Постанова № 26538635, 19.10.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/5753/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Опейкіній Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000158022 від 19.06.2012,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (далі ПрАТ "Азот"), звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі СДПІ), в якому просив: визнати нечинним, протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В" №0000158022 від 16.09.2012 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 125375503,00 грн.

Відповідно до заяви від 16.08.2012 до участі у справі вступила прокуратура м.Луганська (а.с. 25-26, т12).

Зважаючи на великий обсяг документації, яка підлягала дослідженню, та численні клопотання представників сторін, розгляд справи неодноразово відкладався.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Відповідно до наказу №128 від 07.03.2012 СДПІ було призначено проведення планової виїзної документальної перевірки ПрАТ "Азот" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 01.10.2010 по 31.12.2011 (а.с. 210, т.3).

Відповідачем неодноразово вносилися зміни до складу робочої групи, якою проводилася перевірка, зупинявся, поновлювався, продовжувався строк перевірки, що оформлено відповідними наказами (а.с. 211, т.3 - 1-2, т.4).

Позивачем не оспорюється правомірність проведення перевірки та дії податкового органу під час її проведення.

За результатами перевірки було складено акт №38/23-01/33270581 від 31.05.2012 (а.с. 16, т.1- 81, т.2).

За висновками акту перевірки позивачем в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5, п.п 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 завищено податковий кредит на суму ПДВ 157564495 грн., за:

жовтень 2010 року на суму 1028,67 грн.,

листопад 2010 року на суму 10119657,36 грн.,

грудень 2010 року на суму 304603,24 грн.,

січень 2011 року на суму 263757,46 грн.,

лютий 2011 року на суму 49120441,56 грн.,

березень 2011 року на суму 43135394,39 грн.,

квітень 2011 року на суму 564897,06 грн.,

травень 2011 року на суму 177228,77 грн.,

червень 2011 року на суму 104529,27 грн.,

липень 2011 року на суму 209619,33 грн.,

серпень 2011 року на суму 276232,55 грн.,

вересень 2011 року на суму 330500,00 грн.,

жовтень 2011 року на суму 282224,47 грн.,

листопад 2011 року на суму 52462709 грн.,

грудень 2011 року на суму 211672,10 грн.

В порушення п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 125375503 грн., в т.ч. за:

листопад 2010 року на суму 9816926 грн.,

грудень 2010 року на суму 83769 грн.,

лютий 2011 року на суму 29948833 грн.,

березень 2011 року на суму 33204754 грн.,

серпень 2011 року на суму 14428 грн.,

вересень 2011 року на суму 48276 грн.,

листопад 2011 року на суму 52258517 грн. (а.с. 78, т.2).

За наслідками проведеної перевірки, на підставі висновків акту, відповідачем приймається податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 19.06.2012 №0000158022, яким ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі за:

листопад 2010 року на суму 9816926 грн.,

грудень 2010 року на суму 83769 грн.,

лютий 2011 року на суму 29948833 грн.,

березень 2011 року на суму 33204754 грн.,

серпень 2011 року на суму 14428 грн.,

вересень 2011 року на суму 48276 грн.,

листопад 2011 року на суму 52258517 грн., разом 125375503 грн. (а.с. 79, т.2).

Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомленням-рішенням та 17.07.2012 звернувся до суду з даним позовом.

Висновки про завищення позивачем суми податкового кредиту побудовані податковим органом на підставі аналізу правовідносин позивача з різними контрагентами, відносно яких відповідачем зазначено різні обставини.

Умовно обставини справи можна поділити на три групи, обставини щодо правовідносин позивача з кількома контрагентами - вітчизняними підприємствами: ТОВ "Полігон", ТОВ "Софтлайн Інтернейшнл", ТОВ "Євросвітло-Луганськ", ТОВ "РІК-СВ-Прилад" ТОВ "ПВП "Промтехсінтез", ТОВ "Ідея-2004", ТОВ "Востокметалінвест", ТОВ "ЛК "Укрстальресурс-2010", ТОВ "Торговий дім "Труд", СПД ОСОБА_2, ТОВ "Інтерагро", ТОВ "Дніпропетровська трубна компанія", ТОВ "ДС Електрик Інжинірінг", взаємовідносини з ДК "Газ України", та взаємовідносини з компанією "Genfert Trading SA" (далі по тексту "Генферт" чи компанія "Генферт").

За такою структурою побудований акт перевірки та позовна заява. За такою структурою буде викладена і дана постанова суду.

Так, в акті перевірки податковий орган зазначає, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) пов'язаних з нереальністю здійснення операцій на загальну суму 164833,03 грн. (а.с. 151, т.2), у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджених податковими накладними або оформлених з порушенням вимог чи не підтверджених митними деклараціями завищено податковий кредит по контрагенту ДК "Газ України" на суму 153576776 грн. у зв'язку з відсутністю оригіналів податкових накладних (а.с. 163, т.2) та безпідставно включено до складу податкового кредиту послуги отримані від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на території України по взаємовідносинам з компанією "Генферт" - надання транспортно-експедиційних послуг на суму 3822887 грн. (а.с. 166, т.2).

