Рішення № 26587848, 16.07.2012, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 419/1172/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2012 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючої: судді Токар Н.В.,

при секретарі:Бойко А.В.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1,

за участю представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична Фірма «Фарго», ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким визнати недійсним з моменту укладання кредитний договір №0209/08/03-CLNv від 24 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком «Форум»; визнати недійсним з моменту укладання іпотечний договір №07-686/08 від 24 липня 2008 року, реєстровий №3357, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5; визнати недійсним з моменту укладання договір поруки №07-687/08 від 24 липня 2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Фарго»та Акціонерним комерційним банком «Форум»; визнати недійсним з моменту укладання договір поруки №07-688/08 від 24 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та Акціонерним комерційним банком «Форум»; судові витрати просив покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач вказав на те, що 24 липня 2008 року між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», було укладено кредитний договір №0209/08/03-CLNv з додатковою угодою №1 від 11 листопада 2008 року та додатковим договором №2 від 30 жовтня 2009 року. На підставі зазначеного кредитного договору, він отримав кредит у формі відновлювальної кредитної лінії на споживчі цілі з лімітом кредитування 350000,00 доларів США з терміном повернення по 23 липня 2015 року. Відповідно до умов кредитного договору, позичальник зобовязався здійснювати щомісячно повернення банку частини грошових коштів, сплачувати щомісячну плату за кредит в розмірі 15% річних або у іншому розмірі, у випадках, встановлених договором, а також інші платежі. В забезпечення виконання зобовязань по кредитному договору між банком та ТОВ «Юридична фірма «Фарго»було укладено іпотечний договір №07-686/08 від 24 липня 2008 року, реєстровий №3357, згідно якого в іпотеку передані нежитлові приміщення в м.Дніпропетровську. Додатково між банком та ТОВ «Юридична фірма «Фарго»було укладено договір поруки №07-687/08 від 24 липня 2008 року, згідно якого ТОВ «Юридична фірма «Фарго»поручається перед банком за виконання позивачем зобовязань по кредитному договору. Аналогічний договір поруки №07-688/08 від 24 липня 2008 року був укладений між банком та ОСОБА_4. Позивач вважає, що кредитний договір суперечить вимогам чинного законодавства та порушує його права, підписання зазначеного договору про надання споживчого кредиту стало наслідком чисельного порушення норм чинного законодавства та прав позивача, як споживача кредитної послуги, у звязку з чим, вважає, що зазначені договори підлягають визнанню недійсними.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовної заяви, посилаючись на те, що кредитний договір та інші договори, були укладені відповідно до вимог чинного законодавства. Зазначила, що посилання позивача на те, що йому не була надана інформація щодо умов кредитування і оскільки він фактично не отримував умови кредитування, він був введений в оману, що є підставою для визнання кредитного договору недійсним, є необґрунтованими, оскільки надання банком інформації про всі умови кредитування відповідно до ч.2. ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»підтверджується п.7.2, 7.7 кредитного договору, а також всі умови кредитування зазначені в кредитному договорі, який узгоджений і підписаний позичальником. Кредитний договір №0209/08/03-CLNv від 24 липня 2008 року було укладено між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «БАНК ФОРУМ»і ОСОБА_3, відповідно до умов якого, банк надав ОСОБА_3 кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 350000,00 доларів США на споживчі потреби. Кредитний договір, в якому зазначений розмір кредиту, розмір відсоткової ставки за користування кредитом, строк повернення кредиту, інші істотні умови для такого виду договорів був підписаний ОСОБА_3 без заперечень. При укладенні кредитного договору позичальник був ознайомлений з його умовами. Шляхом підписання договору позичальник висловив свою згоду з усіма умовами кредитного договору і при підписанні з боку позичальника не було надано жодних заперечень стосовно умов кредитного договору. Вважає, що позивачем не доведений ні сам факт обману, істотність значення обставин, ні умисел з боку банка. Посилання позивача на те, що в кредитний договір включені умови, які обмежують його можливості мати цивільні права та обов'язки та порушуються його конституційні права та свободи, вважає надуманими, оскільки статті 47,49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»як кредитні операції, визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик; банк надає кредит позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів, та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Позивач мав змогу вільно користуватися своїми правами, йому були відомі всі умови договору і не існувало ніяких інших умов, які б примусили позивача прийняти ці умови на вкрай несправедливих для себе умовах. Навпаки, всі умови договору були погоджені сторонами, в тому числі і позивачем, з боку позивача не було надано жодних заперечень стосовно умов договору. Позичальник до банку не звертався з приводу змін умов договору, з приводу того, що страхування саме в акредитованих страхових компаніях порушує його права, і доказів, яким саме чином порушені його права: великий страховий внесок, невигідні умови порівняно з іншими страховими компаніями та інше не наведено і не надано. Крім того, позичальник також не звертався із заявою про бажання здійснити страхування в вибраній ним якійсь іншій страховій компанії. Також, вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності на подачу позову, оскільки позивачу було відомо про укладення договору з дня його підписання - 24 липня 2008 року, а отже, з позовною заявою про порушення своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, тому, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Фарго»у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, причин неявки суду не повідомив.

