Ухвала суду № 26544591, 19.10.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Широка К.Ю.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2012 року справа №2а/1270/5151/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А, розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2012 р. у справі № 2а/1270/5151/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехресурси" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій, скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 04.07.2012 року звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він не погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агротехресурси» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» за період з 01 по 31 жовтня 2010 року та прийнятими на підставі зазначеного акту податковими повідомленнями-рішеннями. Позивач вважає безпідставними висновки податкового органу про визнання нікчемною укладеної з ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» угоди та неправомірне віднесення позивачем сум по господарських операціях з ТОВ «Агротехресурси» до складу податкового кредиту та валових витрат. Позивач зазначає, що ним та контрагентом ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» було належним чином виконано умови укладеної угоди № 06/10 від 06.10.2010 року, виконання угоди оформлено документально належним чином, а тому у податкового органу були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2012 р. позовні вимоги задоволені частково.

Скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби від 26.06.2012 року № 0001352310 та № 0001362310.

В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вважає постанову суду першої інстанції в частині скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт посилається на норми Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення засобів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88 та зареєстрованого в Мінюсті України 05.06.95 р. № 168/704. Апелянт вказує, що податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення - рішення, яким позивачу донараховано суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) та податку на прибуток, діяла відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам державної податкової служби прав.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином. З огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що в період з 12 по 13 червня 2012 року відповідачем на підставі наказу № 423 від 01.06.2012 року була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Агротехресурси» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» за період з 01 по 31 жовтня 2010 року, результати якої оформлені актом перевірки № 823/22/31910770 від 13.06.2012 року.

Перевіркою визначено порушення позивачем пп.7.2.6 п.7.2.; п.п.7.4.5.,п.п.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час здійснення господарських операцій), в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2010 року на загальну суму 1230 грн. та п.5.1. п.5.2.1 п.5.2. п.п5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на загальну суму 1538 грн. (а.с.10-15).

За наслідками розгляду заперечення позивача на акт від 13.06.2012 року № 823/22/31910770, рішенням державної податкової служби у Луганській області № 6476/22-221 від 22.06.2012 року встановлені перевіркою порушення, викладені в зазначеному акті, визнані правомірними та залишені без змін (а.с. 16-17).

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.06.2012 року № 0001352310 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 1537,00 грн. за штрафними санкціями 307,50 грн., а всього 1845,00 грн. та № 0001362310 про збільшення ТОВ «Агротехресурси» суми податку з прибутку підприємств за основним платежем 1538 грн. за штрафними санкціями 384,50 грн., а разом 1922,50 грн. (а.с.8-9).

Як вбачається з матеріалів справи 06.10.2010 року позивач - "покупець" та ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» - "продавець" уклали договір поставки № 06/10, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець оплатити товар відповідно до накладних, укладених на виконання договору (а.с. 18).

На виконання умов зазначеного договору позивачем згідно видаткової накладної було отримано від ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» 06 жовтня 2010 року товар (молоко сухе) у кількості 375 кг, що підтверджується підписом в графі «Отримав», а також довіреністю № 23 від 06.10.10 р. За виставленим рахунком-фактурою оплата за товар була проведена платіжним дорученням № 77 від 22.11.2010 року (а.с. 19, 20, 89, 30 зворотня сторінка).

Позивачем на підставі отриманих податкових накладних віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні товару за придбані у ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» товари в сумі 7380,00 грн. за жовтень 2010 року (а.с. 19-37).

На підтвердження наявності у позивача складських приміщень надана копія договору оренди приміщення з додатками, на підтвердження надходження зазначеного товару до складу надано прибутковий ордер № 0610, картку № 10 складського обліку матеріалів (а.с. 38, 152, 153 оборотна сторінка).

Щодо перевезення товарів, то у судовому засіданні суду першої інстанції було встановлено, що він був перевезений особистим транспортом директора ТОВ «Агротехресурси» - легковим автомобілем. ТОВ «Агротехресурси» здійснює торгівельні операції, а не надає послуги перевезення товарів, то первинним документами для неї є не товарно-транспортні накладні, а товарні накладні.

Крім того, товар, який позивач придбав у ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК», був проданий ПрАт «СВФ Агротон», що підтверджується первинними документами: видатковою накладною, рахунком - фактурою № СФ - 0000047 від 06.10.2010 року, податковою накладною, довіреністю № 811 від 05.10.2010 року, реєстром отриманих податкових накладних, карткою № 10 складського обліку матеріалів (а.с. 24 - 28, 153 зворотній бік).

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір - це домовленість (погоджена дія) двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК). За змістом правочин не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1 статті 203 ЦК). Приписи частини 1 статті 203 ЦК узгоджуються з наступними нормами: Під нікчемним правочином необхідно розуміти правочин, недійсність якого встановлена законом.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин, яки, вчиняючи правочин, діють правомірно. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями, встановленими законом.

На підтвердження взаємовідносин з контрагентом ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» позивачем надані до суду видаткові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які відповідають Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами. Також, укладені правочини не визнавались недійсними у судовому порядку.

Позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню робіт та послуг за вказаними договорами із його господарською діяльністю та фактичне використання отриманих робіт та послуг у його власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації в Україні 22.12.2010 року за № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 12.01.2011 року за № 34/18772 (далі - Порядок № 984) акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пункт 5 Порядку № 984 встановлює, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У пункті 6 Порядку № 984 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Стаття 83 ПК України визначає, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ за вказаними операціями до складу податкового кредиту та валових витрат за жовтнь 2010 року. Тому податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 26 червня 2012 року № 0001352310 та № 0001362310 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби у справі № 2а/1270/5151/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2012 р. у справі № 2а/1270/5151/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехресурси" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій, скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Блохін А.А.

Юрко І.В.