Рішення № 26603224, 03.07.2012, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 0513/1470/2012

Справа № 2/0513/406/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2012 року Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Петуніна І.В.,

при секретарі Альберті О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

третьої особи Димитровської міської ради

розглянувши у заочному відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Димитров справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю в обґрунтування якого вказав, що у 2000 році він познайомився з відповідачами, які були власниками однокімнатної квартири за адресою: м-н «Молодіжний», 48/23, м.Димитров Донецької області. ОСОБА_3 була подругою куми його дружини. Під час бесіди, остання розповіла, що вони разом з донькою ОСОБА_4 будуть їхати до Російської Федерації на постійне місце проживання, але не знають, що робити з вказаною квартирою, продати вони її не можуть через комунальні борги та необхідність проведення ремонту, до того ж декларувати це майно вона також не бажала при перетинанні кордону між РФ та Україною. У звязку з тим, що він шукав квартиру, він запропонував відповідачам віддати йому цю квартиру, в свою чергу на нього покладався обовязок взяти на себе витрати по оплаті комунальних послуг та оформлення на нього цієї квартири, на що ОСОБА_3 погодилася. Незабаром, наприкінці 2000р. ОСОБА_3 віддала йому ключі від квартири та разом з донькою поїхала до РФ на постійне місце проживання. З початку 2011р. він почав жити в цій квартирі, робити власноруч ремонт та сплачувати комунальні послуги., у т.ч. заборгованість. Після проведення ремонту у 2007р., до своєї сестри у м.Селидове приїхала ОСОБА_3 та зареєструвала його у вказаній квартирі, де він мешкає з 2001р. по цей час. Таким чином, він у встановленому законом порядку вселився до цієї квартири. На цей час звязок з відповідачами втрачено, через що він не може оформити право власності у позасудовому порядку. З часу його фактичного вселення у вказану квартиру та відповідно нею користування, минуло більше 10 років. Весь час він проживав у спірній нерухомості і за власні кошти робив в ньому поточний та капітальний ремонт, сплачував комунальні послуги. З урахуванням наведеного вбачається, що він добросовісно заволодів нерухомим майном, яке належить відповідачам і продовжує відкрито, безперервно володіти ним вже більше 10 років. Таким чином, є всі підстави вважати, що власники майна тривалий час не виявляють наміру визнати квартиру своєю, вони погодилися з її втратою у звязку з чим ця нерухомість може бути визнана власністю фактичного добросовісного володільця. Те, що він з початку 2001р. користується спірним майном та сам власник не заперечував, щоб віддати квартиру йому, можуть підтвердити свідки. У звязку з вищевикладеним просить визнати за ним право власності на квартиру за адресою: м-н «Молодіжний», 48/23, м.Димитров Донецької області, яка зареєстрована на відповідачів, встановити факт не проживання відповідачів у спірній квартирі з 01.01.2001р. та встановити факт його проживання у цій квартирі з 01.01.2001р.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги.

Відповідачі до судового засідання не зявилися, про час та дату розгляду справи повідомлені відповідно до цивільно-процесуального законодавства України, зокрема через оголошення у газеті «Урядовий курєр»від 14.06.2012р. № 105 та у газеті «Донбас тиждень»від 14.06.2012р. № 66.

Представник третьої особи, Димитровської міської ради, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, рішення прийняти на розгляд суду відповідно до діючого законодавства.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про власність на житло від 14.07.1994р. № 2/31-937 та технічного паспорту на квартиру, відповідачам належить квартира за адресою: м-н «Молодіжний», 48/23, м.Димитров Донецької області (а.с.6-9).

Відповідно до договору № 3335 від 25.09.2007р. про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги, позивач та ОКП «Донецьктеплокомуненерго»уклали договір про реструктуризацію боргу по квартирі за адресою: м-н «Молодіжний», 48/23, м.Димитров Донецької області станом на 01.10.2007р. у сумі 2350,67 грн. (а.с.9).

