Ухвала суду № 26543491, 31.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 5011-72/8592-2012 31.07.12

За позовом Техноформ Капрано+Бруннхофер ГмбХ

до: 1) Державної служби інтелектуальної власності України

2) Науково-виробничого підприємства "Пластополімер" ЛТД

про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів та послуг

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Таганчіна А.О.

від відповідача 1: Лучка І.Ю.

від відповідача 2: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Техноформ Капрано+Бруннхофер ГмбХ (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Державної служби інтелектуальної власності України (далі-відповідач-1), 2) Науково-виробничого підприємства "Пластополімер" ЛТД (далі-відповідач-2) про визнання недійсним свідоцтво України №127589 на знак для товарів і послуг та зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести відповідні зміни до Державного реєстру знаків для товарів та послуг і здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.07.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

27.06.2012 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити відповідачу 2: - відчужувати знак для товарів і послуг за свідоцтвом України №127589 у будь-який спосіб; - відмовлятися від свідоцтва України №127589 на знак для товарів і повністю або частково; - видавати ліцензії на використання знака для товарів і послуг за свідоцтвом України №127589 та заборонити відповідачу1 до винесення рішення суду та набрання ним законної сили вносити до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про: - зміни, пов'язані зі зміною особи власника свідоцтва України №127589 на знак для товарів і послуг; - припинення дії свідоцтва України №127589 на знак для товарів і послуг повністю або частково; - видачу ліцензії н використання знака для товарів і послуг за свідоцтвом України №127589.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідачів та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

У процесі провадження у справі представник відповідача 1 подав відзив на позов, в якому проти позову заперечує та зазначає, що позивач не вказує які саме його права, свободи чи охоронювані законом інтереси порушено видачею свідоцтва №127589 на знак для товарів і послуг та за захистом яких він звертається до суду.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що остання мотивована тим, що невжиття таких заходів, на думку позивача, унеможливить виконання рішення суду у даній справі.

Ознайомившись із заявленою заявою позивача про забезпечення позову, суд приходить до висновку про її часткову обґрунтованість, відповідно, задовольняє заяву частково, з наступних підстав.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, відчуження знака для товарів та послуг інший особі в період розгляду справи та з моменту прийняття рішення, вступу його в законну силу і до виконання рішення, зробить неможливим виконання рішення суду, оскільки у наказі про виконання рішення суду має бути чітко зазначено особу, якій належить свідоцтво України на знак для товарів і послуг №127589. У випадку відчуження знака у зазначений період відповідач 2 вже не являтиметься власником знака і в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг буде зазначено іншу особу - нового власника знака.

Отже, у такому випадку рішення суду неможливо буде виконати, оскільки у наказі про виконання рішення в якості власника свідоцтва України № 127589 на знак для товарів і послуг буде зазначено не відповідача 2, а нового власника знака. Крім того, у випадку відчуження знака фізичній особі, розгляд даної справи взагалі не буде підвідомчий господарському суду, оскільки спори за участю фізичних осіб підлягають розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства.

Відповідно до п. 8 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

Так, у разі видачі відповідачем 2 ліцензії на використання знака для товарів і послуг за свідоцтвом України № 127589, буде необхідним залучення ліцензіатів до участі у справі. Враховуючи те, що кількість осіб, яким може бути надано дозволи на використання знака є необмеженою, відповідно, кількість ліцензіатів, яких необхідно буде залучити до участі у справі, також може бути необмеженою та постійно змінюватись та доповнюватись новими ліцензіатами, що призведе до невиправданого затягування розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 1114 ЦК України, "факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації."

Отже, невжиття заходів забезпечення позову щодо Державної служби інтелектуальної власності України може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі відчуження Відповідачем 2 знака для товарів і послуг за свідоцтвом України № 127589 з наступним поданням до Державної служби інтелектуальної власності заяви про реєстрацію відповідних змін.

У такому разі рішення суду щодо визнання недійсним свідоцтва України № 127589 на знак для товарів і послуг Державна служба інтелектуальної власності об'єктивно не матиме можливості виконати, оскільки у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг будуть відомості про особу, якій передано право власності на свідоцтво України № 127589 на знак для товарів і послуг, а не відомості про Відповідача 2, як власника свідоцтва на момент подання позову та порушення провадження по справі, або взагалі будуть відсутні відомості про знак.

