Рішення № 26605241, 26.09.2012, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 0513/3046/2012

26.09.2012

,

Справа № 2/0513/918/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 року м.Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Мітюхіній О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Димитров справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»про відшкодування моральної шкоди у зв,язку з професійним захворюванням на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»(ДП «Красноармійськвугілля») про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням на виробництві.

У судовому засіданні в обґрунтування заявлених вимог представник позивача ОСОБА_1 пояснив, що з 26.07.1986 року по 08.12.1994 року, з 22.06.1995 року по 19.06.2003 року та з 31.10.2009 року по 29.06.2012 року ОСОБА_3 працював прохідником на відокремленому підприємстві «Шахта «Стаханова»ДП «»Красноармійськвугілля». З 2012 року, під час проходження медичного огляду в Димитровській центральній міській лікарні, у позивач було виявлено захворювання хребта. У звязку з цим позивач був направлений для проходження додаткового обстеження до комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна клінічна лікарня профзахворювань», за результатами якого ОСОБА_3 був поставлений діагноз «хронічна вертеброгенна попереково-крижова радікулопатія з виразним больовим, мязові-тонічним, лівобічним корінцевим синдромом, статико-динамічними порушеннями». Також був зроблений висновок, що вказане захворювання є професійним. У звязку із зазначеним професійним захворюванням позивачу за висновком МСЕК від 30.07.2012 року була встановлена ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40 % та третя група інвалідності. В наслідок отриманого професійного захворювання ОСОБА_3 була спричинена моральна шкода, яка полягає в моральних хвилюваннях позивача у звязку з пошкодженням здоровя та спричиненням фізичних страждань, в порушенні його нормальних життєвих звязків через неможливість продовжувати активне, звичне життя, виконувати звичну роботу. Позивач більш ніж 19 років працював прохідником на одному підприємстві. Наслідком професійного захворювання є те, що зараз він не може працювати по професії, не може виконувати роботу, яку знає та вміє виконувати, оскільки така робота йому протипоказана за станом здоровя. У теперішній час позивачу 56 років по суті, у нього працездатний вік. Але він не має можливості не тільки працювати по професії а також і виконувати ряд інших робіт, оскільки біль у спині та швидка втомленість перешкоджають фізичній праці. У звязку з цим позивач не має можливості отримувати повноцінну заробітну плату, для того щоб належним чином утримувати свою родину. Зазначене надає позивачу багато моральних страждань та життєвих незручностей, оскільки йому потрібна підвищена увага з боку своїх близьких, яких він відриває від їх інших турбот та справ. Позивачу важко усвідомлювати той факт, що він став тягарем для близьких та оточуючих. До захворювання ОСОБА_3 був повний сил, життєвої енергії, бажань жити повноцінним життям, але, на жаль, в теперішній час він втратив частину своїх фізичних можливостей. Крім того, позивач дуже часто відчуває сильну білль у спині, особливо під час уклонів та поворотів тулуба, слабкість та оніміння в ногах, біль у правій ніжній кінцівці. При цьому він повинен часто звертатися в медичну установу за допомогою. Шкода, у тому числі і моральна, яка була спричинена ОСОБА_3 професійним захворюванням, стала слідством незабезпечення роботодавцем належної охорони праці на його робочому місці, що підтверджується у висновках комісії по розслідуванню професійного захворювання. А саме обставини, при яких виникло професійне захворювання, повязані з тяжкою фізичною працею при виконанні робіт у якості прохідника на протязі 78 % часу робочої зміни. Відповідно атестації робочих міст, на прохідника впливають комплекс негативних виробничих факторів, параметри яких, перевищують допустимі величини. Тому представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 у відшкодування спричиненої останньому моральної шкоди 50000 (пятдесят тисяч) гривен.

Позивач ОСОБА_3 до суду не з'явився, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином, письмово повідомив суд про розгляд справи у його відсутність за участі його представника, на позові наполягає.

Представник відповідача ДП «Красноармійськвугілля»- ОСОБА_4 у судовому засіданні позов визнав частково, пояснивши, що наведені в позові обгрунтування моральних та фізичних страждань, а також сума відшкодування ніякими документальними даними не підтверджуються. Тому представник ДП «Красноармійськувугілля»вважає, що моральна шкода не повинна перевищувати 3000 грн.

Заслухавши сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач з 26.07.1986 року по 08.12.1994 року, з 22.06.1995 року по 19.06.2003 року та з 31.10.2009 року по 29.06.2012 року працював на шахті імені Стаханова ДП «Красноармійськвугілля»у якості прохідника 5 розряду з повним робочим днем, звільнившись з роботи за ст.40 п.2 КЗпП України у зв'язку з отримання ІІІ групи інвалідності, що підтверджується копіями записів з трудової книжки (а.с.4-10).

Під час обстеження у комунальній лікувально-профілактичній установі «Обласна клінічна лікарня профзахворювань»у період з 11.05.2012 року по 31.05.2012 року ОСОБА_3 встановлено діагноз: хронічна вертеброгенна попереково-крижова радікулопатія з виразним больовим, мязові-тонічним, лівобічним корінцевим синдромом, статико-динамічними порушеннями, захворювання професійне (а.с.14-15).

Згідно за повідомленням від 30.05.2012 року лікувально-профілактична установа «Обласна клінічна лікарня профзахворювань»повідомляє відповідача про встановлене ОСОБА_3 вперше професійне захворювання (а.с.12).

