Ухвала суду № 2663708, 02.04.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                           К/скарга №К-8014/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2008 р.   Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.

суддів                            Пилипчук Н.Г.

                                       Сергейчука О.А.

                                       Степашка О.І.

                                       Усенко Є.А.

при секретарі:             Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: Лобач О.М., Кравченко Н.Г., Вінник А.М.,

відповідача: не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва 

напостанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2005 р.

у справі№ 33/629-29/352

за позовом ЗАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» в особі філії «Розрахунковий центр ПриватБанку»

до ДПІ у Святошинському районі м.Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                                   ВСТАНОВИВ:

У справі заявлено позов про  визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м.Києва  №0000772340/1/23699557 від 04.07.2003 р., яким  позивачу відповідно до п.12.2 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 3144,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 327,00 грн., а всього на суму 3147,00 грн.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 27.12.2004 р. позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2005 р, рішення місцевого господарського суду змінено. Позов задоволено частково. Визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення на загальну суму 2358,82 грн. В решті позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що позивачем дотримано вимог чинного законодавства при формуванні страхового резерву для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитів. Підставою для зміни рішення суду першої інстанції стало те, що за порушення порядку формування страхового резерву позивачу було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 2201,82 грн., решта суми донарахована по іншому факту порушення норм податкового законодавства проти чого позивач не заперечував.

   У справі відкрито касаційне провадження за  касаційною скаргою відповідача,  у якій  ставиться питання про скасування  рішення суду апеляційної інстанцій та прийняття нового про відмову в позові, у зв’язку з порушенням норм матеріального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу та його представники у судовому засіданні касаційної інстанції просив в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Відповідач у судове засідання касаційної інстанції не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена комплексна документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства  за період з 01.10.2000 р. по 01.01.2002 р., за результатами якої складено  акт №157-23/30 від 19.02.2003 р.

Перевіркою встановлено, що для визначення суми резерву позивач здійснює класифікацію виданих кредитів за ступенем ризику з урахуванням оцінки фінансового стану позичальника на підставі даних його бухгалтерської та статистичної звітності, стану кредитної заборгованості та відсотків. За даними декларацій про прибуток банківської установи, які надано до податкового органу за період 01.10.2000 р. по 01.01.2002 р., страховий резерв позивача формувався у І кв.2001 р. у сумі 38000,00 грн., у IV кв. 2001 р. – у сумі 139000,00 грн. Відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем пп.12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок створення страхового резерву у розмірі достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за всіма кредитами, а не за нестандартними, що призвело до безпідставного завищення валових витрат в І кв. 2001р. на 21826,78 грн., у IV кв. 2001р. на 300,00 грн. У зв’язку з чим позивачу донараховано податку на прибуток за даними операціями на загальну суму 2201,82 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000772340/1/23699557 від 04.07.2003 р., яким позивачу відповідно до п.12.2 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 3144,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 327,00 грн., всього на суму 3471,00 грн.

Відповідно до пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми кошів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.

Підпунктом 12.2.1 п.12.2 цієї статті встановлено, що будь-який банк зобов’язаний створювати страховий резерв відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів та інших активних банківських операцій, які відносяться до господарської діяльності згідно з законодавством.

Згідно пп.12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» створення страхового резерву здійснюється банками самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами іншими видами заборгованості визнаними нестандартними за методикою, встановленою Національним банком України, а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними безнадійними згідно з нормами цього Закону.

Розмір страхового резерву, відповідно до пп.12.2.3 п.12.2 цієї статті,  що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, не може перевищувати, зокрема, для комерційних банків - 20 відсотків від суми боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду.

При цьому п.22.13 ст.22 цього Закону передбачено, що на 2001 р. норматив формування страхового резерву відносно сукупного розміру боргових вимог банків згідно з пп.12.2.3 становить 30 відсотків.

Аналіз вищеназваних правових норм, дає підстави для висновку, що пп.12.2.3 п.12.2 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює граничний розмір суми страхових резервів банку, що створюється за рахунок збільшення валових  витрат, а не передбачає обмеження щодо створення та віднесення на валові витрати резервів під окремі види кредитів, зокрема, визнаними нестандартними .

Суди попередніх інстанцій встановивши, що розмір  страхового резерву позивача не перевищує  визначені нормативи, що підтверджено і актом перевірки, дійшли вірного висновку, що віднесення банком витрат за створення страхового резерву для відшкодування можливих втрат по основному боргу за всіма видами кредитів, включаючи і стандартну групу кредитів, на валові витрати не протирічить вимогам чинного законодавства.

Враховуючи, що за порушення порядку формування страхового резерву, позивачу визначено податкове зобов’язання з податку  на прибуток в розмірі 2201,82 грн., в решті суми донарахованого податкового зобов’язання позивачем заперечень не надано, висновки суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову є правильними.

Доводи касаційної скарги відповідача не беруться до уваги так як не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

 З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права прийняв правильне рішення, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішення суду немає.

 Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва  залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2005 р. – без змін.

 Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                         Головуючий                                                         Л.В.Ланченко

                         Судді                                                                     Н.Г.Пилипчук                                                                                                     

                                                                                                        О.А.Сергейчук

                                                                                                        О.І.Степашко

                                                                                                        Є.А.Усенко