Відповідно до ст. 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє певні дії по підготовці справи до розгляду, в тому числі вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Статтями 66, 67 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони або з своєї ініціативи вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується в тому числі й забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

В постанові Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»сформульована позиція Вищого господарського суду України про доцільність вирішення питання про вжиття забезпечувальних заходів саме на стадії підготовки справи до розгляду.

Тож, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У зв'язку з тим, що власник свідоцтва України №127589 може в будь-який час відмовитись від прав або передати іншій особі право власності на торговельну марку повністю чи щодо частини зазначених у свідоцтві України товарів та послуг на підставі договору, суд приходить до висновку, що позивач обґрунтовано припускає, що права на торговельну марку, які є предметом спору на момент прийняття рішення можуть припинити дію або перейти до іншої особи.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В п. 9 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»встановлено, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні.

Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 ГПК забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У зв'язку з наведеним, подана заява визнається судом обґрунтованою в частині вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу 2: - відчужувати знак для товарів і послуг за свідоцтвом України №127589 у будь-який спосіб; - відмовлятися від свідоцтва України №127589 на знак для товарів і повністю або частково та заборонити відповідачу 1 до винесення рішення суду та набрання ним законної сили вносити до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про: - зміни, пов'язані зі зміною особи власника свідоцтва України №127589 на знак для товарів і послуг; - припинення дії свідоцтва України №127589 на знак для товарів і послуг повністю або частково;

Заяву позивача в частині заборони відповідачу-2 видавати ліцензії на використання знака для товарів і послуг за свідоцтвом України №127589 та заборонити відповідачу 1 до винесення рішення суду та набрання ним законної сили вносити до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про видачу ліцензії на використання знака для товарів і послуг за свідоцтвом України №127589, суд визнає необґрунтованою, оскільки, видача відповідачем-2 ліцензії на використання знака для товарів і послуг за свідоцтвом України №127589 не змінює власника свідоцтва України №127589. При цьому, заборона відповідачу-2 видавати дозволи (ліцензії) призведе до неправомірного обмеження прав відповідача-2 на розпорядження майновими права інтелектуальної власності, як власника свідоцтва України №127589, а користування належною відповідачу-2 торговельною маркою, у тому числі, шляхом видачі дозволу на використання третій особі не тягне за собою знищення або зменшення цінності торговельної марки.

У зв'язку з наведеним, суд вважає обґрунтованою у частині та такою, що підлягає задоволенню частково заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

При цьому, обраний спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 65, 66, 67 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Техноформ Капрано+Бруннхофер ГмбХ про забезпечення позову задовольнити частково.

2. До вирішення спору по справі № 5011-72/8592-2012 по суті вжити заходи до забезпечення позову, а саме:

1) заборонити Науково-виробничому підприємству "Пластополімер" ЛТД:

- відчужувати знак для товарів і послуг за свідоцтвом України №127589 у будь-який спосіб;

- відмовлятися від свідоцтва України №127589 на знак для товарів і повністю або частково;

2) заборонити Державній службі інтелектуальної власності України вносити до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про:

- зміни, пов'язані зі зміною особи власника свідоцтва України №127589 на знак для товарів і послуг;

- припинення дії свідоцтва України №127589 на знак для товарів і послуг повністю або частково.

В іншій частині поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову -відмовити.

Стягувач: Техноформ Капрано+Бруннхофер ГмбХ (34117, Фрідріхсплац, 8, Кассель, Німеччина, номер компанії: HRB 15620)

Боржник: Державна служба інтелектуальної власності України (03680, м. Київ, вул. Урицького, 45, код ЄДРПОУ 37552556)

Боржник: Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" ЛТД (97576, АР Крим, Сімферопольський р-н, с. Андрусове, вул. Лісна, буд. 1, код ЄДРПОУ 25135942)

Дана ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з 31.07.12 р. і дійсна для пред'явлення до виконання до 31.07.2013р.

Суддя Бондарчук В.В.