Рішення № 26607396, 16.07.2012, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 16.07.2012 Справа № 0814/3503/2012

Номер провадження 2/0814/1951/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 липня 2012 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого - судді Мусієнко Н.М.

при секретарі Явісенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Електрет-2 про стягнення боргу, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ „Електрет-2 про стягнення боргу, вказавши в заяві, що 30.01.2010р. між ним та ТОВ «Електрет-2» був укладений договір безвідсоткової цільової позики № ДГ-0014966, відповідно до якого він надав безпроцентну цільову позику ТОВ «Електрет-2», для забезпечення статутної діяльності останнього, в розмірі 5920,00грн. з поверненням відповідно до графіку та кінцевим терміном 30.07.10р.

Але відповідачем кошти не повертаються, умови вищезазначеного договору не виконуються у звязку з чим позивач просить стягнути грошові кошти в розмірі 5920,00грн. основного боргу та суму боргу з розрахунку подвійної суми боргу в розмірі 5920,00грн. Також просить стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 2000,00грн. та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 214,60грн.

В судове засідання позивач не зявився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач заперечень проти позову не надав, в судове засідання неодноразово не зявлявся, поважних причин неявки суду не повідомив, про час розгляду справи повідомлявся своєчасно у встановленому законом порядку.

У відповідності до ст.169 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу в його відсутності, на підставі наявних матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку:

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

На підставі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В судовому засіданні встановлено, що 30 січня 2010року між сторонами був укладений договір безвідсоткової цільової позики № ДГ-0014966, на підставі якого позивачем внесено на рахунок ТОВ «Електрет-2» кошти в розмірі 5920,00грн., відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 14970 від 30.01.10р. Однак, відповідачем, взяті на себе зобовязання не виконуються, кошти, згідно графіку повернення коштів, позивачу не повертаються, чим порушуються відповідачем умови вищезазначеного договору, що в судовому засіданні підтверджується письмовими доказами по справі. Суму позики до теперішнього часу не повернуто.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу та трьох відсотків річних за прострочення виконання зобовязання, а також понесених судових витрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди та розірвання договору не підлягають задоволенню, оскільки стосовно заподіяння моральної шкоди позивачем, на підтвердження сум моральної шкоди не надано жодного доказу чи розрахунку. Спричинення моральної шкоди позивачу в сумі 2000,00грн. не відповідає вимогам ст.1167 ЦК України, та розясненням Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» №4 від 31.03.1995р.

Згідно ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом, або іншим ушкодженням здоровя, у душевних стражданнях, яких вона зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи.

Отже наведені позивачем підстави для відшкодування моральної шкоди, не відповідають ні визначенню моральної шкоди наведеному в ст.23 ЦК України, ні розясненням Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995р. із змінами та доповненнями.

Відповідно до п.5 Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995р. із змінами та доповненнями, при визначені розміру моральної шкоди необхідно зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Жодного розрахунку, щодо завданої моральної шкоди позивачем суду не надано.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення на користь позивача суми неповернутої позики за договором № ДГ-0014966 від 30.01.10р. в розмірі 5920,00грн. та трьох відсотків річних за прострочення виконання зобовязання в розмірі 355,20грн., а разом 6275,20грн.

Також, відповідно до ст.88ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого держмита в розмірі 214,60грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 224-228 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 612, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1167 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ „Електрет-2 (р/р 26002319121241 в ЗОФ АКБ СР „Укрсоцбанк м.Запоріжжя, МФО 313010, ЄДРПОУ 32006197) на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 6275,20грн.(шість тисяч двісті сімдесят пять гривень 20коп.)

Стягнути з ТОВ „Електрет-2 (р/р 26002319121241 в ЗОФ АКБ СР „Укрсоцбанк м.Запоріжжя, МФО 313010, ЄДРПОУ 32006197) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати: судовий збір в розмірі 214,60грн. (двісті чотирнадцять гривень 60коп.)

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особа, без участі якої було проголошено рішення, має право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Мусієнко