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи була належним чином повідомленою, причин неявки суду не повідомила.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у звязку з наступним.

У судовому засіданні встановлено, що 24 липня 2008 року між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», було укладено кредитний договір №0209/08/03-CLNv з додатковою угодою №1 від 11 листопада 2008 року та додатковим договором №2 від 30 жовтня 2009 року (арк.с.17-20).

На підставі зазначеного кредитного договору, позивач отримав кредит у формі відновлювальної кредитної лінії на споживчі цілі з лімітом кредитування 350000,00 доларів США з терміном повернення по 23 липня 2015 року (арк.с.17-20).

Відповідно до умов кредитного договору, позичальник зобовязався здійснювати щомісячно повернення банку частини грошових коштів, сплачувати щомісячну плату за кредит в розмірі 15% річних або у іншому розмірі, у випадках, встановлених договором, а також інші платежі.

В забезпечення виконання зобовязань по кредитному договору між банком та ТОВ «Юридична фірма «Фарго»було укладено іпотечний договір №07-686/08 від 24 липня 2008 року, реєстровий №3357, згідно якого, в іпотеку передані нежитлові приміщення в м.Дніпропетровську (арк.с.26-29). Додатково між банком та ТОВ «Юридична фірма «Фарго»було укладено додатковий договір до іпотечного договору №07-686/08 від 24 липня 2008 року (арк.с.30-31).

Також, між банком та ТОВ «Юридична фірма «Фарго»було укладено договір поруки №07-687/08 від 24 липня 2008 року, згідно якого ТОВ «Юридична фірма «Фарго»поручається перед банком за виконання позивачем зобовязань по кредитному договору (арк.с.32). 11 листопада 2008 року між банком та ТОВ «Юридична фірма «Фарго»було укладено додатковий договір до договору поруки №07-687/08 від 24 липня 2008 року (арк.с.33) та 30 жовтня 2008 року між банком та ТОВ «Юридична фірма «Фарго»було укладено додатковий договір №2 до договору поруки №07-687/08 від 24 липня 2008 року (арк.с.34).

Аналогічний договір поруки №07-688/08 від 24 липня 2008 року був укладений між банком та ОСОБА_4 (арк.с.35) та 11 листопада 2008 року - додатковий договір до договору поруки №07-688/08 від 24 липня 2008 року (арк.с.36).

Відповідно до вимог ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.ст.651, 654 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Встановлено, що при укладенні оспорюваних договорів, сторони діяли добровільно, свідомо та беззастережно, внаслідок чого, уклавши ці договори, взяли на себе зобов'язання, які мають виконуватись у відповідність до їх вимог та вимог цивільного законодавства.

Тобто, сторони дійшли згоди щодо вказаних істотних умов договорів і усвідомлювали як наслідки укладання договорів в цілому, так і наслідки невиконання взятих на себе зобов'язань.

Суд не приймає до уваги посилання позивача як підставу для визнання кредитного договору недійсним про те, що йому не була надана інформація щодо умов кредитування і оскільки він фактично не отримував умови кредитування, він був введений в оману, оскільки надання банком інформації про всі умови кредитування відповідно до ч.2. ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»підтверджується п.7.2, 7.7 кредитного договору №0209/08/03-CLNv від 24 липня 2008 року, а також всі умови кредитування зазначені в кредитному договорі, який узгоджений і підписаний позичальником.

