Рішення № 26543240, 19.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/6303-2012 19.06.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Азот"

до Приватного підприємства "Міком"

про стягнення 22 099,55 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Ахмістов О.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Міком" про стягнення коштів, що були перераховані в якості авансу за договором від 27.09.2011 р. №975-110 в сумі 18 878,07 грн., неустойку в сумі 2 779,55 грн., 3% річних -271,53 грн., інфляційні -169,90 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо виконання робіт згідно договору підряду №975-110 від 27.09.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.05.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з нез'явленням у судове засідання повноважних представників відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним вимоги.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

Проте, суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, однак відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судове засідання своїх представників не направляв. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 19.06.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Азот" та Приватним підприємством "Міком" укладено договір підряду №975-110, умовами якого передбачено, що відповідач зобов'язується виконати і здати в строки, вказані в п. 3.1. даного договору роботи по ремонту сходової клітини в осях 58-60/67-69 згідно відомості дефектів №68 від 05.07.2011 р., яка є невід'ємною частиною договору, будівлі БК «Дружби народів»інв. №302152 Соціально комунального відділу, а позивач зобов'язується надати відповідачеві майданчик, прийняти та оплатити роботи.

Згідно п. 2.1. договору вартість робіт за договором становить 37 756,13 грн., яка є твердою, згідно „договірної ціни" і сплачується позивачем відповідачеві шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача.

Вартість робіт сплачується Замовником Підряднику частинами, а саме: - авансовий платіж в розмірі 50% від вартості договору 18 878,07 грн; - наступні платежі за виконані роботи сплачуються на підставі актів (форма КБ-2в і форма КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін, протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дня їх підписання сторонами,

Відповідно до п. 2.2. договору акти виконаних робіт (форма КБ-2в і форма КБ-3) готує підрядник і передає позивачеві у строк не пізніше 22 числа звітного місяця.

У п. 2.3. договору встановлено, що остаточний розрахунок за виконані роботи позивачем проводиться не пізніше 20 банківських днів після приймання робіт, виконаних в об'ємах, згідно п. 1.2 цього договору.

Згідно п. 3.1. договору відповідач зобов'язаний виконати роботи на об'єкті якісно і в строк 40 (сорок) календарних днів з дати перерахування авансового платежу, не допускати відхилення від відомості дефектів.

Відповідно до п. 4.1.5. договору за перевищення передбачених цим договором строків закінчення робіт на об'єкті, за умови відсутності в цьому перешкод з боку позивача, відповідач сплачує позивачеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла у період, за який вона нараховується) від вартості робіт за кожний прострочений день виконання робіт.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. цього договору та закінчується 31.12.2011 р., а в частині розрахунків та гарантійних зобов'язань до повного їх виконання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що договір підряду №975-110 від 27.09.2011 р. припинив свою дію станом на момент прийняття рішення по справі.

Судом встановлено, що 06.10.2011 р. позивачем було перераховано відповідачеві аванс в розмірі 18 878,07 грн. на виконання п. 2.1. договору. Однак, відповідач передбачені договором роботи не виконав, актів виконаних робіт на надав.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Публічне акціонерне товариство "Азот" зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо виконання робіт згідно договору підряду №975-110 від 27.09.2011 р., який припинив свою дію, у зв'язку з чим безпідставно отримав передоплачені кошти в сумі 18 878,07 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 2 779,55 грн. за порушення строків виконання робіт та 3 % річних в сумі 271,53 грн., інфляційні збитки в сумі 169,90 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору підряду №975-110 від 27.09.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1, ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач 06.10.2011 р. перерахував відповідачеві аванс в розмірі 18 878,07 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3275 від 06.10.2011 р.

Таким чином, кінцевим терміном виконання відповідачем робіт, згідно п. 3.1. договору, є 15.11.2011 р.

29.03.2012 р. позивач направив на адресу відповідача претензію-вимогу №121-07/81-1336 від 29.03.2012 р. про повернення суми авансу, сплаченого за договором підряду №975-110 від 27.09.2011 р. в розмірі 18 878,07 грн., сплати неустойки в сумі 2 145,12 грн., інфляційні в сумі 113,27 грн. та 3 % річних в сумі 207,92 грн. що підтверджується описом вкладення в цінний лист та повідомленням поштового зв'язку про вручення, наданого позивачем в судовому засіданні, з якого вбачається, що відповідач отримав зазначену претензію 04.04.2012 р. (копії -в матеріалах справи).

Однак, як підтверджується матеріалами справи, зазначених в претензії сум відповідач не сплатив.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання на 11.04.2012 р.

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Тобто, до відсутності правової підстави вищенаведена стаття відносить також і випадок, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Припинення дії договору підряду №975-110 від 27.09.2011 р. і є тією підставою, яка відпала в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, як вже зазначалось вище, кошти Публічним акціонерним товариством "Азот" перераховувались Приватному підприємству "Міком" на підставі договору підряду №975-110 від 27.09.2011 р., який, в свою чергу, припинив дію.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання щодо виконання робіт згідно з договором підряду №975-110 від 27.09.2011 р. на суму 18 878,07 грн. Доказів повернення позивачеві перерахованих коштів відповідач також суду не надав. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 18 878,07 грн. перерахованого авансу обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 2 779,55 грн. за порушення строків виконання робіт та 3 % річних в сумі 271,53 грн., інфляційні в сумі 169,90 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок неустойки, який відповідає вимогам законодавства, розрахований за період прострочення виконання зобов'язання з 16.11.2011 р. по 08.05.2012 р., а тому вимоги в частині стягнення неустойки в сумі 2 779,55 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних та 3 % річних перевірений судом та встановлено, що позивачем не вірно визначено період прострочення виконання грошового зобов'язання.

За розрахунком суду сума 3 % річних в розмірі 43,45 грн., вирахувана за період з 11.04.2012 р. по 08.05.2012 р., підлягає задоволенню.

Інфляційне збільшення за період з 11.04.2012 р. по 08.05.2012 р. відсутнє, а тому вимога в цій частині не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Азот" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Міком" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 2-А, код 30523162) на користь Публічного акціонерного товариства "Азот" (18014, м. Черкаси, вул. Першотравнева, буд. 72, код 00203826) 18 878 (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 07 коп. перерахованого авансу, 2 779,55 (дві тисячі сімсот сімдесят дев'ять) грн. 55 коп. неустойки, 43 (сорок три) грн. 45 коп. 3 % річних та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 21.06.2012 р.

Суддя Бондарчук В.В.