Постанова № 26538143, 22.10.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/7975/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коблової О.Д.

при секретарі судового засідання Камінського О.Д.

за участю представників:

позивача Всякого О.М.

відповідача Шаповалотвої О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЛС-ПЕТРОЛЕУМ»до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання недійсним та скасування повідомлення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НЛС-ПЕТРОЛЕУМ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області з позовними вимогами про:

- визнання недійсним та скасування повідомлення суб'єкта владних повноважень - Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 28 квітня 2010 року № 104820018916343;

- зобов'язання суб'єкта владних повноважень - Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області вчинити певні дії, спрямовані на повернення грошової суми у розмірі - 180,00 грн. та зарахувати цю суму як попередню оплату позивача з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року, відповідно до вимог платіжного доручення від 26 квітня 2010 року № 92.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Південною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі Дніпропетровської області неправомірно змінено призначення платежу, яке було самостійно визначене Товариством з обмеженою відповідальністю «НЛС-ПЕТРОЛЕУМ» у платіжному дорученні від 26 квітня 2010 року № 92 під час сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток, а тому в порушення Конституції України та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ винесене відповідачем повідомлення від 28 квітня 2010 року № 104820018916343 підлягає скасуванню та кошти, сплачені позивачем, - перерахуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовної заяви в повному обсязі, посилаючись на те, що дії Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області були вчинені у межах владних повноважень та згідно законодавства України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «НЛС-ПЕТРОЛЕУМ» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 13.11.2001 року (ідентифікаційний код - 31735235), перебуває на обліку платників податків в Південній міжрайонній державній податковій інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, що підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було здійснено перерахування коштів у сумі 180,00 грн. для оплати податку на прибуток за 1 квартал 2010 року, що підтверджується платіжним дорученням № 92 від 26 квітня 2010 року. Відповідач при здійсненні своїх владних повноважень згідно абз. 2 пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ виніс повідомлення від 28 квітня 2010 року № 104820018916343 щодо розподілу сплаченої суми коштів позивачем шляхом її розподілу на суму, що спрямовується на погашення податкового боргу та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого податкового боргу.

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (діяв на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 N 679-XIV «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування, встановлюється порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу (недоїмки) або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Крім того, з аналізу норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум в рахунок податкового боргу (недоїмки) або податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу при перерахуванні коштів в бюджет, є неправомірними.

З огляду на вищевикладене у Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області законних підстав для прийняття повідомлення № 104820018916343 від 28 квітня 2010 року не було, тому суд вважає, що дії відповідача щодо зміни призначення платежу, яке було самостійно визначене Товариством з обмеженою відповідальністю «НЛС-ПЕТРОЛЕУМ» у платіжному дорученні від 26 квітня 2010 року № 92 під час сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток - неправомірні.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суд під час вирішення питання правомірності рішення суб'єкта владних повноважень перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо від заперечує проти адміністративного позову. Суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач не надав жодних доказів, які б свідчили про правомірність вчинених дій щодо зміни призначення платежу, яке було самостійно визначене Товариством з обмеженою відповідальністю «НЛС-ПЕТРОЛЕУМ» у платіжному дорученні від 26 квітня 2010 року № 92 під час сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач діяв упереджено, без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та не у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України, а тому слід визнати дії відповідача протиправними.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 3,40 грн., що підтверджується квитанціями, а відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 3,40 грн.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НЛС-ПЕТРОЛЕУМ» до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання недійсним та скасування повідомлення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати повідомлення Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 28 квітня 2010 року № 104820018916343 та зобов'язати Південну міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Кривому Розі Дніпропетровської області вчинити певні дії, спрямовані на повернення грошової суми у розмірі - 180,00 грн. (сто вісімдесят грн. 00 коп.) та зарахувати цю суму як попередню оплату позивача з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року, відповідно до вимог платіжного доручення від 26 квітня 2010 року № 92.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «НЛС-ПЕТРОЛЕУМ» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 коп. (три грн. 40 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 08 жовтня 2012 року.

Суддя О. Д. Коблова