Постанова № 26538512, 10.10.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/2644/12

категорія 8.2.1

10 жовтня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Фещук А.В.,

при секретарі судового засідання Гнітецькій Т.Ф.,

за участю:

представника позивача - Дячук О.В. (за довіреністю від 03.01.2012 р.);

представника відповідача - Меодишевського М.А. (за довіреністю від 27.07.2012 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Україна" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про визнання протиправними та недійсними податкових повідомлень-рішень за №000014222 та за №000013222 від 19.04.2012 р., -

встановив:

У квітні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Україна" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Житомирі, в якому (з урахуванням уточнення позовних вимог) просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №000014222 від 19.04.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 236373 грн., з яких 236371 грн. - основний платіж та 2 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №000013222 від 19.04.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі розміром 268394 грн., з яких 268393 грн. - основний платіж та 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірність донарахування податковим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням №000014222 від 19.04.2012 р. та з податку на прибуток за податковим повідомленням рішенням №000013222 від 19.04.2012 р.

Вказані рішення прийняті на підставі акта планової виїзної перевірки від 02.04.2012р. №23/22-02/00307230/0110 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. Перевіркою було встановлено порушення позивачем: п.4.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №283/97-ВР в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 268393 грн., у тому числі за І квартал 2011 року -268393 грн.; п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 236371 грн., в тому числі за січень 2011 року -32187 грн. та за березень 2011 року -204184 грн.

Зазначає, що посилання податкового органу на нікчемність укладених договорів між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аверс плюс ЛТД", Товариством з обмеженою відповідальністю "Полістар", Товариством з обмеженою відповідальністю "Материк", Закритим акціонерним товариством "Комвольно-суконна компанія "Ческіл" та Публічним акціонерним товариством "Україна" є безпідставним, оскільки факт вчинення господарських операцій підтверджується наданими при проведенні перевірки первинними бухгалтерськими документами.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення №000014222 від 19.04.2012 р. та №000013222 від 19.04.2012 р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з підстав, викладених у адміністративному позові, просила їх задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову та пояснення, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні. Зазначив, що податкові повідомлення-рішення №000013222 від 19.04.2012 р. та №000014222 від 19.04.2012 року прийняті у зв'язку з порушенням позивачем п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ та п.4.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. №283/97-ВР. Зазначає, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавців до покупця, не підтверджено наявність поставок, враховуючи викладене правочини не спричинили реального настання юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, тому у позивача відсутнє право на податковий кредит з податку на додану вартість та на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Україна" (далі - ПАТ "Україна"), яке є правонаступником Акціонерного товариства закритого типу "Україна", є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 00307230, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Житомирі (далі - ДПІ у м. Житомирі).

Відповідачем здійснено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р., за наслідками якої складено акт №23/22-02/00307230/0110 від 02.04.2012 р. (далі - акт перевірки).

Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог п.4.1, п.5.1, п.п 5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п 5.3.9. п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого, підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 268393 грн., у тому числі за І квартал 2011 року на суму 268393 грн., та п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 236371 грн., в тому числі за січень 2011 року -32187 грн. та за березень 2011 року -204184 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №000013222 від 19.04.2012 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі розміром 268394 грн. у тому числі 268393 грн. - основний платіж та 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №000014222 від 19.04.2012 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 236373 грн. у тому числі 236371 грн. - основний платіж та 2 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Такі висновки були зроблені податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угод укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аверс плюс ЛТД" (далі - ТОВ "Аверс плюс ЛТД"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Полістар" (далі -ТОВ "Полістар"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Материк" (далі -ТОВ "Материк"), Закритим акціонерним товариством "Комвольно-суконна компанія "Ческіл" (далі -ЗАТ "Комвольно-суконна компанія "Ческіл") та Публічним акціонерним товариством "Україна".

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати їх такими, що узгоджуються з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Так, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом;

Таким чином, відповідач при проведені перевірки позивача здійснював повноваження надані йому Податковим кодексом України.

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Аверс плюс ЛТД", ТОВ "Полістар", ТОВ "Материк", ЗАТ "Комвольно-суконна компанія "Ческіл".

Судом встановлено, що між позивачем ("Споживач") та ТОВ "Аверс плюс ЛТД" ("Постачальник") укладено договір поставки №005-11 від 07.12.2010 р. (далі -Договір 1), відповідно до п.1 якого "Постачальник" зобов'язується постачати "Споживачу" у 2011 році, природний газ, а "Споживач" приймає та розраховується за газ на умовах Договору 1. Оплата за газ, поставлений згідно умов Договору 1, здійснюється "Споживачем" грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок "Постачальника" згідно з рахунком-фактурою, виставленої "Постачальником". Фактична кількість природного газу, яка передана "Постачальником" "Споживачу", фіксується щомісячно в актах приймання-передачі природного газу, щомісячні акти приймання-передачі газу, оформлюються та підписуються "Постачальником" та "Споживачем".

