Ухвала суду № 26542181, 16.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2012 року м. Київ К-39031/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2009 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2009 р.

у справі № 2-а-36758/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Надія»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання недійсним рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Надія»(далі -позивач, ТОВ «Торговий будинок «Надія») звернулось до суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі -відповідач, Харківська ОДПІ Харківської області) про визнання недійсним рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2009 р. позов задоволено. Визнано недійсним рішення Харківської ОДПІ Харківської області № 0000122200/0 від 03.03.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 81 585,02 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2009 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2009 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Харківська ОДПІ Харківської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2009 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Крім того, скаржником подано клопотанням про заміну Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області її правонаступником -Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби.

Перевіривши доводи скаржника, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості поданого клопотання та наявності підстав для його задоволення.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Харківська ОДПІ Харківської області провела планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Торговий будинок «Надія»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2008 р. За результатами перевірки було складено акт від 19.02.2009 р. № 526/234/25612905, на підставі якого прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 81 585,02 грн.

Відповідач за висновками акта перевірки вважав датою імпорту - дату оформлення ВМД типу ІМ-40, зокрема, товар по контракту № 2006LGСМSС-1С044 від 20.03.2006 р. отримано на підставі таких документів: ВМД типу ЇМ 40 № 9672 від 22,08.2007 р. на загальну суму 268 650,00 дол. США, ВМД типу ЇМ 40 № 11263 від 10.09.2007 р. на загальну суму 124 200,00 дол. США, ВМД типу ЇМ 40 № 11262 від 10.09.2007 р. на загальну суму 124 200,00 дол. США, тобто, з порушенням 90-денного терміну надходження імпортної продукції, а саме: на 16 та 5 днів відповідно.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач прийняв рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій поза межами річного строку давності, визначеного ст. 250 Господарського кодексу України.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Торговий будинок «Надія»здійснювало зовнішньоекономічну діяльність на підставі контракту № 2006ШСМ5С-1С044 від 20.03.2006 р., укладеного з компанією LG Сhem LTD, Сеул, Корея.

Імпортований позивачем товар фактично перетнув державний кордон України за контрактом № 2006LGСМSС-1С044 від 20.03.2006 р., згідно штампу «Під митним контролем»Одеської митниці від 24.07.2007 р. на інвойсі № 20189746 від 25.05.2007 р., згідно штампу «Під митним контролем»Одеської митниці від 28.08.2007 р. на інвойсі № 20194515 від 27.06.2007 р., згідно штампу «Під митним контролем»Одеської митниці від 28.08.2007 р. на інвойсі № 20194516 від 28.06.2007 р.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Пеня, стягнення якої передбачено ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»за порушення резидентом термінів, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону, належить до адміністративно-господарських санкцій за своєю юридичною сутністю.

Як вбачається з матеріалів справи, Ріненська філія КБ «Західінкомбанк»листами № 843 від 04.09.2007 року та № 914 від 04.10.2007 р. повідомила відповідача про порушення позивачем законодавчо встановлених термінів розрахунків за зовнішньоекономічною діяльністю у серпні-вересні 2007 року. Зазначені письмові повідомлення отримані відповідачем 10.09.2007 р. та 09.10.2007 р. відповідно, що свідчить про наявність у відповідача можливості своєчасно здійснити перевірку зовнішньоекономічної діяльності позивача та в разі підтвердження застосувати штрафні (фінансові) санкції не пізніше року з дня порушення правил здійснення зовнішньоекономічних розрахунків.

Утім, незважаючи на отримання у вересні-жовтні 2007 року від банківської установи інформації про порушення позивачем правил здійснення зовнішньоекономічних розрахунків у серпні-вересні 2007 року, перевірка була проведена відповідачем лише в період з 31.12.2008 року по 12.02.2009 року.

А відтак, відповідач під час застосування адміністративно-господарських санкцій до ТОВ «Торговий будинок «Надія»діяв всупереч вимогам статей 238, 250 ГК України, оскільки не врахував річний строк давності для застосування таких фінансових санкцій.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2009 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Замінити Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області її правонаступником -Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2009 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов