увійти
УКР
К-13157/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 травня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,
при секретарі: Євтушевському В.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ДПІ у Галицькому районі м. Львова на рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2005 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.005 року по справі № 5/2991-26/399 за позовом ПП «Водомережі» до ДПІ у Галицькому районі м. Львова та Відділення державного казначейства у Галицькому районі м. Львова про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Господарського суду Львівської області від 20 січня 2005 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2005 року, задоволено позовні вимоги ПП «Водомережі» до ДПІ у Галицькому районі м. Львова та Відділення державного казначейства у Галицькому районі м. Львова про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач - ДПІ у Галицькому районі м. Львова 15 лютого 2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 14 листопада 2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив її до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою вищого адміністративного суду України від 26.10.2006 року відповідачу поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень, касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.
В касаційній скарзі ДПІ у Галицькому районі м. Львова просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову в задоволені позову, посилаючись на неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для даної справи та порушення норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з огляду на наступне.
Задовольняючи вимоги позивача, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підставою для формування податкового кредиту позивача достатньо податкових накладних №0000025 від 21.12.2003 року на суму 5 795 220,00 грн., в тому числі ПДВ 965 870,00 грн., №0000026 від 28.01.2004 року на суму 5 058 780,00 грн., в тому числі ПДВ 843 130,00 грн., №000027 від 04.02.2004 року на суму 2 399 136,00 грн., в тому ПДВ 399 856,00 грн., а для бюджетного відшкодування - даних його податкових декларацій за січень, лютий 2004 року.
Разом з тим, суди не звернули уваги, що податковий кредит формується при дотриманні платником податку вимог п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а відшкодування з бюджету позивачу різниці між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом, за умови його від'ємного значення, може відбуватися з урахуванням змісту п.1.8 ст.1 зазначеного Закону, при наявності встановленого судом факту надмірної сплати останнім податку своєму контрагенту в ціні товару.
В той же час, зазначені обставини у встановленому законом порядку не були належним чином перевірені ні судом першої, ні апеляційної інстанції.
До того ж, як вбачається з приєднаної до касаційної скарги копії постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2006 року, був визнаний недійсним договір №7 від 16.12.2003 року з моменту його укладення між ПП «Водомережі» та ПП ОСОБА_1
Крім того, висновок № 3047 від 07.10.2005 року судово-почеркознавчої експертизи, який було отримано під час досудового слідства по кримінальній справі № 144-5900, наданий відповідачем до Вищого господарського суду України на підтвердження доводів касаційної скарги вказує на те, що підпис від імені директора ПП «Водомережі» ОСОБА_2, розташований на останньому аркуші позовної заяви ДПІ у Галицькому районі м. Львова та Відділення державного казначейства у Галицькому районі м. Львова про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість виконані не ОСОБА_2, а іншою особою - ОСОБА_3.
Враховуючи вказане, висновок про необхідність визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003192320/04-23-4/32261859/11912 від 18.06.2004 року та про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 2 194 312,00 грн., на думку колегії, є передчасним і не може вважатися обґрунтованим.
З огляду на те, що судом належним чином не були встановлені фактичні обставини справи, а саме, що господарська операція відбулася та що має місце надмірна сплата позивачем ПДВ, рішення судів першої і апеляційної інстанцій не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд для встановлення зазначених обставин.
Враховуючи, що відповідно до ч.1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, згідно з ч.2 ст.227 КАС України, справа підлягає направленню на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст.210, 220, 221, ч.2 ст.227, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова задовольнити частково, а рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2005 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.005 року - скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
