Постанова № 26538372, 02.10.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/1514/12

категорія 3.7.2

02 жовтня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області про скасування постанови №129430 від 08.02.2012 р.,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій на суму 1700,00 грн. Свої вимоги позивач мотивує тим, що до нього не можуть бути застосовані вимоги абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки він хоч і зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності, проте будь - якою підприємницькою діяльністю, в тому числі і діяльністю у сфері автомобільного транспорту, пов'язану з наданням послуг по перевезенню пасажирів, не займається. Крім того, позивач зазначає що автобус, який йому належить на праві власності, та відносно якого посадовими особами відповідача був складений акт про порушення законодавства про автомобільний транспорт, використовується для власних потреб. Разом з тим вказав, що оскільки він не займається автомобільними перевезеннями, то й ліцензії на здійснення пасажирських перевезень не має. З таких підстав вважає, що ним не порушувались вимоги законодавства про автомобільний транспорт, а тому просить суд скасувати постанову відповідача №129430 від 08.02.2012 року про застосування фінансових санкцій.

В судове засідання позивач та його представник не з'явилися. На адресу суду надійшла заява, в якій представник позивача просить розглянути справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. В адресованому суду запереченні просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та йому на праві власності належить автомобіль НОМЕР_1. Постановою відповідача №129430 від 08.02.2012 року до позивача застосована фінансова санкція у розмірі 1700 грн. на підставі абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Зазначена постанова була винесена за наслідками перевірки, яка була здійснена 13 січня 2012 року, під час якої виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт при наданні послуг з нерегулярних пасажирських перевезень, а саме, без оформлення документів, передбачених ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" (без ліцензійної картки на транспортний засіб, документу, що засвідчує проходження водієм передрейсового медичного огляду та технічного огляду, договору з замовником транспортних послуг, полісів обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті у водія та пасажирів).

Згідно абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовується санкція за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

За приписами статті 3 вказаного Закону, сфера дії цього Закону регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Статтею 29 Закону передбачено, що автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Разом з тим, зі змісту ст. 60 зазначеного Закону зокрема вбачається, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт настає саме до автомобільних перевізників за надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення відповідних документів.

Судом встановлено, що позивач хоч і зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте, діяльністю у сфері автомобільного транспорту, пов'язану з наданням послуг по перевезенню пасажирів, на момент виявлення відповідачем порушення законодавства про автомобільний транспорт, не займався. Разом з тим, як вбачається з вказаного витягу видом діяльності позивача є "Надання інших комерційних послуг", що виключає можливість здійснення діяльності у сфері надання послуг по перевезенню пасажирів.

Також, з матеріалів справи вбачається, що на час здійснення посадовими особами відповідача перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме транспортного засобу н.з. НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, вказаний автомобіль був переданий в оренду. Вказане підтверджується договором оренди автомобільного засобу від 19 серпня 2011 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 Зі змісту вказаного договору вбачається, що за домовленістю сторін, зазначений транспортний засіб буде використовуватись орендарем для здійснення ним перевезення пасажирів ( п.1.2 Договору). Термін оренди транспортного засобу становить з 19 серпня 2011 року до 19 серпня 2014 року (п. 3.1 Договору).

Отже, з встановлених обставин справи та з досліджених доказів, суд не вбачає порушень ФОП ОСОБА_1 законодавства про автомобільний транспорт.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що суб'єктом владних повноважень не було надано доказів на підтвердження правомірності винесеного рішення, суд вважає, що оскаржуване рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 158-163, 167, 168, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Постанову Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області №129430 від 08.02.2012 р. визнати протиправною та скасувати.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Г.В. Чернова