Рішення № 26606952, 18.04.2012, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 0827/2251/2012

№ 0827/2-1157/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2012 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді Гончар М.С.

при секретарі Олєйник М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного (закритого) акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат»(надалі П (З)АТ «Запорізький оліяжиркомбінат») про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», в якому, посилаючись на ст. ст. 23, 268, 1167-1168 ЦК України, ст. 8, 21, 24 Конституції України, ст. 21,34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві, профзахворювання, що призвели втрату працездатності», рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп, ст. ст. 153, 173, 237-12 КЗпП України просив стягнути з відповідача, як власника (роботодавця), на його користь моральну шкоду, заподіяну в результаті трудового каліцтва, повязаного з професійним захворюванням, у розмірі 120.000,0 грн. В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що він 15 років з 1996 року по 01.02.2011 року перебував у трудових відносинах із відповідачем, де працював в умовах шкідливих факторів, остання професія тракторист 4-го розряду в автотранспортному цеху. Звільнений на підставі ст. 40 ч.2 КЗпП України за станом здоровя, з 2009 року хворіє, неодноразово звертався за медичною допомогою. У жовтні 2010 року його стан здоровя погіршився. 09.02.2011 року актом розслідування хронічного захворювання П-4 йому був поставлений діагноз: вібраційна хвороба першої-другої ст. від комбінованої дії локальних і загальних вібрацій, синдром вегетативно-сенсорної полі невропатії кінцівок з порушенням трофіки кистей, акроангіоспазми з нейродистрофічними проявами у вигляді деформуючого артрозу ліктьових суглобів, ПФС першого ст., зі стійким больовим синдромом. Професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи в шкідливих умовах праці, недосконалості техніки та механізмів. Згідно із п. 17 вказаного акту причиною професійного захворювання у нього є «транспортна вібрація, шум та пил». За результатами обстеження МСЕК довідка серії АВ № 003203 від 01.03.2011 року йому у результаті професійного захворювання, повязаного з виробництвом, було встановлено 3 (третю) групу інвалідності з 60% стійкої втрати професійної працездатності безстроково. При цьому, визначена потреба у додаткових видах допомоги. Він не може вести повноцінний образ життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, у нього порушена душевна рівновага, виражено почуття розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося та позначається на його душевному стані. Через стан здоровя він позбавлений можливості у подальшому працювати в автотранспортному цеху, внаслідок чого він не може матеріально забезпечувати свою родину. Його заробітна плата була основним засобом існування його родини. Він відчуває себе втраченою для суспільства та родини людиною. Йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації життя, оскільки він став інвалідом.

У судовому засіданні по цій справі 12.04.2012 року представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю (а.с.39) ОСОБА_2, яка зазначала, що позивач ОСОБА_1 повідомлений про дату, час та місце розгляду цієї справи судом, але бажає приймати участь у цій справі ні особисто, а через неї, як представника; позов позивача та викладене у ньому підтримала, просила позов задовольнити; на запитання зазначала, що надати додаткових доказів на підтвердження завдання моральної шкоди позивачу та її розміру, окрім тих, що у матеріалах справи, не може, буд-яких клопотань, утому числі щодо призначення будь-якої експертизи по цій справі, не має; змінювати вимоги позивача будь-яким чином не вважає за доцільне.

Представник відповідача ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»за довіреністю (а.с.33) ОСОБА_3, якій зазначав, що назву товариства з «закритого»на «публічне»було змінено на виконання вимог чинного законодавства; позов позивача не визнав у повному обсязі; підтримав викладене у письмових запереченнях відповідача на позов позивача (а.с.27-29), поданих суду через канцелярію 15.03.2012 року; зазначав, що, окрім цього товариства, ОСОБА_1 працював на інших підприємствах у шкідливих умовах машиністом екскаватора, з 1977 року і до прийому на роботу до відповідача; шум та пил у відповідача у нормі, вібрацію на тракторі відповідач не в змозі контролювати; безумовно, була ще більша вібрація на екскаваторах на гусеничному ходу у інших підприємствах, де працював ОСОБА_1; в акті розслідування, наданому позивачем до позову, не зазначено, що причиною професійного захворювання стала саме робота позивача у ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»; у матеріалах справи відсутні та позивачем та його представником суду не надані докази на підтвердження даного факту; крім того, у матеріалах справи відсутній і представником позивачу суду у судовому засіданні не наданий висновок МСЕК щодо встановлення факту спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 відповідачем; позивач та його представник не заявляли також перед судом клопотання про призначення експертизи для визначення розміру моральної шкоди; практика інших судів, запропонована позивачем та його представником суду, стосуються травм на підприємстві і не може бути прийнята судом до уваги при розгляді цієї справи.

При вищевикладених обставинах, суд ухвалив проводити розгляд цієї справи за відсутністю позивача ОСОБА_1 по наявних у справі матеріалах та доказах.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював у відповідача ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»(назву товариства з «закритого»на «публічне»було змінено на виконання вимог чинного законодавства) з 12.11.1996 року (наказ № 100к від 11.11.1996 року машиністом екскаватора в цеху автотранспорту, 01.01.2004 року переведений трактористом автотранспортного цеху (наказ № 738 від 29.12.2003 року), 03.07.2006 року переведено трактористом; розряду у цьому ж підрозділі (наказ № 208 к від 03.07.2006 року), 01.02.2011 року звільнено у звязку виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі за станом здоровя, що перешкоджає продовження даної роботи, п.2 ст. 40 КЗпП України (наказ № 62 к від 01.02.2011 року, трудова книжка, копія а.с.6-7).

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 від 09.02.2011 року форми П-4, затвердженого Головним державним санітарним лікарем Шевченківського району м. Запоріжжя ОСОБА_4 (копія а.с.8-9) на момент розслідування ОСОБА_1 на ЗОТ «ЗОЖК»не працює з 01.02.2011 року (п.15), випадок хронічного професійного захворювання: вібраційна хвороба першої-другої ст. від комбінованої дії локальних і загальних вібрацій, синдром вегетативно-сенсорної полі невропатії кінцівок з порушенням трофіки кистей, акроангіоспазми з нейродистрофічними проявами у вигляді деформуючого артрозу ліктьових суглобів, ПФС першого ст., зі стійким больовим синдромом (п.1); стаж роботи 33 роки загальний, 6 років за цією професією, 14 років у цьому цеху, 10 років в умовах шкідливих факторів (п.12); професійне захворювання виникло з таких обставин: тривалий стаж роботи в шкідливих умовах праці, недосконалість техніки і механізмів (п.16), причина професійного захворювання: транспортна вібрація 115 дБ при ГДР 101 дб, шум 84 дБА при ГДР 80 дБА, пил 2,4 мг/куб.м при ГДК 4.0 мг/куб.м; з метою ліквідації і запобігання професійним захворюванням (отруєнням) пропонується ОСОБА_5 директору технічному ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» (п.18): щорічно проводити лабораторні вимірювання рівнів шкідливих виробничих факторів на робочих місцях та розроблювати оздоровчі заходи щодо доведення їх до гігієнічних нормативів; забезпечувати постійний контроль за використанням працівниками засобів індивідуального захисту при контакті зі шкідливими речовинами; не допускати до роботи в шкідливих умовах праці робітників без медичного огляду та з протипоказаннями до роботи по спеціальності.

Згідно акту перевірки санітарних умов, затвердженого головним державним санітарним лікарем Шевченківського району м. Запоріжжя ОСОБА_6 28.02.2010 року (копія а.с.12-13) в автотранспортному цеху ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»за останні 120 років профзахворювання не реєструвались; до робіт, не повязаних із професією ОСОБА_1 не залучався.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії АД № 149842 від 01.03.2011 року (копія а.с.10) ОСОБА_1 присвоєно 3 групу інвалідності професійне захворювання безстроково, обмежено працездатність без фізичних навантажень поза дією вібрації.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії АВ № 003203 від 01.03.2011 року (копія а.с.11) ОСОБА_1 встановлено ступень втрати професійної працездатності у відсотках: 60 % безстроково.

