Рішення № 26543580, 23.10.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2012 р. Справа №18/1676/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованого ремонтно-будівельного управління "Полтаваліфт", м. Полтава

до Виробничого підприємства по експлуатації житла "Надія", м. Карлівка

про стягнення грошових коштів у сумі 82 743,66 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники сторін у засіданні 18.09.2012 р.

від позивача: Бакарова С.С.

від відповідача: Лук"яненко М.М.

Представники сторін у засіданні 23.10.2012 р.

від позивача: Бакарова С.С.

від відповідача: Лук'яненко М.М.

У судовому засіданні 18.09.2012р. було оголошено перерву до 23.10.2012р. згідно ст.77 ГПК України, про що представники сторін були повідомлені під розписку (у матер. справи).

У судовому засіданні 23.10.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 53830,15 грн. основного боргу, 12363,73 грн. - сума інфляційних втрат, 7392,08 грн. - три проценти річних за період з листопада 2009р. по липень 2012р., 9582,98 грн. - сума пені за період з січня по липень 2012р. (включно).

Позивач, заявою від 22.10.2011 р., зменшив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 53 830,15 грн. основного боргу, 12 363,73 грн. - сума інфляційних втрат, 7 392,08 грн. - три проценти річних за період з листопада 2009р. по липень 2012р.

Суд приймає заяву про зменшення позовних вимог, подану в порядку ст.22 ГПК України, до розгляду та розглядає позовні вимоги у новій редакції.

Позивач на задоволенні позову наполягає.

Відповідач письмовий відзив не надав, його представник у судовому засіданні 18.09.2012 р. суму основного боргу визнав, проти штрафних санкцій заперечував, посилаючись на їх неправильне нарахування.

У судовому засіданні 18.09.2012 р. оголошувалась перерва згідно ст.77 ГПК України для надання можливості відповідачу підготувати письмові заперечення проти позову і контррозрахунок штрафних санкцій.

У судовому засіданні 23.10.2012 р. представник відповідача усно погодився з тим, що річні і інфляційні нараховані правильно; письмові заперечення та контррозрахунок надані не були.

Відповідачем заявлялося клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Карлівську міську раду (арк.80 справи). Клопотання мотивоване тим, що як варіант вирішення спору сторони розглядають задоволення вимог позивача за рахунок передачі у власність приміщення за адресою: м. Карлівка, вул.Ілліча,14, кв.40, яке позивач використовує для технічного обслуговування ліфтів. Зазначене приміщення стоїть на балансі Виробничого підприємства по експлуатації житла "Надія" та знаходиться у комунальній власності Карлівської міської ради. При вирішенні даного питання суд виходив з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У даному випадку предметом спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача на користь відповідача заборгованості та штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору підряду №89, укладеного між сторонами; рішення у даній справі жодним чином не може вплинути на права та обов'язки Карлівської міської ради, у зв'язку з чим клопотання визнається необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Усні посилання сторін на те, що при передачі вказаного нерухомого майна сторони змогли б досягти мирової угоди не узгоджуються з позицією Вищого господарського суду України, висловленою у постанові №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" стосовно того, що умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмету (п.3.19 вказаної постанови).

Розглянувши матеріали справи, суд встановив :

01.01.2009 року між сторонами було укладено договір підряду № 89 (арк.15 справи).

Предметом договору є організація і проведення технічного обслуговування ліфтів за вказаними Відповідачем адресами. Даний договір набирає чинності 1 січня 2009р. і діє в частині здійснення ТО ліфтів до 31 грудня 2012р., а в частині проведення розрахунків за послуги - до повного їх завершення.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з листопада 2009 року по липень 2012 р. Позивач виконав роботи по ремонту та технічному обслуговуванню ліфтів Відповідача на суму 278 329,77 грн. в повному обсязі і без зауважень, що підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими печатками актами прийняття виконаних робіт по технічному обслуговуванню ліфтів і систем ОДС/ДСЗ (копії документів у матер. спр., арк. справи 30-38).

За період з листопада 2009 р. по липень 2012 р. Відповідач частково оплатив Позивачу виконані роботи по ремонту та технічному обслуговуванню ліфтів Відповідача на суму 224 500,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку № 2600-0-4552 (арк. справи 39-43, 45-73).

Згідно п.3.2.1 Договору, відповідач зобов'язувався своєчасно проводити оплату виконаних робіт по технічному обслуговуванню ліфтів згідно умов договору, але взяті на себе зобов'язання по своєчасній оплаті виконав частково і за ним станом на 01.08.2012 р. за період з листопада 2009 р. по липень 2012 р. утворилась заборгованість в сумі 53830,15 грн. (розрахунок - арк.25-26 справи). Саме цю суму основного боргу позивач просить стягнути з відповідача.

Позивач направляв Відповідачу претензію № 107 від 21.05.2012 року, на яку отримав відповідь № 249 від 12.06.2012 року, в якій відповідач визнав свою заборгованість (арк. 17).

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 7 392,08 грн. річних та 12 363,73 грн. інфляційних за період з листопада 2009р. по липень 2012р.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду за яким в силу ст. 837 ЦК одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 53 830,15 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір підряду, Акти прийняття виконаних робіт по технічному обслуговуванню ліфтів і систем ОДС/ДСЗ, підписані сторонами та скріплені печатками) відповідачем визнаються та підлягають задоволенню.

У матеріалах справи наявний Акт звірки розрахунків на суму 120 507,02 грн. (у тексті позовної заяви допущена описка та неправильно зазначена сума 120 783,42 грн., арк. справи 3), підписаний сторонами та скріплений печатками (арк. справи 19), який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження факту виконання певних робіт позивачем та наявності у відповідача боргу в зазначеній сумі

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом перевірено методику розрахунку інфляційних та 3% річних з використанням калькулятора ІПС "Законодавство" та з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України (лист Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ"). За результатами розрахунку стягненню підлягає 12 363,73 грн. інфляційних та 7 392,08 грн. - три проценти річних за період з листопада 2009 року по липень 2012 року.

Таким чином, загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача, становить 73 585,96 грн.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог; відповідач усно позовні вимоги визнав, жодних заперечень проти позову не надав. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками процесу, а також доказів, витребуваних судом, у нарадчій кімнаті.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.33,43,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Виробничого підприємства по експлуатації житла "Надія" (вул.Торгова,3, м. Карлівка, 39500, ІД код 21044421, р/р 26000174297067 в "Приватбанк", МФО 331401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованого ремонтно-будівельного управління "Полтаваліфт" (пров. Латишева,13, м. Полтава, 36034, ІД код 21045604, р/р 260004552 в АБ "Полтавабанк", МФО 331489) - 53830,15 грн. основного боргу, 12 363,73 грн. - сума інфляційних втрат, 7 392,08 грн. - три проценти річних.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.10.2012р.

Суддя Мацко О.С.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (ч.5 ст. 85 ГПК України).