Рішення № 26594156, 15.03.2012, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 15.03.2012 Справа № 0814/45/2012

Номер провадження 2/0814/1172/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2012 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дубини Л.А.

при секретарі Філіпповій Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ОСОБА_1 Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ОСОБА_1 Україна» про визнання договору недійсним,

у с т а н о в и в :

ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ОСОБА_1 Україна» звернулося до суду з позовом у якому вказує, що 02.08.2005 між товариством, ЗНТУ і ОСОБА_2 укладено договір № 8.090202/48 про надання освітніх послуг з підготовки фахівця з вищою освітою та договір №0208-1-05 між товариством і ОСОБА_2 про цільове фінансування учбової програми робітника.

Відповідно до п.1.1 договору № 8.090202/48 ЗНТУ взяв на себе зобовязання за рахунок коштів товариства надати працівнику освітні послуги з навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр із напрямку підготовки інженера-механіка, з подальшим навчанням на спеціальності 8.090202. У свою чергу на підставі п.1.2 договору №0208-1-05 товариство взяло на себе зобовязання оплатити навчання працівника, а працівник - не порушувати умови договорів № 8.090202/48 і №0208-1-05. Свої зобовязання за вказаними договорами товариство виконало в повному обсязі і сплатило 9036 грн.

На підставі п.1.2 договору № 8.090202/48 робітник має право після закінчення підготовки за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр та одержання відповідного диплому продовжити навчання для здобуття повної вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст на умовах додаткової угоди. На виконання вказаних умов 19.03.2010 було укладено договір № 1565/С-3/09-10 про надання освітніх послуг з підготовки фахівця з вищою освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст, загальна вартість освітньої послуги за цим договором становила 5727 грн. Свої зобовязання за вказаними договором товариство виконало в повному обсязі і сплатило 5727 грн.

Таким чином, товариство сплатило ЗНТУ за навчання ОСОБА_2 14763 грн.

30.09.2011 ОСОБА_2 звільнився з роботи в товаристві за власним бажанням.

Відповідно до умов п. 2.3.4 і п.2.3.5 договору №0208-1-05 після закінчення навчання працівник зобовязався відпрацювати у товаристві 36 місяців, а у випадку розірвання трудових відносин за власною ініціативою, працівник зобовязався відшкодувати товариству збитки за навчання пропорційно невідпрацьованому часу. Позивач просить стягнути на його користь 13123 грн.

Крім того, позивач просить стягнути пеню за порушення працівником строків повернення грошових коштів, відповідно до умов п. 4.1 договору №0208-1-05 у сумі 367,80 грн., а також понесені судові витрати на оплату судового збору у сумі 214,60 грн.

Представник ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ОСОБА_1 Україна» у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 заявлений позов про відшкодування вартості суми за навчання не визнав, і свої заперечення обґрунтовує тим, що він не укладав договір №0208-1-05 про цільове фінансування учбової програми робітника. Про існування і умови договору йому стало відомо лише при звільненні. Крім того, вважає, що цей договір укладено від імені товариства особою, яка не уповноважена на його укладання, т.я. ОСОБА_3, за даними ОСОБА_2, на час укладання договору не являлася генеральним директором товариства. Договори № 8.090202/48 і № 1565/С-3/09-10 регулюють відносини між товариством і ЗНТУ щодо оплати освітніх послуг і не містять умов за яких він має відшкодувати вартість отриманих освітніх послуг. Просить у задоволені позову відмовити.

Не погоджуючись з первісним позовом ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов у якому вказує, що договір № №0208-1-05 підписаний особою, яка не мала необхідного обсягу дієздатності, не являлась на час укладання договору, 02.08.2005, генеральним директором товариства і просить суд визнати цей договір недійсним, оскільки він суперечить нормам цивільного законодавства.

Відповідач ОСОБА_2 і його представник у судовому засіданні заявлені у зустрічному позові вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник позивача за первісним позовом ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ОСОБА_1 Україна» вимоги заявлені у зустрічному позові не визнав у повному обсязі, і просить суд відмовити у його задоволенні з тих підстав, що оспорюванрй договір №0208-1-05 виконаний, так само як і договори № 8.090202/48 і № 1565/С-3/09-10, ОСОБА_2 було надано освітні послуги і він отримав освіту за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавр та спеціаліст. Щодо підписання договору ОСОБА_3 як генеральним директором товариства, то цей договір було схвалено, визнано і виконано товариством у повному обсязі, а отже, відсутні підстави виза навити його недійсним.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст.. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ст. 509 ЦК України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Судом установлено, що 02.08.2005 було укладено тристоронній договір № 8.090202/48 між ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ОСОБА_1 Україна», Запорізьким національним технічним університетом і ОСОБА_2 про надання освітніх послуг з підготовки фахівця з вищою освітою (а.с.8-9).