Позивач у своєму позові наполягав, що його професійне захворювання виникло з вини ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», яке не забезпечило йому належних умов для праці, а тому має сплатити йому 120.000,0 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Представник позивача у судовому засіданні не вважала за доцільне будь-яким чином змінювати вимоги позивача по цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні не інакше як на підставі доказів сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні позов позивача не визнав у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.27-29) та у судовому засіданні.

Суд частково погоджується із доводами відповідача саме у тій частині, що стосуються визначення розміру завданої моральної шкоди, та вважає доказаною завдання моральної шкоди позивачу на загальну суму 2.500,0 грн.

Відповідно до ст. 1167 ч.1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала в інших випадках, встановлених законом (ст. 1167 ч.2 п. 3 ЦК України).

Встановлено, що пунктом 27 статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік»та пунктом 22 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»зупинено дію абзацу 4 статті 1, підпункту «є»пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»(далі - Закон № 1105-XIV), якими обов'язок відшкодування моральної шкоди покладено на Фонд соцстраху.

Крім того, Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(далі - Закон № 717-V), що набрав чинності з 30 березня 2007 року, виключено частину третю статті 34 Закону № 1105-XIV, яка передбачала право потерпілого на відшкодування моральної шкоди.

Отже, відтепер застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, позбавлені права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соцстраху, яке вони мали відповідно до положень первинної редакції цього Закону України.

Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 08 жовтня 2008 року у справі № 1-32/2008 зазначені зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) з огляду на те, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Таким власником (роботодавцем) у даному випадку по відношенню до позивача ОСОБА_1 є саме відповідач П (З)АТ «Запорізький оліяжиркомбінат».

Оскільки, саме П (З)АТ «Запорізький оліяжиркомбінат»було останнім роботодавцем для ОСОБА_1, на ньому він відпрацював 15 років з 1996 року по 01.02.2011 року, у тому числі в умовах шкідливих факторів, остання професія тракторист 4-го розряду в автотранспортному цеху, та був звільнений на підставі ст. 40 ч.2 КЗпП України за станом здоровя, у 2011 році ОСОБА_1 присвоєно 3 групу інвалідності безстроково - професійне захворювання безстроково, обмежено працездатність без фізичних навантажень поза дією вібрації, встановлено ступень втрати професійної працездатності у відсотках: 60 % безстроково.

Саме П (З)АТ «Запорізький оліяжиркомбінат» в силу вимог ст. 153 КЗпП України мало забезпечити позивачу ОСОБА_1 безпечні і нешкідливі умови праці в останні роки його роботи.

Згідно із ст. 1168 ч. 1 ЦК України моральна шкода, завдана іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Позивач ОСОБА_1 наполягав саме на одноразовому стягненні моральної шкоди з відповідача.

Суд погоджується із тим, що позивачу ОСОБА_1 завдана моральна шкода іншим ушкодженням здоровя, він відчував і відчуває досі душевні переживання, які полягають у фізичному болю та стражданнях, які він, як фізична особа, зазнав у звязку з ушкодженням його здоровя.

Однак, суд вважає, що позивач у позові та додатках до нього та представник позивача у судовому засіданні не надали суду будь-яких належних допустимих переконливих доказів по цій справі на підтвердження саме розміру завданої позивачу моральної (немайнової) шкоди 120.000,0 грн.

Ушкодження здоров'я, заподіяні ОСОБА_1 під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеню втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

У випадку, коли потерпілий втрачає працездатність, він зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяно працівникові, який не втратив професійної працездатності.

При визначенні факту спричинення моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків, яке встановлено висновком МСЕК, заподіяння моральних страждань ОСОБА_1 є доведеним (а.с.8-9).

Разом із тим, спричинення моральної шкоди у спірних правовідносинах згідно з вимогами законодавства не є матеріально-правовою презумпцією.

Тому має доводитись не лише сам факт спричинення моральної шкоди, а й, особливо, її розмір.

Так, відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 листопада 1995 № 212 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 серпня 1998 року № 238) на МСЕК покладено, серед іншого, встановлення факту спричинення моральної шкоди.

