Рішення № 26603847, 16.08.2012, Токмацький районний суд Запорізької області

0824/329/2012

16.08.2012

РІШЕННЯ

Іменем України

м. Токмак16 серпня 2012 р.

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого Курдюкова В.М., при секретарі судового засідання Симоненко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ «ОСОБА_1 Аваль»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ОСОБА_1 Аваль»про визнання дії кредитного договору розірванним,

ВСТАНОВИВ :

ПАТ «ОСОБА_1 Аваль»звернулось до суду з до позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль», в особі Запорізької обласної дирекції «ОСОБА_1 Аваль»(р/р № 2909334 в ЗОД «ОСОБА_1 Аваль», МФО 313827, ЄДРПОУ 23794014) заборгованість за кредитним договором в сумі 8582 гривні 64 копійки.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним.

В продовж дії Кредитного договору та і дотепер, Відповідачем порушуються вимоги п. 6.1. та 6.8. Кредитного договору, щодо своєчасності сплати відсотків за користування кредитом та сплати основної суми заборгованості в наслідок чого, за Відповідачем склалася заборгованість.

В наслідок невиконання Позичальником взятих на себе зобов'язань, щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, банк звернувся до суду з метою стягнення суми заборгованості по кредиту. 26 квітня 2010 року Токмацьким районним судом Запорізької області по справі № 2-370/10 винесено рішення яким позовні вимоги Банку до Відповідача щодо стягнення суми заборгованості по кредиту задоволено в повному обсязі, стягнуто суму 23 403,77 грн. та витрати в сумі 354,04 грн. Після набрання рішенням законної сили, судом видано 02.08.2010р. виконавчий листи про стягнення суми заборгованості з відповідача. 21 жовтня 2010 року ОСОБА_1 направив заяву з виконавчим листом на примусове виконання до ВДВС Токмацького РУЮ Запорізької області. 01 листопада 2010 року державним виконавцем ВДВС Токмацького РУЮ Запорізької області винесено постанову про відкриття виконавчого впровадження та розпочато процедуру примусового виконання рішення суду. 05 грудня 2011 року Банком отримано постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки ОСОБА_3 в добровільному порядку сплачено всю суму заборгованості яка була визначена в виконавчому листі.

В свою чергу, п. 9.1 кредитного договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дати його укладання та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за кредитним договором (позичкової заборгованості, процентів за користування кредитом, штрафів та пені).

При розгляді Токмацьким районним судом Запорізької області справи № 2-370/10 про стягнення суми заборгованості з позичальника сума заборгованості по кредиту становила 2 924,59 дол. США, що еквівалентно 23 403, 77 грн. Проте, з моменту винесення судом рішення та до моменту фактичного погашення позичальником коштів минуло майже 19 місяців, за цей час позичальнику було нараховано заборгованість. Крім того, статтею 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" , валютні курси встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату. Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, а тому заборгованість буде також враховуватись з перерахуванням дол. США на гривню.

12 січня 2012 року на адресу Відповідача направлено вимогу про повернення заборгованості, у якій зазначено зміст порушених зобов'язань та вимога про виконання порушеного зобов'язання протягом десяти днів з дня отримання вимоги. Але відповіді ми так і не отримали. До теперішнього часу вимога про погашення заборгованості по кредиту Відповідачем незадоволена у зв'язку з чим ми змушені звернутися до суду.

Пунктом 10.2. Кредитного договору обумовлено, що за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом передбачених п. 1.1., 6.1. договору, Позичальник сплачує Банку пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

Так, станом на 03 січня 2012 року заборгованість Відповідача перед Банком по Кредитному договору згідно розрахунку складає: 1 074,20 дол. США, що в еквівалентному співвідношенні з урахуванням офіційного курсу НБУ (7,9898грн./1 дол. США) становить 8 582,64 грн. (вісім тисяч п'ятсот вісімдесят дві тисячі 64 коп.), в тому числі:

5 559,46 грн. - заборгованість по кредиту (695,82дол.США);

185,28 грн. нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом (23,19дол.США);

849,67 грн. - несплачена пеня за кредитом (106,34дол. США);

1988,23 грн. - несплачена пеня на заборгованість за відсотками (248,85дол. США).

Відповідач подав зустрічний позов, яким просить визнати дію кредитного договору №013/17-07/131 від 24 червня 2008 року укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «ОСОБА_1 Аваль»в особі обласної дирекції «ОСОБА_1 Аваль»розірваним з 23 червня 2009 року.

Зустрічні позовні вимоги відповідач обґрунтовує наступним.