Відповідно до висновку лікарсько-експертної комісії № 1092/1063 від 30.05.2012 року позивачу у звязку з професійним захворюванням протипоказана робота в умовах дії фізичних навантажень, в підземних умовах, вимушеній робочій позі, у несприятливому мікрокліматі. Відповідальною у розвитку професійного захворювання вважати професію прохідника (а.с.13).

27.06.2012 року за результатами розслідування хронічного професійного захворювання відносно позивача ОСОБА_3 складено акт за формою П-4 (а.с.16-17). У п.п.13, 14 та 17 даного акту зазначено, що діагноз захворювання позивача становить: хронічна вертеброгенна попереково-крижова радікулопатія з виразним больовим, мязово-тонічним, лівобічним корінцевим синдромом, статико-динамічними порушеннями; причиною професійного захворювання є тяжка фізична праця при виконанні робіт в якості прохідника на протязі 78 % часу робочої зміни; за шкідливістю умови та характер праці прохідника підземного відносяться до Ш класу 3 ступеню.

Згідно за випискою з акту огляду МСЕК від 30.07.2012 року позивачу у зв,язку з професійним захворюванням вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності до 01.08.2013 року з рекомендаціями медикаментозного та санаторно-курортного лікування (а.с.18).

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі зясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

За приписами ч.1 ст.3 Конституції України, життя і здоровя людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст.46 Конституції України право громадян на соціальний захист гарантується загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно до ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно за ч.1 ст.9 Закону України «Про охорону праці»відшкодування шкоди, завданої робітнику внаслідок ушкодження його здоровя, здійснюється Фондом у відповідності до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 № 1105-ХIV (далі Закон № 1105-ХIV), що набрав чинності з 01.04.2001 року.

Обов,язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим особам, які потерпіли на виробництві, до внесення змін до Закону № 1105-Х1У на підставі Закону України від 23.02.2007 року № 717-У, був покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

За отриманим професійним захворюванням позивачу була встановлена втрата професійної працездатності 30.07.2012 року, тому суд керується законодавством, діючим у зазначений період часу, тобто на час виникнення спірних правовідносин, бо це регламентовано ст.5 ЦК України, згідно якої акти цивільного законодавства, до яких відноситься Закон № 1105-ХIV, регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обовязків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки Фонд на час виникнення спірних правовідносин не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання таку шкоду позивачу, законні права якого порушені, повинен відшкодувати роботодавець на підставі ст.2371 КЗпП України, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Наявність небезпечних і шкідливих умов праці у відповідача встановлена актом розслідування хронічного професійного захворювання у ОСОБА_3

Суд вважає, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди у зв,язку з встановленням йому стійкої втрати працездатності внаслідок отриманого ним професійного захворювання, а висновок МСЭК від 30.07.2012 року підтверджує наявність факту спричинення шкоди його здоров,ю, яка привела до фізичних і моральних страждань позивача.

З анамнезу захворювання позивача вбачається, що він з 1991 року лікується з приводу П/кр радикуліту, а саме: з 18.11.1991 року по 02.12.1991 року, з 20.09.1993 року по 29.09.1993 року, з 12.10.1993 року по 22.10.1993 року, з 07.04.1998 року по 14.04.1998 року, з 22.02.1999 року по 10.03.1999 року, з 15.09.2001 року по 25.09.2001 року, з 03.01.2012 року по 15.01.2012 року, з 16.01.2012 року по 01.02.2012 року, з 02.02.2012 року по 27.04.2012 року. В історії хвороби зафіксовано скарги позивача на стійкий біль у попереково-крижовій зоні, особливо під час нахилів та поворотів тулуба, слабкість і оніміння у ногах, болі в правій ніжній кінцівці, болі у кистях рук, болі в ліктьових суглобах (а.с.14-15).

Зазначене свідчать про те, що позивач тривалий час зазнавав і по теперішній час зазнає фізичну біль і психічні страждання, внаслідок чого порушилися його нормальні життєві зв,язки, відбулися зміні звичного перебігу його життя, зокрема необхідність тривалий час лікуватися, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Але сума, в яку позивач оцінив заподіяну моральну шкоду і яка за його оцінкою становить 50000 грн., є завищеною і не відповідає отриманим ним моральним стражданням. При визначенні суми відшкодування заподіяної позивачеві моральної шкоди суд враховує характер, обсяг, тривалість зазнаваних позивачем страждань, його стан здоров,я, розмір і строковий характер втрати працездатності, істотність вимушеності змін у життєвих стосунках потерпілого, те, що отримане ним ушкодження здоров,я заважає йому вести повноцінний спосіб життя, вимагає від нього додаткових зусиль для його організації. Тому, виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає можливим визначити позивачу розмір відшкодування моральної шкоди у 15000 грн.

На підставі ст.ст.43, 46 Конституції України, ст.ст.153, 2371 КЗпП України, ст.9 Закону України «Про охорону праці», , керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд. -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»про відшкодування моральної шкоди у зв,язку з професійним захворюванням на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (85322, м.Димитров, вул.Ватутіна, 1, ЄДРПОУ 32087941) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, 15000 (п,ятнадцять тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати судову скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 01.10.2012 року.

СуддяЖ.Є.Редько