Постанова № 26539915, 26.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 жовтня 2012 року 08:30 № 2а-12342/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Шулежка В.П., судді Іщука І.О., судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся із позовом Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (надалі –Вищий спеціалізований суд України, позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС (надалі –ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідач 1), Державної казначейської служби України (надалі ДКС України, відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльності ДПІ у Печерському районі м. Києва в частині неповернення сум надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб, який стягувався із сум щомісячного грошового утримання суддів за період з 01 січня 2011 року по 01 грудня 2011 року у розмірі 600 924 (шістсот тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 76 коп.; стягнення з Державного бюджету України на користь Вищого спеціалізованого суду України (юридична адреса: 01043, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 4-а) надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 600 924 (шістсот тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 76 коп. на рахунок ВССУ (код ЄДРПОУ 37317811) № 35214005004107, відкритий у ДКСУ міста Києва, МФО 820172.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 та зазначає, що Вищий спеціалізований суд України з 1 січня по 1 грудня 2011 року здійснював перерахунок податку з доходів фізичних осіб, який протягом 2011 року утримувався з щомісячного грошового утримання суддів, проте на звернення Вищий спеціалізований суд України до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про повернення надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб із сум щомісячного довічного грошового утримання суддів, податковим органом кошти не повернуті, чим порушуються права позивача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача 1 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з’явився, подав до суду письмові заперечення проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог до ДКС України посилаючись на Бюджетний кодекс України, Положення про Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, затверджене наказом Державної казначейської служби України від 21 листопада 2011 року № 104.

Відповідач 2 зазначив у письмових запереченнях проти позову, що Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві не є учасником спірних правовідносин і відповідно до своїх функціональних обов’язків не володіє будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги або заперечення проти вимог та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

Вищим спеціалізованим судом України з 01 січня 2011 року по 01 грудня 2011 року як податковим агентом здійснювалось нарахування та утримання з подальшим перерахуванням до бюджету податку з доходів фізичних осіб, що утримувався зі щомісячного довічного грошового утримання суддів ВССУ (56 осіб), у порядку та на умовах, передбачених розділом IV Податкового кодексу України.

Зокрема, таке утримання здійснювалося з урахуванням відповідних положень постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»(втратила чинність 01 січня 2012 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01 грудня 2010 року №1097) у контексті їх тлумачення Державною податковою адміністрацією України, наданому у листі від 02.03.2011р. № 2689/5/17-0716, де зазначається, що «доходи у вигляді щомісячного грошового утримання судді, який має право на відставку та продовжує працювати на посаді судді, не входять до переліку доходів, визначених статтею 165 розділу IV Кодексу... У зв'язку з цим, суми щомісячного грошового утримання судді, який має право на відставку, включаються до його загального місячного оподатковуваного доходу, який оподатковується за ставками, встановленими пунктом 167.1 статті 167 Кодексу».

В подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 надано офіційне тлумачення поняття «щомісячне довічне грошове утримання», що міститься у підпункті «є»підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, в системному зв'язку з положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яке означає «неоподатковану грошову виплату як судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді та одержує її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового утримання, що є складовою правового статусу судді і однією з гарантій його незалежності, так і судді у відставці, який одержує таку виплату з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Зважаючи на те, ще вказаним рішенням Конституційний Суд України визначив дійсний зміст та сутність підпункту «є»підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, яке існувало та було незмінним з моменту набрання ним законної сили, суми щомісячного довічного утримання суддів не підлягали оподаткуванню з 01 січня 2011 року.

За таких обставин, Вищий спеціалізований суд України не повинен був нараховувати та утримувати податок на доходи фізичних осіб із сум щомісячного довічного утримання суддів Вищого спеціалізованого суду України.

Встановивши, що податок на доходи фізичних осіб, утриманий Вищим спеціалізованим судом України із сум щомісячного довічного утримання суддів за період з 01 січня 2011 року по 01 грудня 2011 року, був перерахований до бюджету понад суми відповідних грошових зобов'язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 600 924,76 грн. (шістсот тисяч дев'ятсот двадцять чотири гривні 76 коп.) позивач листом від 24.01.2012 р. вих. № 15-89/0/4 звернувся до ДПІ у Печерському районі м. Києва із заявою про повернення надміру сплаченої суми податку в розмірі 600 924,76 грн. на рахунок Вищого спеціалізованого суду України.

Однак, у відповідь на звернення, Відповідач 1, листом від 14.02.2012 р. № 2197/9/17-509 відмовив у поверненні коштів, мотивуючи це відсутністю в органів державної податкової служби підстав для повернення сум сплаченого податку на доходи фізичних осіб із щомісячного грошового утримання суддів за 2011 рік, оскільки, на думку податкового органу цей податок не підпадає під визначення «надміру сплачені грошові зобов'язання».

Листом від 13.02.2012 р. вих. 15-178/0/4-12 ВССУ позивач направив відповідачу 1 два примірники Акту звіряння розрахунків (із податку на доходи фізичних осіб) станом на 01 січня 2012 року для погодження та підписання.

Однак Відповідач 1 зазначених дій не вчинив. Натомість, 06 березня 2012 року Вищий спеціалізований суд України отримав запрошення до ДПІ у Печерському районі м. Києва для проведення звірки по нарахуванню та перерахуванню до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб із сум щомісячного грошового утримання суддів за 2011 рік»(лист від 29.02.2012 р. № 3378/9/17509).

