Постанова № 26538722, 17.10.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/7804/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Качуріної Л.С.

при секретарі: Горобець В.О.

в присутності представників сторін:

представника позивача: не прибув

представника відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області про визнання дій протиправними, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05 жовтня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області про визнання дій протиправними, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 24 вересня 2012 року головним державним виконавцем Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції винесено постанову про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку № 994 від 26 липня 2012 року (ВП 34465529), оскільки у виконавчому документі не зазначено строк пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Відмова в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 994 від 26.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 170, 00 грн., нам думку позивача, є неправомірною.

Позивач зазначив, що статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що рішення, прийнятті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Рішення територіального органу Пенсійного фонду про нарахування пені та/або застосування штрафів є виконавчим документом.

Форма та зміст рішення про застосування штрафних санкцій встановлена та викладена додатку № 12 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 994 від 26 липня 2012 року відповідає встановленій типовій формі, в якій зазначено, що у разі несплати суми штрафу в установлений строк рішення передається до органу державної виконавчої служби для стягнення в примусовому порядку протягом року з дати набрання ним чинності.

Позивач вважає, що рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганськеої області № 994 від 26 липня 2012 року, як виконавчий документ, відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві просив розглянути адміністративну справу за відсутності представника позивача та надіслав до суду аналогічне клопотання.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, від нього на адресу суду надійшло заперечення на адміністративний позов, у яких зазначено, що відповідно до п. 6 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках передбачених законом.

Рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 994 від 26.07.2012 року суперечить чинному законодавству, так як у ньому зазначено про те, що у разі несплати суми штрафу в установлений строк рішення передається до органу державної виконавчої служби для стягнення в примусовому порядку протягом року з дати набрання рішенням чинності, що суперечить, на думку відповідача, п.1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, відповідач зазначає, що рішення УПФУ не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: у рішенні зазначено строк пред'явлення його до виконання, який не відповідає Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, відповідач зазначив, що сам текст рішення УПФУ є незрозумілим, оскільки з нього не вбачається, яке завдання ставиться перед ВДВС. Зазначення словосполучення «стягнути з боржника» у рішенні відсутнє.

З рішення позивача не зрозуміло, що дата яка знаходиться під назвою документу - 26.07.2012 року, відноситься до дати видачі документу, чи до дати прийняття рішення. Також, у рішенні відсутні ідентифікаційний код стягувача, його рахунки, інші дані, що ідентифікують стягувача, а також у рішенні не зазначено розрахунковий рахунок, на який необхідно перерахувати стягнуті з боржника кошти.

Всі вищевказані недоліки рішення № 994 стали підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження за п.6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на положення ст.ст. 122, 128 КАС України суд вважає за необхідне розглянути адміністративну справу за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд вважає позовні частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (ч.3 ст. 181 КАС України).

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 26 липня 2012 року начальником УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області прийнято рішення № 994 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким на підставі п.4 ч.11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до ОСОБА_2 застосовані штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. (а. с. 5).

У вказаному рішенні зазначено про те, що у разі несплати суми штрафу в установлений строк рішення передається до органу державної виконавчої служби для стягнення в примусовому порядку протягом року з дати набрання ним чинності.

Дата набрання чинності рішенням - 13.08.2012.

УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області 20.09.2012 направлено до ВДВС Сєвєродонецького МУЮ заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення про застосування фінансових санкцій № 994 від 26.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області боргу в сумі 170,00 грн., разом з рішенням № 994 від 26.07.2012 року.

Заява разом з рішенням надійшли до відповідача 20.09.2012 за вх. № 5071/03-34, що підтверджено відбитком штампу вхідної кореспонденції на заяві.

Постановою головного державного виконавця ВДВС Сєвєродонецького МУЮ від 24.09.2012 відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання рішення № 994 виданого 26.07.2012 року УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області про застосування штрафної санкції до ОСОБА_2 у розмірі 170,00 грн., на підставі ст. ст. 22, 24, п.1 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 4).

Вивченням постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 24.09.2012 ВП № 34465529 встановлено, що вказане рішення прийнято відповідачем у зв'язку з невідповідністю виконавчого документу вимогам. Передбаченим статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: п. 6 ст. 18 не зазначено строк пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 08.03.2011).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

У відповідності із ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно п.7 ч.1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що:

- рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами (частина 1);

- територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 4 частини 11);

- про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску (частина 14);

- рішення територіального органу Пенсійного фонду про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом. У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти робочих днів, а також не повідомив у цей строк територіальний орган Пенсійного фонду про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом (частина 15).

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що рішення ПФУ про застосування штрафних санкцій є виконавчим документом, примусове виконання якого покладено на органи державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для:

1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;

2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;

3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

У разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження (пункт 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.

Дослідженням рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 994 від 26.07.2012 року встановлено, що у рішенні зазначено про те, що у разі несплати суми штрафу в установлений строк рішення передається до органу державної виконавчої служби для стягнення в примусовому порядку протягом року з дати набрання ним чинності. Дата набрання чинності рішенням - 13.08.2012 (а. с. 5).

Таким чином з викладеного вбачається, що у рішенні позивача № 994 від 26.07.2012 зазначено строк пред'явлення його до виконання, а отже судом встановлено, що рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку № 994 від 26.07.2012 року відповідає вимогам п.6 ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, суд зауважує, що така форма рішення ПФУ встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Постановою Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010.

Іншої форми рішення ПФУ про застосування штрафних санкцій, ніж встановлена вказаною Інструкцією, діючим законодавством України не передбачено.

Відповідно до ч.2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

З урахуванням того, що під час розгляду справи було встановлено, що рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання. Подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» має встановлену форму та до неї не можуть бути внесені інші дані, ніж зазначені у форму, а також те, що рішення є виконавчим документом, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача в частині відмови у відкритті виконавчого провадження та наявність підстав для скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 24.09.2012 щодо стягнення з ОСОБА_2 штрафних санкцій у сумі 170,00 грн. за рішенням УПФУ в м. Сєвєродонецьку № 994 від 26.07.2012 року.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги ч.4 ст. 94 КАС України, а також те, що позивач від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 17 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 21 жовтня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області про визнання дій протиправними, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 994 від 26 липня 2012 року про стягнення з ОСОБА_2 штрафних санкцій у розмірі 170, 00 грн.

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження від 24.09.2012 року (ВП № 34465529).

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження за рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 994 від 26 липня 2012 року про стягнення з ОСОБА_2 штрафних санкцій у розмірі 170, 00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі та підписана 21 жовтня 2012 року.

Суддя Л.С.Качуріна

СуддяЛ.С. Качуріна