Рішення № 26582763, 24.10.2011, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-7482/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2011 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Маймур Ф.Ф.

при секретарі: ОСОБА_1

за участю: позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 2-7482/11 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_3», ОСОБА_5 про визнання недійсним договору поруки та відшкодування моральної шкоди, зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_3»до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

02.04.2010 року позивач звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_3», ОСОБА_5 про визнання недійсним договору поруки та відшкодування моральної шкоди (а.с. 2-3).

07.06.2010 року ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3»звернулось до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з зустрічним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 58-59).

Ухвалою від 31.01.2011 року справу було передано на розгляд до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (а.с. 105).

Позивач ОСОБА_2 у своїй заяві та у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог, посилалась на те, що між нею та відповідачем ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3»було укладено договір поруки № 014/08-02/1276б від 24.10.2006 року, відповідно до якого вона поручилась за виконання ОСОБА_5 своїх зобовязань за кредитним договором № 014/115561/3101/82 від 24.10.2006 року. Проте, зазначений договір було укладено проти її справжньої волі, внаслідок застосування до неї психічного тиску з боку ОСОБА_5, тому вона звернулась до суду з позовом в якому просила визнати договір поруки укладений між нею та ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3»недійсним (а.с. 2-3).

Представник ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3»у зустрічному позові та у судовому засіданні посилався на те, що між ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3»та відповідачем ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 014/115561/3101/82 від 24.10.2006 року за умовами якого, позивач надав, а відповідач отримав у кредит грошові кошти. Зобовязання відповідача за вказаним договором, забезпечені порукою на підставі договорів поруки укладеними між банком та ОСОБА_2 та ОСОБА_6 У звязку з невиконанням своїх зобовязань за кредитним договором виникла заборгованість, яку відповідачі добровільно не погашають, тому позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути на його користь з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у рахунок погашення заборгованості за договором № 014/115561/3101/82 від 24.10.2006 року 53 330,39 грн. та судові витрати (а.с. 58-59).

ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлені нею позовні вимоги про визнання недійсним договору поруки та відшкодування моральної шкоди підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні, проти задоволення зустрічного позову заперечувала (а.с. 153).

Представник ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3»у судовому засіданні просив задовольнити зустрічний позов у повному обсязі та відмовити позивачу у задоволенні вимог про визнання недійсним договору поруки та відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_5, ОСОБА_6 у судове засідання не зявились, про час дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що між ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3»та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 014/115561/3101/82 від 24.10.2006 року, за умовами якого позивач зобов'язався надати кредит у сумі 3000 дол. США, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки, що підтверджується копією зазначеного договору (а.с. 68-70).

Встановлено, що на виконання умов кредитного договору № 014/115561/3101/82 від 24.10.2006 року банк надав, а ОСОБА_5 отримала грошові кошти у розмірі 3000 дол. США через касу банку, що підтверджується копією заяви на видачу готівки, копією меморіального ордеру (а.с. 71).

Судом також було встановлено, що між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_6 та ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3»було укладено договори поруки № 014/08-02/1276б від 24.10.2006 року та № 014/08-02/1276 від 24.10.2006 року відповідно за умовами яких поручителі зобов'язались солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником своїх обов'язків за кредитним договором № 014/115561/3101/82 від 24.10.2006 року, в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій, що підтверджується копією зазначеного договору (а.с. 74-75).

Також встановлено, що заборгованість за договором № 014/115561/3101/82 від 24.10.2006 року, яку просить стягнути позивач за зустрічним позовом станом на 03.06.2010 року становила 53 330,39 грн., де 19100,77 грн. сума кредиту, 10 291,70 грн. відсотки за фактичне користування кредитом, 23 937,92 грн. Сума пені за прострочення платежів по тілу кредиту та відсотках за фактичне користування кредитом, ці обставини підтверджуються поясненнями представника позивача у судовому засіданні та розрахунком заборгованості (а.с. 72-73).

Встановлено, що ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3»звертався до відповідачів з вимогами про погашення заборгованості, що підтверджується копіями листів (а.с. 76-79).