Зважаючи на те, що Відповідачем 1 не було підписано акту звіряння розрахунків та при особистій зустрічі звірка теж не була проведена, 26 березня 2012 року ВССУ повторно направив вимогу щодо повернення заборгованості, що утворилась, у розмірі 600 924,76 грн. (лист від 22.03.2012 вих. № 15-178/1/4-12).

Однак, відповідач 1 листом від 13.04.2012 р. № 2673/9/17-509надіслав запрошення Вищому спеціалізованому суду України для розгляду питання по суті, співбесіди та проведення звірки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Згідно підпункту 4.1.39 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків –це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб –це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (підпункту 4.1.39 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Згідно статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

При цьому, підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено, що помилково сплачені грошові зобов'язання –це суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

Надміру сплачені грошові зобов'язання –це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату (підпункт 14.1.115 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Конституційний Суд України рішенням від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 у справі № 1-33/2011 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо офіційного тлумачення поняття “щомісячне довічне грошове утримання”, що міститься у підпункті “е” підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, встановив, що поняття “щомісячне довічне грошове утримання” означає неоподатковану грошову виплату як судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді і одержує її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового утримання, так і судді у відставці, який одержує її з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

У рішенні зазначено, що Податковим кодексом України передбачено такий об'єкт оподаткування, як загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, у тому числі заробітна плата, та встановлено винятки з оподатковуваних доходів фізичних осіб. Одним з доходів, що не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу і не підлягають оподаткуванню, є щомісячне довічне грошове утримання (підпункт “е” підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Кодексу).

Аналіз наведених положень Кодексу, Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та зазначеної позиції Конституційного Суду України дає підстави для висновку, що правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними. Щомісячне грошове утримання ідентичне щомісячному довічному грошовому утриманню та є звільненою від оподаткування виплатою.

Відповідно до копій платіжних доручень судом встановлено, що Вищим спеціалізованим судом України у період з 01 січня 2011 року по 01 грудня 2011 року перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб у розмірі 600 924,76 грн.

Таким чином, у Вищого спеціалізованого суду України із сум щомісячного грошового утримання яких протягом 2011 року справлявся податок на доходи фізичних осіб, відповідно виникло право на повернення сум грошового зобов’язання.

Порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань встановлений статтею 43 Податкового кодексу України.

Так, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України.

На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Отже, з системного аналізу наведених норм права, суд зазначає, що за податковим законодавством, умовою повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань, окрім відсутності податкового боргу у платника податку незалежно від виду боргу, є воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення.

Проте, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва не було підготовлено висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та не було подано для виконання відповідному органові Державного казначейства України, як це встановлено статтею 43 Податкового кодексу України.

Доводи відповідача про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому правовідносини, пов’язані з перерахуванням грошових коштів у вигляді податку з доходів фізичних осіб до Державного бюджету за 2011 рік, відбулися відповідно до норм законодавства чинного на момент здійснення утримання податку з доходів фізичних осіб, суд до уваги не приймає та зазначає про наступне.

Статтею 150 Конституції України встановлено, що до повноважень Конституційного Суду України належить

1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність):

- законів та інших правових актів Верховної Ради України;

- актів Президента України;

- актів Кабінету Міністрів України;

- правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

При цьому, змістом офіційного тлумачення Конституційним Судом України положень Конституції України та законів України є їх конкретизація, уточнення, деталізація, в яких надаються приписи, як розуміти те чи інше положення або правову норму в цілому, як її застосовувати. Норми роз’яснення, що надаються Конституційним Судом України, мають допоміжний характер та проявляються в тому, що вони не можуть застосовуватись окремо, самостійно без роз’яснювальних положень Конституції України та законів України. Ці норми роз’яснення діють тільки разом з положеннями, які тлумачилися, і не можуть бути нормативною основою правозастосованих актів. Чинність у часі офіційного тлумачення Конституційним Судом України Конституції та законів України визначається чинністю норми права, що тлумачиться.

Таким чином, офіційне тлумачення Конституції України та законів України Конституційним Судом України має “зворотню силу”. Крім того, оскільки в процесі здійснення правової норми, її зміст залишається незмінним, і офіційними тлумаченнями тільки встановлюється той зміст, який вклав у неї законодавець, межі дії у часі норми роз’яснення визначаються моментом набрання чинності самим положенням Конституції України та законами України, що інтерпретуються.

Крім того, суд зазначає, що статтею 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем 1 не доведено правомірність своїх дій.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Печерському районі м. Києва в частині неповернення сум надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб, який стягувався із сум щомісячного грошового утримання суддів за період з 01 січня 2011 року по 01 грудня 2011 року у розмірі 600 924 (шістсот тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 76 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (юридична адреса: 01043, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 4-а) надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 600 924 (шістсот тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 76 коп. на рахунок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (код ЄДРПОУ 37317811) № 35214005004107, відкритий у ДКСУ міста Києва, МФО 820172.

Зобов’язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 146,00 грн. на користь Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (код ЄДРПОУ 37317811) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя В.П. Шулежко

Суддя І.О. Іщук

Суддя І.М. Погрібніченко