увійти
УКР
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
| 24.11.2008 | Справа № 22-а-391/08 Попередній № справи 2-27/17980-2008 Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Дадінської Т.В., суддів Курапової З.І. , Іщенко Г.М.
секретар судового засідання Шелемет'єва О.В. за участю представників сторін: представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Східно - Кримська фондова компанія" - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив, представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Феодосії АР Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив, третя особа, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив, третя особа, ОСОБА_2- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив, розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекція в м. Феодосії АР Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В. ) від 04.08.08 у справі № 2-27/17980-2008 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східно - Кримська фондова компанія" (вул. Перемоги, 2,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100) до Державної податкової інспекції в м. Феодосії АР Крим (вул. Кримська, 82-в,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100) 3-ті особи: СПД ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ: Постановою Господарського суду АР Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 04 серпня 2008 року у справі № 2-27/17980-2008 (№ 22-а-391/08) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Кримська фондова компанія» до Державної податкової інспекції в м. Феодосія за участю третіх осіб, яки не заявляють самостійних вимог на предмет спору Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ОСОБА_2про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги було задоволено у повному обсязі. Визнані нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Феодосія АР Крим № 0000012201/2 від 10 грудня 2007 року, № 0000022201/2 від 10 грудня 2007 року а також визнано нечинною перша податкова вимога Державної податкової інспекції в м. Феодосія № 1/37 від 09 січня 2008 року. Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в м. Феодосія АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду АР Крим від 04 серпня 2008 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення фактичним обставинам справи а також нормам матеріального права, а саме -податкового законодавства. Заявник апеляційної скарги вважає, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок про застосування податковою інспекцією поняття звичайної ціни при донарахуванні податку на прибуток у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1та ОСОБА_2є пов'язаними особами по відношенню до позивача. Відповідач вказує, що застосував поняття звичайної ціни в зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1є платником єдиного податку і не є платником податку на прибуток, а ОСОБА_2не є платником податку на прибуток. Відповідач вважає, що їм використана об'єктивна інформація про ціну оренди на те ж саме приміщення, яке в той самий час надавалося в оренду двом різним суб'єктам господарської діяльності за різними цінами, що підтверджується як актом перевірки позивача, так і актом перевірки ФФ ЗАТ «ТАС» від 16 жовтня 2006 року. У судовому засіданні 20 жовтня 2008 року представники відповідача підтримали апеляційну скаргу. У судовому засіданні 20 жовтня 2008 року представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та пояснив, що Господарським судом АР Крим з'ясовані усі обставини справи, що мають суттєве значення для справи, висновки суду відповідають нормам податкового законодавства України. У судове засідання 24 листопада 2008 року представники позивача та відповідача не з'явилися. Причина неявки суду не відома. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належним чином. Треті особи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належним чином. Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Матеріали справи свідчать про те, що 22 червня 2007 року Державною податковою інспекцією в м. Феодосії АР Крим проведена планова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Кримська фондова компанія» з питання дотримання вимог податкова, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року. За результатами перевірки було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7, підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, що виразилося у заниженні податку на прибуток за 2006 рік у сумі 18226,50 грн., про що складений акт за № 1653/22-0/24862692 від 22 червня 2007 рік. На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією в м. Феодосії АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення № 000230 (0000012201/0) від 06 липня 2007 року. Після закінчення адміністративного порядку оскарження донарахованого зобов'язання з податку на прибуток, Державною податковою інспекцією в м. Феодосії прийнято податкове повідомлення-рішення № 001132 (0000012201/2 від 10 грудня 2007 року) про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 24936,10 грн., у тому числі 18861,00 грн. - за основним платежем і 6075,10 грн. -за штрафними (фінансовими санкціями) а також № 001133(0000022201/2) від 10 грудня 2007 року про визначення суми податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями з податку на прибуток у сумі 1886,10 грн. З акту документальної перевірки вбачається, що підставою для донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток сталися висновки відповідача про завищення позивачем витрат, понесених у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи -ОСОБА_2(арк. акту 17-22, а.с. 24-29 т.1) та про заниження доходу, отриманого від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаної особи - ФОП ОСОБА_1 (арк. акту 22-23, а.с. 29-30, т.1). Тому ствердження відповідача у апеляційної скарзі про помилкові висновки суду першої інстанції про те, що звичайні ціни були застосовані податковою інспекцією у зв'язку з визначенням ОСОБА_2та ФОП ОСОБА_1 у якості пов'язаних осіб, спростовуються відомостями акту документальної перевірки від 22 червня 2007 року. У акті документальної перевірки відсутні посилання податкової інспекції щодо визначення звичайних цін у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1та ОСОБА_2не є платниками податку на прибуток. Відповідно до частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Для органів податкової служби належним доказом правомірності донарахування податкових зобов'язань є саме акт документальної перевірки, у якому зазначаються конкретні підстави за якими податкове зобов'язання донараховане. При таких обставинах справи доводи апеляційної скарги є безпідставними й не приймаються судовою колегією до уваги. Відповідно до пункту 1.26 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР із змінами та доповненнями пов'язана особова -особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї. Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків статутного фонду платника податку. Ні ФОП ОСОБА_1ні ОСОБА_2не підпадають під ознаки пов'язаної особи, встановлені Законом. Тому донарахування податку на прибуток з цих підстав не відповідає вимогам Закону. Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм юридичну оцінку. Так, відповідно до підпункту 1.20.1. пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних товарі (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарі беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Відповідно до підпункту1.20.8. пункту 1.20 статті 1 Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, встановлених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Судом першої інстанції правильно встановлено, що під час проведення перевірки податковим органом не було направлено запит з метою підтвердження відповідності ціни договорів оренди звичайній ціні, а позивач сам надав вказане обґрунтування відповідачу, яке ним вказане обґрунтування не було прийнято до уваги. Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняти (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) а також з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Крім того, відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Порядок визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами регулюється пунктом 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ із змінами та доповненнями. Відповідно до підпункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту, у даному випадку це коли декларація було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу. Однак, відповідач не надав ні суду першої інстанції ні судової колегії відповідного рішення про застосування непрямих методів для визначення звичайної ціни товарів (робот, послуг) по господарським зобов'язанням з ФОП ОСОБА_1та ОСОБА_2. Крім того, відповідно до підпункту 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті. Дана норма Закону кореспондується з положеннями підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де зазначено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. Цей порядок визначений саме пунктом 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і є судовим, що випливає зі змісту пункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 цього Закону, в якому зазначено, що рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу. Однак, відповідач самостійно визначив суму податкового зобов'язання позивача та надав строк для його сплати. Крім того, відповідно до підпункту 4.3.3 пункту 4.4. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Однак, вказана методика визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами законом не затверджена і ці обставини правильно встановлені судом першої інстанції. Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також добросовісно. Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Судова колегія вважає, що Державною податковою інспекцією в м. Феодосії АР Крим визначення звичайної ціни позивачу за господарським зобов'язаннями з ФОП ОСОБА_1та ОСОБА_2здійснено без дотримання вимог статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» а також статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частин 1 та 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які мають інформацію щодо предмета доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. При таких обставинах справи, судова колегія вважає, що акт документальної перевірки від 22 червня 2007 року № 1653/22-0/24862692 не є належним доказом порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Східно-Кримська фондова компанія» вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Судова колегія вважає правильними висновки господарського суду і відносно протиправності податкової вимоги відповідача № 1/37 від 09 січня 2008 року тому, що відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. У зв'язку з чим вимога про сплату неузгодженого у встановленому порядку податкового зобов'язання не може вважаться правомірним. Таким чином, суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права. Однак, суд першої інстанції визнав податкові повідомлення-рішення від10 грудня 2007 року № 0000012201/2 і № 0000022201/2 та першу податкову вимогу № 1/37 від 09 січня 2008 року нечинними. Згідно до приписів статей 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України акти індивідуальної дії, якими є податкові повідомлення-рішення та податкова вимога визнаються судом протиправними та скасовуються. Нечинними у відповідності зі статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України визнаються нормативно-правові акти. Тобто належним способом захисту права позивача є саме визнання спірних податкових повідомлень-рішень та першої податкової вимоги протиправними та їх скасування. Крім того, Господарський суд АР Крим повернув з Державного бюджету України на користь позивача зайво сплачену суму судового збору у розмірі 5,10 грн. Однак, статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено повернення зайво сплаченої суми судового збору з Державного бюджету. Тому, судова колегія у відповідності з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджує зайво сплачені судові витрати у сумі 5,10 грн. з Державного бюджету України. Відповідно до статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права. На підставі вищевикладеного постанова Господарського суду АР Крим від 04 серпня 2008 року підлягає зміні, а апеляційна скарга Державної податкової інспекції в м. Феодосія - залишенню без задоволення. Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Феодосія залишити без задоволення. Постанову Господарського суду АР Крим від 04 серпня 2008 року у справі № 2-27/17980-2007А (№ 22-а-391/08) змінити. Викласти пункт 2, 3 та 5 резолютивної частини постанови у наступній редакції: 2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Феодосія АР Крим № 0000012201/2 від 10 грудня 2007 року і № 0000022201/2 від 10 грудня 2007 року. 3. Визнати протиправним та скасувати першу податкову вимогу Державної податкової інспекції в м. Феодосія № 1/37 від 09 січня 2008 року. 5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Кримська фондова компанія» зайво сплачену суму судового збору у розмірі 5,10 грн. Постанова набирає законну силу з моменту проголошення. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя Т.В. Дадінська Судді З.І.Курапова Г.М. Іщенко
Часті запитання
Який тип судового документу № 2657983 ?
Документ № 2657983 це Постанова
Яка дата ухвалення судового документу № 2657983 ?
Дата ухвалення - 24.11.2008
Яка форма судочинства по судовому документу № 2657983 ?
Форма судочинства - Адміністративне
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 2657983 ?У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Дані про судове рішення № 2657983, Севастопольський апеляційний адміністративний судСудове рішення № 2657983, Севастопольський апеляційний адміністративний суд було прийнято 24.11.2008. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані. Судове рішення № 2657983 відноситься до справи № 22-а-391/08Це рішення відноситься до справи № 22-а-391/08. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Попередній документ : 2653470
YouScore API для автоматизації перевірок контрагентів
YC.Market Пошук клієнтів, партнерів та постачальників
YC World Пошук, побудова та візуалізація міжнародних звʼязків
YC Academy Міжнародна спільнота комплаєнс-офіцерів
Консультативний висновок Письмовий висновок по компанії або ФОП
Розширення Firefox, Google Chrome
YouScore API для автоматизації перевірок контрагентів
YC.Market Пошук клієнтів, партнерів та постачальників
YC World Пошук, побудова та візуалізація міжнародних звʼязків
YC Academy Міжнародна спільнота комплаєнс-офіцерів
Консультативний висновок Письмовий висновок по компанії або ФОП
Розширення Firefox, Google Chrome |