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України та умовами укладених між сторонами договорів.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами кредитного договору № 014/08-02/1276б від 24.10.2006 року банк зобов'язався надати відповідачу грошові кошти у кредит, а відповідач ОСОБА_5, в свою чергу, має перед позивачем зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, крім того, позивач за умовами договору має право у разі порушення відповідачем будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами даного договору, вимагати від останнього дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування.

Договором також передбачено відповідальність перед позивачем у вигляді сплати пені та штрафних санкцій у відповідних випадках порушення зобов'язань, передбачених умовами даного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя

Згідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. Винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов'язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Таким чином, вирішуючи вимоги ОСОБА_7 за її позовом до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_3», ОСОБА_5 про визнання недійсним договору поруки та відшкодування моральної шкоди, суд враховує те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 дійсно працювали на одному підприємстві, де ОСОБА_2 займала посаду менеджера, в подальшому посаду начальника відділу постачання, а ОСОБА_5 посаду головного бухгалтера.

Між тим, суд не приймає до уваги, посилання ОСОБА_2 відповідно до яких остання була у службовій залежності від ОСОБА_5, оскільки, з досліджених у судовому засіданні доказів не вбачається причинно-наслідковий звязок між займаними посадами сторін та підписанням спірних договорів, а тому наявність фізичного тиску на ОСОБА_2 з боку відповідача ОСОБА_5 під час підписання вказаних договорів не знайшло в судовому засіданні свого підтвердження та належного правового обґрунтування відповідно до вимог ч. 1 ст. 231 ЦК України.

Також, суд критично відноситься до заперечень ОСОБА_2 про те, що банком пропущено строк предявлення до неї вимог згідно до умов спірного договору, оскільки, п. 4.1. договору поруки передбачено, що договір діє до моменту закінчення забезпеченого ним зобовязання, також порука припиняється, якщо кредитор в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя, а відповідно до п.1.2. кредитного договору останнім днем погашення кредиту є 24.10.2009 року, таким чином, заперечення ОСОБА_2 є необґрунтованими та суперечать умовам укладених між сторонами договорів.

Оцінюючи усі докази, надані сторонами у їх сукупності, враховуючи вищевикладені обставини, а також, беручи до уваги, що відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом, суд приходить до висновку позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_2 є необґрунтованими та такими що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи вимоги ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_3»про стягнення заборгованості та враховуючи, що у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт невиконання зобовязань ОСОБА_5 за укладеним кредитними договором, ОСОБА_2, ОСОБА_6 за договорами поруки, суд приходить до висновку що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки, суд, враховуючи положення ч.3 ст. 551 ЦК України, та беручи до уваги розмір отриманих у кредит коштів та розмір нарахованих відсотків та неустойки, вважає за необхідне зменшити розмір пені з 23 937,92 грн. до 10 000 грн.

Таким чином, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_3»у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 014/115561/3101/82 від 24.10.2006 року 39 392,47 грн. (19 100,77 грн. сума кредиту, 10 291,70 грн. відсотки за фактичне користування кредитом, 10 000 грн. пеня).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, враховуючи результат вирішення справи та на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати понесені позивачем за зустрічним позовом у розмірі 120 грн. ІТЗ та 393,92 грн. судовий збір покласти солідарно на відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 231, 553, 554, 526, 527, 551, 610, 1054 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_3», ОСОБА_5 про визнання недійсним договору поруки та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 (49033, АДРЕСА_1), ОСОБА_6 (49033, АДРЕСА_2), ОСОБА_2 (52500, Дніпропетровська обл., с. Синельникове, вул. Я.Клочко, буд. 35а) на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_3»(49044, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 35, ЄДРПОУ 19358201) у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/115561/3101/82 від 24 жовтня 2006 року 39 392,47 грн., у рахунок повернення судових витрат 513,92 грн., а разом 39 906,39 грн. (тридцять девять тисяч девятсот шість грн. 39 коп.)

Публічному акціонерному товариству «ОСОБА_4 ОСОБА_3»у задоволенні іншої частини позовних вимог до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:Ф.Ф. Маймур