Рішення № 26601264, 12.10.2012, Юзівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ворошиловський районний суд м. Донецька)

0508/10266/2012

РІШЕННЯ

Іменем України

12 жовтня 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого: судді Цукурова В.П.,

при секретарі: Кривошей Г.В.,

за участю позивачки ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та виселення, про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності на квартиру -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні та виселення, про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності на квартиру, посилаючись на наступне.

12 серпня 2006 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем у відділі РАЦС Київського районного управління юстиції у м. Донецьку, актовий запис № 473 який був розірвано рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька 15.06.2011 року.

Від шлюбу вони мають двох дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після розірвання шлюбу діти залишилися жити з матірю.

Під час шлюбу вони з відповідачем придбали в рівних частках квартиру АДРЕСА_1, право власності на вказану квартиру зареєстровано на ім'я позивачки и відповідача, що підтверджується договором купівлі продажу нерухомого майна від 27.09.2006 року, посвідченому приватним нотаріусом Донецького нотаріального округа ОСОБА_6, реєстраційний номер 4628.

Однак відповідач створює неможливі умови для мешкання її та дітей разом з ним: постійно свариться, залякує, перешкоджає проживанню в квартирі, змінив замки. Вона неодноразово зверталась до міліції. При цьому страждають діти, постійно хворіють. В старшого сина синдром гіперактивності, звязаний с дефіцитом уваги на фоні перенесеного ураження ЦНС, йому потрібен особливий догляд, дієта, дотримання приписів лікарів. Дітям потрібна спокійна обстановка, але вони не можуть попасти до своєї квартири. З відповідачем виникали суперечки що до виховання дітей, їх догляду тощо, тому вона була змушена з дітьми переїхати до родичів. Відповідач не поділяє уваги до дітей, має значну заборгованість по аліментах.

Посилаючись на неможливість спільного володіння та користування квартирою, просила суд припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2, усунути перешкоди зі сторони ОСОБА_3 в праві користування нею квартирою, та виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_3 без надання іншого жилого приміщення.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що знає сторони по справі та спілкується з ними, оскільки вони проживають в одному під'їзді. Зазначила, що в вересні 2011 року відповідач змінив замок на дверях, вона була цьому свідком та була присутня з позивачкою в Ворошилоському РВ ДМУ УМВС України в м. Донецьку, коли остання зверталась з заявою з цього приводу. На прохання позивачки надати ключ, відповідач відмовився, що підтверджує неможливість сумісного мешкання. Свідку відомо, що на протязі більш ніж двох останніх років відповідач постійно сварився з позивачкою, застосовував до неї фізичну силу, вона неодноразова з дітьми приходила до свідка в квартиру, плакала, та розповідала, що чоловік хоче розлучитися, не надає допомоги дітям, загрожував, що вижене з квартири. При сварках та скандалах були присутні діти. При цьому старший син почав заїкатися, позивачка змушена була звертатися до невропатолога. Внаслідок неможливості спільного проживання в квартирі, позивачка була змушена переїхати до родичів. Відповідач не спілкується з дітьми, не надає допомоги, живе сам в квартирі в той час, як позивачка й діти змушені мешкати з родичами в іншій квартирі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що знає сторони по справі, та спілкується з ними тривалий час, є другом сімї. На протязі більш ніж два роки відповідач створює умови, що не дають змоги позивачці мешкати разом з відповідачем в одній квартирі, а саме: він свариться з позивачкою, тому що в нього є сумніви, що молодша дитина є його сином. Що до старшого, він не піклується про дитину. Коли позивачка була вагітною другою дитиною, він не надавав їй ніякої допомоги. Потім він зайнявся сироїдінням та в нього інші погляди на лікування та спосіб харчування дітей ніж у позивачки. Постійні сварки відображалися на нервовій системі дітей. Вважає, що внаслідок цього старша дитина стала заїкатися. В вересні 2011 року відповідач змінив замок на дверях, що зробило неможливим проживання позивачки з дітьми в квартирі. Вона сама намагалася поспілкуватися з відповідачем та врегулювати цю ситуацію, однак безрезультатно. Тому вона вважає, що спільне проживання сторін в одній квартирі неможливе. На цей час позивачка з дітьми мешкає у своїх батьків, а відповідач в спірній квартирі.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просили позов задовольнити. Зазначили, що позивачка зробила оцінку належної їй та відповідачу квартири, та внесла на депозитний рахунок суду відповідну суму, що складає 1/2 вартості нерухомого майна та дорівнює частці відповідача. Крім того зазначили, що це не порушує прав відповідача, оскільки в нього є ще нерухоме майно, а саме 1/2 квартири, що розташована за адресою: м. Донецьк, пр. Маяковського, б. 2 «а», кв.2.

Позивачка також пояснила, що відповідач під час їх спільного проживання в квартирі застосовував до неї фізичну силу. Між ними виникали сварки та конфлікти, зокрема через те, що відповідач через свої погляди не дозволяв старшому сину їсти м'ясо, принижував позивачку у присутності дітей, висловлював безпідставні сумніви щодо його батьківства відносно молодшого сина. Хоча вона і є власником ? частини квартири, але вона не може спільно володіти та користуватися спірною квартирою, тому змушена з двома дітьми мешкати у своїх батьків.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити. Пояснив, що він дійсно один мешкає в спірній квартирі, але може мешкати разом з позивачкою та дітьми. Він сплачує аліменти, хоча і має заборгованість. Крім того, в нього є сумніви, що друга дитина є його біологічною дитиною та позивачка не може його переконати що це саме його син. Дійсно у вересні 2011 року він у звязку з необхідністю змінив замки на дверях у квартиру. Підтвердив факт сварок та конфліктів з позивачкою під час їх спільного проживання у спірній квартирі.