Кредитний договір №0209/08/03-CLNv від 24 липня 2008 року було укладено між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «БАНК ФОРУМ»і ОСОБА_3, відповідно до умов якого, банк надав ОСОБА_3 кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 350000,00 доларів США на споживчі потреби. Кредитний договір, в якому зазначений розмір кредиту, розмір відсоткової ставки за користування кредитом, строк повернення кредиту, інші істотні умови для такого виду договорів був підписаний ОСОБА_3 без заперечень.

При укладенні кредитного договору №0209/08/03-CLNv від 24 липня 2008 року позичальник був ознайомлений з його умовами. Шляхом підписання договору позичальник висловив свою згоду з усіма умовами кредитного договору і при підписанні з боку позичальника не було надано жодних заперечень стосовно умов кредитного договору.

Отже, позивачем, не доведений ні сам факт обману, істотність значення обставин, ні умисел з боку банка, зазначених обставин позивач не довів, чим не виконав вимоги ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Необґрунтованими є і посилання позивача на те, що в кредитний договір №0209/08/03-CLNv від 24 липня 2008 року включені умови, які обмежують його можливості мати цивільні права та обов'язки та порушуються його конституційні права та свободи, оскільки статті 47,49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»як кредитні операції, визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик; банк надає кредит позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів, та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Позивач мав змогу вільно користуватися своїми правами, йому були відомі всі умови договору і не існувало ніяких інших умов, які б примусили позивача прийняти ці умови на вкрай несправедливих для себе умовах. Навпаки, всі умови договору були погоджені сторонами, в тому числі і позивачем, з боку позивача не було надано жодних заперечень стосовно умов договору. Позичальник до банку не звертався з приводу змін умов договору, з приводу того, що страхування саме в акредитованих страхових компаніях порушує його права, і доказів, яким саме чином порушені його права: великий страховий внесок, невигідні умови порівняно з іншими страховими компаніями та інше не наведено і не надано. Крім того, позичальник також не звертався із заявою про бажання здійснити страхування в вибраній ним якійсь іншій страховій компанії.

Отже, позивач, відповідно до вимог ст.10 ЦПК України, повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.57-59 ЦПК України, зазначені ним обставини обмеження його можливості мати цивільні права та обов'язки та те, що порушуються його конституційні права та свободи, таких доказів він не надав суду.

Не заслуговують і на увагу суду твердження позивача щодо несправедливих умов договору стосовно дострокового повернення кредитних коштів, зміни процентної ставки за користування кредитними коштами. Так, при укладенні кредитного договору №0209/08/03-CLNv від 24 липня 2008 року позичальник був ознайомлений з його умовами. Шляхом підписання договору, позичальник висловив свою згоду з усіма умовами кредитного договору і при підписанні, з боку позичальника не було надано жодних заперечень стосовно умов кредитного договору.

Так, згідно ст.217 ЦК України, правочин не може бути визнаний недійсний в цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини.

Відповідно до ч.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено, або визнано недійсним.

Встановлено, що позивач не звертався до банку з пропозицією про зміну умов договору і про виключення з договору пунктів, які, на його думку, порушують його права і інтереси, а отже, не виконав вимоги ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2091 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та і застосуванням наслідків, недійсності передбачених законом.

Отже, позивач, відповідно до вимог ст.10 ЦПК України, повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.57-59 ЦПК України, зазначені ним підстави недійсності укладеного договору, таких доказів він не надав суду.

Крім того, в позовній заяві позивач не ставить питання про визнання недійсними відповідних положень договору, а ставить питання про визнання недійсним кредитного договору в цілому.

Суд вважає, що зазначене вище свідчить про те, що позивач ставить за мету визнання договору в цілому недійсним з метою уникнути від повернення банку кредитних коштів.

Відповідно до вимог ст.ст.256,257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Встановлено, що позивачу було відомо про укладення кредитного договору з дня його підписання - 24 липня 2008 року. З цього дня, відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України і починається перебіг строку позовної давності, коли особа довідалася про порушення свого права. Отже, строк позовної давності, сплинув 24 липня 2011 року. З огляду на це, позивач звернувся до суду з позовом тільки у 2012 році, згідно вхідного штампу канцелярії суду. Таким чином, позивачем був пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, на чому, відповідно до вимог ч.3,4 ст.267 ЦК України наполягав банк.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх наявна оцінка вказують на наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки останньому в позові відмовлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст.256, 257, ч.1 ст.261, ч.3,4 ст.267 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична Фірма «Фарго», ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачи апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.В.Токар