Слід зазначити, що правовідносини, про які йде мова в акті перевірки відбувалися протягом 2010-2011 років, тобто, як за часів дії Податкового кодексу України, так і до його прийняття, тому при розгляді цієї адміністративної справи, суд буде керуватися щодо спірних правовідносин, як правилами Податкового кодексу України, так і приписами Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість".

Стосовно першої групи правовідносин позивач у позовній заяві зазначає, що ним не приймаються доводи відповідача викладені в акті перевірки щодо "умовного постачання" товарів, оскільки здійснення господарських операцій дійсно мало місце та підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

З даного приводу на підставі наданих позивачем оригіналів первинних документів, завірені копії яких залучені до матеріалів справи, та наданих відповідачем копій актів перевірок контрагентів, судом встановлено наступні фактичні обставини в розрізі контрагентів.

В акті перевірки податковий орган посилаючись на акт перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова від 09.03.2011 №556/23/30883726 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Полігон" в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.07.2010 по 31.01.2011 зазначає, що згідно матеріалів акту перевірки одним з покупців ТОВ "Полігон" в жовтні та листопаді 2010 року виступало ПрАТ "Азот", податкове зобов'язання з яким в сумі ПДВ 886,47 грн. було визначено згідно податкових накладних від 14.10.2010 №0/656 та від 12.11.2010 №0/778.

В ході перевірки було встановлено, що умовне постачання приборів гучномовців зв'язку ПГС-4 та ПГС-20 ТОВ "Полігон" до ПрАТ "Азот" відбувалося згідно наступних документів: договір від 10.11.2010 №0301/67, укладений між ТОВ "Полігон" та ПрАт "Азот", видаткова накладна №РН-0000453 від 15.10.2010 консоль GK-DSS по ціні 733,33 грн., ПДВ 146,67 грн., видаткова накладна №РН-0000548 від 24.11.2010. пульт ПГС на суму 3699 грн., ПДВ 739,80 грн. (а.с. 50-51,151, т.1).

Відповідно до акта перевірки контрагента ТОВ "Полігон" ДПІ у Московському районі м. Харкова було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, при перевірці було використано наступні документи: реєстраційну справу платника податків, декларації з ПДВ за липень2010-січень 2011 року, додатки № 5 до цих декларацій та відомості бази "Автоматизована система співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів".

На підставі визначеного кола документів, яке не містить жодного первинного документа, а фактично єдиними документами, що досліджувалися були податкові декларації з додатками, податковий орган дійшов висновку про неможливість реального здійснення фінансово-господарської діяльності підприємством (а.с.3-9, т.4).

Аналогічним чином в акті перевірки відповідачем у справі з посиланням на акти перевірок інших податкових органів здійснено висновок про умовне постачання товарів та неправомірність віднесення сум по цих операціях до складу податкового кредиту і за іншими контрагентами позивача, а саме: ТОВ "Софтлайн Інтернейшнл", ТОВ "Євросвітло-Луганськ", ТОВ "РІК-СВ-Прилад" ТОВ "ПВП "Промтехсінтез", ТОВ "Ідея-2004", ТОВ "Востокметалінвест", ТОВ "ЛК "Укрстальресурс-2010", ТОВ "Торговий дім "Труд", СПД ОСОБА_2, ТОВ "Інтерагро", ТОВ "Дніпропетровська трубна компанія", ТОВ "ДС Електрик Інжинірінг" (а.с. 151-163, т.1).

Зведені відомості щодо сум податкового кредиту нарахованих за цими операціями протягом періоду перевірки з розбивкою по місяцях та в розрізі контрагентів наведені в акті перевірки (а.с. 162-163, т.1).

До матеріалів справи позивачем на підтвердження реальності здійснених операцій з ТОВ "Полігон" надано наступні документи:

- договір №0301/61 від 13.10.2010 відповідно до якого ТОВ "Полігон" зобов'язується поставити одну консоль GK-DSS по ціні без ПДВ 733,33 грн., умови постави за рахунок постачальника транспортною компанією "Нова пошта", 100% передплата.

- договір №0301/67 від 10.11.2010, відповідно до якого ТОВ "Полігон" зобов'язується поставити 4 гучномовця ПГС-4 по ціні 450 грн. без ПДВ, та 3 гучномовця ПГС-20 по ціні 633 грн. без ПДВ, загальна суму договору 4438,80 грн., в т.ч. ПДВ 739,80 грн., умови постави за рахунок постачальника транспортною компанією "Нова пошта", 100% передплата (а.с. 107, 108, т.3).

- платіжне доручення №15969 від 14.10.2010 на здійснення передплати за договором №0301/61 на суму 880 грн. (а.с. 41, т.12),

- платіжне доручення №17912 від 12.11.2010 на здійснення передплати за договором №0301/67 на суму 4438,80 грн. (а.с. 40, т.12),

- податкова накладна №656 від 14.10.2010 на суму 880 грн., з них 146,67 грн. ПДВ, предмет поставки консоль GK-DSS по ціні 733,33 без ПДВ.,

- податкова накладна №778 від 12.11.2010 на суму 4438,80 грн., з них 739,80 грн. ПДВ, предмет поставки чугномовці ПГС-4 по ціні 450 грн. без ПДВ - 4 шт., гучномовці ПГС-20 по ціні 633 грн. без ПДВ - 3 шт.,

- видаткова накладна №РН-0000453 від 15.10.2010 на поставку консолі GK-DSS - сума 880 грн.