Відповідно до договору про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги, позивач та КП «Компанія «Вода Донбасу»уклали договір про реструктуризацію боргу по квартирі за адресою: м-н «Молодіжний», 48/23, м.Димитров Донецької області станом на 01.07.2008р. у сумі 699,99 грн. (а.с.10).

Позивачем надані квитанції про сплату ним комунальних послуг за період 2007-2011р.р. (а.с.11-20).

Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що знає позивача з 2001р., вона є старшою підїзду. Вона тоді бачила позивача разом з відповідачами. Самих відповідачів до цього не бачила років 20. Вона сама мешкає у своїй квартирі з 1971р. До 2001р. вони самостійно викликали слюсарів у спірну квартиру, оскільки вона постійно текла. Вони самостійно, разом з сусідами забили цю квартиру цвяхами та повісили замок. Але тоді, коли вона побачила сторін по справі, то ОСОБА_3 їй сказала, що тепер тут буде мешкати позивач. З 2001р. до теперішнього часу відповідачів вона не бачила. За час мешкання у спірній квартирі, позивач зробив там ремонт: поміняв вікна, санвузол, підлогу, балкон, проводку, поклеїв шпалери на стіни та стелю. Комунальні послуги позивач платить завжди. Попередню заборгованість позивач погасив. Коли у 2001р., ще до вселення позивача, вони відкривали цю квартиру, ніяких особистих речей відповідачів не було, вона була пуста. Вона не знає, де мешкають відповідачі, ОСОБА_3 казала, що вони уїжджають жити у Росію.

Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що знає позивача з 2000 року. Останній раз бачила відповідачів у 2000 році, позивач став робити ремонт у квартирі у 2001р. Він виплатив усі борги. ОСОБА_3 віддала йому ключі і казала, що вони уїжджають у Росію. До цього, у квартирі деякий час мешкали наркомани. На теперішній час у квартирі зроблений добрий ремонт. Вона ще тоді ходила у спірну квартиру, ніяких особистих речей відповідачів у квартирі не було, вона була пуста. Позивач мешкає у квартирі з 2001р. До 2001р. за квартирою були комунальні борги, у якій сумі не знає.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, свідків, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим майном протягом 5 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За змістом п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила ст.344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за 3 роки до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки ЦК України набув чинності з 01.01.2004р., то у 10 років володіння нерухомим майном, як це вказано у ч.1 ст.344 ЦК України, входить і період, який просить зарахувати позивач, з 01.01.2001р.

Суд вважає, що позивач добросовісно заволодів чужим майном, так як він не набув це майно злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку чи моралі, а також позивач діяв без умислу причинити шкоду іншій особі, а також не допускає легковажності або самонадійності чи необережності по відношенню до можливого завдання шкоди.

Крім цього, суд вважає, що позивач відкрито та безперервно володів спірним майном, оскільки він зробив ремонт цієї квартири, уклав договори про реструктуризацію заборгованості з житлово-комунальних послуг, погасив заборгованість по житлово-комунальним послугам. З січня 2001р. на час подання позову, вже минуло 11 років.

Таким чином суд вважає, що позивач добросовісно заволодів квартирою за адресою: м-н «Молодіжний», 48/23, м.Димитров Донецької області у січні 2001р. і продовжує відкрито, безперервно нею володіти до теперішнього часу.

Разом з тим, суд вважає зайвими вимоги позивача щодо встановлення фактів не проживання відповідачів та його проживання у спірній квартирі, оскільки данні обставини підлягають доказуванню щодо позовних вимог про набуття права власності внаслідок набувальної давності та враховуються у сукупності з іншими фактами при прийнятті судом рішення.

На підставі вищенаведеного, керуючись ч.2 ст.41 Конституції України, ст.344 ч.1, п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст.10, 11, 15, 60, 209, 212, 213, 215, 226, 294 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 07.07.1951р.н. право власності на квартиру за адресою: м-н «Молодіжний», 48/23, м.Димитров Донецької області, яка належала ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заочне рiшення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою вiдповiдача.

Заяву про перегляд заочного рiшення може бути подано протягом десяти днiв з дня отримання його копii.

Позивач може оскаржити рішення в загальному порядку. Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя