Ухвала суду № 26544492, 23.10.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Толстолуцька М.М.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 року справа №2а/0570/6643/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Попова В.В.,

суддів Лях О.П., Ханової Р.Ф.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 р. у справі № 2а/0570/6643/2012 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Донецька , Управління державного казначейства Кіровського р-ну м Донецька про стягнення суми сплаченого збору на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5 115,00 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 р. у справі № 2а/0570/6643/2012 адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька, Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Донецька про стягнення суми сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5 115,00 гривень - задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (83117, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 19.03.2005) збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5 115 (п'ять тисяч сто п'ятнадцять) гривень 00 копійок, сплачений ОСОБА_2 відповідно до квитанції № 242735 від 29.05.2012 позивачем було сплачено на розрахунковий рахунок 31215224700007, одержувач платежу - місцевий бюджет Кіровського району, код одержувача 38033968, найменування установи банку - ГУДКСУ у Донецькій області, код банку одержувача 834016, призначення платежу «3% в ПФ».

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (83117, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 19.03.2005) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Донецька в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції , як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи встановлених судом першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом апеляційної та першої інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі договору від 22.05.2012 № 00012493 позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю «КДонбасс-Мотор» автомобіль марки «Honda Civic 4D», 2012 року випуску, тип 2012, CIVIC 4D LS, AT 5, 1.8, NH-700M, ціною 204 600,00 гривень.

29.05.2012 позивачем було отримано Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, відповідно до якого вказаний автомобіль зареєстровано за позивачем у ВРЕР № 2 м. Донецька при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області.

Відповідно до квитанції № 242735 від 29.05.2012 позивачем було сплачено на розрахунковий рахунок 31215224700007, одержувач платежу - місцевий бюджет Кіровського району, код одержувача 38033968, найменування установи банку - ГУДКСУ у Донецькій області, код банку одержувача 834016, призначення платежу «3% в ПФ» суму у розмірі 5 115,00 гривень.

Довідкою Управління Державної казначейської служби у Кіровському районі м. Донецька Донецької області від 05.07.2012 № 57/02-52/348 підтверджено сплату ОСОБА_2 збору при відчуженні легкових автомобілів у сумі 5 115,00 гривень.

Згідно з пунктом 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на час сплати збору позивачем), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Вказаною нормою Закону чітко визначено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується при відчуженні автомобіля, і, відповідно, платником збору є особа, яка відчужує автомобіль.

Відчуження майна визначене згідно з пунктом 1 частини першої статті 346 Цивільного кодексу України як одна з форм припинення права власності і саме в такому розумінні застосовується у Цивільному кодексі України, а також у Господарському кодексі України.

За визначенням, яке міститься у підпункті 14.1.31 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відчуження майна - це будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платникові податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

Аналізуючи приведені вище норми законодавства, суд приходить до висновку, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є саме продавці легкових автомобілів, що сплачують збір при відчуженні вказаного майна, а не покупці, як помилково зазначає перший відповідач у письмових запереченнях проти позову.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.

Статтею 6 вказаного Закону, на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок прийняти рішення, спрямовані на виконання цього Закону.

На виконання зазначених приписів Закону, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03.11.1998 № 1740 «Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій». Проте, визначаючи порядок сплати збору, Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями змінювати особу платника збору, передбачену Законом.

Разом із тим, пунктом 12 зазначеного Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів визначено підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичних осіб, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Тобто, у частині визначення платника збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740, суперечить приписам пункту 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Оскільки Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» по відношенню до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740, має вищу юридичну силу, суд з огляду на приписи частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства приходить до висновку, що у межах спірних відносин застосуванню підлягає саме норми Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яким визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Натомість, відповідно до пункту 12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Верховний Суд України дійшов висновку, що на зазначену суперечність між законом і підзаконним актом, які по-різному врегульовують одне й те саме питання, суд не звернув належної уваги, не дав оцінки та не зробив правильних висновків, виходячи з вимог частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та вищезгаданого роз'яснення Пленуму Верховного Суду України.

Згідно з частиною другою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Викладена вище правова позиція Верховного Суду України міститься у постанові, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є обов'язковою до застосування судом під час розгляду даної адміністративної справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розумінні пункту 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із чим сума збору у розмірі 5 115,00 гривень при купівлі легкового автомобілю була сплачена позивачем безпідставно.

Оскільки вказану суму збору позивач перерахував до бюджету, то, відповідно, сума збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно зі статтею 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для залишення постанови суду першої інстанції без змін згідно статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 р. у справі № 2а/0570/6643/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 р. у справі № 2а/0570/6643/2012- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів : В.В. Попов

О.П.Лях

Р.Ф.Ханова