ВАТ «ОСОБА_1 Аваль»звертався з аналогічним позовом до Токмацького районного суду Запорізької області про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за Кредитним Договором №013/17-07/131 від 24 червня 2008 року по якому Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 26 квітня 2010 року з ОСОБА_3 вже було стягнуто суму боргу в розмірі 23403 грн.77 коп., що складалася з 18678грн. 80 коп. заборгованості по кредиту, 3098грн.53коп. - нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом, 1421грн.20коп. - несплачена пеня за кредитом, 205грн. 16 коп - несплачена пеня за заборгованості по кредиту, та витрати на ІТЗ в сумі 120грн.

В ст.626 ЦК України встановлено, що договір є домовленість сторін на встановлення цивільних прав та обов'язків, тобто - встановлюється предмет спору (договір) в разі порушення цих домовленостей. Саме в кредитному договорі встановлені обов'язки по сплаті кредиту та процентів. Те, що предметом кредитного договору є обов'язок по сплаті кредиту та процентів встановлено і в ст.1054 ЦК України. В ст.610 та ст..611 встановлені підстави для стягнення в разі порушення зобов'язання (тобто - порушення предмету договору).

Звернувшись з позовом на підставі кредитного договору №013/17-07/131 від 24 червня 2008року банк отримав рішення суду, яке набрало законної сили. Всі пені, відсотки які додатково нараховує позивач є не як самостійне зобов'язання, а є похідними

зобов'язанями від порушеного предмету спору - кредитного договору, заборгованість за яким було стягнуто з нього у примусовому порядку у Відділі державної виконавчої служби і виконавче провадження

завершене 05 грудня 2011 року в добровільному порядку яка була визначена у виконавчому листі, що підтверджено представниками ПАТ «ОСОБА_1 Аваль».

Крім того, відповідно до умов кредитного Договру №013/17-07/131 від 24 червня 2008 року(п.і.і) кредит йому надавався з 24 червня 2008 року по 23 червня 2009року, тобто термін на який укладено зазначений кредитний договір №013/17-07/131

від 24 червня 2008 року становить до 23 червня 2009 року.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 26 квітня 2010 року на підставі якого з нього було стягнуто суму боргу в розмірі 23403грн.77 коп. та витрати на ІТЗ в сумі 120грн. було видане після закінчення терміну дії кредитного Договру №013/17-07/131 від 24 червня 2008 року, тобто на момент винесення рішення ПАТ «ОСОБА_1 Аваль»вже було визначено заборгованість по кредиту(тіло кредиту) та нараховані всі штрафні санкції.

При стягненні всієї суми кредиту та відсотків за судовим рішенням, договір є фактично вичерпаним, кредитні правовідносини припиняються і переходять у площину виконання судового рішення, а у боржника виникає нове зобов'язання з виконання судового рішення.

Крім того ПАТ «ОСОБА_1 Аваль»стверджує, що відповідно до п.9.1 кредитного договору сторони погодилися, що договір набуває чинності з дати його укладання та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за кредитним договором(позичкової заборгованості, процентів за користування кредитом, штрафів та пені.), тобто термін дії Договору фактично не встановлено і безкінечно можуть нараховуватися штрафні санкції які погашаються першочергово, а тіло кредиту не погашається, і на момент винесення судового рішення продовжують нараховуватися штрафні санкції. На момент укладення кредитного договору представники ПАТ «ОСОБА_1 Аваль»стверджували, що даний кредитний договір діє до 23 червня 2009 року.

На підставі п.1 ст.229 ЦК України особа, яка вчинила правочин, помилилися щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно - знижують її цінності або можливості використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків встановлених законом.

Як роз'яснює Пленум Верховного Суду України у п.П Постанови(у справах про визначення правочинів недійсними) від 28 квітня 1978 року(зі змінами 25 грудня 1992 року) під помилкою треба розуміти, таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета або інших істотних умов правочину яке вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якої за обставинами справи можна вважати, що правочин не був укладений.

Всі умови передбачені ст.,229 ЦК України, необхідні для визнання договору недійсним, в частині після 23 червня 2009 року в даному випадку існують:

Так, по перше - помилка має істотне значення для мене, як для сторони правочину. При укладені кредитного договору він вважав, що термін Дії Кредитного Договору становить до 23 червня 2009 року, так як його в цьому запевнили посадові особи ПАТ «ОСОБА_1 Аваль».

По друге, при виконанні Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 26 квітня 2010 року, яке було винесено після закінчення терміну дії кредитного Договору №013/17-07/131 від 24 червня 2008 року, на підставі якого з ОСОБА_3 було стягнуто суму боргу в розмір: 23403грн.77 коп. та витрати на ІТЗ в сумі 120грн., він вважав що це остаточне рішення і термін дії кредитного договору закінчено. В іншому випадку ОСОБА_3 рішення суду добровільно не виконував і вимагав би розірвання кредитного договору в судовому порядку.

