Постанова № 26534862, 23.10.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2012 р. Справа № 5024/867/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Андрєєвої Е.І., Філінюка І.Г.

(Склад колегії суддів згідно розпорядження голови суду № 695 від 20.09.2012р.)

при секретарі: Станкової І.М.

За участю представників сторін:

від Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" -Попель І.О., довіреність № 2523/5 від 01.11.2011р.

Інші представники сторін в судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-Інвест-Строй"

на рішення господарського суду Херсонської від 29.08.2012р.

по справі № 5024/867/2012

за позовом заступника прокурора Комсомольського району м. Херсона в інтересах держави в особі позивача-1: Херсонської міської ради; позивача-2:Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-Інвест-Строй"

про стягнення 35 286,23 грн.

Встановила:

У червні 2012р. заступник прокурора Комсомольського району м. Херсона в інтересах держави в особі Херсонської міської ради та Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-Інвест-Строй" на користь Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" заборгованість у розмірі 35 286, 23 грн., з яких: заборгованість за надані послуги з теплопостачання -28 732,45 грн., пеня -3 878,88 грн., 3% річних -318,84 грн., інфляційні - 344,79 грн., штраф -2 011,27 грн. та стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням з боку відповідача обов'язків по своєчасним розрахункам за надані послуги з постачання теплової енергії згідно із договором № 1158 від 01.11.2008р., укладеним між сторонами.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.04.2012р. (суддя Людоговська В.В.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Кредо-Інвест-Строй" на користь міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" -28 732, 45 грн. основного боргу та на користь держави в доход державного бюджету України - 1 641,00 грн. судового збору.

Рішення суду в частині стягнення основного боргу, з посилкою на ст.ст. 526,629 ЦК України та ст. 193 ГК України мотивоване невиконанням відповідачем умов договору щодо сплати за постачання теплової енергії. В частині стягнення штрафних санкцій суд відмовив, оскільки позивачем не доведена обґрунтованість нарахування штрафних санкцій.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, ТОВ "Кредо-Інвест-Строй" звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення по справі № 5024/867/2012 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилається на те, що нарахування боргу є безпідставним, оскільки у період з 2009р. до початку 2010р. усі квартири в будинку за адресою: м. Херсон, вул. Патона, 23 корп. 3 були реалізовані фізичним особам, що підтверджується листом Херсонського державного бюро технічної інвентаризації від 20.04.2011р. Отже, МКП "Херсонтеплоенерго" послуги з теплопостачання за вищевказаний період ТОВ "Кредо-Інвест-Строй" не надавало.

Крім того, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що доказів, які б підтверджували факт постачання теплової енергії ТОВ "Кредо-Інвест-Строй", позивач не надав.

Апелянт посилаючись на п.1 ч.1 ст. 81 ГПК вважає, що суд першої інстанції помилково порушив провадження у справі, оскільки прокурором неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави.

Скаржник також зазначає, що у провадженні господарського суду вже є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, у зв'язку з чим відповідно до п.2 ч.1 ст.81 ГПК позов підлягає залишенню без розгляду.

У запереченні на апеляційну скаргу Херсонська міська рада просить рішення господарського суду Херсонської від 29.08.2012р. по справі № 5024/867/2012 залишити без змін та слухати справу без її участі.

У запереченні на апеляційну скаргу МКП "Херсонтеплоенерго" просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представника МКП "Херсонтеплоенерго", дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів, 01.11.2008р. між МКП "Херсонтеплоенерго" (надалі- „Постачальник") та ТОВ "Кредо-Інвест-Строй" (надалі „Споживач") було укладено договір № 1158 про постачання теплової енергії за умовами якого постачальник прийняв на себе обов'язки виробити та поставити споживачеві теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання всього будинку, об'ємом 18 336,1 куб. м., розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Патона, буд. 23, корпус 3, а споживач -своєчасно та в повному обсязі оплачувати одержану теплову енергію.

