Постанова № 26622818, 11.10.2012, Галицький районний суд м. Львова

Провадження № 2а/1304/468/2012

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2012 Галицький районний суд міста Львова у складі :

головуючої судді - ГОРОДЕЦЬКОЇ Л.М.

при секретарі - НЕМОЛОВСЬКІЙ-ХМАРІ З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобовязання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 27 жовтня 2011 року Галицьким районним судом м.Львова винесено постанову, якою зобовязано нарахувати та виплатити йому щорічну одноразову грошову допомогу до 05 травня 2010 року відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком, яка набрала законної сили, у звязку з чим 05 грудня 2011 року видано виконавчий лист, який предявлений ним до виконання. 22 лютого 2012 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 № 31290426 відкрито виконавче провадження, а 27 червня 2012 року винесено останнім постанову про закінчення виконавчого провадження, мотивуючи відсутністю бюджетного фінансування у боржника, а застосування до такого заходів, визначених ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження»є безпідставним. З даним рішенням не згідний, оскільки зазначене вище порушує його права, тому, що відповідачем не виконано обсяг всіх примусових заходів, необхідних для виконання постанови і така є невиконаною.

Позивач в судове засідання не зявився, хоча повідомлявся про таке належно та вчасно, подав заяву про слухання справи у його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча повідомлявся про таке належно та вчасно, про причини неявки суд не повідомив, тому суд вважає можливим розгляд справи у його відсутності за наявними у справі доказами у відповідності із вимогами ст. 128 КАС України.

Згідно з ч.6 ст.128 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 червня 2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-230/11, виданого 05 грудня 2011 року Галицьким районним судом м.Львова, про зобов'язання Галицького відділу соціального захисту населення Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня 2010 року відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком (а.с.3).

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що Галицьким відділом соціального захисту населення Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради вищезгаданий виконавчий лист не виконано, оскільки відсутнє фінансування, а відтак застосування до боржника заходів, визначених ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження»є безпідставним (а.с.5-6).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання судових рішень покладається на державну виконавчу службу.

Згідно ст. 124, 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

В силу ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження»у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Як вбачається із статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання судових рішень покладається на державну виконавчу службу. При виконання судового рішення державним виконавцем не виконано вимоги ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження». До боржника не застосовувався такий захід впливу як штраф, не вносилось подання про притягнення його до відповідальності згідно з законом.

Згідно вимог ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження»за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання судового рішення. Однак державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області такі заходи не ініціювалися.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (справа «Войтенко проти України», «Бурдов проти Росії», тощо), невиконання судових рішень протягом тривалого часу Суд розцінює як порушення державою своїх зобов'язань визначених статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суду не надано доказів, що під час примусового виконання вказаного виконавчого листа були виконані вимоги ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Оскільки відсутні підстави, визначені п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" для закриття виконавчого провадження, тому суд приходить до висновку про підставність вимог позивача, у звязку з чим позов підлягає до задоволення.

Суд приходить до такого висновку на підставі зібраних та перевірених в ході судового розгляду матеріалів справи та доказів, наданих сторонами.

Керуючись ст. ст. 7-12, 71, 86, 161, 162, 167 КАС України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 щодо виконання судового рішення відповідно до виконавчого листа № 2а-230/11, виданого 05 грудня 2011 року Галицьким районним судом м.Львова стосовно зобовязання Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплачених сум.

Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 від 27 червня 2011 року у виконавчому провадженні № 31290426 про закінчення виконавчого провадження.

Зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 поновити виконавче провадження по виконавчому листу № 2а-230/11 від 05 грудня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а вразі складення постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

СУДДЯ Городецька Л.М.

Оригінал постанови.