- видаткова накладна №РН-0000548 від 24.11.2010 на поставку гучномовців ПГС-4, ПГС-20 (а.с. 84-87, т.2),

- прибутковий ордер №307 від 25.10.2010 про оприбуткування консолі GK-DSS

- прибутковий ордер №363 від 29.11.2010 по оприбуткування гучномовців (а.с. 98-99, т.4),

Довідка про використання матеріальних цінностей на виконання робіт за актом ОЗ-2 №3311 про списання консолі GK-DSS (а.с. 121, т.4).

До матеріалів справи позивачем на підтвердження реальності здійснених операцій з ТОВ "Софтлайн Інтернейшнл" надано наступні документи:

- договір №СЛД-1009-САА-01 від 17.09.2010 та договір №СЛД-1009-САА-02 від 27.09.2010 про постачання програмного забезпечення, відповідн до договору від 27.09.2010 сума договору складає 5292,00 грн, з них ПДВ - 882 грн., предмет поставки програма Dr WEB для файлових серверов (а.с. 83-92, т.4).

- платіжне доручення від 11.10.2010 №15692 на суму 5292,00 грн., відповідно до договору №СЛД-1009-САА-02 від 27.09.2010 - попередня оплата (а.с. 29, т.12),

- податкова накладна №2550 від 11.10.2010 на суму 5292 грн., з них ПДВ 882 грн.,

- видаткова накладна від 19.10.2010 №СІ-0002537 (а.с. 88-89, т.2),

- прибутковий ордер №314 від 26.10.2010 про оприбуткування товару за накладною СІ-0002537 від 19.10.2010 (а.с. 100, т.4),

До матеріалів справи позивачем на підтвердження реальності здійснених операцій з ТОВ "Євросвітло-Луганськ" надано наступні документи:

- договір №26 СН/33-328 від 19.07.2010, договір №26 СН/33-490 від 29.10.2010, предметом якого є в тому числі постачання світильника РСП-11-400-002 за ціною 497,86 грн., в т.ч ПДВ 82,98 грн., загальна сума угоди - договір № 26СН/33-518 від 19.11.2010 на постачання 5 прожекторів Варта ЖО-01-400-02 на загальну суму 4075,02 грн., в т.ч. ПДВ - 679,17 грн. (а.с. 109-11, т.3),

- видаткові накладні від 07.12.2010 №3493 на постачання світильника РСП-11-400 на суму 497,86 грн. та №3552 на постачання прожекторів Варта ЖО-01-400-02 на суму 4075,02 грн.,

- податкова накладні №2992 від 07.12.2010, світильник РСП-11-400, сума 497,86 грн.. з них ПДВ 82,98 грн.,

- податкова накладна №3054 від 07.12.2010, прожектор Варта на суму 4075,02 грн, з них ПДВ - 679,17 грн.,

- платіжні доручення на оплату придбаних товарів №20038 від 15.12.2010, №249 від 10.01.2011 (а.с. 38-39, т.12),

- прибутковий ордер №416 від 15.12.2010 про оприбуткування світильника РСП-11-400

- прибутковий ордер №426 від 20.12.2010 про оприбуткування прожекторів Варта ЖО-01-400-02 (а.с. 102-103, т.4),

- акт списання матеріалів на виробництво цеха М-3 від 15.04.2011 про списання прожекторів Варта у кількості 5 одиниць (а.с. 136, т.4).

Так само до матеріалів справи залучено договори з іншими з перелічених вище контрагентів (а.с. 107-156, т.3, 83-97, т.4), видаткові та податкові накладні на підтвердження факту придбання товарів (а.с. 84-138, т.2, 123-124, т.4), платіжні доручення на підтвердження факту оплати (а.с. 29-48, т.12), прибуткові ордери, документи складського обліку та списання ТМЦ у виробництво (а.с. 98-226, т.4).

Стосовно зазначених вище підприємств сторонами визнається відображення в податковій звітності позивачем сум податку на додану вартість, сплаченої в ціні товарів, у розмірі визначеному первинними документами та відображеному у зведеній таблиці в акті перевірки. Також обставини щодо віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум по взаємовідносинам в даними контрагентами підтверджується дослідженням відповідних податкових декларацій за періоди, що перевірялися, та розшифровки податкових зобов'язань і кредиту до них в розрізі контрагентів.

Вирішуючи питання про правомірність формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями суд виходить з наступного.

Як вже зазначалося вище, спірні правовідносини відбувалися в 2010-2011 роках та відповідно регламентуються як нормами Податкового кодексу України, щодо відносин 2011 року, так і нормами Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість".