Згідно п.п. 1.1 цього договору виконавець ( ЗНТУ) взяв на себе зобовязання за рахунок коштів замовника - підприємства (ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ОСОБА_1 Україна») надати освітні послуги з навчання ОСОБА_2 за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр із напрямку підготовки інженера механіка, з подальшим навчанням на спеціальності 8.090202 « Технологія машинобудування» на заочному відділенні першого курсу машинобудівного факультету студента

П.4.1 договору встановлено розмір плати за весь строк надання освітньої послуги у сумі 9036 грн.

19.03.2010 було укладено тристоронній договір № 1565/С-3/09-10 між ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ОСОБА_1 Україна», Запорізьким національним технічним університетом і ОСОБА_2 про надання освітніх послуг з підготовки фахівця з вищою освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст, загальна вартість освітньої послуги за цим договором становила 5727 грн. ( а.с.12-13).

Сторони у вказаних договорах у повному обсязі виконали їх умови - навчальний заклад надав освітні послуги, а товариство їх оплатило на загальну суму 14763 грн., про що свідчить лист №38-117/5127 від 28.12.2011 ( а.с15), і 19.02.2010 ОСОБА_2 видано Диплом бакалавра, а 30.06.2011 Диплом спеціаліста (а.с.34).

02.08.2005 між ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ОСОБА_1 Україна» і ОСОБА_2 укладено договір № 0208-1-5 про цільове фінансування учбової програми робітника (а.с.5-7), який відповідно до п.1.1 регулює відносини між товариством і працівником, повязані з навчанням останнього за спеціальністю 8.090202 «Технологія машинобудування» на заочному відділенні першого курсу машинобудівного факультету ЗНТУ, згідно договору № 8.090202/48 про надання освітніх послуг з підготовки фахівця з вищою освітою.

Зі змісту договорів випливає, що учасники вказаних вище договорів з власної волі та бажання уклали ці договори і прийняли на себе зобовязання, які мають бути виконані відповідно до умов цих договорів.

Суд вважає, неспроможними доводи відповідача ОСОБА_2, що договір №0208-1-05 ним не укладався, і підпис в договорі напевне йому не належить, з тих підстав, що відповідно до ст.. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тобто, ОСОБА_2, заперечуючи належність йому підпису у договорі не надає суду належних і допустимих доказів, які б доводили б його думки, зокрема висновок експерта. Проводити почеркознавчу експертизу у справі ОСОБА_2 відмовився.

Щодо доводів ОСОБА_2, що договір №0208-1-05 від імені товариства підписаний особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, то суд виходить з того, що відповідно до ст.. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Ст. 92 ЦК України передбачає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У суду не вникає сумнівів щодо цивільної правоздатності юридичної особи - ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ОСОБА_1 Україна».

Згідно ст.. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Судом достовірно не встановлено на якій правовій підставі ОСОБА_3 виступала від імені товариства підписуючи 02.08.2005 договір №0208-1-05, але судом установлено, що товариство після укладання оспорюваного ОСОБА_2 договору, підписаного від імені товариства ОСОБА_3, визнало і виконало його, і протягом тривалого часу в жодної особи не виникло сумнівів щодо його недійсності, що доводить схвалення і визнання договору ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ОСОБА_1 Україна».

Відповідно до ст..215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав визнання недійсним договору № 0208-1-5 про цільове фінансування учбової програми робітника.

Відповідно до приписів ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, ОСОБА_2 має виконувати прийняті на себе зобовязання за договором № 0208-1-5 про цільове фінансування учбової програми робітника.

Відповідно до умов п. 2.3.4 і п.2.3.5 договору №0208-1-05 після закінчення навчання робітник зобовязався відпрацював у товаристві 36 місяців, а у випадку розірвання трудових відносин за власною ініціативою, робітник зобовязався відшкодувати товариству збитки за навчання пропорційно невідпрацьованому часу.

Судом установлено, що 30.09.2011 ОСОБА_2 звільнився з роботи у ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ОСОБА_1 Україна» за власним бажанням на підставі ст.. 38 КУЗпП. ( а.с 10-11), а отже, у нього виник обовязок відшкодувати вартість наданих освітніх послуг.

У судовому засіданні встановлено, що про обовязок відшкодувати вартість освітніх послуг ОСОБА_2, стало відомо в день звільнення, тобто 30.09.2011.

Відповідно до п. 3.1 договору №0208-1-05 відшкодування витрат за навчання здійснюється працівником протягом 10 днів з моменту настання однієї з подій, вказаних у п.п. 2.3.5 цього договору (розірвання трудових стосунків з ініціативи працівника до збігу 36 місяців починаючи з дати закінчення навчання).

Відповідно до умов договору № 8.090202/48 ОСОБА_2 надано освітні послуги, і 19.02.2010 видано Диплом бакалавра, і саме з цієї дати необхідно обчислювати строк закінчення навчання.

