Постанова № 26538177, 05.10.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 жовтня 2012 р. Справа №2а-7592/12/0170/25

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., за участю секретаря судового засідання - Зайцевої М.О., представника позивача - Новікової І.М., представника відповідача - Сахарова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим про скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002891503 від 25.06.2012 року, винесене Державною податковою інспекцією у м. Алушті.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка позивача, в ході якої було встановлено, що підприємством в порушення вимог Податкового Кодексу України не здійснювалось нарахування сум податкових зобов'язань з земельного податку за 2009-2010 роки та занижений земельний податок на 2011 рік. На підставі цих висновків, відповідачем було винесене податкове повідомлення - рішення, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 187408,19 гривень, з яких 149654,55 гривень - основний платіж та 37753,64 гривень - штрафні санкції. Позивач не згоден з цим рішенням відповідача, вважає, що воно прийняте безпідставно, оскільки договір оренди земельної ділянки, щодо якої їм нарахований земельний податок, з ними до цього часу не укладений, земельна ділянка відповідно до діючого законодавства їм в користування не передавалась. Крім того, відповідачем до правовідносин, які виникли у 2009, 2010 роках застосовані норми Податкового Кодексу України, якій на той момент не був діючим.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав надав письмові заперечення, в яких зазначив, що до ДПІ у м. Алушті надійшов лист від прокуратури м. Алушта, в якому повідомлялось, що рішенням Ізобільненської сільської Ради від 23.05.2008 року ТОВ «Автосервіс» в оренду передана земельна ділянка площею 0,8711 га за адресою: с. Нижня Кутузовка, вул.. Леніна, 123-а, для розміщення автоцентру. Договір оренди земельної ділянки не укладався, а отже позивач повинен нараховувати та сплачувати до бюджету відповідної міської ради земельний податок за використовувану земельну ділянку. Проте, в порушення вимог ст.. 286 ПКУ, ТОВ «Автосервіс» не були надані до ДПІ у м. Алушті декларації з плати за землю (земельний податок) за 2009 та 2010 роки. В порушення ст.. 287 ПКУ, ТОВ «Автосервіс» у податковій декларації з плати за землю на 2011 рік нараховано земельного податку за земельну ділянку площею 0,2233 га, без урахування використаної прибудинкової території. Отже, виходячи від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, позивачем було занижено податкове зобов'язання з земельного податку за 2009 рік на суму 35927,65 гривень, за 2010 рік на суму 65224,48 гривень, за 2011 рік на суму 48502,42 гривень.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» є юридичною особою, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 437021 від 12.12.2003 року; Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС (а.с. 6-7).

З 29 по 31.05.2012 року ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Автосервіс» з питань неподання податкових декларацій з плати за землю (земельний податок) та визначення показників декларацій з плати за землю (земельний податок) за період з 01.06.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої був складений акт № 145/15-3/32695162 від 06.06.2012 року (а.с. 8-12).

В ході цієї перевірки було встановлено з листа прокуратури м. Алушта від 20.02.2012 року, що рішенням Ізобільненської сільської Ради від 23.05.2008 року № 38/71 передано в оренду ТОВ «Автосервіс» земельну ділянку площею 0,8711 га за адресою: с. Нижня Кутузовка, вул.. Леніна, 123-а, для розміщення автоцентру. Також у листі прокуратури м. Алушти відображено, що земельна ділянка для розміщення автоцентру ТОВ «Автоцентр» використовується. Таким чином, ТОВ «Автосервіс» є землекористувачем даної земельної ділянки.

У зв'язку з тим, що Ізобільненською сільською Радою не складено договір оренди з ТОВ «Автосервіс», землекористувач, згідно податкового законодавства повинен нараховувати та сплачувати до бюджету відповідної міської Ради земельний податок за використовувану земельну ділянку.

Проте, ТОВ «Автосервіс» не надані до ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС податкові декларації плати за землю (земельний податок) на 2009 рік та 2010 рік, а у податковій декларації з плати за землю на 2011 рік нараховано земельного податку за земельну ділянку площею 0,2233 га, без урахування використаної прибудинкової території.

Згідно листа відділу Держкомзему від 01.03.2012 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,8711 га складає: у 2009 році - 6159025,44 гривень; у 2010 році - 6522448,36 гривень; у 2011 році - 6522448,36 гривень, отже податкові зобов'язання позивача, виходячи з 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки складають з 01.06.2009 року по 31.12.2009 рік - 35927,65 гривень; за 2010 рік - 65224,48 гривень; за 2011 рік - 65224,48 гривень.