Відповідно до статті 185.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України, ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт), вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт), постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Майже аналогічні визначення обставин необхідних для формування податкового кредиту визначалися і законодавством, що діяло до 01.01.2011.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Так само пунктом 201.10 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

В акті перевірки відповідач в обґрунтування неправомірності формування позивачем податкового кредиту посилається виключно на акти та довідки інших податкових органів, якими проводилися перевірки контрагентів позивача, та в яких здійснено висновки про неможливість реального виконання господарських операцій цими підприємствами, при цьому надані позивачем первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій відповідач називає у своєму акті не інакше, як документи на підставі яких "здійснювалося умовне постачання товарів".

Будь-яких відомостей про відсутність у постачальників права виписувати податкові накладні на момент здійснення взаємовідносин з позивачем (анулювання свідоцтв платника ПДВ), чи встановлення обставин "умовності здійснення поставок" в судовому порядку (відповідні вироки суду) відповідачем надано не було.

Отже, висновки акту перевірки ґрунтуються на таких саме висновках інших податкових органів та не мають будь-якої реальної доказової бази. Натомість, позивачем надано документальні підтвердження придбання товарів у контрагентів з оформленням необхідних документів (накладні, податкові накладні, документи про оплату товарів), їх оприбуткування та використання в господарській діяльності підприємства (складські документи, документи на списання ТМЦ у зв'язку з виробничими потребами).

Будь-яких посилань на порушення податкового законодавства саме позивачем у справі по зазначеним правовідносинам в акті перевірки не наведено.

Оцінивши зазначені обставини справи, суд вважає, що відповідач, всупереч принципу об'єктивності, при проведенні перевірки надав перевагу висновкам іншого податкового органу, та не звернув уваги на документальне підтвердження реальності здійснених господарських операцій. Податкова інформація, будь-то акти перевірок контрагентів чи інші документи, не може мати переваги перед документами, наданими платником податків, та повинна розглядатися податковим органом в сукупності з дослідженням первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам з підприємствами: ТОВ "Полігон", ТОВ "Софтлайн Інтернейшнл", ТОВ "Євросвітло-Луганськ", ТОВ "РІК-СВ-Прилад" ТОВ "ПВП "Промтехсінтез", ТОВ "Ідея-2004", ТОВ "Востокметалінвест", ТОВ "ЛК "Укрстальресурс-2010", ТОВ "Торговий дім "Труд", СПД ОСОБА_2, ТОВ "Інтерагро", ТОВ "Дніпропетровська трубна компанія", ТОВ "ДС Електрик Інжинірінг".

Наступну групу складають правовідносини позивача з ДК "ГАЗ УКРАЇНИ".

Податковий орган в акті перевірки в обґрунтування висновку про завищення позивачем податкового кредиту посилається на відсутність оригіналів податкових накладних. Так, на сторінці 148 акту перевірки (а.с. 163, т.1) зазначено на порушення п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, згідно з яким: "не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями...", ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" завищено податковий кредит на загальну суму 153576776 грн.: за листопад 2010р. на суму 9916055 грн., за лютий 2011р. на суму 48823480 грн., за березень 2011р. на суму 42666667 грн., за листопад 2011р. на суму 52170574 грн. по контрагенту ДК «Газ України», у зв'язку з відсутністю оригіналів податкових накладних, а саме:

від 30.04.10р. № 0/8079 на загальну суму 66 278 840,16 грн., в т.ч. ПДВ 11 046 473,36 грн. У реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2010р. під № 1688 та датою отримання 30.11.10р.,

від 30.05.10р. № 0/9279 на загальну суму 45 128 896,62 грн., в т.ч. ПДВ 7 521 482,77 грн. У реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2010р. під № 1689 та датою отримання 30.11.10р.,

від 28.02.11р. № 1 на загальну суму 244 117 400,70 грн., в т.ч. ПДВ 48 823 480,14 грн. У реєстрі отриманих податкових накладних за лютий 2011р. під №417 та датою отримання 28.02.11р. (податкова накладна не зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних);

від 31.03.11р. № 2 на загальну суму 124 102 050,0 гри., в т.ч. ПДВ 24 820 410,0 грн. У реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2011р. під № 569 та датою отримання 31.03.11р. (податкова накладна не зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних);

від 28.02.11р. № 1715 на загальну суму 89 231283,35 грн., в т.ч. ПДВ 17 846 256,67 грн. У реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2011р. під № 568 та датою отримання 31.03.11р. (податкова накладна зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних 17.03.11р. під № 1715 з датою виписки 28.02.2011р. на загальну суму 333 348 684,05 грн., в т.ч ПДВ 66 669 736,81 грн.);

від 31.03.11р. № 1332 на загальну суму 260 852 870,85 грн., в т.ч. ПДВ 52 170 574,17 грн. У реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2011р. під № 286 та датою отримання 30.11.11р. (зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних 15.04.11р. під № 1332 з датою виписки 31.03.2011р. на загальну суму 384 954 920,85 грн., в т.ч ПДВ 76 990 984,17 грн.).

