Рішення № 26543653, 24.10.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.10.12 Справа № 5021/2310/2011нр.

за позовом: Приватного виробничо-комерційного малого підприємства

«НАСА», м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамейя»,

м. Суми

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на

стороні позивача: розпорядник майна Приватного виробничо-комерційного

малого підприємства «НАСА» - арбітражний керуючий

Чупрун Євген Вікторович,

про стягнення 252 000 грн. та витребування майна,

СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: Литвиненко В.М. (довіреність № 70 від 17.04.2012 р.)

Від відповідача: Клименко Ю.М. (довіреність б/н від 16.10.2012 р.)

Третя особа: не з'явився

При секретарі судового засідання Шаповалі С.М.

За клопотанням представника позивача запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)». Для архівного оригіналу звукозапису надано компакт-диск, серійний № 086.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до ТОВ «Керамейя», в якому просить суд стягнути з відповідача збитки (упущену вигоду) у розмірі 35 882 грн. 35 коп., неустойку в розмірі 252 000 грн.; зобов'язати відповідача повернути бетонозмішувальну установку ДС-50А, передану йому позивачем згідно договору оренди від 02.06.2010 р.; стягнути судові витрати.

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.02.2012 р. (суддя Лущик М.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Керамейя» на користь ПВКМП «НАСА» неустойку в розмірі 252 000 грн. Зобов'язано ТОВ «Керамейя» повернути ПВКМП «НАСА» бетонозмішувальну установку ДС-50А, передану ТОВ «Керамейя» згідно з договором оренди від 02.06.2010 р. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Керамейя» на користь ПВКМП «НАСА» 2605 грн. державного мита та 206 грн. 58 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 р. рішення господарського суду Сумської області від 20.02.2012 р. залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2012 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 р. та рішення господарського суду Сумської області від 20.02.2012 р. в справі № 5021/2310/2011 скасовано, зазначену справу передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

У постанові Вищого господарського суду України від 15.08.2012 р. зазначено, що при новому розгляді місцевому господарському суду необхідно, виходячи зі змісту позовних вимог, врахувати, що в предмет доказування у даній справі входить не лише факт передачі майна в оренду відповідачу, а й наявність даного майна у відповідача на час розгляду спору та користування відповідачем орендованим майном після закінчення дії договору оренди.

Відповідно до вимог ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постановах касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи представником позивача подано до господарського суду Сумської області заяву про уточнення позовних вимог (вих. № 159 від 24.09.2012 р.), згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 252 000 грн. неустойки, передбаченої ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України; зобов'язати відповідача повернути бетонозмішувальну установку ДС-50А, передану згідно з договором оренди від 02.06.2010 р.; стягнути з відповідача відшкодування сплаченого державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу.

Також представником позивача надані письмові пояснення (вих. № 156 від 19.09.2012 р.) щодо своєї позиції в справі з урахуванням постанови Вищого господарського суду України, якою справу направлено на новий розгляд.

Відповідач у відзиві на позовну заяву б/н від 25.10.2011 р. просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того, в додатковому відзиві на позов б/н від 17.02.2012 р. вказує, що не має реальної можливості повернути бетонозмішувальну установку ДС-50А, оскільки фактично ним отримано грунтзмішувальну установку ДС-50Б.

Під час нового розгляду справи представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, письмові пояснення щодо своєї позиції в справі з урахуванням постанови Вищого господарського суду України, якою справу направлено на новий розгляд, суду не надав.

Крім того, представником відповідача подано клопотання про залучення до участі в справі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Дочірнього підприємства ПАТ «Сумбуд» будівельно-монтажного підприємства «Хімбуд-2», з яким 19.10.2012 р. ТОВ «Керамейя» укладено договір про спільну діяльність, відповідно до п. 3.1 якого бетонозмішувальна установка ДС-50А, що є предметом спору в даній справі, передається ДП ПАТ «Сумбуд» БМП «Хімбуд-2».

В судове засідання третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - розпорядник майна ПВКМП «НАСА» - арбітражний керуючий Чупрун Є.В., не з'явився, про час й місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в поданому ним 23.10.2012 р. клопотанні просив суд здійснювати розгляд справи без його участі, зазначивши, що з урахуванням уточнень до позовної заяви повністю підтримує вимоги позивача.

Враховуючи вищезазначене, справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив:

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про повернення бетонозмішувальної установки ДС-50А, належної йому на праві власності та переданої відповідачу у тимчасове платне користування (оренду) згідно договору оренди від 02.06.2010 р., укладеного між сторонами у справі, у зв'язку з припиненням договору, та стягнення неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення речі у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а саме з грудня 2010 року по серпень 2011 року (станом на день звернення до суду) в сумі 252 000 грн.

Відповідно до статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 8.1 укладеного між сторонами договору строк оренди встановлюється з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі до 30.11.2010 р.

В матеріалах справи наявний підписаний сторонами акт приймання-передачі від 02.06.2010 р., відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування майно, зазначене в Договорі. Установка на момент приймання-передачі не комплектна та не придатна для використання за цільовим призначенням.

При цьому, згідно з абзацем 2 п. 2.2 договору сторони домовились, що в разі необхідності доукомплектації установки до належного технічного стану (придатного для використання за цільовим призначенням), така доукомплектація здійснюється позивачем в рахунок орендної плати.

Факт передачі ТОВ «Керамейя» саме бетонозмішувальної установки ДС-50А за актом від 02.06.2010 р. як і факт того, що позивач був обізнаний про її некомплектність та необхідність здійснення ним її доукомлектації в рахунок орендної плати встановлені рішенням господарського суду Сумської області від 28.11.2011 р. і Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 р. у справі № 5021/2569/2011. Цими ж судовими рішеннями спростовані посилання відповідача про введення його в оману щодо переданої йому в оренду речі.

Більше того, вказаними судовими рішеннями встановлено, що станом на 30.07.2010 р. установка була змонтована, укомплектована та розпочато її використання орендарем, що є підставою для сплати орендної плати за її користування. Однак, і після введення установки в експлуатацію, акт введення установки в експлуатацію підписаний та повернутий на адресу орендодавця не був, що обмежує орендодавця у праві на отримання орендної плати.

Всупереч вищевикладеним обставинам, акт приймання-передачі від 02.06.2010р. був повернутий відповідачем лише 25.08.2011 р. листом № 575.

Разом з тим, факт отримання установки саме 02.06.2010 р. і факт одержання підписаного позивачем акту приймання-передачі від 02.06.2010 р. підтверджується матеріалами справи і вищевказаними судовими рішеннями та не заперечується відповідачем. Отже, посилання відповідача щодо невстановлення строку оренди установки внаслідок неповернення відповідачем акту приймання-передачі від 02.06.2010 р. до закінчення строку договору (30.11.2010 р.) не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, спростовуються наявними у справі доказами та вищевикладеними обставинами, оскільки повернення акту приймання-передачі лише у вересні 2011 року не робить зазначений договір безстроковим (укладеним на невизначений термін), так як пунктом 8.1 договору сторони встановили строк оренди чітко визначеною датою - 30.11.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 544 від 30.11.2010 р. позивач повідомив відповідача, що 30.11.2010 р. припиняється строк дії Договору. Внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач просив повернути йому установку в порядку, встановленому п. 2.3 Договору. Окрім того, ПВКМП «НАСА» за вих. №172 від 25.07.2011 р. ТОВ «Керамейя» було пред'явлено кредиторську вимогу, в якій орендодавець просив повернути на його адресу установку.

На вказану вимогу відповідачем надіслана відповідь (вих. № 575 від 25.08.2011р.), в якій зазначено, що на момент передачі установки, вона не була укомплектована та придатна до використання, тому представники відмовились підписувати акт приймання-передачі. Разом з тим, як зазначає орендар, було складено акт з відображенням фактичного стану установки, але звернення до адміністрації ПВКМП «НАСА» стосовно підписання зазначеного акту результатів не принесло.

Вищевикладені обставини справи були предметом дослідження колегією суддів апеляційного господарського суду у справі № 5021/2569/2011. Втім, судова колегія не прийняла такі посилання ТОВ «Керамейя» на акт правомірними, оскільки у матеріалах справи згаданий акт, а також жодні інші докази на підтвердження звернень позивача до відповідача для врегулювання спірного питання відсутні.

Отже зазначені обставини, в тому числі щодо направлення на адресу відповідача листа № 544 від 30.11.2010 р., встановлені вищевказаним судовим рішенням, тому в силу ч. 2 ст. 35 ГПК України, не підлягають доведенню знову при вирішенні спору між тими ж сторонами.

У рішенні від 25.07.2002 р. по справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Крім цього, як свідчать матеріали справи, з метою врегулювання спору 30.11.2011 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 283 від 30.11.2011 р., в якому, у зв'язку з припиненням договору оренди, просив повернути установку в порядку встановленому п. 2.3 договору за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 38.

Зазначений лист залишений відповідачем без відповіді та виконання.

В листі № 297 від 15.12.2011 р. позивач знову просив відповідача у зв'язку з припиненням договору оренди повернути установку в порядку встановленому п. 2.3 договору за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 38.

На лист позивача відповідач надав відповідь (вих. № 3 від 11.10.2011р.), що під час обстеження об'єкту оренди представниками орендаря було виявлено, що спірна установка являється грунтозмішувальною ДС-50Б і погоджується її повернути лише в разі відкликання позивачем своєї позовної заяви.