На транспортування природного газу для промислових і комунальних-побутових підприємств на 2011 рік між ПАТ "Україна" ("Замовник") та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" ("Виконавець") було укладено Договір №7-2011-Т-48 від 22.10.2010 р., відповідно до умов якого "Виконавець" надає "Замовнику" послуги по транспортування природного газу, який "Замовник" отримує від ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" по договору №005-11 від 07.12.2010 р. Відповідно до умов даного Договору "Виконавець" зобов'язується надати послуги з транспортування природного газу, переданого постачальником - ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" в загальному потоці до мережі ПАТ "Житомиргаз" для подальшої передачі "Замовнику" в кількості 2130 тис. куб. м.

Судом встановлено, що фактично умови Договору 1, укладеного між позивачем та ТОВ "Аверс плюс ЛТД", виконувалися сторонами у спірному періоді.

На виконання умов договорів ТОВ "Аверс плюс ЛТД" виписано позивачу податкові накладні на поставку природного газу та сторонами Договору 1 підписано акти приймання-передачі природного газу.

Факт виконання Договору 1 за вказаний період підтверджується: податковими накладними на поставку природного газу, виписаними ТОВ "Аверс плюс ЛТД"; актами приймання-передачі природного газу, підписаними позивачем та ТОВ "Аверс плюс ЛТД"; актом приймання передачі послуг з транспортування газу, підписаним товариством та ПАТ "Житомиргаз"; податковою накладною, виписаною "Укртрансгаз" ДК Національної АК "Нафтогаз України"; податковою та розхідною накладними, виписаними ПАТ "Житомиргаз"; актами приймання-передачі природного газу, підписаними позивачем та ПАТ "Житомиргаз"; платіжними дорученнями про перерахування коштів в оплату природного газу; платіжними дорученнями про перерахування коштів в оплату послуг з транспортування природного газу; доказами використання у подальшій господарській діяльності.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

04 червня 2010 року між позивачем ("Покупець") та ЗАТ "Комвольно-суконна компанія "Ческіл" ("Постачальник") укладено договір поставки №0352-00 (далі -Договір 4), на виконання умов якого "Постачальник" зобов'язується виготовити та передати у власність "Покупця" пряжу, в подальшому товар, а "Покупець" прийняти та оплатити товар в кількості та асортименті згідно зі специфікацією на кожну окрему поставку, яка є невід'ємною частиною даного договору. Розрахунок здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок "Постачальника": попередня оплата в розмірі 10% загальної вартості товару проводиться до його запуску у виробництво; остаточний розрахунок за товар не пізніше 30 днів з моменту відвантаження даного товару.

08 жовтня 2010 року між позивачем ("Покупець") та ТОВ "Материк" ("Постачальник") укладено договір №081010-2 (далі -Договір 3), на виконання умов якого "Постачальник" зобов'язується постачати "Покупцю" хімічну продукцію -(далі - товар), а "Покупець" прийняти та оплатити товар на умовах, визначених даним договором, в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових кошів на поточний рахунок "Постачальника".

23 грудня 2010 року між позивачем ("Покупець") та ТОВ "Полістар" ("Продавець") укладено договір купівлі-продажу №91 (далі -Договір 2), на виконання умов якого "Продавець" зобов'язується передати у власність "Покупця" поліамідні текстуровані нитки в асортименті та Спандекс (Креора) -(далі - товар), а "Покупець" оплатити його після одержання товару, вказаного у видаткових накладних та супровідних документах на протязі 30 календарних днів на розрахунковий рахунок "Продавця" в повному обсязі.

Судом встановлено, що фактично умови договорів, укладених між позивачем та ЗАТ "Комвольно-суконна компанія "Ческіл", ТОВ "Материк, ТОВ "Полістар", виконувалися сторонами у спірному періоді.

На виконання умов договорів ЗАТ "Комвольно-суконна компанія "Ческіл", ТОВ "Материк, ТОВ "Полістар" виписано позивачу видаткові накладні та податкові накладні на поставку товарно-матеріальних цінностей.

Факт виконання договорів за вказаний період підтверджуються, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями про перерахування коштів в оплату товару, доказами оприбуткування товару на складі, доказами використання у подальшій господарській діяльності.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього ж кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Крім того, частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача первинні документи підтверджують фактичне виконання вищевказаних договорів, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відтак, первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій з між позивачем та ТОВ "Аверс плюс ЛТД", ЗАТ "Комвольно-суконна компанія "Ческіл", ТОВ "Материк, ТОВ "Полістар".

Суд враховує, що відповідачем при обґрунтуванні обставини нікчемності правочинів порушені вимоги підпункту 2.3.4. пункту 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205. Згідно з вказаним підпунктом цього порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи посадові особи підприємства позивача не були визнанні винними вироком суду, щодо проведення безтоварних фінансово-господарських операцій із суб'єктами господарювання та в намірі порушити публічний порядок.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання відповідача на недійсність правочинів, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Проте в судовому засіданні була доведена дійсність вищезазначених угод, виходячи з фактичного їх виконання.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 000014222 від 19 квітня 2012 р. та №000013222 від 19 квітня 2012 р. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив:

Позов Публічного акціонерного товариства "Україна" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про визнання протиправними та недійсними податкових повідомлень-рішень за №000014222 та за №000013222 від 19.04.2012 р., - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі за №000014222 та за №000013222 від 19.04.2012 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Україна" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 2188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 00 (нуль) коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 10 жовтня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.В. Фещук

Повний текст постанови виготовлено 15 жовтня 2012 року.