Позивач не погоджується з такими висновками податкового органу та зазначає, що відображення у податковій звітності сум, які на думку податкового органу є сумами завищення, є наслідком часткового відображення в різних податкових періодах сум підтверджених податковими накладними.

При вирішенні цього питання суд керується приписами пункту 7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідно до якого податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

А також приписами пункту 201.10 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

При цьому Податковим кодексом України встановлено обмеження щодо строку, протягом якого платник податків має право на включення сум ПДВ за податковою накладною до складу податкового кредиту, так п. 198.6 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Законодавством, яке діяло до набрання чинності Податковим кодексом України - Законом України "Про податок на додану вартість" таке обмеження щодо терміну, протягом якого за платником зберігається право на включення суми за податковою накладною до складу податкового кредиту, не визначалося.

З даного приводу судом було встановлено наступні фактичні обставини.

ДК "Газ України" було виписано позивачу 4 податкові накладні на постачання газу та його транспортування:

№8079 від 30.04.2010 на суму 207612236,47, з них ПДВ 34602039,41 грн. та розрахунок коригування кількісних та вартісних показників №956/8079 до цієї податкової накладної від 30.11.2010,

№9279 від 31.05.2010 на суму 182524896,68 грн., з них ПДВ 30420816,11 грн. та розрахунок коригування кількісних та вартісних показників №957/9279 до цієї податкової накладної від 30.11.2010,

№1715 від 28.02.2011 на суму 400018420,84 грн., з них ПДВ 66669736,81 грн.,

№1332 від 31.03.2011 на суму 461945905,03 грн., з них ПДВ 76990984,17 грн. (а.с. 139-144, т.2).

Суми податку на додану вартість за цими накладними включалися позивачем до складу податкового кредиту наступним чином.

Протягом квітня-травня 2010 року позивачем здійснювалася оплата за природний газ ДК "Газ України", втім, податкові накладні за отриманий газ продавцем не виписувалися.

Позивач звертався до податкового органу з заявою № 03 цб-2/517 від 20.05.2010 (а.с. 145, т.2) про надання дозволу на включення до складу податкового кредиту квітня 2010 року суми податку на додану вартість фактично сплаченого за відповідними платіжними дорученнями протягом квітня 2010 року (а.с. 166-175, т.2) - 23555566,05 грн., у зв'язку з відмовою постачальника ДК "Газ України" надати відповідну податкову накладну.

До складу податкового кредиту квітня 2010 позивачем було включено 23555566,05 грн., що підтверджується відповідної декларацією та додатками до неї (а.с. 14, т.13).

Позивач звертався до податкового органу з заявою 03 цб-2/622 від 21.06.2010 (а.с. 146, т.2) про надання дозволу на включення до складу податкового кредиту травня 2010 року суми податку на додану вартість фактично сплаченого за відповідними платіжними дорученнями протягом травня 2010 року (а.с. 176-184, т.2) - 22899333,34 грн., у зв'язку з відмовою постачальника ДК "Газ України" надати відповідну податкову накладну.

До складу податкового кредиту травня 2010 року позивачем було включено суму 22899333,34 грн., що підтверджується відповідної декларацією та додатками до неї (а.с. 29, т.13).

Лише 30.11.2010 ДК "Газ України" та позивачем у справі було підписано акти приймання-передачі природного газу: за квітень 2010 на суму 169551857,45 грн. (ПДВ 28258642,91 грн.), за травень 2010 року на суму 168673869,55 грн. (ПДВ 28112311 грн.) (а.с. 240-241, т.12), складено відповідні розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних №8079 від 30.04.2010 сума коригування ПДВ (-) 6343396,50 грн. та №9279 від 31.05.2010 сума коригування ПДВ (-) 2308504,52 (а.с. 143-144, т.2), та отримано власне податкові накладні №8079 від 30.04.2010 та №9279 від 31.05.2010.

Зазначені події обумовлені тривалим розглядом господарським судом Луганської області спору щодо встановлення розцінок на природний газ у справі №24/36пд.

Коригування показників ПДВ за квітень, травень 2010 року відображені в розрахунку коригування сум ПДВ до декларації за листопад 2010 року (а.с. 22-23, т.5).

До складу податкового кредиту листопада 2010 року позивачем було віднесено на підставі накладної №8079 від 30.04.2010 (отримана 30.11.2010) 11046473,36 грн., на підставі накладної №9279 від 31.05.2010 (отримана 30.11.2010) 7521482,77 грн.

Зазначені обставини підтверджуються реєстром отриманих податкових накладних за листопад 2010 року, податковою декларацією за цей місяць та додатками до неї (а.с. 33, т.5, 95-97, т.7).

Таким чином, позивачем взагалі задекларовано по взаємовідносинам з ДК "Газ України" за квітень 2010 року, в податковій декларації за квітень 2010 року 23555566,05 грн. за заявою про відмову у наданні продавцем податкової накладної на підставі платіжних доручень про фактичну оплату газу, в податковій декларації за листопад 2010 року за податковою накладною №8079 від 30.04.2010 11046473,36 грн. (що складає різницю між сумою податкової накладної 34602039,41 грн. та раніше задекларованою у квітні 2010 року сумою 23555566,05 грн.) та (-) 6343396,50 грн. за цією ж декларацією відповідно до розрахунку коригування від 30.11.2010.