Відповідно до п.1 ст.203 ЦК передбачає, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ст..215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочин) стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5 та 6 ст. 203 ЦК України. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Порушення вимог законодавства при укладенні кредитного договору, а саме порушенню вимог ст..215 ЦК України, є підставою для визнання кредитного договору №013/17-07/131 вії 24 червня 2008 року який укладено між ОСОБА_3 та ПАТ «ОСОБА_1 Аваль»недійсним, вчастині після 23 червня 2009 року, тобто розірваним з 23 червня 2009 року.

Керуючись загальним змістом законодавства ОСОБА_3 вважає, що термін дії кредитного договору №013/17-07/131 від 24 червня 2008 року який укладено між ним та ПАТ «ОСОБА_1 Аваль»закінчився 23 червня 2009 року.

Так, у відповідності до законодавства «п. З ст. 215 ЦК України», якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, також правочин може бути визнано судом недійсним «оспорюваний правочин». Також в цивільному кодексі зазначено, що недійсність окремої частини правочину немає наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини - стаття 217 ЦК України. Але кредитний Договір ні в якому разі не могло бути укладено на не встановлений термін, тобто кредитний договір не може діяти безстроково, і по кредитному договору як це робить ПАТ «ОСОБА_1 Аваль»безстроково не можуть нараховуватися штрафні санкції, які ОСОБА_3 потрібно сплачувати, а тіло кредиту погашатися не буде. Також і на теперішній час представники ПАТ «ОСОБА_1 Аваль»не просять розірвати кредитний договір, і суму розрахунків завідомо надали на січень 2012 року, щоб потім знову звертатися до суду про неналежне виконання з моєї сторони зазначеного кредитного Договору.

У статті 1 закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12.07.2001 року зазначено, що фінансовим кредитом Є кошти, які надаються в позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під певні проценти. Таким чином, поняття банківського кредиту визначається як будь яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь яка гарантія і будь яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь яке продовження строку погашення боргу, яке надане в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми. Тобто в кредитному договорі №013/17-07/131 від., 24 червня 2008 року який укладено між ОСОБА_3 та ПАТ «ОСОБА_1 Аваль»повинно було зазначено термін закінчення дії договору, і ОСОБА_3 вважав, що це зроблено, що договір відповідно до п. 1.1. зазначеного кредитного договору закінчився 23 червня 2009 року.

ОСОБА_3 вважає, що його помилка є результатом навмисних дій посадових осіб ПАТ «ОСОБА_1 Аваль», тобто введення його в оману зі сторони Банку, який зумовив спотворене формування його волі стосовно терміну дії кредитного Договору, що тягне за собою визнання правочину недійсним. Це регулюється ст..23О ЦК України а саме, «якщо одна із сторін навмисно ввела другу сторону в правочину в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Такий правочин визнається судом не дійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

З доводів ПАТ «ОСОБА_1 Аваль»у кредитному договорі №013/17-07/131 від 24 червня 2008 року не зазначено кінцевий термін дії договору, тобто ПАТ «ОСОБА_1 Аваль»має право безстроково нараховувати суми несплаченого кредиту по зазначеному кредитному договору. ОСОБА_3 вважає що це все посадовими особами ПАТ «ОСОБА_1 Аваль»зроблено навмисно, і не внесення в кредитний договір кінцевого терміну дії кредитного договору як це стверджує ОСОБА_1, є умовою яка дискримінаційною, що дає право для позивача відповідно до п.2 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів»визнання кредитного договору №013/17-07/131 від 24 червня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ОСОБА_1 Аваль»недійсним, в частині після 23 червня 2009 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та обставини, якими їх обґрунтовано в позовній заяві, зустрічні позовні вимоги не визнав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, підтримав зустрічні позовні вимоги та обставини, якими їх обґрунтовано в зустрічній позовній заяві.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

24 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "ОСОБА_1 Аваль" правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 Аваль»та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 013/17-07/131, далі за текстом „Кредитний договір ", згідно з яким, останньому надано кредит у сумі 5 600,00 дол. США (п'ять тисяч шістсот дол. США 00 центів) із сплатою 23,0% відсотків річних, строком по 23 червня 2009 року, включно (копія кредитного договору додається).

Зазначені кредитні кошти призначені для використання на споживчі цілі.

