Рішення № 26629551, 16.10.2012, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 0530/3912/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Шавиріної Л.П.

при секретарі - Киркач Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красний Лиман за участю сторін, свідків ОСОБА_1, ОСОБА_2 справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, суд

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання таким,що втратив право користування жилим приміщенням.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги і просив визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням. При цьому він показав, що з 1985 року по 1990 рік вона перебувала у шлюбі з відповідачем.

Після розлучення 08.04.2002 року вона придбала жилий будинок, який розташований в с. Шандриголово Краснолиманської міської ради Донецької області по вул. Красна Зоря,19 та належить їй на праві власності. В січні місяці 2009 року сторони стали проживати однією сім»єю у вказаному будинку без реєстрації шлюбу і 14.01.2009 року позивач зареєструвала відповідача у належному їй будинку. Але в серпні місяці 2011 року шлюбні відносини між сторонами було припинено і відповідач, забравши свої речі покинув її будинок. До теперішнього часу відповідач не проживає і не припинив реєстрації у вказаному жилому будинку, незважаючи на те, що вона просила його зробити це добровільно. Реєстрація відповідача у жилому будинку, що належить їй на праві власності, створює перешкоди у користуванні та розпорядженні вказаним будинком, бо вона являючи інвалідом позбавлена можливості отримувати соціальну допомогу держави. Тому просила визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні не спростував, а навпаки підтвердив пояснення позивач про час та місце реєстрації шлюбу та його припинення, про час придбання жилого будинку по вул.. Красна Зоря,19 в с. Шандриголово та його належність позивачу і про те, що в 2009 році він вселився у вказаний будинок як член сім»ї, де і був з цих підстав зареєстрований. Інша підстави користування жилим будинком між ним та позивачем обумовлені не були. Але заперечує час припинення користування будинком, вказавши на те, що остаточно перестав ним користуватися лише в лютому місяці 2012 року. Позов не визнав з тих підстав, що не має можливості зареєструватися десь в іншому місці. Просив у зв»язку з цим відмовити у задоволенні позову.

Свідки ОСОБА_1, ОСОБА_2 дали аналогічні один одному пояснення про те, що з літа 2011 року по теперішній час відповідач в жилому будинку, що належить позивачу, не проживає та ним не користується, його майно в будинку відсутнє. Відповідач створив іншу сім»ю і проживає з іншою жінкою.

Судом встановлено, що з 23.11.1985 року до 01.12.1990 року сторони перебували у шлюбі, який було розірвано відділом ЗАГС Сєвєродвінського міськвиконкому Архангельської області(а.с.9-10).

Позивачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 08.04.2002 року приватним нотаріусом Краснолиманського нотаріального округу Донецької області по реєстру № 770 та зареєстровано в КП «БТІ м. Слов»янськ» 16.04.2002 року на лежить на праві власності жилий будинок № 19, розташований по вул.. Красна Зоря в с. Шандриголово Краснолиманської міської ради Донецької області(а.с.11).

14.01.2009 року відповідач як член сім»ї(співмешканець) був зареєстрований у вказаному жилому будинку, що належить позивачу на праві власності (а.с.13).

Але з серпня місяця 2011 року відповідно до довідки та акту Шандриголівської сільської ради відповідач в житловому будинку по вул.. Красна Зоря,19 в с. Шандриголово не проживає, його речі в будинку відсутні(а.с.12,16).

17 липня 2012 року позивач зверталася до відповідача з проханням добровільно скасувати реєстрацію в належному їй будинку, але до теперішнього часу відповідач таку не скасував(а.с.13-15).

Відповідно до ст.ст.11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При винесення рішення відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивач надала достатньо доказів суду (довідки та акт Шандриголівської сільської ради, її власні пояснення та пояснення свідків) про те, що відповідач більше року не проживає у належному їй будинку, його майно в ньому відсутнє, добровільно реєстрацію припинити не бажає, що створює їй перешкоди у користуванні належним їй будинком.

Відповідач навпаки не надав суду жодного доказу на підтвердження своїх заперечень.

Для регулювання відносин між власником житла та членами його сім»ї законодавець використав правову конструкцію (сервітут), яка раніше до цих відносин не застосовувалась. Тому хоч положення житлового законодавства і підлягають переважному застосуванню до житлових відносин в силу ст. 3 ЖК України, але в разі, якщо питання, яке виникло при розгляді спору не урегульовано житловим законодавством, відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» суд застосовує норми цивільного законодавства.

Тому, враховуючи те, що норми ЖК України не регулюють вказані відносини при розгляді спору суд керується нормами глави 32 ЦК України, а норми житлового законодавства використовує лише за аналогією.

Так відповідно до ст.64,156 ЖК України до членів сім»ї власника жилого будинку належать дружина власника та інші особи, які користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. Тобто це свідчить про те, що бувші члени сім»ї власника житла, мають не тільки рівні права з членами його сім»ї, а повинні нести і відповідальність, яка передбачена законодавством для членів сім»ї.

Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім»ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сум»ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла чи законом.

Матеріали справи та пояснення учасників процесу свідчать про те, що іншої домовленості між позивачем та відповідачем про підстави втрати користування житлом не існувало.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Українівід 11 грудня 2003 року громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобовязані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Враховуючи те, що відповідач змінив місце проживання і до теперішнього часу не зареєструвався за новим місцем проживання і не припинив реєстрацію за попереднім місцем проживання (в жилому будинку, що належить позивачу)на підставі ст. 7 вказаного закону він може бути зняима з реєстрації на підставі рішення суду.

Тому у зв»язку з тим, що в судовому засіданні встановлено, що відповідач не користується жилим будинком, який належить позивачу на праві власності, з серпня місяця 2011 року (а.с.13-15), суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, бо відповідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо ці порушення не були поєднані з позбавленням володіння.

При вирішенні питання про судові витрати по справі, суд враховує, що відповідно до ст. 79 ЦПК України до витрат, повязаних з розглядом справи, належать :

1)витрати на правову допомогу ;

2)витрати сторін та їх представників, що повязані з явкою до суду ;

3)витрати, повязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведення судових експертиз ;

4)витрати, повязані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи.

На підставі ст.. 4,5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року при зверненні до суду позивач була звільнена від сплати судового збору в сумі 107,30 грн. у зв»язку з тим, що вона являється інвалідом 2 групи(а.с.7-8).

Але згідно ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи те, що суд повністю задовольнив позовні вимоги позивача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 107,30 грн.

Керуючись ст.ст.3,64,156 ЖК України, ст.391,405 ЦК України, ст.ст.6,7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року, ст.. 4,5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року, ст.ст.10,11,60,88,212-215 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народився у с. Раздєловичи Ганцевичеського району Брестської області Республіки Білорусь, таким, що втратив право користування жилим будинком, розташованим по вул.. Красна Зоря,19 в с. Шандриголово Краснолиманської міської ради Донецької області, який належить на праві власності ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що

народився у с. Раздєловичи Ганцевичеського району Брестської області Республіки Білорусь, РНПП НОМЕР_1, на користь держави на р/р 31211206700063 ГУДКУ у Донецькій області МФО 834016 ОКПО 37894853 за кодом бюджетної класифікації доходів 22030001 Судовий збір(Державна судова адміністрація,050), одержувач Державний бюджет, судовий збір в сумі 107,30 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд у 10 денний строк з моменту його проголошення.

Суддя