Враховуючи коригування, сума ПДВ за газ отриманий у квітні 2010 складає 23555566,05 + 11046473,36 - 6343396,50 = 28258642,91 грн., що в свою чергу повністю відповідає змісту акту приймання-передачі природного газу за квітень, підписаного сторонами у листопаді 2010 року.

Аналогічним чином відбулося і відображення сум ПДВ за природний газ отриманий у травні 2010 року та в лютому, березні 2011 року.

Так, за податковою накладною №1715 від 28.02.2011 (сума ПДВ 66669736,81 грн.) позивачем на підставі заяви № 03 цб-2/386 від 19.03.2011 (а.с. 147, т.2) було включено до складу податкового кредиту лютого 2011 року суму 48823480,14 грн. - фактично сплачену за платіжними дорученнями (а.с. 159-165, т.2), що підтверджується декларацією за лютий 2011 року (а.с. 84, т.5). Решту суми за цією накладною відображено позивачем в податковій декларації за березень 2011 року на суму 17846256,37 грн. (а.с. 99, 108, т.5). Загальна сума ПДВ задекларована позивачем за природний газ, отриманий у лютому 2011 року складає 66669736,81 грн., та відповідає змісту акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2011 (а.с 242, т.12).

За податковою накладною №1332 від 31.03.2011 (сума ПДВ 76990984,17 грн.) позивачем до декларації за березень 2011 року було віднесено фактично сплачену за платіжними дорученнями суму податку 24820410 грн. (а.с. 235-239, т.12) та подано до декларації скаргу на ДК "Газ України" на зазначену суму в порядку статті 201.10 Податкового кодексу України (а.с. 93-109, т.5). Решту суми за цією накладною відображено позивачем в податковій декларації за листопад 2011 року на суму 52170574,17 грн. (а.с. 81-96, т.6). Загальна сума ПДВ задекларована позивачем за природний газ, отриманий у березні 2011 року складає 76990984,17 грн., та відповідає змісту акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2011 (а.с 243, т.12).

Суми задекларовані за скаргами на ДК "Газ України" в лютому та березні 2011 року були відображені позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних із зазначенням останньої дати місяця, за який такі суми декларувалися, та за порядковими номерами 1 та 2 відповідно (а.с. 112, 185, т.8).

Суд вважає, що таке відображення сум задекларованих внаслідок порушення продавцем порядку реєстрації податкових накладних не може розцінюватися як порушення норм податкового законодавства, оскільки діючим законодавством не передбачено, яким саме чином повинні відображатися (нумеруватися) в реєстрі отриманих податкових накладних, суми, що відносяться платником податків до складу податкового кредиту на підставі наявних документів про сплату податку у разі відмови продавця надати податкову накладну або порушення ним порядку її реєстрації.

Встановивши фактичні обставини формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ДК "Газ України" за перевіряємий період можна дійти висновку, що під "відсутністю" оригіналів податкових накладних, відповідач в акті перевірки мав на увазі зазначення позивачем в складі податкового кредиту та реєстрах отриманих податкових накладних сум ПДВ менших, ніж ті, що зазначені власне у податкових накладних №№8079 від 30.04.2010, №9279 від 31.05.2010, №1715 від 28.02.2011 та №1332 від 31.03.2011, а також зазначення позивачем сум віднесених до складу податкового кредиту на підставі заяв про порушення ДК "Газ України" порядку оформлення податкових накладних в реєстрах отриманих податкових накладних під номерами №1 від 28.02.2011 за лютий 2011, та №2 від 31.03.2011 за березень 2011 року.

Втім, суд не може погодитися з такими доводами податкового органу, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивачем було включено до складу податкового кредиту суми, які відповідають сумам ПДВ, зазначеним в податкових накладних, однак, таке включення відбувалося в два етапи, спочатку позивачем вносилася сума фактично здійсненої оплати за газ за даний місяць у зв'язку з відсутністю податкової накладної чи порушенням порядку її реєстрації, а згодом, після оформлення ДК "Газ України" податкової накладної на постачання газу за відповідний місяць, позивачем залишок суми податку на додану вартість, визначеної як різниця між сумою, зазначеною у податковій накладній та раніше включеною сумою фактичної оплати, включався до іншого податкового періоду в межах, визначеного пунктом 198.6 Податкового кодексу України строку (365 днів).

Отже, фактично позивачем до складу податкового кредиту було включено суми, які відповідають змісту оформлених податкових накладних.

Суд вважає, що включення суми податку на додану вартість за однією податковою накладною в кількох податкових періодах не можна ототожнювати з відсутністю оригіналів податкових накладних.

Судом встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту рівно ті суми, які зазначені в 4-х виписаних ДК "Газ України" податкових накладних, та віднесені до податкового кредиту суми, з урахуванням розрахунків коригувань, повністю співпадають зі змістом підписаних актів приймання-передачі природного газу.