Крім того, згідно з пунктом 3.8 зазначеного Порядку під моральною шкодою розуміють фізичні та моральні страждання, спричинені потерпілому в результаті іншого ушкодження здоров'я. При встановленні факту моральної шкоди МСЕК враховує як характер іншого ушкодження здоров'я, так і залишкову працездатність потерпілого.

Різновидом висновку медичних органів як підстави для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав потерпілий у результаті професійного захворювання, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого.

Доказом на підтвердження розміру моральної шкоди також може бути висновок відповідної експертизи.

Проте, позивач та його представник не заявляли по цій справі клопотання про проведення відповідної експертизи з приводу зазначеного питання.

Таким чином, у матеріалах справи, відсутні будь-які належні допустимі переконливі докази саме розміру завданої моральної шкоди позивачу.

На запитання суду у судовому засіданні представник позивача зазначала, що надати додаткових доказів на підтвердження розміру моральної шкоди позивача, окрім тих, що у матеріалах справи, не може, буд-яких клопотань, у тому числі щодо призначення будь-якої експертизи, не має.

Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1, окрім П (З) АТ «Запорізький оліяжиркомбінат», працював на інших підприємствах у шкідливих умовах машиністом екскаватора, з 1977 року і до прийому на роботу до відповідача (а.с.6).

Вібрація, шум та пил у П (З) АТ «Запорізький оліяжиркомбінат»практично на рівні норми, визначеної чинним законодавством, зі слів представника відповідача вібрацію на тракторі П (З) АТ «Запорізький оліяжиркомбінат»не в змозі контролювати.

Безумовно, що була ще більша вібрація на екскаваторах, у тому числі на гусеничному ходу, у Механізованій колонні № 16 тресту «Югстроймеханізація», де раніше з 1976 року по 1996 рік працював ОСОБА_1

В акті розслідування прямо не зазначено, що причиною професійного захворювання стала лише виключно робота позивача у ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат».

ОСОБА_1 хворів до встановлення йому інвалідності (виписні епікризи (а.с.15-19).

Практика інших судів, запропонована позивачем та його представником суду (а.с.20-21), стосуються травм на підприємстві і не приймається судом до уваги при розгляді цієї справи, оскільки не є джерелом права.

В силу вимог ст. 268 ч. 1 п. 3 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої іншим ушкодженням здоровя.

При вищевикладених обставинах, суд вважає за необхідне стягнути з П (З) АТ «Запорізький оліяжиркомбінат»на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 2.500,0 грн., в решті позовних вимог позивача слід відмовити за їх необґрунтованістю.

Крім того, в силу вимог ст. 88 ЦПК України у разі часткового задоволення позову позивача, якій був звільнений від сплати судового збору при подачі вищезазначеного позову до суду по цій справі з відповідача П (З) АТ «Запорізький оліяжиркомбінат»у дохід держави слід стягнути судовий збір у сумі 107,30 грн., якій є мінімальним при вирішенні вимог немайнового характеру (стягнення моральної шкоди) незалежно від розміру цієї моральної шкоди, оскільки ця шкода не повязана із захистом честі та гідності позивача.

Керуючись ст. ст. 23, 268, 1167-1168 ЦК України, ст. 8, 21, 24 Конституції України, ст. 21,34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві, профзахворювання, що призвели втрату працездатності», рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп, ст. ст. 153, 173, 237-12 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного (закритого) акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат», ЄДРПОУ 00373847, адреса: 69104 м. Запоріжжя вул. Харчова, 3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н. НОМЕР_1, інваліда 3 (третьої) групи, не працює, якій мешкає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 Передатна б. 22 кв. 1, у відшкодування моральної шкоди 2.500,0 грн. (дві тисячі пятсот гривень).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути Публічного (закритого) акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат»ЄДРПОУ 00373847, адреса: 69104 м. Запоріжжя вул. Харчова, 3, у дохід держави судовий збір 107,30грн. (сто сім тридцять гривень тридцять копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при проголошенні рішення, у той самий строк з дня отримання його копії.

Суддя М.С. Гончар

,