Згідно з п. 11.1 договір набирає чинності з дня його укладення, тобто з 01.11.2008 р. і діє до 01.11.2009 р. та вважається щороку продовженим на такий же термін на таких же умовах, якщо за місяць до закінчення його строку жодна із сторін не звернеться до іншою з письмовою заявою про розірвання договору.

У п. 6.3 договору сторонами встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.6 договору оплата за теплову енергію здійснюється споживачем на протязі 5-ти банківських днів після одержання рахунку на поточний рахунок позивача. Для отримання рахунку відповідач, згідно з п. 6.8 договору, зобов'язаний не пізніше 20 числа кожного місяця прибути до позивача.

Умовами договору визначено, що облік спожитої енергії відповідачем проводиться розрахунковим способом, оскільки у останнього відсутні відповідні засоби обліку спожитої теплової енергії.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за спожиту теплову енергію здійснюється у грошовій формі за тарифами, затвердженими Херсонським міськвиконкомом.

Матеріалами справи підтверджується, що МКП "Херсонтеплоенерго" виконав прийняті на себе обов'язки за договором і в період з 01.11.2010р. по 01.03.2011р. здійснив постачання теплової енергії в кількості, зазначеній в розрахунку суми позову та згідно з визначенням теплової енергії між відповідачем та мешканцями житлового будинку (а.с.12-23).

Частиною 6 статті 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

На підставі п. "а" під. 2 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів в сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Згідно зі ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Відповідно до ч. 7 ст. 13 Закону України „Про теплопостачання" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання входить встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами комунальної власності.

Рішенням виконкому Херсонської міськради встановлені тарифи на теплову енергію застосовані позивачем в спірний період, які були погоджені з органами місцевого самоврядування, та який узгоджений сторонами у справі в п. 6.2 Договору.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм чинного законодавства та п. 6.2. договору позивачем підставне застосований тариф: у розмір 263 грн. 56 коп. за 1 Г/кал за перший місяць, тобто за листопад, а з 1 грудня -у розмірі 285 грн. 78 грн. за 1 Г/кал з ПДВ, встановлений рішенням міської ради.

Відповідно до вищезазначених тарифів вартість спожитої відповідачем енергії складає: у листопаді 2010 р. -1 488 грн. 91 коп.; у грудні 2010 р. -6964 грн. 46 коп., у січні 2011 р. -4020 грн. 38 коп., у лютому 2011 р. -7987 грн. 89 коп.; у березні 2011 р. -8270 грн. 81 коп., а всього за зазначений період часу відповідачем спожито 94,09 Г/кал теплової енергії загальною вартістю 28.732 грн. 45 коп.

Згідно з п. 6.8 Договору для отримання рахунку за фактично спожиту теплову енергію щомісяця, не пізніше до 20 числа споживачеві необхідно прибути до позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проігнорований п. 6.8 договору, у зв'язку з чим позивач 21.04.2011р. листом №1197-07 надіслав відповідачу рахунки та акти виконаних робіт за період з жовтня 2010 р. по березень 2011 р. та просив прибути до МКП "Херсонтеплоенерго" у разі виникнення розбіжностей для проведення звірки розрахунків, що відповідачем зроблено не було.

Доказів неотримання відповідачем направлених рахунків та актів виконаних робіт за період з жовтня 2010 р. по березень 2011 р. суду не надано.

Заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію в період з 01.11.2010р. по 01.03.2011р. становить 28 732,45 грн.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та п.1 ст.193 Господарського кодексу України, згідно з якими зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України та п.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається. За таких обставин сума заборгованості 28 732,45 грн. підлягає стягненню.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позові про стягнення штрафних санкцій з мотивів, визначених у рішенні суду.

Відносно доводів скаржника, про те що частина квартир ним відчужена і оплата за їх опалення повинна проводитися шляхом укладення відповідних договорів власників квартир та МКП "Херсонтеплоенерго" судова колегія зазначає, що нарахування відповідачу плати за подачу теплової енергії здійснювалося з урахуванням відчуження ним квартир, що підтверджується таблицею визначення теплової енергії. Доказів щодо відчуження квартир в цьому будинку, за період, коли виникла заборгованість, тобто за період з листопада 2010 р. січня по березень 2011 р. (включно) в матеріалах справи не міститься.

