Рішення № 26583777, 09.10.2012, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 0807/2239/2012

Провадження № 2/807/639/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2012 р.м.Енергодар

Енергодарський міський суд

Запорізької області

у складі головуючого: судді: Куценка М. О.;

при секретарі: Степаненко Г. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Енергодар цивільну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ, Міністерства Внутрішніх справ України до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання; зустрічним позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Харківського національного університету внутрішніх справ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство Внутрішніх справ України про визнання угоди недійсною,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі за первісним позовом Харківський національний університет внутрішніх справ та Міністерство Внутрішніх справ України звернулися до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просять стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серія СВ 465221, виданий Енергодарським МВ УМВС України в Запорізькій області 27.10.2001 року) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (м. Харків, 61080, ЄДРПОУ 08571096, п/р 35227002000112 в Головному управлінні Державного казначейства в Харківській області МФО 851011) фактичні витрати, повязані з навчанням в розмірі 12910 (дванадцять тисяч девятсот десять) грн. 77 коп., а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивачами зазначено, що 30.07.2002 року відповідача було зараховано до складу курсантів НУВС. 10.10.2002 року між НУВС та відповідачем укладено угоду про підготовку фахівців у Національному університеті внутрішніх справ за державним замовленням. Згідно з п.2.5, п.3 та п.6 зазначеної угоди, ОСОБА_1 зобовязувався у разі звільнення з органів внутрішніх справ до закінчення 3 річного терміну перебування на службі за власним бажанням відшкодувати повному обсязі фактичні витрати, повязані з його утриманням під час навчання в університеті. Після закінчення навчання відповідач свої зобовязання відповідно до вищезазначеного договору не виконав у звязку з чим НУВС звернувся до суду із зазначеним позовом. В задоволенні зустрічного позову просять відмовити в повному обсязі, вказуючи на його необґрунтованість та на пропуск строків звернення до суду із зазначеними позовними вимогами.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до Харківського національного університету внутрішніх справ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство Внутрішніх справ України про визнання угоди недійсною.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача за зустрічним позовом зазначив, що на момент підписання спірної угоди ОСОБА_1 не мав достатнього обсягу цивільної дієздатності для її підписання, у звязку з тим, що 10.09.2002 р. йому ще не виповнилось 18 років. Крім того, в матеріалах справи є офіційна довідка, відповідно до якої Афтент?єв Є. М. перебував на службі в ОВС більше трирічного терміну. Посилається на порушенням позивачами за первісним позовом п. 4.9 угоди що є підставою дострокового розірвання угоди без відшкодування витрат на навчання. Також, просить застосувати до позовних вимог позивачів за первісним позовом строки позовної давності. В задоволенні первісного позову просить відмовити в повному обсязі.

У судове засідання позивачі за первісним позовом, відповідачі за зустрічним не зявились. Від представника Харківського національного університету внутрішніх справ надійшла письмова заява про розгляд справи у їх відсутності на підставі наявних доказів.

Від відповідача за первісним та позивача за зустрічним позовом та від його представника надійшли письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як вбачається із матеріалів справи, строки давності при зверненні до суду, позивачами за первісним позовом порушені не були.

Наказом ректора НУВС №210о/с від 30 липня 2002 року ОСОБА_1 зарахований курсантом 1 курсу факультету №3 Національного університету внутрішніх справ (а.с.6).

10 жовтня 2002 року між Національним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_1 укладено договір (угоду) про підготовку фахівців в Національному університеті внутрішніх справ за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України та їх працевлаштування(а.с.5). Відповідно до п.3 даного договору підставами для відшкодування МВС України вартості навчання є звільнення з органів внутрішніх справ до закінчення 3 річного терміну перебування на службі після навчання за власним бажанням без поважних причин.

Відповідно до наказу НУВС №316о/с від 05.07.2007 року відповідач відрахований з числа курсантів Національного університету внутрішніх справ та відкомандирований для проходження служби в територіальних підрозділах МВС України (а.с.7).

Відповідно до наказу УМВС України в Запорізькій області №380о/с від 07.08.2007 року ОСОБА_1 призначено на посаду оперуповноваженого групи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків Енергодарського міського відділу УМВС України в Запорізькій області.

Відповідно до наказу УМВС України в Запорізькій області №245о/с від 15.05.2008 року ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням (а.с.9). Вислуга на день звільнення складає: календарна 3 роки 06 місяців 18 днів; у пільговому обчисленні 04 роки 01 місяців 07 днів.

Згідно ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Угодою про підготовку фахівців в Національному університеті внутрішніх справ за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України та їх працевлаштування від 10.10.2002 року передбачений виключний перелік підстав при існуванні яких у ОСОБА_1 виникає зобовязання відшкодування вартості навчання.

Відповідно до наказу НУВС №316о/с від 05.07.2007 року відповідач відрахований з числа курсантів Національного університету внутрішніх справ та відкомандирований для проходження служби в територіальних підрозділах МВС України у звязку з закінченням навчання (а.с.7).

Відповідно до УМВС України в Запорізькій області №380о/с від 07.08.2007 року ОСОБА_1 призначено на посаду оперуповноваженого групи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків Енергодарського міського відділу УМВС України в Запорізькій області (а.с.8.)

В матеріалах справи не міститься доказів порушення ОСОБА_1 своїх зобовязань за період навчання визначених п.2 (2.1-2.5) угоди.

Посилання позивачів за первісним позовом, як на підставу своїх вимог на порушення відповідачем ОСОБА_1 п.3 угоди, на думку суду є безпідставним,виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 Постанови КМУ від 01.03.2007 року «Про затвердження порядку відшкодування особами витрат, повязаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах МВС України» - витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця у навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою.

