»ятнадцять) гривень 64 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ»п/р 26009962489635 у відділенні ПАТ ПУМБ у м. Донецьк ЕДРПОУ 32183383, МФО 334851 у відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 220 гривень 40 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення відповідачем може бути подано в Тельманівський районний суд протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Донецької області через Тельманівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя