Рішення № 26543257, 27.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/6309-2012 27.06.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва

про стягнення 110 479,15 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Півень Д.О.

від відповідача: Сенчило В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва про стягнення 104 868,57 грн. боргу, 3 427,05 грн. інфляційної складової боргу та 3% річних сумою 2 183,53 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати теплової енергії згідно договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8955012 від 01.06.2006 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.05.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово відкладався через нез'явлення повноважних представників сторін та неналежним виконанням ними вимог суду.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав клопотання, в якому просить зменшити розмір пені до мінімального, перерахувати інфляційну складову та просить розстрочити виконання рішення суду на термін 6 місяців.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.06.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2006 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (споживач) було укладено договір № 8955012 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виробити та поставити теплову енергію відповідачеві для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Найменування Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»було змінено на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", що підтверджується витягом зі статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів ( протокол №1/2011 від 05.04.2011 р.) та зареєстрованого державним реєстратором Печерської районної в м. Києві державної адміністрації 13.04.2011 р.

Згідно п.п. 2.3.5. договору відповідач зобов'язався забезпечувати своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок позивача за теплову енергію, спожиту орендарями.

У п. 2.2.1 договору встановлено, що позивач зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із відповідачем для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року згідно із заявленими відповідачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1.

Відповідно до п. 4.1. договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2006 р.

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Оскільки суду не надано жодних письмових доказів щодо розірвання даного договору, суд приходить до висновку, що він є чинним на день прийняття рішення по справі.

Відповідно до п. 9 додатку №2 до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530114 від 25.01.2008 р. відповідач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в МВРТ-7 оформлену позивачем платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник позивачеві протягом двух днів з моменту їх одержання.

Згідно п. 10 вищевказаного додатку, відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; - до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком.

Як вбачається з матеріалів справи за період з 01.11.2010 р. по 01.04.2012 р. (на підставі даних облікових карток (табуляграм), відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період) позивачем поставлено, а відповідачем спожито електричну енергію на загальну суму 392 162,79 грн., у свою чергу, відповідач за спожиту енергію розрахувався частково у сумі 287 294,22 грн., у зв'язку з чим у Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва станом на момент вирішення спору перед позивачем рахується заборгованість в розмірі 104 868,57 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши положення договору № 8955012 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.2006 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.

Поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом спірного періоду з 01.11.2010 р. по 01.04.2012 р. за договором теплової енергії на загальну суму 392 162,79 грн., а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач з позивачем розрахувався частково, в сумі 287 294,22 грн., в результаті чого заборгував перед позивачем 104 868,57 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, з огляду на те, що умовами договору № 8955012 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.2006 р. встановлено обов'язок відповідача забезпечувати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця -вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком, а також враховуючи, що відповідач не в повному обсязі розрахувався за спожиту за період з 01.11.2010 р. по 01.04.2012 р. теплову енергію, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 8955012 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.2006 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за теплову енергію за період з 01.11.2010 р. по 01.04.2012 р. у розмірі 104 868,57 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 427,05 грн. інфляційних за період з грудня 2010 р. по червень 2011 р. та з вересня 2011 р. по березень 2012 р., 3 % річних сумою 2 183,53 грн. за період з 01.12.2010 р. до 01.04.2012 р.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку інфляційних та 3 % річних, останній відповідає вимогам чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 8955012 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.2006 р. за період з 01.11.2010 р. по 01.04.2012 р. з нього, в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню інфляційні в сумі 3 427,05 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 2 183,53 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: основний борг у розмірі 104 868,57 грн., інфляційні нарахування у розмірі 3 427,05 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 2 183,53 грн.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на термін 6 місяців, суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Однак в поданому клопотанні відповідачем не наведено суду конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а відтак - у суду відсутні підстави для його задоволення.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (03170, м. Київ, вул. Прилужна, 6, код ЄДРПОУ 03366552), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) основний борг у розмірі 104 868 (сто чотири тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 57 коп., інфляційні нарахування у розмірі 3 427 (три тисячі чотириста двадцять сім) грн. 05 коп. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 2 183 (дві тисячі сто вісімдесят три) грн. 53 коп. та 2209 (дві тисячі двісті дев'ять) грн. 58 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 03.07.2012 р.

Суддя Бондарчук В.В.