Твердження скаржника, що сторонами не було визначено об'єми наданої послуги, вартість наданої послуги, а також відсутність опалювальної площі у договорі є необґрунтованими, оскільки сторони у додатку № 1 до п. 2.1. Договору узгодили об'єкт на який подається теплова енергія та її обсяги, а саме: будинок, розташований за адресою: м. Херсон, вул. Патона, буд. 23, корпус 3, а також визначили загальний обсяг даного будинку -18 336,1 куб. м., кількість постачання теплової енергії 1 219,16 Г/кал за год. Зазначений додаток підписано відповідачем без зауважень та скріплено печаткою, внаслідок чого твердження скаржника щодо ненадання згоди відповідача щодо істотних умов договору є необґрунтованими та безпідставними. (а.с. 8)

Стосовно представництва інтересів позивачів прокуратурою, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на Прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (ч. 2 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до п.6 ч.2 ст.20 Закону України „Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Конституційний Суд України в Рішенні від 08.04.1999р. (далі - рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначених в ч. 2 ст. 2 ГПК України, треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

В п. 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах фактично є позивачем у справі, порушених за позовною заявою прокурора і на підставі ч. 2 ст. 2 ГПК України є стороною в арбітражному процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК України.

Правова позиція Судової палати у господарських справах Верховного Суду України, висловлена у постанові від 22 лютого 2005 р. у справі за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах Міністерства палива та енергетики в особі акціонерної компанії "Харківобленерго" до СТОВ ім. Г. С. Сковороди про стягнення 76 162,20 грн. заборгованості за понаддоговірне споживання електроенергії, полягає в тому, що прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділені повноваженнями виконавчої влади. Якщо позов подано в інтересах самостійного суб'єкта господарювання, порушення провадження у такій справі є безпідставним.

Заявляючи позов про стягнення заборгованості за спожиту теплоенергію на користь МКП "Херсонтеплоенерго" заступник прокурора обґрунтовано визначив Херсонську міську раду, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах щодо постачання теплової енергії, у зв'язку з таким.

Згідно із п. 1.1. Статуту МКП "Херсонтеплоенерго" власником (засновником) підприємства є Херсонська міська рада. Розподіл прибутку підприємства здійснюється за рішенням засновника на відповідний бюджетний період. (п. 7.1 Статуту).

У запереченні на апеляційну скаргу представник Херсонської міської ради зазначив порядок розподілу прибутку підприємства, а саме: у співвідношенні 70 % підприємству, 30 % до місцевого бюджету.

Відтак, несвоєчасна сплата за постачання теплової енергії призводить до ненадходження коштів до місцевого бюджету Херсонської міської ради.

Таким чином, захист інтересів держави полягає у стягненні сум, в складі заборгованості на користь Херсонської міської ради.

Щодо доводів апелянта відносно того, що у провадженні господарського суду вже є справа між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, судова колегія звертає увагу на те, що ухвалою від 17.07.2012р. по справі № 5024/1911/2011 позов заступника прокурора Комсомольського району м. Херсона в інтересах держави в особі Херсонської міської ради та міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" залишено без розгляду.

Тобто на час прийняття рішення у даній справі, судове провадження між тими ж сторонами про той же предмет спору було закінченим без винесення рішення, що у процесуальному плані не перешкоджає прийняттю рішення по суті у цієї справі.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та ним дана правильна юридична оцінка.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду залишається без змін, як прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права при повному з'ясуванні обставин справи, що мають істотне значення у справі.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-Інвест-Строй" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 29.08.2012р. по справі № 5024/867/2012 - залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 25.10.2012р.

Головуючий суддя В.А.Лисенко

Суддя Е.І. Андрєєва

Суддя І.Г.Філінюк