Розрахунок витрат здійснюється за формулою, наведеною у п.3.1 договору.

З дати закінчення навчання, 19.02.2010, і до звільнення 30.09.2011 ОСОБА_2 відпрацював 19 місяців і 10 днів: 9036,00 грн. х (1-19 місяців 10днів/36 місяців)=4241,50 грн..

П.4.1 договору №0208-1-05 передбачено, що у разі порушення працівником вказаних у п. 3.1 , 3.2 строків повернення грошових сум, працівник сплачує товариству пеню у розмірі 0,08% від суми заборгованості, але гне більше подвійної облікової ставки НБУ,яка діяла на період, за який здійснюється я нарахування пені, за кожен день прострочки.

Ст. 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст..549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст..612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки судом установлено, що ОСОБА_2 30.09.2011 стало відомо про обовязок відшкодувати вартість освітніх послуг, то у строк до 10.10.201 він мав цей обовязок виконати. Але ОСОБА_2 обовязок не виконав і не приступив до його виконання, і 03.01.2012 ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ОСОБА_1 Україна» звернулося до суду з даним позовом.

Таким чином, прострочка виконання зобовязання становить 66 днів з 11.10.2011 по 15.12.2011, а загальна сума пені становить: 4241,50 грн. х 66 днів х 0,042% = 117,57 грн.

Щодо вимог ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ОСОБА_1 Україна» про стягнення з ОСОБА_2 5727 грн. за договором № 1565/С-3/09-10 про надання освітніх послуг з підготовки фахівця з вищою освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст, то в цій частині позову суд вважає позовні вимоги необгрунтованими з наступних підстав.

Так, свої вимоги позивач ґрунтує на положеннях п.1.2 договору № 8.090202/48 відповідно до якого працівник має право після закінчення підготовки за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр та одержання відповідного диплому продовжити навчання для здобуття повної вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст на умовах додаткової угоди.

19.03.2010 було укладено тристоронній договір № 1565/С-3/09-10 між ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ОСОБА_1 Україна», Запорізьким національним технічним університетом і ОСОБА_2 про надання освітніх послуг з підготовки фахівця з вищою освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст, загальна вартість освітньої послуги за цим договором становила 5727 грн. ( а.с.12-13).

Позивач вважає договір № 1565/С-3/09-10 додатковою угодою до договору № 8.090202/48, але з такими доводами погодитися не можна, т.я. в розумінні змісту додаткової угоди остання має регулювати, доповнювати або змінювати умови основного договору.

Договір № 1565/С-3/09-10 не регулює, не доповнює і не змінює умови договору № 8.090202/48, який крім того, на момент укладання 19.03.2010 договору № 1565/С-3/09-10 вже був виконаний сторонами у повному обсязі.

Зі змісту договору № 1565/С-3/09-10 не випливає обовязок ОСОБА_2 відшкодувати товариству кошти за надані освітні послуги. Будь-яких договорів які б регулювали відносини між товариством і працівником, повязані з навчанням останнього і підготовки фахівця за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» між товариством і ОСОБА_2 не укладалися.

А тому, позовні вимоги ттовариства в цій частині є необгрунтованими і не доведеними.

Згідно ст. 10 та ст.. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ОСОБА_1 Україна», є законними та обгрунтованми, доведені належними і допустимими доказами, і але підлягають задоволенню частково. На користь товариства підлягають стягненню 4241,50 грн. - на відшкодування витрат на оплату освітніх послуг, пеня у сумі 117,57 грн.

Згідно ст.88 ЦПК України стороні на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На користь ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ОСОБА_1 Україна» підлягають документально підтверджені судові витрати у сумі 200 грн.

В іншій частині позову необхідно відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 не доведені належними і допустимими доказами, не обґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави суму недоплаченого судового збору 14,60 грн.

Керуючись ст.ст.10,11,59,60,88,212-215 ЦПК України, ст..91,92,203,215,509,526,530,549,610,612 ЦК України, суд -

В и р і ш и в :

позов ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ОСОБА_1 Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІДН НОМЕР_1) на користь ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ОСОБА_1 Україна» (код ЄДРПОУ 31540042, р/р №26005301168430 в Орджонікідзевському безбалансовому відділенні Філії «Відділення ПАТ Промінвестбанку у м. Запоріжжі МФО 313355, юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул.. Валерія Лобановського, 22) заборгованість за договором №0208-1-05 від 02.08.2005 у сумі 4241,50 грн., суму пені 117,57 грн. судові витрати на оплату судового збору 200 грн.

В іншій частині позову в і д м о в и т и.

В і д м о в и т и ОСОБА_2 у задоволенні позову до ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ОСОБА_1 Україна» про визнання договору недійсним.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави суму недоплаченого судового збору 14,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Дубина