Рішення № 26607276, 10.07.2012, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 10.07.2012 Справа № 2-4159/11

Номер провадження 2/814/834/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2012 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Шульженко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом житлово-будівельного кооперативу №268 «Весна-4» до ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3, про стягнення заборгованості з оплат житлово-комунальних послуг, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року Житлово-будівельний кооператив №268 «Весна-4» (далі ЖБК №268 «Весна-4») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з оплат житлово-комунальних послуг.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідачі проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримують житлово-комунальні послуги. Будинок №22 по вул. Ладозькій в м. Запоріжжі знаходиться на балансі ЖБК №268 «Весна-4».

Відповідачі не у повному обсязі вносять плату за експлуатаційні витрати на утримання будинку і комунальні послуги, у звязку з чим станом на 01.11.2011р. існує заборгованість в сумі 1613,08 грн., яка утворилася з 01.03.2002р. по 01.11.2010р., яку просить стягнути з відповідачів. Крім цього просить стягнути понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачі проти позову заперечували. Відповідач ОСОБА_1 пояснила, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості, яка утворилася з 2002 року. Відповідачі просили застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності з ухваленням рішення про відмову в позові.

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Згідно вимог ст.67, 68 ЖК України наймач зобовязаний вчасно вносити квартирну плату й плату за комунальні послуги.

Згідно вимог ст. 64 ЖК України члени сімї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обовязки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сімї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобовязаннями, що випливають із зазначеного договору.

Обов'язок відповідачів сплатити борг за надані послуги грунтуюється на вимогах ст. 322, 509, 525 526 ЦК України , Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3 проживають та зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6, 26).

Будинок №22 по вул. Ладозькій в м. Запоріжжі знаходиться на балансі ЖБК №268 «Весна-4» та кооператив несе витрати по його утриманню та ремонту, що підтверджується довідкою №117 від 24.11.2011р., статутом кооперативу, копією інвентарної справи будинку (а.с.20-25).

Членом кооперативу і власником квартири був ОСОБА_4, на нього був оформлений особовий рахунок на квартиру №600310096, відповідачі у справі проживали у квартирі як члени його сімї. ОСОБА_4 помер 02.04.2008р., відповідачі продовжують проживати у зазначеній квартирі. Після смерті чоловіка відповідальним квартиронаймачем являється ОСОБА_1, на неї переоформлено особовий рахунок на квартиру №600310096.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.05.2002р. задоволено позов ЖБК №268 «Весна-4» до ОСОБА_4, ОСОБА_1 і стягнуто з них у солідарному порядку заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг у сумі 3573,14 грн., яка утворилася за період з 01.01.1999р. по 01.02.2002р.

Рішення суду виконувалося шляхом відрахувань державною виконавчою службою з доходів ОСОБА_1

Згідно наданого розрахунку та виписки по особовому рахунку, після ухвалення рішення у справі, відповідачі продовжували неналежним чином здійснювати оплату житлово-комунальних послуг, у звязку з чим утворилася заборгованість. Розмір нарахувань за надані житлово-комунальні послуги, сума заборгованості відповідачами не спростовуються.

З наданої виписки з особового рахунку вбачається, що нараховані до оплати з березня по грудень 2002 року житлово-комунальні послуги у розмірі 883, 66 грн. були оплачені частково двома платежами у липні та серпні 2002 року на загальну суму 350,00 грн., заборгованість за 2002 рік становить 533,66 грн.

У 2003 році нараховані до оплати 1627,65 грн. за житлово-комунальні послуги не оплачувалися взагалі. За 2004 рік було нараховано до оплати 1645,90 грн., у грудні 2004 року було сплачено лише 500,00 грн., заборгованість за 2004 рік становить 1145,90 грн.

За 2005 рік за житлово-комунальні послуги було нараховано всього до сплати 1194,75 грн., які були повністю оплачені, додатково було оплачено 359,64 грн., які були зараховані в рахунок погашення боргу. У 2006 році з нарахованих до сплати 1413,13 грн. було оплачено 1310,41 грн., борг за 2006 рік становив 102,72 грн.

Нарахована до сплати за житлово-комунальні послуги за 2007 рік сума 2174,41 грн. була повністю оплачена, додатково сплачено 294,59 грн.

За 2008 рік була нарахована до сплати сума 2923,70 грн., яка були повністю оплачена, додатково в рахунок погашення боргу було сплачено та зараховано 1430,69 грн.

У 2009 нарахована до сплати за житлово-комунальні послуги сума 2434,10 грн., відповідачами здійснено оплату на суму 2313,65 грн., за 10 місяців 2010 року нараховано 1435,45 грн. та відповідно сплачено 1394,25 грн.

Таким чином, з наданого розрахунку вбачається, що з нарахованої до сплати за комунальні послуги за період з березня 2003 року по жовтень 2010 року суми у розмірі 15732,75 грн. відповідачами було погашено лише 14246,09 грн., заборгованість становить 1486,66 грн., а не 1613,08 грн., як вказує позивач.

У передбачені законом строки відповідачі плату за надані послуги не здійснювали, добровільно погашати заборгованість, що утворилася, не бажають, а тому заборгованість у відповідності зі ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", і ст.67 ЖК України підлягає стягненню в судовому порядку.

За правилами ст.257,267 ЦК загальний строк позовної давності встановлений тривалістю в три роки, сплив позовної давності є підставою для відмови в задоволенні позову за заявою відповідача. Перебіг позовної давності переривається вчинення особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу (ст.264 ЦК).

Заборгованість за надані житлово-комунальні послуги визнавалася за життя ОСОБА_4, що вбачається з гарантій-зобовязань від 28.09.2007р.

Відповідач ОСОБА_1, заперечуючи проти своєї заяви про зобовязання здійснювати поточну оплату комунальних послуг і погашати борг (а.с.7), як належного доказу про визнання нею боргу, разом з тим пояснила, що саме в такому порядку вирішувалося питання про встановлення водомірів у квартирі, заяву писала вона.

Те, що в заяві ОСОБА_1 не зазначено, за який саме період виникла заборгованість, яку вона зобовязалася частково погашати, свідчить про визнання боржником всієї суми заборгованості без будь-яких застережень. Крім того, згідно пояснень учасників процесу, заборгованість, яка виникла до березня 2002 року і була стягнута рішенням суду, погашалася в порядку виконавчого провадження шляхом щомісячних відрахувань з доходів ОСОБА_1

Визнання свого боргу вбачається у діях відповідачів, оскільки заборгованість, яка утворилася у 2002-2004 роках частково погашалася у 2005 році, у 2007 році, основна сума заборгованості була погашена на кінець 2008 року 1430,69 грн.

У звязку з викладеним, суд дійшов висновку, що строк позовної давності перервався.

Судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у сумі 30,00 грн., які поніс позивач, підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача, судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 51,00 грн. підлягають стягненню на користь держави, оскільки на момент подачі позову позивач рішенням Запорізької міської ради №13 від 28.02.2011р. був звільнений від оплати державного мита при зверненні до судів загальної юрисдикції.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов житлово-будівельного кооперативу №268 «Весна-4» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь житлово-будівельного кооперативу №268 «Весна-4» (р/р 26002001390001 в ПАТ «ТАСкомбанк», МФО 339500, ЄДРПОУ 20513322) заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг у сумі 1486,66 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят шість грн. 66 коп.), та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30,00 (тридцять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь держави судовий збір у розмірі 51,00 (пятдесят одна) грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Турбіна