Рішення № 26594417, 26.08.2012, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 26.08.2012 Справа № 2-4517/11

Номер провадження 2/814/1079/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2012 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого-судді Лихосенко М.О.,

при секретарі Шеін В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ТОВ "Торговельний дім "Славія" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та неустойки за прострочення виконання грошового зобов'язання,

в с т а н о в и в :

Позивач ТОВ "Торговельний дім "Славія" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики в сумі 15580 грн. 86 коп. та неустойки за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 3116 грн. 17 коп., вказавши в заяві, що 31.08.2011р. з відповідачем був укладений договір позики № 1710, згідно якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 19600 грн. та зобов'язався повернути гроші до 01.10.2011р. В підтвердження факту укладання договору позики та одержання грошей у зазначеній сумі, відповідач написав розписку.

Відповідно до п.6.1 Договору, в разі несвоєчасного повернення суми займу (його частки) позичальник зобовязаний сплатити штраф в розмірі 20% від простроченої суми.

Відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором позики та не повернув у обумовлений строк борг у зазначеній сумі. Сплатив суму боргу частково при звільненні в сумі 4019 грн. 14 коп. Заборгованість за договором позики складає 15580 грн. 86 коп.

На кількаразові вимоги відповідач не реагує, добровільно повернути борг не бажає, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися в суд з позовом.

Просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 15580 грн., 86 коп., неустойку за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 3116 грн. 17 коп. та витрати по оплаті судового збору в сумі 188 грн. 20 коп.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував проти позову про стягнення з нього суми основного боргу та неустойки за прострочення повернення боргу, вважає позовні вимоги незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач пояснив, що 04.01.2011р. він був прийнятий на роботу до ТОВ «Торгівельний дім «Славія» та виконував функції мерчандайзера. До його обовязків входило обслуговування торгівельних магазинів, в тому числі прийом заявок на поставку товару, збір грошей та доставка в головний офіс, тобто він безпосередньо був повязаний із зберіганням і перевезенням грошових коштів. Крім того, з ним не був укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

В період з 20 по 23.07.2011р. він виконуючи свої службові обовязки він виявив, що грошові кошти в сумі 10000 грн., які він отримав від реалізації товару в торгівельних магазинах були втрачені. Про вказаний факт він повідомив за телефоном своїй матері, на що вона запропонувала повертати кошти по мірі можливості.

ОСОБА_1 не заперечував проти факту спричинення матеріальних збитків позивачу в сумі 10000 грн. ті уклаення договору займу на суму 19600 грн. Однак, заперечує проти факту безпосереднього отримання коштів в розмірі 19600 грн. та наполягає на тому, що не отримував з каси позивача готівки у вказаній сумі.

Вважає, що договір займу був оформлений і підписаний з метою приховати недостачу грошових коштів.

В.о. директора ОСОБА_2 запропонувала йому приїхати для підписання відповідних документів, повязаних з відшкодуванням шкоди та обіцяла перевести його на посаду вантажника, тим самим забезпечивши можливість погашення боргу, однак на наступний день звільнила його. Таким чином, ОСОБА_2 ввела відповідача в оману стосовно документів, які він підписав і оформила договір займу на суму 19600 грн.

ОСОБА_1 вважає, що договір займу був підписаний ним формально для забезпечення відшкодування позивачу спричинених збитків і таким чином, відповідно до ст.1046 ЦК України не був укладений т.я. договір займу вважається укладений з моменту передачі грошей.

Просив в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, свядків, всі представлені докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність іншій стороні кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів. Договір позики вважається укладеним з моменту передачі грошей.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного бо неналежно виконаного зобовязання.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник забов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 31.08.2011р. між сторонами був укладений договір займу № 1710 на 19600 грн., що підтверджено розпискою відповідача ОСОБА_1 від 31.08.2011р. про отримання грошових коштів у зазначеній сумі, його заявою про видачу займу від 31.08.2011р. та видатковим касовим ордером.

У відповідності зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором між ними.

Відповідач ОСОБА_1 у договорі займу зобов'язався повернути борг до 01.10.2011р.

Відповідно до п.6.1 Договору, в разі несвоєчасного повернення суми займу (його частки) позичальник зобовязаний сплатити штраф в розмірі 20% від простроченої суми.

Дотепер відповідач не виконав своїх зобов'язань по поверненню позики, лише при звільненні сплатив суму боргу частково в сумі 4019 грн. 14 коп.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомила, що виконує обовязки директор ТОВ «Торговельний дім «Славія». Відповідача було прийнято на роботу в січні 2011р. за рекомендацією засновника. До обовязків відповідача не входило збір готівки з торгівельних магазинів, т.я. вони розраховувались безготівкою.

Пізніше у ОСОБА_1 виникли проблеми матеріального характеру. Він повідомив, що винен комусь гроші і попросив надати йому позику. 31.08.2011р. з відповідачем був укладений договір позики, згідно якого він отримав гроші в сумі 19600 грн., що підтверджується розпискою, видатковим касовим ордером.

Наступного дня ОСОБА_1 написав заяву про його звільнення та вніс до каси частину боргу. Це було зроблено з метою отримання ним розрахункових коштів, разом з компенсацією для погашення боргу. Його хотіли прийняти в подальшому на посаду вантажника, для того щоб він мав можливість розрахуватися, однак він пропав і більше на роботі не зявлявся.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що працює бухгалтером в ТОВ «Торгівельний дім «Славія». ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в товариство за вказівкою засновника. Потім у нього виникли грошові проблеми. Він попросив позику, яку отримав та зобовязався погасити. Відповідач був звільнений, щоб отримати розрахунок та внести кошти в якості погашення позики.

Відповідач не заперечував проти укладення договору позики та підписання розписки, однак заперечував проти безпосереднього отримання грошових коштів, однак ніяких доказів з цього приводу не надав.

Суд критично ставиться до показань відповідача, оскільки відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається..

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись сторонами належним чином та у встановлений строк, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов.

Відповідно ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязань.

Згідно ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договаір позики на тій підставі, що грошові кошти ним від позикодавця не отримані.

Відповідач не оспорював умови договору, вони не визнані недійсними, він нікуди не звертався з приводу укладення вказаного договору без отримання грошей, а тому повинні виконуватися в повному обсязі. Він не надав суду доказів відсутності своєї провини в порушенні забовязання за договором позики.

Оскільки відповідач допустив односторонню відмову від виконання зобовязань, то з нього підлягає стягненню грошовий борг в сумі 15580 грн. 86 коп.

Крім того, відповідно до ст.549 ЦК України на користь позивача підлягає стягненню, розмір неустойку за прострочення виконання грошового зобов'язання, яка складає 3116 грн. 17 коп., що підтверджено розрахунком позивача, який відповідач не спростував, оскільки забов`язання може бути забензпечено неустойкою згідно ст.546 ЦК України.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору в сумі 188 грн. 20 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 549, 610, 615, 629, 1046, 1049 ЦК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, який проживає за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ТОВ "Торговельний дім "Славія", яке розташоване : м.Запоріжжя, пер. Туристичний, буд.5 (р/р 26001061147900, в АКИБ "УкрСибБанк", МФО 351005, ЭГРПОУ 31741060) суму боргу за договором позики в сумі 15580 грн. 86 коп., неустойку за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 3116 грн. 17 коп., а також витрати по оплаті судового збору в сумі 188 грн. 20 коп., а всього 18885 (вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн. 23 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів.

Суддя: Лихосенко