Рішення № 26556077, 12.10.2012, Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 119/1996/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2012 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого - судді Шевченка В.В.

при секретарі - Коль Н.О.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Гафнера О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт.Совєтський Совєтського району АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військового радгоспу «Азовський» Міністерства оборони України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 20 квітня 2012 року по 01 жовтня 2012 року у розмірі 15279 гривень 23 копійки. Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 червня 2008 року між позивачем та Міністерством оборони України укладений контракт, відповідно до якого його було прийнято на роботу у якості директору військового радгоспу «Азовський» на строк, обумовлений контрактом, а саме до 17 червня 2011 року. Позивач зазначає, що з 09 вересня 2009 року на підставі наказу №70-к він пішов у чергову відпустку, в якої знаходився до квітня 2010 року. В період знаходження позивача у відпустці на посаді директора військового радгоспу згідно наказу №509 Міністра оборони України було поновлено ОСОБА_4 Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 27 квітня 2011 року п.1 зазначеного наказу визнано незаконним та скасовано. У зв'язку з цим Міністерством оборони України 16 червня 2011 року виданий наказ про поновлення на роботі позивача, а вже наказом №336 Міністра оборони України цього ж дня його було звільнено з посади директора військового радгоспу «Азовський» Міністерства оборони України, у зв'язку із закінченням строку дії контракту, проте остаточний розрахунок з ним зроблений не був. При цьому факт затримки розрахунку встановлений рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 14 травня 2012 року. Позивач зазначає, що його середньомісячний заробіток за контрактом від 17 червня 2008 року складав 2778 гривень, а середньоденний дорівнював 138 гривнам 90 копійкам, у зв'язку з чим, враховуючи, що час затримки розрахунку складає 5 повних місяців та 10 робочих днів, то, на його думку, сума, яка належить до стягнення, дорівнює 15279 гривнам.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлений позов підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у позовної заяві. При цьому пояснив, що рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 14 травня 2012 року, яке набрало законної сили, було встановлено факт затримки розрахунку при його звільненні з посади директора військового радгоспу «Азовський». Зазначеним рішенням було стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та середній заробіток за час затримки розрахунку. Разом з цим, відповідач з часу прийняття зазначеного рішення свої зобов'язання не виконав, остаточний розрахунок з ним не здійснив. Посилаючись на наведене, позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

Представник позивача - ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Крім того, пояснив, що з врахуванням дій відповідача та положень ст.ст. 116,117 КЗпП України є всі підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 20 квітня 2012 року по 01 жовтня 2012 року. Та обставина, що у відношенні відповідача порушена справа про банкрутство на думку представника позивача не є перешкодою для застосування ст.117 КЗпП України. Крім того, представник позивача зазначив, що відповідач мав можливість розрахуватися з позивачем, оскільки розраховувався з боржником третьої черги кредиторів, тоді як позивач є кредитором другої черги і має пріоритет порівняно з кредиторами наступних черг.

Представник відповідача військового радгоспу «Азовський» Міністерства оборони України у судовому засіданні позов не визнав, при цьому пояснив, що рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 14 травня 2012 року з військового радгоспу «Азовський» на користь позивача було стягнуто середню заробітну плату за час вимушено прогулу та середній заробіток за час затримки розрахунку. Позивачем було отримано виконавчий лист №119/746/2012 та подано на примусове виконання до Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим. 25 червня 2012 року, у зв'язку з ліквідаційною процедурою у відношенні відповідача, державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому, за результатами розгляду виконавчого листа ліквідатором військового радгоспу «Азовський» МО України вимоги позивача визнані та включені до реєстру вимог кредиторів. Таким чином, представник відповідача зазначає, що вимоги позивача на цей час не пов'язані з нормами трудового законодавства України, а регулюються виключно нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Представник відповідача зазначає, що норми трудового законодавства України, на які посилається позивач у поданої ним позовної заяві, були застосовані судом при вирішенні трудового спору, про що мається відповідне рішення суду від 14 травня 2012 року по справі №119/746/12, тому підстави для повторного застосування норм трудового законодавства України при вирішенні дійсного спору відсутні.

Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи та матеріали цивільної справи №119/746/12, встановив наступне.

Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 14 травня 2012 року по цивільній справі №119/746/12 були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1, зокрема, стягнуто з військового радгоспу «Азовський» Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушено прогулу за період з 05 квітня 2010 року по 16 червня 2011 року, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 17 червня 2011 року по 19 квітня 2012 року. Зазначене рішення суду набрало законної сили 01 червня 2012 року (а.с.19-23).

Статтями 116, 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у разі звільнення, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішений на користь працівника.

У позовної заяві ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку в період з 20 квітня 2012 року по 01 жовтня 2012 року.

При цьому, судом встановлено, що відповідач з позивачем остаточний розрахунок у період з 20 квітня 2012 року по 01 жовтня 2012 року не здійснив, суми, які належні до сплати позивачу, не виплатив. Зазначені обставини визнані представником відповідача, а тому у відповідності до ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

За таких обставин, суд, на підставі доказів, яким було надано належну оцінку, враховуючи те, що відповідачем з часу звільнення позивача не проведено остаточного розрахунку у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, доходе висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходить з наступного.

Як встановлено рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 14 травня 2012 року, яке набрало законної сили, середньомісячний заробіток позивача дорівнював 2778 гривнам, а середньоденна заробітна плата дорівнювала 138 гривень 90 копійок. Зазначені обставини визнаються та не оспорюються представником відповідача.

За таких обставин, розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку буде визначатися за наступною формулою: час затримки розрахунку х 2778 гривень (середньомісячна заробітна плата позивача). Таким чином, на користь позивача у рахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає стягненню 15001 гривня 20 копійок виходячи з наступного розрахунку: (2778 гривень х 5 місяців) + (138 гривень 90 копійок (середньоденна заробітна плата) х 8 робочих днів) = 15001 гривня 20 копійок. При цьому, позивачем необґрунтовано зазначено, що кількість робочих днів з 20 по 30 квітня і 1 жовтня 2012 року складає 10 днів, оскільки в цей період було 8 робочих днів.

Також, задовольняючи позовні вимоги в цієї частині суд враховує, що передбачений ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, а наявність рішення суду, яким підтверджується факт порушення строків проведення розрахунку з працівником не звільняє його від виконання цього обов'язку.

Судом оцінені доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 оскільки у відношенні військового радгоспу «Азовський» відкрито ліквідаційну процедуру, позивач включений до реєстру кредиторів, у зв'язку з чим спірні правовідносини на цей час регулюються Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а не трудовим законодавством України. Разом з цим ці доводи не можуть бути підставою для відмови у частковому задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного. Частиною шостою статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати. Стаття 117 КЗпП України, якою визначено підстави виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відноситься до розділу VII «Оплата праці» вказаного Кодексу.

Отже, виплата за затримку розрахунку при звільненні, яка пов'язана з трудовими правовідносинами, є оплатою праці, а тому положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на ці правовідносини не поширюються.

Доводи представника відповідача про те, що підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відсутні, оскільки норми трудового законодавства України вже були застосовані судом при вирішенні трудового спору, про що мається відповідне рішення суду від 14 травня 2012 року по справі №119/746/12, також не можуть бути підставою для відмови у задоволені позову виходячи з наступного. У розумінні ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, а наявність рішення суду, яким підтверджується факт порушення строків проведення розрахунку з працівником не звільняє його від виконання цього обов'язку. При цьому, суд враховує, що з 14 травня 2012 року, тобто з часу прийняття рішення, на яке посилається представник відповідача, права позивача продовжують порушуватись.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем тримісячного строку для звернення до суду, передбаченого ст.233 КЗпП України, суд вважає, що цей строк позивачем не пропущений, виходячи з наступного. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 по справі №1-5/2012 перебіг тримісячного строку звернення до суду розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. Таким чином, враховуючи, що з позивачем остаточного розрахунку до цього часу не проведено, то тримісячний строк, передбачений ст.233 КЗпП України, ним не пропущений.

У відповідності зі ст.88 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат, то з відповідача військового радгоспу «Азовський» на користь держави необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме у розмірі 211 гривень 09 копійок. Іншу частину судового збору в сумі 03 гривні 51 копійка належить віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з військового радгоспу «Азовський» Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 15001 (п'ятнадцять тисяч одну) гривню 20 копійок у рахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку з 20 квітня 2012 року по 01 жовтня 2012 року.

Сума, яка стягується як середній заробіток за час затримки розрахунку визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з військового радгоспу «Азовський» Міністерства оборони України судовий збір в розмірі 211 (двісті одинадцять) гривень 09 копійок на рахунок № 31211206700290, одержувач - Державний бюджет Совєтського району, ЄДРПОУ 37590738, МФО 824026, банк отримувача: ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, призначення платежу - Судовий збір, Код 22030001, Пункт 1.1.

Іншу частину судового збору по вимогам майнового характеру в сумі 03 гривні 51 копійка віднести на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі апеляційної скарги через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: В.В. Шевченко