Рішення № 26543470, 12.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/6293-2012 12.07.12

За позовом Об'єднання підприємств "Українська Ліга музичних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторатор"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Павловський Володимир Васильович

про стягнення 6817,50 грн.

Суддя Бондарчук В.В. Представники:

від позивача: Ховхун Ю.Е.

від відповідача: Гулін С.В.

від третьої особи: Стасіневич Ю.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Об'єднання підприємств "Українська Ліга музичних прав" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторатор" про стягнення боргу по сплаті винагороди за договором № Киев/21/10/05 від 01.10.2005 р. за четвертий квартал 2010 р., 2011 р. та перший квартал 2012 р. включно у розмірі 6817,50 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати винагороди за вказаним вище договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.05.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з тих підстав, що згідно договору уступки права вимоги від 05.07.2011 р. суб'єкт авторського права і суміжних прав -діджей Павловський Володимир Васильович, передав Товариству з обмеженою відповідальністю "Ресторатор" майнові права вимоги грошових коштів-роялті за використання своїх музичних творів, а тому прав Об'єднання підприємств "Українська Ліга музичних прав" з боку відповідача не порушено.

У судовому засіданні 28.05.2012 р. судом оголошувалась перерва до 15.06.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У процесі провадження у справі відповідач подав заяву про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Павловського Володимира Васильовича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2012 р. залучено до участі у розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Павловського Володимира Васильовича.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав заперечення проти позову, в яких зазначає, що компанія позивача втратила статус та виключена з реєстру уповноважених організацій колективного управління, за даними Державної служби інтелектуальної власності, станом на 20.06.2012 р., в реєстрі перебуває інша організація, а отже, позивач позбавлений права збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і суміжних прав суб'єктам авторського права і суміжних прав.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників позивача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача та третьої особи заперечили проти задоволення позову.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 12.07.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2005 р. між Об`єднанням підприємств "Українська Ліга музичних прав (далі-Позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресторатор" (надалі - Відповідач), було укладено договір № Київ/21/10/05 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1 договору позивач видає відповідачу дозвіл на публічне виконання фонограм та зафіксованих в них виконань (надалі - Фонограми) в ресторані Біт кафе «Дно», що належить Відповідачу та знаходиться за адресою м. Київ, пр. Перемоги, 45.

Відповідно до п. 2.2.1 відповідач зобов'язується не пізніше двадцяти днів після закінчення звітного кварталу виплачувати позивачу винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору, шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок позивача.

У п.3.1. договору зазначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2009 р. У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної вище дати припинення дії договору, він вважається пролонгованим ще на один рік і так далі.

Оскільки сторонами не надано суду жодних письмових доказів щодо припинення дії договору № Київ/21/10/05 від 01.10.2005 р., суд приходить до висновку, що зазначений договір неодноразово пролонговувався та станом на день прийняття рішення по справі є чинним.

Таким чином, спростовуються посилання відповідача про факт наявності доказів щодо припинення зазначеного договору. При цьому суд не погоджується з доводами відповідача стосовно автоматичного розірвання договору внаслідок укладення договору із третьою особою діджеєм Павловським Володимиром Васильовичем.

При цьому суд враховує, що визначений сторонами предмет Договору не протирічить приписам п. 4 розділу ІІ додатку до Постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 р., згідно яких передбачено обов'язок суб'єктів комерційного використання до початку здійснення комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань укласти з уповноваженою організацією колективного управління, що визначена в установленому порядку МОН, договір про виплату винагороди (роялті) за пряме або опосередковане комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань .

Згідно додатку 1 до договору № Київ/21/10/05 від 01.10.2005 р. розмір щоквартальної винагороди, що підлягає до сплати відповідачем по цьому договору, встановлено в розмірі 1 136,25 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Об'єднання підприємств "Українська Ліга музичних прав" зазначає, що відповідач неналежним чином виконував своїх зобов'язання щодо оплати винагороди за договором за період з 4 кварталу 2010 р. по 1 квартал 2012 р., в результаті чого, за останнім утворилась заборгованість у розмірі 6 817,50 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать фонограми.

Згідно ч. 2 ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною 3 ст. 426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Пунктом 1 ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників:

а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;

б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;

в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Пунктом 2 ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у п. 1 ст. 43 Закону, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою (центральний орган виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності згідно ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права") уповноваженими організаціями колективного управління.

Відповідно до п. 3 ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права", розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у п. 1 ст. 43 Закону, порядок та умови її виплати визначаються Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що Договір № Київ/02/12/08 від 22.12.2008 р. був укладений Об'єднанням підприємств "Українська ліга музичних прав" (позивачем) у якості уповноваженої організації колективного управління по збору та розподілу винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та відеограм, на підставі Свідоцтва про визначення організації колективного управління уповноваженою організацією №3 від 07.10.2003р., виданого позивачу Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. (У матеріалах справи Свідоцтво про визначення організації колективного управління уповноваженою організацією № 5/УО від 02.04.2009 р.)

Відповідно до п. 4 розділу ІІ додатку до Постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 р. "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (назва Постанови в редакції Постанови КМ № 450 від 02.04.2009 р.) в редакції від 02.04.2009 р., суб'єкти комерційного використання зобов'язані до початку здійснення комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань укласти з уповноваженою організацією колективного управління, що визначена в установленому порядку МОН, договір про виплату винагороди (роялті) за пряме або опосередковане комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань (надалі - Постанова Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 р.)

Діяльність позивача у сфері здійснення ним збору винагороди (роялті) за комерційне використання фонограм і зафіксованих у них виконань способом публічного виконання та за комерційне використання відеограм і зафіксованих у них виконань способом публічного виконання ґрунтується на положеннях ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права", Постанови Кабінету Міністрів від 18.01.2003 р. № 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (назва Постанови в редакції Постанови КМ № 450 від 02.04.2009 р.).

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зібрані у справі докази свідчать, що сторони по справі обґрунтовано уклали договір, предметом якого в т.ч. визначено «зобов'язання Компанії сплачувати Лізі узгоджену в Додатках до цього Договору винагороду за публічне виконання Фонограм».

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 631 Цивільного Кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

З матеріалів вбачається, що з урахуванням положення додатку №1 до договору № Київ/21/10/05 від 01.10.2005 р., за період з 4 кварталу 2010 р. по 1 квартал 2012 р. розмір винагороди, що підлягає до сплати відповідачем по договору становить 6 817,50 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем відповідно до договору становить 6 817,50 грн.

Згідно із ст. 14 Цивільного Кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 6 817,50 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Крім того, при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 31,50 грн., так як, виходячи із заявленої ціни позову у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір»позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 1 609,50 грн., однак сплатив -1 641,00 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Об'єднання підприємств "Українська Ліга музичних прав" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторатор" (03057, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 45, код 32372993) на користь Об'єднання підприємств "Українська Ліга музичних прав" (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 5/13, кв. 38, код 32309633) 6 817 (шість тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 50 коп. боргу та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Об'єднання підприємств "Українська Ліга музичних прав" (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 5/13, кв. 38, код 32309633) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 31 (тридцять одна) грн. 50 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 16.07.2012р.

СуддяБондарчук В.В.