Проте, як свідчать матеріали справи, вищевказані посилання відповідача вже були досліджені при розгляді справи № 5021/2569/2011. Рішенням господарського суду Сумської області від 28.11.2011 р. та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 р. у вказаній справі, ці посилання не прийняті судом до уваги як необґрунтовані, та підтверджено факт саме передачі відповідачу бетонозмішувальної установки ДС-50А, який відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України не підлягає доведенню знову при вирішенні спору між тими ж сторонами.

Більше того, згідно наданого у судове засідання листа ТОВ «Керамейя» № 48 від 10.02.2012 р., адресованого позивачу, відповідач підтверджує факт вчинення ним доукомлектації саме бетонозмішувальної установки ДС-50А.

Відповідно до ч.ч. 2,3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Судом, на підставі вищевикладених обставин справи та норм діючого законодавства встановлено, що договір оренди бетонозмішувальної установки ДС-50А від 02.06.2010 р. є припиненим 30.11.2010 р.

Відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, у якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов'язок відповідача повернути майно у разі закінчення строку дії договору оренди передбачений п. 2.3 договору, згідно якого по закінченню строку дії договору, в тому числі достроковому його розірванні або в інших випадках, встановлених чинним законодавством та даним договором, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю установку в технічно справному стані і повній комплектності по акту прийому-передачі в п'ятиденний термін після закінчення строку дії договору або настання інших випадків, встановлених чинним законодавством та даним договором. Передача (повернення) орендарем орендодавцю установки по цьому договору оформляється актом приймання-передачі установки, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками. При цьому, демонтаж, перевозку до місця приймання-передачі установки (п. 1.5 цього Договору) здійснюється орендарем своїм транспортом та за власний рахунок.

Згідно п. 1.5 договору, місце приймання-передачі (повернення) установки орендарем орендодавцю: Сумська область, Сумський район, смт. Степанівка, вул. Будівельна, 1 (виробнича база ПВКМП «НАСА»). У випадку виникнення обставин, за якими орендодавець не матиме можливості прийняти установку за зазначеною адресою, орендар повертає установку за адресою, письмово зазначеною орендодавцем, в межах міста Суми.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням п. 8.1 договору, листів позивача № 544 від 30.11.2010 р., № 283 від 30.11.2011 р., № 297 від 15.12.2011 р., відповідач зобов'язаний був повернути позивачу установку відповідно до умов договору в технічно справному стані і повній комплектності по Акту прийому-передачі без будь-яких умов, що обмежують права ПВКМП «НАСА».

Проте відповідач, всупереч умовам договору та вимогам діючого законодавства, після закінчення строку дії зазначеного договору оренди та на даний час не повернув позивачу спірну установку, залишивши без виконання вимоги позивача.

Суд звертає увагу, що направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України відзначив, що суди попередніх інстанцій належним чином не з'ясували, що в предмет доказування у даній справі входить не лише факт передачі майна в оренду відповідачу, а й наявність даного майна у відповідача на час розгляду спору.

Приймаючи до уваги зазначену вказівку суду касаційної інстанції, суд встановив, що бетонозмішувальна установка ДС-50А, яка є предметом спору, на час розгляду даної справи знаходиться у відповідача. Зазначене, зокрема, вбачається із змісту наданого у судове засідання представником відповідача договору про спільну діяльність від 19.10.2012 р., укладеного між ТОВ «Керамейя» та Дочірнім підприємством ПАТ «Сумбуд» будівельно-монтажним підприємством «Хімбуд-2».

Так, п.1 даного Договору визначено, що сторони за даним договором зобов'язуються шляхом об'єднання майна і зусиль спільно діяти в сфері виробництва бетону для досягнення наступних цілей: виробництво для власних цілей та реалізацію товарного бетону за допомогою бетонозмішувальної установки ДС-50А, яка знаходиться у Сторони-1 (ТОВ «Керамейя») на підставі договору оренди від 02.06.2010 р.

Відповідно до п.3 зазначеного договору про спільну діяльність ТОВ «Керамейя» зобов'язується в термін протягом десяти робочих днів з моменту підписання даного договору передати ДП ПАТ «Сумбуд» БМП «Хімбуд-2» бетонозмішувальну установку ДС-50А, яка знаходиться у ТОВ «Керамейя» на підставі договору оренди від 02.06.2011 р., шляхом підписання акту приймання-передачі бетонозмішувальної установки ДС-50А.

Враховуючи, що акт приймання-передачі бетонозмішувальної установки ДС-50А, підписання якого передбачене п.3 зазначеного договору про спільну діяльність, відповідачем суду не був наданий, а також враховуючи, що на запитання суду стосовно існування такого акту (в тому числі його дати, інших реквізитів тощо) представник відповідача відповів, що таких даних не має, та те, що перевезення бетонозмішувальної установки ДС-50А у короткий строк фізично не вбачається можливим, суд дійшов висновку, що наявні у справі документи (зокрема, вказаний договір про спільну діяльність) свідчить про знаходження спірного майна на час розгляду справи саме у відповідача.

З огляду на викладене, не підлягає задоволенню клопотання представника відповідача про залучення в справу третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Дочірнього підприємства ПАТ «Сумбуд» будівельно-монтажного підприємства «Хімбуд-2», з яким 19.10.2012 р. ТОВ «Керамейя» укладено договір про спільну діяльність, оскільки на час розгляду справи суду не надані належні докази знаходження цього обладнання у ДП ПАТ «Сумбуд» БМП «Хімбуд-2». Крім того, відповідачем не необґрунтовано переконливими доказами, яким саме чином рішення суду про повернення майна його власнику, може вплинути на права запропонованого в якості третьої особи підприємства.

Статтею 33 ГПК України закріплено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Направляючи дану справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України, серед іншого, зазначив, що суди попередніх інстанцій не з'ясували питання користування відповідачем орендованим майном після закінчення дії договору оренди.

В листі № 48 від 10.02.2012 р., адресованого позивачу, відповідач підтверджує факт використання бетонозмішувальної установки ДС-50А. Зокрема, в даному листі відповідач зазначає, що «…ДС-50А нами майже не використовується..», що свідчить про визнання ним факту користування даним обладнанням, хоча й в менших обсягах, ніж він, можливо, розраховував при укладенні договору оренди від 02.06.2010 р.

Проаналізувавши зміст поданого ТОВ «Керамейя» клопотання про зупинення виконання судового рішення в даній справі, суд також дійшов висновку про визнання відповідачем факту користування ним бетонозмішувальною установкою ДС-50А, переданою позивачем згідно з договором оренди від 02.06.2010 р. Зокрема, в даному клопотанні відповідачем зазначено, що «…Втрата цього обладнання (бетонозмішувальна установка ДС-50А) спричинить зупинення процесу виробництва цегли та до часу придбання нової аналогічної установки та її вводу в експлуатацію підприємство фактично буде зупинено…».

Зазначена у ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України неустойка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає у орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем незалежно від неналежного виконання орендарем обов'язку щодо сплати орендної плати тощо) та підлягає стягненню за весь час прострочення, що виключає можливість застосування шестимісячного строку нарахування, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки нормами закону (ч. 2 ст. 785 ЦК України) встановлено нарахування неустойки за весь час прострочення.

Відповідно до п. 3.1 договору, розмір орендної плати в місяць складає 14000 грн.

Неустойка нарахована відповідно до умов договору та ч. 2 ст. 785 ЦК України, й з грудня 2010 року по серпень 2011 року (станом на день звернення до суду) складає 252000 грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про повернення йому бетонозмішувальної установки ДС-50А, переданої відповідачу за договором оренди від 02.06.2010 р., та стягнення неустойки згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України у розмірі 252000 грн. ґрунтуються на вищезазначених нормах діючого законодавства, є правомірними та підтверджуються наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Згідно з п. «а» ч.2 ст.3 Декрету КМУ «Про державне мито» (який діяв на час звернення позивача до суду та сплати ним державного мита), розмір державного мита, що підлягав сплаті за вимогами майнового характеру складав 1% ціни позову, тобто 2520 грн., а за вимогою немайнового характеру - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 85 грн., а всього за даним позовом, враховуючи його уточнення, 2605 грн. Крім того, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 236 грн., сплачені останнім при поданні позову до суду відповідно до «Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», затвердженого Постановою КМУ від 21.12.2005 р. № 1258.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 629, 611, 763, 785 Цивільного кодексу України, ст. 291 Господарського кодексу України ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамейя» (40020, м. Суми, вул. Курська, 18, код 34327895) на користь Приватного виробничо-комерційного малого підприємства «НАСА» (40009, м. Суми, вул. Пролетарська, 69, код 14014342) 252 000 грн. неустойки, 2605 грн. відшкодування сплаченого державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Товариству з обмеженою відповідальністю «Керамейя» (40020, м. Суми, вул. Курська, 18, код 34327895) повернути Приватному виробничо-комерційному малому підприємству «НАСА» (40009, м. Суми, вул. Пролетарська, 69, код 14014342) бетонозмішувальну установку ДС-50А, передану Товариству з обмеженою відповідальністю «Керамейя» (40020, м. Суми, вул. Курська, 18, код 34327895) згідно з договором оренди від 02.06.2010р.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26 жовтня 2012 р.

СУДДЯ (підпис) Ю.А. ДЖЕПА