Отже, зазначати про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту у зв'язку з відсутністю оригіналів податкових накладних неможливо.

Якщо податковий орган має певні зауваження щодо порядку складання та оформлення податкової звітності, він має право вжити відповідних заходів, втім, не вдаватися до висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкового кредиту взагалі.

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам з ДК "Газ України" та необґрунтованість висновків податкового органу.

По взаємовідносинам позивача з компанією "Генферт", на підтвердження правомірності формування податкового кредиту позивачем було надано суду наступні документи:

- договір № 05/08-тр від 04.01.2005, відповідно до якого позивач -Замовник, доручає, а компанія "Генферт" - Експедитор, бере на себе зобов'язання: за винагороду та за рахунок замовника виконувати чи організовувати відповідно до доручення на експедування виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів; надавати замовнику інструкції з заповнення перевізних документів за умови взаєморозрахунків, визначених даною угодою; за рахунок замовника здійснювати розрахунки з перевізниками за виконані перевезення, а також з іншими третіми особами, що залучені для виконання своїх зобов'язань за цим договором та дорученням на експедування вантажів; здійснювати контроль за рухом завантажених вагонів, цистерн та інших транспортних засобів; щомісячно надавати замовнику акти виконаних робіт. Датою надання послуг вважається дата підписання акта наданих послуг

- додаткові угоди до договору №05/08-тр від 04.01.2005, якими неодноразово вносилися зміни до порядку проведення розрахунків та реквізитів сторін (а.с. 157-182, т. 3). Договір та додаткові угоди підписані від імені компанії "Генферт" представником ОСОБА_5

- щомісячні акти виконаних робіт за період жовтень 2010 - грудень 2011 включено (а.с. 185, 201, 210, 226, 239, т.2, 20, 22, 24, 28, 34, 41, 58, 66, 71, 75, т.3), з яких акт за жовтень 2010 підписаний з боку компанії "Генферт" представником за довіреністю ОСОБА_5, з боку замовника головою правління ОСОБА_4, за листопад 2010 - лютий 2011 представником ОСОБА_5 та в.о. голови правління ОСОБА_6, за березень 2011 директором ОСОБА_8 та в.о. голови правління ОСОБА_6, за квітень-червень 2011 директором ОСОБА_8 та головою правління ОСОБА_9, за липень-грудень 2011директором ОСОБА_8 та директором по транспорту ОСОБА_10

До кожного акту виконаних робіт додається перелік вагонів надісланих під завантаження за відповідний місяць на виконання договору №05/08-тр від 04.01.2005.

- залізничні квитанції про приймання вантажу та накладні за період жовтень 2010-грудень 2011 року включено, в яких відправником зазначений позивачу у справі ПАТ "Сєвєродонецьке об"єднання Азот", платником - ТОВ "Мінералтранссервіс" по червень 2011 року включно та ТОВ "Металургійна транспортна компанія" починаючи з липня 2011 року (а.с. 185, т.2- 79, т.3, 182-211, т.13).

- податкові накладні за період жовтень 2010 - грудень 2011 року включно (а.с. 149-181, т13).

Також надано платіжні доручення про перерахування коштів в іноземній валюті (а.с. 104-118, т.13) і факсимільну переписку з компанією "Генферт" (86-93, 183-197, т. 3).

Вирішуючи питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по даним правовідносинам суд керується пунктами 7.3.6, 7.5.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідно до яких датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.2. для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

7.3.6. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Також слід враховувати положення статті 208 Податкового кодексу Уркїани, відповідно до якої отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Податкова накладна складається в одному примірнику і залишається в отримувача послуг - платника податку.

208.3. Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов'язань декларації за відповідний звітний період.

В акті перевірки відповідачем зазначене, що в порушення п.п. 7.5.2 п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 190.2 ст.190, п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" до складу податкового кредиту включено послуги отримані від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на митній території України по взаємовідносинах з Компанією "Генферт" - надання транспортно-експедиційних послуг, чим завищено суму податкового кредиту за грудень - жовтень 2010 року у розмірі 3 020 581,74 грн., сума ПДВ 503 430,29 грн., за 2011 р. у сумі 19 916 742,43 грн., сума ПДВ 3 319 457,07 грн. розділ Детальний опис вказаного порушення наведений в п. 3.1.2 акта перевірки (а.с. 70-166, т.1) та у відокремленій довідці № 26/33270581 від 21.05.2011.

Відповідач посилається на отримання листа від 28.02.2011 №6685/735-0223 від Державної податкової адміністрації в Одеській області до якого було додано копію пояснень громадянина ОСОБА_5, відповідно до яких зазначений громадянин повідомив, що він не приймав участі у відносинах між ПрАТ "Азот" та компанією "Генферт", про довіреності виписані на його ім'я компанією "Генферт" йому невідомо, договори, акти приймання-передачі, додаткові угоди він не підписував (а.с. 213-230, т.13).