На підставі встановлених під час перевірки обставин, податкова інспекція у м. Алушті дійшла висновку про порушення ТОВ «Автосервіс»:

- п. 286.2 ст. 286 Податкового Кодексу України щодо неподання податкових декларацій з плати за землю за період з 01.06.2009 року по 31.12.2010 року, у зв'язку з чим не нарахована згідно п. 274.1 ст. 274 та п. 287.6 ст. 287 ПКУ, сума податкових зобов'язань з земельного податку за 2009-2010 роки;

- П. 274.1 ст. 274 та п. 287.6 ст. 287 Податкового Кодексу України при визначенні показників податкової декларації з плати за землю на 2011 рік.

За результатами проведеної перевірки, ДПІ у м. Алушті було винесене податкове повідомлення - рішення № 0002891503 від 25 червня 2012 року, яким ТОВ «Автосервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб в загальній сумі 187408,19 гривень, з яких 149654,55 гривень - основний платіж та 37753,64 гривень - штрафні санкції (а.с. 13).

Судом встановлено, що ТОВ «Автосервіс» є власником будівель та споруд станції техобслуговування АР Крим, розташованих в м. Алушта, вул.. Леніна, буд. 123-а, на підставі рішення Господарського суду АР Крим від 091.10.2006 року; наказу Господарського суду АР Крим від 14.11.2006 року; ухвали Господарського суду АР Крим від 14.11.2006 року та рішення Господарського суду АР Крим від 20.11.2008 року. Дата прийняття рішенні про реєстрацію права власності - 04.02.2009 року (а.с. 61).

Згідно Наказу Господарського суду АР Крим від 14.11.2006 року, загальна площа вказаних будівель та споруд становить 2233,3 кв. метрів.

Рішенням 38-ї сесії 5-го скликання Ізобільненської сільської Ради № 38/71 від 23.05.2008 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Автосервіс» для розміщення автоцентру, розташованої в м. Алушта, с. Нижня Кутузовка, вул.. Леніна, 123-а та земельна ділянка площею 0,8711 га для розміщення автоцентру передана ТОВ «Автосервіс» в оренду строком на 10 років (а.с. 73).

Договір оренди вказаної земельної ділянки між ТОВ «Автосервіс» та Ізобільненською сільською Радою, на підставі рішення № 38/71 від 23.05.2008 року до цього часу не укладений (а.с. 68).

Проведеною відповідачем перевіркою було встановлено порушення ТОВ «Автосервіс» вимог п. 286.2 ст. 286 ПКУ щодо неподання податкових декларацій з плати за землю за період з 01.06.2009 року по 31.12.2010 року та не нарахування згідно п. 274.1 ст. 274 та п. 287.6 ст. 287 ПКУ сум податкових зобов'язань з земельного податку за 2009-2010 роки.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного:

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.. 58 Конституції України, закони та інші - нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно - правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи - порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатись згідно з нормативно - правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень - рішень.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 59 Конституції України, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавались законом як правопорушення.

Податковий Кодекс України, порушення позивачем норм якого в 2009 та 2010 роках внаслідок неподання податкових декларацій з плати за землю було встановлено відповідачем, - набув чинності 01 січня 2011 року, а тому позивач не повинен був та не міг дотримуватись врегульованих ним норм податкового законодавства до набрання цим Кодексом чинності.

До 01 січня 2011 року розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку було врегульовано Законом України «Про плату за землю».

Статтею 2 цього Закону було передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Статтею 5 цього Закону передбачено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст.. 13 Закону, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Порушень з боку позивача норм податкового законодавства, діючого в 2009 та 2010 роках відповідачем в ході проведення перевірки встановлено не було, дії ТОВ «Автосервіс» з врахуванням чинного на час їх вчинення законодавства відповідачем не кваліфіковані, а тому застосування до позивача відповідальності за відсутністю належного визначення складу допущеного в 2009 та 2010 роках порушення є необґрунтованим.

Відповідно до ст.. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як встановлено судом, договір оренди земельної ділянки площею 0,8711 га за адресою: с. Нижня Кутузовка, вул.. Леніна, 123-а ТОВ «Автосервіс», на підставі рішення Ізобільненської сільської Ради № 38/71 від 23.05.2008 року не укладався, державну реєстрацію не проходив, а отже у позивача не виникло права користування зазначеною ділянкою.

Також судом встановлено, що 13.04.2011 року ТОВ «Автосервіс» було подано до ДПІ у м. Алушті податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) на 2011 рік, якою самостійно визначено до сплати земельний податок на суму 16772,06 гривень виходячи з розміру земельної ділянки, - 0,2233 га, яка фактично знаходиться під будівлями та спорудами автоцентру, що перебуває у власності позивача (а.с. 16-21).

Відповідач, здійснюючи перевірку позивача зазначив, що позивачем у податковій декларації на 2011 рік нараховано земельного податку без урахування використаної прибудинковою території, чим порушено п. 274.1 ст. 274 та п. 287.6 ст. 287 Податкового Кодексу України та занижено зобов'язання на 48502,42 гривень.

Суд також не погоджується з цим висновком відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 Податкового Кодексу України (в редакції на час подачі позивачем податкової декларації), ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового Кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного Кодексу України, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з п. 287.6 ст. 287 Податкового Кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Судом встановлено, що 04.02.2009 року було прийняте рішення про державну реєстрацію права власності позивача на будівлі і споруди станції техобслуговування, розташовані в м. Алушта, вул.. Леніна, буд. 123-а загальною площею 2233,3 кв. метрів, а отже фактично в користування позивача перейшла також і земельна ділянка цієї ж площі, на якій ці будівлі та споруди розташовані, а отже й обов'язок відповідно до п. 287.6 ст. 287 Податкового Кодексу України сплачувати податок за користування вказаною земельною ділянкою.

Щодо використаної прибудинкової території, суд зазначає наступне:

Поняття прибудинкової території наведено в Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету з питань житлово - комунального господарства № 76 від 17.05.2005 року, яким визначено, що це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Земельного Кодексу України (в редакції на час спірних правовідносин), розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Згідно ст. 1 Закону України «Про землеустрій», межування земель визначається як комплекс робіт зі встановленням або відновленням в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок власників і землекористувачів із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка, тобто розмежування земель вимагає спеціальних знань, а також повноважень по проведенню зазначеного комплексу робіт.

У статтях 25, 26 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою по впорядкуванню існуючих землеволодінь і землекористувань є видом документації по землеустрою; розробниками цієї документації є юридичні і фізичні особи, які одержали ліцензії на проведення робіт по землеустрою.

Таким чином, для встановлення меж земельної ділянки, в тому числі прибудинкової території встановлений особливий порядок, визначені спеціальні суб'єкти, що мають право на виконання даного виду робіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В обґрунтування прийнятого рішення ДПІ у м. Алушті посилається на те, що позивач в 2011 році сплачував земельний податок без врахування прибудинкової території, загальний розмір якої складає 0,8711 га.

Як встановлено судом, перехід права власності на будівлі та споруди станції техобслуговування загальною площею 2233,3 кв. метрів до позивача відбувся на підставі рішень Господарського суду АР Крим та ніяких доказів того, що в користуванні їх попереднього власника знаходилась прибудинкова територія цієї станції, яка була площа цієї прибудинкової території, наявності встановлених меж цієї прибудинкової території відповідно до діючого законодавства, відповідачем ані під час проведення перевірки позивача, ані в судовому засіданні надано не було.

Суд не може визнати належним підтвердженням факту використання позивачем земельної ділянки саме площею 0,8711 га - рішення Ізобільненської сільської Ради від 23.05.2008 року, оскільки доказів реалізації цього рішення та встановлення відповідно до земельно - кадастрової документації меж земельної ділянки суду на цей час не надано.

Представник позивача, в свою чергу, факт використання земельної ділянки саме площею 0,8711 га за адресою: м. Алушта, с. Нижня Кутузовка, Леніна, 123-а заперечує, оскільки ані в користування, ані в оренду ТОВ «Автосервіс» вона до цього часу ніким не передана.

Таким чином, суд вважає, що позивач в 2011 році належним чином декларував свої податкові зобов'язання з земельного податку, виходячи з розміру земельної ділянки, яка перебуває в його фактичному використанні, а отже податкове повідомлення - рішення № 0002891503 від 25.06.2012 року є протиправним.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Позивач просить суд лише скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002891503 від 25.06.2012 року, винесене ДПІ у м. Алушті.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З метою повного захисту прав позивача суд вважає доцільним вийти за межі позовних вимог, визнавши оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним та скасувати його.

В судовому засіданні 05.10.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено 10.10.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення, винесене Державною податковою інспекцією у м. Алушті АР Крим ДПС № 0002891503 від 25.06.2012 року.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Ю.С. Кононова