Суд, вислухавши позивача, його представника, відповідача, свідків, дослідивши матеріали даної цивільної справи, матеріали витребуваного судом висновку Ворошиловського РО ДГУ УМВД України в Донецькій області щодо заяви ОСОБА_9, приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини.

12 серпня 2006 року позивачка зареєструвала шлюб з відповідачем у відділі РАЦС Київського районного управління юстиції у м. Донецьку, актовий запис № 473. Вказаний шлюб було розірвано рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька 15.06.2011 року.

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після розірвання шлюбу діти залишилися жити з позивачкою.

Під час шлюбу, а саме 27.09.2006 року позивачка та відповідач в рівних частках по 1/2 кожному, придбали квартиру АДРЕСА_1 згідно з договором купівлі продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Донецького нотаріального округа ОСОБА_6, реєстраційний номер 4628.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Ворошиловського районного суду від 07.10.2011 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про розподіл майна та визнання права власності на спірну квартиру. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15.11.2011 року вищевказане рішення залишено без змін.

Відповідач вищевказані обставини не оспорював.

У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо спільне володіння і користування майном є неможливим. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Позивачкою до матеріалів справи додано звіт незалежної оцінки нерухомого майна від 29 серпня 2012 року, що розташоване за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, б. 3, кв.51. Згідно звіту, ринкова вартість квартири складає 296 730 (двісті девяносто шість тисяч сімсот тридцять) грн. 00 коп. При подачі позову позивачкою внесено на депозитний рахунок суду 1/2 вартості майна, а саме: 148365 (сто сорок вісім тисяч триста шістдесят пять) грн., 00 коп. що підтверджено належною квитанцією про сплату. Тобто позивачкою виконані умови, передбачені ч.2 ст.365 ЦК України. При цьому під час розгляду справи о суті, відповідачем вищевказана ринкова вартість квартири фактично не оспорювалась, клопотання про призначення у справі відповідної судової експертизи не заявлялось.

Крім того, згідно відповіді на запит суду КП БТІ м. Донецька, відповідачу ОСОБА_3 належить 1/2 квартири, що розташована за адресою: м. Донецьк, пр. Маяковського, б. 2 «а», кв.2.

Згідно довідки житлово-будівельного кооперативу «Наука», за адресою: АДРЕСА_4 дійсно зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_3В, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Відносно неможливості спільного проживання в спірній квартирі суд зазначає, що згідно матеріалів перевірки за заявою ОСОБА_1 до Ворошиловського РВ ДГУ УМВС України в м. Донецьку від 03.09.2011 року, що також підтверджено показами свідків, ОСОБА_3 змінив замок на дверях та перешкоджав доступу позивачки в квартиру. Крім того, відповідачем заявлено в залі судового засідання, що в нього дійсно є сумніви, що він є біологічним батьком молодшої дитини та позивачка перешкоджає йому в спілкуванні з дітьми. Однак, доказів того, що він намагався зустрітися з дітьми та належним чином звертався до компетентних органів суду не надано. Факту сварок та конфліктів з позивачкою під час спільного проживання відповідач не оспорював. Крім того, неможливість проживання позивачки з дітьми та відповідача в одній квартирі, підтверджується й фактом розірвання шлюбу між ними та фактом фактичного окремого проживання. За переконанням суду, вказані обставини унеможливлюють спільне володіння та користування сторін спірною квартирою.

З огляду на те, що відповідач має у власності 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 та доведеність неможливості мешкання позивачки з дітьми та відповідача в одній квартирі, з урахуванням всіх обставин справи, попереднього внеску коштів на депозитний рахунок суду, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності на долю в майні, визнання права власності, усунення перешкод в користуванні та виселення - підлягають задоволенню.

На підставі ст.88 ЦПК України, підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1590 гривень 95 копійок (а.с. 1, 39).

На підставі ст. ст. 183, 365, 391 ЦК України та керуючись ст. ст. 5, 58-60, 213-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та виселення, про припинення права власності на частку у спільному майні, визнанні права власності на квартиру задовольнити повністю.

Право власності ОСОБА_3 на ? частину квартири АДРЕСА_6 припинити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_6.

Усунути перешкоди зі сторони ОСОБА_3 в праві ОСОБА_1 користування квартирою № 51 в будинку № 3 по пр. Ватутіна у м. Донецьку.

Виселити ОСОБА_3 без надання іншого жилого приміщення з квартири АДРЕСА_7.

Стягнути на користь ОСОБА_3 вартість ? частини квартири АДРЕСА_8 у сумі 148365 (сто сорок вісім тисяч триста шістдесят пять) гривень 00 копійок, які знаходяться на рахунку № 37317004001000, МФО 834016, ЄДРПОУ 26288796 Державної судової адміністрації України у Донецькій області.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1590 (одна тисяча пятсот девяносто) гривень 95 копійок.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано через Ворошиловський районний суд м.Донецька до апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного

суду міста ОСОБА_10 Цукуров