З урахуванням наведеного, відповідач робить висновок, що первинні документи, акти виконаних робіт, виписані від імені компанії "Генферт" представником ОСОБА_5 не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть, за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, передбачених чинним законодавством, тому вважаються відсутніми.

Також в акті перевірки відповідач посилається на відсутність документів, які б підтверджували здійснення перевезень саме компанією "Генферт", оскільки платниками залізничного тарифу в наданих до перевірки супровідних документах зазначені вітчизняні компанії ТОВ "Мінералтранссервіс" та ТОВ "Металургійна транспортна компанія", компанія "Генферт" не може бути платником залізничного тарифу, оскільки не зареєстрована перевізником в порядку, передбаченому діючим законодавством. Крім цього, відповідач посилається на відсутність у позивача документів, необхідних для оформлення міжнародних перевезень відповідно до правил FIATA, на підтвердження здійснення операції за договором №05/08-тр від 04.01.2005.

Проаналізувавши надані сторонами пояснення та документи суд вважає посилання податкового органу на відсутність документів на міжнародні перевезення безпідставними, оскільки перевезення здійснювалися на території України.

Так само не заслуговують на увагу і доводи податкового органу про відсутність підтверджуючих документів стосовно транспортування вантажів саме компанією "Генферт", з огляду на визначення у наданих залізничних документах платником залізничного тарифу українських компаній, оскільки договором №05/08-тр передбачено організація компанією "Генферт" перевезень, а не саме перевезення нерезидентом власними силами вантажів, та право компанії залучати до виконання договору 3-х осіб, що і відбулося в даному випадку.

Посилання податкового органу на відсутність документів на підтвердження повноважень на підписання договору з боку представника компанії "Генферт" не можуть бути прийняті судом, оскільки діє презумпція правомірності (дійсності) договору. Обставин, які б свідчили про визнання недійсною чи розірвання угоди між компанією "Генферт" та ПрАТ "Азот" відповідачем суду не надано.

Надані сторонами суду ксерокопії довіреностей на ім'я пана ОСОБА_5 за №4487 від 29.11.2004 із зазначенням терміну дії довіреності п'ять та десять років відповідно, не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів, оскільки жодною стороною не надано відповідного оригіналу зазначеного документу. Так само, не може бути розцінено як доказ недійсності укладеної угоди і надана відповідачем копія листа Державної податкової адміністрації Одеської області з поясненнями ОСОБА_5, бо взагалі незрозуміло в межах якої процесуальної дії працівниками податкової міліції були отримані ці пояснення, чи попереджався громадянин ОСОБА_5 про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.

Намагання податкового органу довести суду (надіслання відповідних запитів до інших податкових органів), що перевезення вантажів в вагонах, зазначених у актах виконаних компанією "Генферт" робіт, здійснювалося вітчизняними підприємствами на виконання прямих господарських домовленостей з позивачем у справі, не можуть бути прийняті судом, оскільки в своїх запереченнях відповідач фактично наводить інші - нові обставини та підстави для висновків про завищення позивачем суми податкового кредиту, ніж ті, що зазначені в акті перевірки та на підставі яких приймалося оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Тобто, відповідач намагається на стадії судового розгляду підмінити обґрунтування прийнятого податкового повідомлення-рішення. Однак, суд вирішуючи питання про правомірність прийнятого рішення, повинен виходити з обставин та підстав, які існували саме на момент прийняття цього рішення та покладені відповідачем в його обґрунтування, а не були, згодом, додатково заявлені податковим органом вже під час судового розгляду справи.

Наданий відповідачем висновок спеціаліста №117 від 24.09.2012, не може бути прийнятий судом, як підтвердження правомірності прийнятого позивачем податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до цього висновку полковником податкової міліції в межах дослідчої перевірки ПрАТ "Азот" було доручено спеціалісту - науково-дослідного експертного центру при ГУМВС України в Донецькій області вирішити питання, чи мають місце порушення податкового законодавства України службовими особами ПрАТ "Азот", виявлені спеціалістами СДПІ відповідно до акту перевірки №38/23-01/33270581 від 31.05.2012 в частині нарахування та сплати податку на додану вартість та податку з прибутку підприємств. За висновком на поставлене запитання було надано позитивну відповідь.

По-перше, цей висновок складений вже після проведення перевірки, він не приймався до уваги при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та фактично надає оцінку обставинам викладеним у акті перевірки, по-друге, він носить статус документа дослідчої перевірки, що проводилася відповідно до статті 97 КПК України, та не є висновком експерта в розумінні статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України, і найголовніше, в даному висновку на вирішення спеціаліста поставлене правове питання - щодо наявності порушень податкового законодавства, а не питання, що потребує спеціальних знань в певній галузі. Власне поставлене питання є предметом дослідження судом в межах даної адміністративної справи, і не може бути вирішено висновком спеціаліста.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про доведеність обставинами справи необґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для задоволення поданого позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000158022 від 19.06.2012 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську №0000158022 від 19.06.2012.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот", м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5, ід. код 33270581 витрати зі сплати судового збору в сумі 2146 грн. 00 коп. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.)

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 24.10.2012.

СуддяА.М. Каюда