Пунктом 3.1 Кредитного договору передбачено, що ОСОБА_1 надає Відповідачу кредит на умовах його строковості, повернення та плати за користування.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором ОСОБА_1 зобов'язується надати грошові кошти (кредит) Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, неустойку.

26 лютого 2009 року між Банком та Позичальником укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 013/17-07/131 від 24.06.2008р. відповідно до якого строк дії кредитного договору подовжено до 23 грудня 2009 року.

Як впродовж дії Кредитного договору так і дотепер, Відповідачем порушуються вимоги п. 6.1. та 6.8. Кредитного договору, щодо своєчасності сплати відсотків за користування кредитом та сплати основної суми заборгованості в наслідок чого, за Відповідачем склалася заборгованість.

В наслідок невиконання Позичальником взятих на себе зобов'язань, щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, банк звернувся до суду з метою стягнення суми заборгованості по кредиту. 26 квітня 2010 року Токмаиьким районним судом Запорізької області по справі № 2-370/10 винесено рішення яким позовні вимоги Банку до Відповідача щодо стягнення суми заборгованості по кредиту задоволено в повному обсязі, стягнуто суму 23 403,77 грн. та витрати в сумі 354,04 грн. Після набрання рішенням законної сили, судом видано 02.08.2010р. виконавчий листи про стягнення суми заборгованості з відповідача. 21 жовтня 2010 року ОСОБА_1 направив заяву з виконавчим листом на примусове виконання до ВДВС Токмацького РУЮ Запорізької області. 01 листопада 2010 року державним виконавцем ВДВС Токмацького РУЮ Запорізької області винесено постанову про відкриття виконавчого впровадження та розпочато процедуру примусового виконання рішення суду. 05 грудня 2011 року Банком отримано постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки ОСОБА_3 в добровільному порядку сплачено всю суму заборгованості яка була визначена в виконавчому листі.

Відповідно до п. 9.1 кредитного договору договір набуває чинності з дати його укладання та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за кредитним договором (позичкової заборгованості, процентів за користування кредитом, штрафів та пені).

При розгляді Токмацьким районним судом Запорізької області справи № 2-370/10 про стягнення суми заборгованості з позичальника сума заборгованості по кредиту становила 2 924,59 дол. США, що еквівалентно 23 403, 77 грн. Проте, з моменту винесення судом рішення та до моменту фактичного погашення позичальником коштів минуло майже 19 місяців, за цей час позичальнику було нараховано заборгованість.

Станом на 03 січня 2012 року заборгованість Відповідача перед Банком по Кредитному договору згідно розрахунку позивача складає: 1 074,20 дол. США, що в еквівалентному співвідношенні з урахуванням офіційного курсу НБУ (7,9898грн./1 дол. США) становить 8 582,64 грн. (вісім тисяч п'ятсот вісімдесят дві тисячі 64 коп.), в тому числі:

5 559,46 грн. - заборгованість по кредиту (695,82дол.США);

185,28 грн. нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом (23,19дол.США);

849,67 грн. - несплачена пеня за кредитом (106,34дол. США);

1988,23 грн. - несплачена пеня на заборгованість за відсотками (248,85дол. США).

Пунктом 10.2. Кредитного договору обумовлено, що за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом передбачених п. 1.1., 6.1. договору, Позичальник сплачує Банку пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

Суд вважає необгрунтованними вимоги про стягнення пені після закінчення строку дії договору, оскільки розмір цих штрафних санкцій складає майже половину від суми заборгованості за кредитом та відсоткам.

Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором за виключенням пені - в сумі 8 582,64 грн. (849,67 грн.+1988,23 грн.) = 5744 гривень 74 копійки.

Зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем не зазначено передбачених законом підстав розірвання договору. Відповідно до п. 9.1 кредитного договору договір діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за кредитним договором, що не суперечить діючому законодавству.

Підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на сплату судового збору в розмірі 214,6 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль», в особі Запорізької обласної дирекції «ОСОБА_1 Аваль»(р/р № 2909334 в ЗОД «ОСОБА_1 Аваль», МФО 313827, ЄДРПОУ 23794014) заборгованість за кредитним договором в сумі 5744 гривень 74 копійки.

Стягнути з відповідача - ОСОБА_2 суму витрат на сплату судового збору у розмірі 214,60 грн. на користь ПАТ «ОСОБА_1 Аваль», в особі Запорізької обласної дирекції «ОСОБА_1 Аваль»(р/р № 2909334 в ЗОД «ОСОБА_1 Аваль», МФО 313827, ЄДРПОУ 23794014).

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль»про визнання дії кредитного договору розірванним відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь але не були присутні при проголошені рішення, мають право оскаржити рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, або після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно

Суддя: