Ухвала суду № 26534883, 12.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2012 р.Справа № 2а-3947/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2012р. по справі № 2а-3947/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорс-Брок"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хорс -Брок" звернувся до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, у якому просив суд скасувати податкові повідомлення -рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2012 р. позовні вимоги задоаолвено, а саме: скасовано податкове повідомлення - рішення № 0001902302.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що зазначена постанова прийнята з порушеннями вимог Податкового кодексу України та КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивача взято на податковий облік в органах податкової служби з 15.01.2008 року за реєстраційним номером 12835.

Згідно ліцензії серії АВ №481066, товариство з обмеженою відповідальністю "Хорс - Брок" (далі за текстом ТОВ "Хорс - Брок") займається посередницькою діяльністю митного брокера строк з 05.08.2009 року по 05.08.2014 року.

Відповідачем була проведена перевірка позивача за наслідками якої складений акт перевірки від 22.02.2012 року №584/235/35587084, яким встановлені порушення ч. 1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Хорс - Брок" з ТОВ "Промтехноопт"; п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого було занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 227867,00 грн., в т. ч. за березень 2011 року на 15769 грн., за липень 2011 року на 48592 грн., за серпень 2011 року на 57159 грн., за вересень 2011 року на 106347 грн. Такі порушення виникли у результаті встановлення податковим органо, у якому контрагент позивача ТОВ "ПРОМТЕХНООПТ" перебуває на податковому обліку, проведена перевірка контрагента позивача за результатами якої був складений акт перевірки, яким встановлено, що ТОВ "ПРОМТЕХНООПТ" не знаходяться за юридичною адресою та всі укладені правочини між позивачем та контрагентом вважаються нікчемними

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення №0001902302 від 05.03.2012 року на загальну суму 318147,00 грн., з яких: основний платіж +212098 грн., штрафні (фінансові) санкції 106049 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведений факт відсутності реального вчинення господарських операцій позивачем, тобто податкове повідомлення - рішення необґрунтоване та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "Хорс - Брок" (Замовник) та ТОВ "Промтехноопт" (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №68/11 від 01.03.2011 року (а. с. 27-28), за умовами якого Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату послуги з підготовки, заповненню документів для отримання дозвільних документів та послуги з отримання дозвільних документів уповноважених органів, до яких відносяться державні та інші структури, які у відповідності до діючого законодавства мають повноваження на видачу документів дозвільного характеру, необхідних для проведення процедур митного оформлення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження виконання зазначеного договору були надані наступні документи: реєстри отриманих та виданих податкових накладних: за листопад 2011 року, жовтень 2011 року, вересень 2011 року, серпень 2011 року, липень 2011 року, березень 2011 року, податкові накладні: №226 від 12.03.2011 року на загальну суму 47500,00 грн., в т. ч. ПДВ -7916,67 грн., №349 від 22.03.2011 року на загальну суму 19500,00 грн., в т. ч. ПДВ -3250,00 грн., №518 від 31.03.2011 року на загальну суму 27612,00 грн., в т. ч. ПДВ -4602,00 грн., №219 від 11.03.2011 року на загальну суму 90000,00 грн., в т. ч. ПДВ -15000,00 грн., №1022 від 30.09.2011 року на загальну суму 518778,02 грн., в т. ч. ПДВ -86463,00 грн., №662 від 20.09.2011 року на загальну суму 119304,00, в т. ч. ПДВ -19884,00 грн., №1010 від 31.08.2011 року на загальну суму 268696,00 грн., в т. ч. ПДВ -44782,67 грн., №665 від 17.08.2011 року на загальну суму 7456,00 грн., в т. ч. ПДВ -12376,00 грн., №358 від 08.07.2011 року на загальну суму 308,00 грн., в т. ч. ПДВ - 51,33 грн., № 612 від 19.07.2011 року на загальну суму 95000,00 грн., в т. ч. ПДВ -15833,33 грн., № 889 від 29.07.2011 року на загальну суму 196244,00 грн., в т. ч. ПДВ -32707,34 грн., №919 від 29.09.2011 року на загальну суму 26500,00 грн., в т. ч. ПДВ -4416,67 грн., №670 від 31.10.2011 року на загальну суму 213464,16 грн., в т. ч. ПДВ -35577,36 грн. (а. с. 98-110).

Як вбачається з матеріалів справи факт виконання зобов'язань по договору від 01.03.2011 року підтверджується складанням актів здачі - прийняття робіт: від 31.03.2011 року, від 29.04.2011 року, від 31.05.2012 року, від 30.06.2011 року, від 29.07.2011 року, від 31.08.2011 року, від 30.09.2011 року, від 31.10.2011 року, 30.11.2011 року (а. с. 89-97).

Фактично матеріалами справи підтверджено, що оплата виконаних послуг в повному обсязі здійснювалась безпосередньо з поточного рахунку ТОВ "Хорс - Брок", що підтверджується залученими до матеріалів справи виписками з банку (а. с. 54-88).

Колегія суддів приходить до висновку, що наданні первинні та розрахункові документи відповідають нормам діючого законодавства, а саме: ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що документи, які знаходяться в матеріалах справи підтверджують факт того, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їхподальшого використання воподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На час складення податкових накладних ТОВ "Промтехноопт" рахувалось в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, було зареєстроване за адресами, вказаними на виданих податкових накладних (а. с. 215-222).

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями та їх контрагентами, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Також, чинне законодавство України, не передбачає для сторони цивільно-правової угоди, яка є платником податків обов'язку, щодо перевірки відповідності законодавству установчих документів своїх постачальників товару, умов для ведення ними господарської діяльності, наявність у них основних фондів, технічного персоналу та дотримання ними вимог податкового законодавства. З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган не подав до суду доказу на підтвердження висновків того, що первинна документація не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»№996 від 16.07.99, не довів, що між позивачем та його контрагентом існували правовідносини направлені на порушення вимог діючого законодавства та доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у свого контрагента відповідач до суду не подав.

Колегія суддів зазначає, що позивачем були фактично здійснені господарські операції та належним чином складенні первинні та розрахункові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2012р. по справі № 2а-3947/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Присяжнюк О.В.Судді(підпис) (підпис) Ральченко І.М. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Присяжнюк О.В.