Постанова № 26539728, 17.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2012 року 14:45 № 2а-12197/12/2670

За позовом

Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Будівництво

і комплектація»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

Державної податкової служби

про

скасування податкового повідомлення-рішення №0003072208 від 08.05.2012

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.

Обставини справи:

Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Будівництво і комплектація»(далі –позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі –відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення №0003072208 від 08.05.2012.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

встановив:

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Виробничо-комерційна фірма «Будівництво і комплектація»з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з МПП «Полімер покрівля»за період з 01.03.2008 по 31.12.2011. За наслідком цього складено акт № 192/22-08/24364209 від 20.04.2012 та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення (далі –ППР) №0003072208 від 08.05.2012.

Актом перевірки встановлено, зокрема, порушення пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 1 268 693 грн.;

ППР №0003072208 від 08.05.2012 позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 463 536 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 370 829 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 92 707 грн.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Згідно положень ст. 83 Податкового кодексу України (№ 2755-VI від 02.12.2010; далі – ПКУ) для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно положень п. 71.1. ст. 71 ПКУ інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби –це комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Стаття 72 ПКУ визначає питання збору податкової інформації.

Поряд з цим згідно положень п. 73.1 ст. 73 ПКУ, інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається органам державної податкової служби періодично або на окремий письмовий запит органу державної податкової служби.

Органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження(п.73.3. ст.73 ПКУ).

З вказаного судом вбачається, що перелік податкової інформації повинен мати документальний характер, є вичерпний і встановлюється законом, зокрема статтею 72, 83 ПКУ. Поряд з цим, інформація повинна збиратися в порядку, встановленому законом, зокрема ст.ст. 72, 73 ПКУ.

У відповідності до частини 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 2 Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960 (далі - КПК) призначенням Кримінально-процесуального кодексу України є визначення порядку провадження у кримінальних справах. Завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Правосуддя в кримінальних справах здійснюється тільки судом (ст.15 КПК).

Згідно з нормами ст.ст. 323, 324 КПК вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Суд обгрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Постановляючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, зокрема: 1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний; 2) чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений; 3) чи винен підсудний у вчиненні цього злочину.

При провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); 2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину (ст.64 КПК).

Усі кримінальні справи розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами (ст. 33 КПК).

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, зазначені у Акті перевірки не є обґрунтованими, оскільки: по-перше, відомості, на яких базуються висновки податкової служби, зокрема отримані з протоколу допиту особи у якості свідка, наданого СВПМ ДПА у Житомирській області, не є податковою інформацією, адже не віднесені до такої законом (статтями 72, 83 ПКУ); по-друге, вказані відомості СВПМ ДПА у Житомирській області повинні бути підтверджені виключно судовими рішенням, винесеним в порядку КПК України.

Згідно абзацу 2 пункту 3 розділу І "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (№984 від 22.12.2010; далі - Порядок), акт –це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно абзацу 3 пп.5.2. п.5. розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Приймаючи до уваги вищезазначене у сукупності, обставини, зазначені податковою службою у Акті перевірки, суд звертає увагу на те, що фактично відображені у акті відомості стосуються не позивача, а третьої особи. Поряд з цим, на виконання вимог абзацу 3 пп.5.2. п.5. розділу ІІ Порядку податковою службою не зазначено жодних доказів, які підтверджують факт порушення податкового законодавства саме позивачем.

Крім того, суд не приймає покликання акту перевірки на відсутність у МПП «Полімерпокрівля»матеріальних ресурсів (т.я. підприємство відповідно до податкової звітності не мало основних засобів, не декларувало амортизаційних відрахувань) та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності, оскільки зазначене не може саме по собі свідчити про відсутність реальних господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань по укладених угодах, такі висновки не підтверджені належними доказами (особи могли виконувати роботи не за трудовими, а за цивільно-правовим договорами, а основні фонди, відповідне обладнання та ін. могло використовуватися за договорами оренди). А інформація з бази даних податкової служби щодо стану МПП «Полімерпокрівля»- «припинено (ліквідовано, закрито)»на момент проведення перевірки не свідчить про неможливість виконання господарських операцій у 2008-2009 роках.

Поряд з цим, суд не приймає покликання Акту перевірки на недійсність правочинів, укладених між ПП «ВКФ «Будівництво і комплектація»і МПП «Полімерпокрівля», оскільки, по-перше, такі правочини недійсними судом не визнавалися (в порядку ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України), а по-друге, вони не є недійсними в силу закону (нікчемними) в порядку ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, так як податковою службою не доведена належними доказами їх спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади чи незаконне заволодіння ним. Отже, не є такими, що порушують публічний порядок (згідно ст. 228 Цивільного кодексу України), а відтак не є нікчемними.

Разом з тим, реальність операцій за договорами, укладеними між позивачем та МПП «Полімерпокрівля»підтверджується документами, які були вилучені у ТОВ «ВКФ «Будівництво і комплектація»СУ ДПС у Житомирській області, відповідно до протоколу виїмки та огляду від 06.04.2012, надати суду які не вбачалося за можливе з огляду на те, що, як повідомило СУ ДПС у Житомирській області, вони були направлені до УПМ ДПС у м.Києві, а кримінальна справа №089009/11 направлена до суду.

А тому, з огляду на вказане вище у сукупності, суд вбачає відсутність доказів з боку податкової служби щодо безтоварності операцій відносно особи позивача.

Оцінюючи вказане у сукупності, матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному їх дослідженні, приймаючи до уваги належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що доводи податкової служби про безтоварність операцій позивача є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи позов в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не спростував покликання позивача і не довів відповідність оскаржуваного рішення вимогам ч.3. ст.2 КАС України належним доказами.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби №0003072208 від 08.05.2012 визнати протиправним і скасувати.

Судові витрати в сумі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. присудити на користь Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Будівництво і комплектація»за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.10.2012 р.