Відповідно до спірної угоди (а.с.5)головне управління або управління МВС взагалі не приймало участі в підписанні зазначеної угоди, оскільки сторонами угоди є лише ОСОБА_1 та ХНУВС.

У поясненнях до первісного позову представник ХНУВС зазначає, що відповідно до п.2.5, 3 угоди, відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 зобовязувався у разі звільнення з органів внутрішніх справ після закінчення навчання до встановленого 3 річного терміну , за підставами передбаченими п.3 угоди відшкодувати МВС України витрати за період навчання. Проте в позовних вимогах позивачі за первісним позовом просять стягнути з ОСОБА_1 витрати на навчання на користь Харківського національного університету внутрішніх справ, що не передбачено угодою.

Пунктом 3 спірної угоди передбачено, підставу відшкодування МВС України вартості навчання звільнення з ОВС до закінчення трирічного терміну перебування на службі. Відповідно до п.6.8 наказу МВС України №62 від 14 лютого 2008 року «Про затвердження положення про вищі навчальні заклади МВС» - початком проходження служби в органах внутрішніх справ вважається дата, зазначена в наказі про зарахування до навчання до ВНЗ. Наказом ректора НУВС №210о/с від 30 липня 2002 року ОСОБА_1 зарахований курсантом 1 курсу факультету №3 Національного університету внутрішніх справ (а.с.6), та прийнятий на службу в ОВС України з 01 серпня 2002 року. Відповідно до наказу УМВС України в Запорізькій області №245о/с від 15.05.2008 року ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням. Вислуга на день звільнення складає: календарна 3 роки 06 місяців 18 днів; у пільговому обчисленні 04 роки 01 місяців 07 днів (а.с.9). Що також вказує на необґрунтованість позовних вимог за первісним позовом.

Спірна угода не містить переліку причин звільнення з ОВС, які відносяться до поважних чи не поважних, відповідно до п.3, на який позивачі за первісним позовом посилаються як на підставу своїх вимог, також позивачами взагалі не надано суду жодного доказу та не обґрунтовано неповажності причини звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ (наказ №245о/с від 15.05.2008 року а.с.9).

Крім того, у відповідності до ст. 69 Закону України «Про вищу освіту» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, особи, винні у порушенні законодавства про вищу освіту, несуть відповідальність відповідно до закону.

Шкода, заподіяна учасниками навчально-виховного процесу вищому навчальному закладу, а також шкода, заподіяна вищим навчальним закладом учасникам навчально-виховного процесу, відшкодовуються відповідно до законодавства.

Відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням осіб, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС прирівнюється до проходження військової служби, регламентується Порядком відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 313 від 1 березня 2007 року.

Статтею 1 зазначеного Порядку в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено вичерпний перелік підстав, з якими пов'язується право навчального закладу на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням осіб, навчання яких здійснювалось за державним замовленням. Такі витрати відшкодовуються у разі: дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни; відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Аналогічні підстави відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням осіб, навчання яких здійснювалось за державним замовленням, зазначені і в п.3 Типового договору про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі МВС України, затвердженому наказом МВС України № 150 від 14 травня 2007 року, тобто в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Отже, Закон України «Про вищу освіту» та зазначені вище нормативно-правові документи, якими регламентується відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням осіб, навчання яких здійснювалось за державним замовленням та які були чинними на час звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, не передбачали такої підстави відшкодування витрат на навчання за державним замовленням як звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

На підставі вищевикладеного, дослідивши матеріали справи, пояснення, доводи, обґрунтування та заперечення сторін, суд вважає, що позовні вимоги Харківського національного університету внутрішніх справ, Міністерства Внутрішніх справ України до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання не можуть бути задоволенні.

Також суд приходить до висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Харківського національного університету внутрішніх справ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство Внутрішніх справ України про визнання угоди недійсною не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Так, представник позивача за зустрічним позовом, на обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на момент підписання спірної угоди ОСОБА_1 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки йому станом на 10.10.2002 року ще не виповнилось 18 років.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, проходив навчання у Харківському національному університеті внутрішніх справ з 30.07.2002 по 05.07.2007 року.

Відповідно до положень ст.. 222 ЦК України правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків, може бути згодом схвалений ним у порядку, встановленому ст.. 221 ЦК України.

Позивач за зустрічним позовом не довів, що його батькам (усиновлювачам, піклувальникам) було не відомо про проходження ним навчання у ХНУВС протягом 2002-2007 років, крім того позивач не був позбавлений права після виповнення 18 років (14.09.2003р), в разі незгоди оскаржити зазначену угоду у встановлені законодавством строки.

Відповідно до положень ст.. 256 ЦК України - позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до положень ст.. 257 ЦК України - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до положень ст.. 267 ЦК України - позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В запереченнях на зустрічний позов позичав за первісним позовом відповідач за зустрічним ХНУВС, як на одну з підстав відмови в задоволенні зустрічного позову посилається на пропуск строків позовної давності. Позивач за зустрічним позовом поважності причин пропуску строків позовної давності визначеної ЦК України не довів, клопотань про поновлення пропущеного строку до суду не надходило.

З огляду на вищевикладене, ознайомившись з матеріалами справи, поясненнями, доводами, обґрунтуваннями та запереченнями сторін, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Харківського національного університету внутрішніх справ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство Внутрішніх справ України про визнання угоди недійсною необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.10,11, 88, 169 ч.4, 212, 214-215,224-227,294ЦПК України, ст. ст. 526, 629 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог, за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ, Міністерства Внутрішніх справ України до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання відмовити.

В задоволенні позовних вимог, за зустрічним позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Харківського національного університету внутрішніх справ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство Внутрішніх справ України про визнання угоди недійсною відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:М. О. Куценко