Рішення № 26534151, 18.10.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2012 р.Справа № 3/61/5022-720/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Турецького І.М.

Розглянув справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) АДРЕСА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." (код ЄДРПОУ 24635111) вул. Текстильна, 40-а, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін від:

позивача: не з"явився

відповідача: не з"явився

Суть справи:

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." про стягнення заборгованості в сумі 22 793 грн. 00 коп..

Судовий збір просить покласти на відповідача.

Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався. Явку у призначені судові засідання свого представника не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву суду не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (знаходяться в матеріалах справи) та в порядку передбаченому статтями 64, 77 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 та пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008 р. № 01-8/482 .

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим статтею 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У відповідності до статті 77 ГПК України, розгляд справи №3/61/5022-720/2012 відкладався на 04.10.2012 року на 11 год. 30 хв. та на 18.10.2012р. на 11 год. 00 хв. , про що свідчать ухвали суду відповідно від 20.09.2012р. та від 04.10.2012р.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу , в порядку статті 81-1 ГПК України , не здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

25.05.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", як Замовником та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , як Перевізником підписано заявку на організацію доставки вантажу №01/22.05 .

Згідно даної заявки Перевізником були надані Замовнику транспортні послуги з перевезення вантажу -кава в мішках - 5 тонн за маршрутом з місця завантаження за адресою: Romani Trieste , Warehous, nr.58 Italy в місце розвантаження за адресою : м. Тернопіль вул.. Текстильна, 40а , Україна .

Пунктами 16, 17 заявки, визначено, що вартість перевезення вантажу становить 2300,00 Євро, оплата здійснюється по факту розвантаження.

Факт перевезення позивачем та факт отримання відповідачем вантажу -кава в мішках в кількості 5 тонн підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №771 439/2012, яка містить відтиски печаток вантажовідправника, перевізника та вантажоотримувачів, підписані повноважними представниками сторін та скріпленні відтисками печаток юридичних осіб.

Із довідки Публічного акціонерного товариства "Комінвестбанк" №04-28/26-52 від 27 серпня 2012 року видана ПП ОСОБА_1 вбачається, що курс НБУ станом на 01.06.2012 року 1 Євро становить 9,913098 грн..

Таким чином, вартість даного перевезення становить (2300 Євро х 9,913098 =) 22793,00 грн., які відповідач зобов"язаний сплатити позивачу по факту розвантаження вантажу .

ФО-П ОСОБА_1 направлено ТзОВ "Р.Е.Й.В." претензію про погашення заборгованості у розмірі 2300 Євро , рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення .

Однак, вказана претензія, залишена без відповідного реагування.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання належним чином, здійснив перевезення вантажу, однак, відповідач, в порушення умов заявки, грошові зобов'язання не виконав і на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 22 793,00 грн. боргу.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України, визначено , що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно статті 207 ЦК України, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Оцінивши заявку на організацію доставки вантажу №01/22.05 від 25.05.2012р., суд прийшов до переконання , що між сторонами у справі укладено письмовий договір перевезення.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 908 ЦК України, визначено , що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Вимогами статті 306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Статтею 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін, застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року (п.1 ст. 1 Конвенції).

Згідно статті 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.

При цьому, з аналізу змісту позовних вимог позивача (підстав позову) викладених у позовній заяві у сукупністю з іншими матеріалами справи, суд приходить до висновку, що спір у справі виник по причині неналежного виконання зобов'язання щодо оплати послуг за перевезення вантажу перевізником.

Із змісту статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. З урахуванням умов заявки, відповідно до статті 909 ЦК України, сторонами був складений коносамент у вигляді міжнародної товаротранспортної накладної CMR №771 439/2012.

Перевезення було виконане належним чином, без зауважень та застережень замовника перевезення та вантажоотримувача , що підтверджується відтиском печатки та підписом відповідальної особи вантажоодержувача у графі 24 товаротранспортної накладної CMR №771 439/2012. Розвантаження, згідно накладної CMR відбулося 02 червня 2012 року .

Оцінивши наявні документальні докази, господарський суд Тернопільської області прийшов до висновку , що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 22 793 грн. 00 коп. боргу, документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судовий збір, згідно статті 49 ГПК України та Закону України "Про судовий збір", покладається на відповідача.

Керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 49, 81-1, 82 - 85 ГПК України, статтями 11, 202, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 908, 909, 926 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193, 306, 307 ГК України Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року, Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." (код ЄДРПОУ 24635111) вул. Текстильна, 40-а, м. Тернопіль в користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) АДРЕСА_1 22 793 грн. 00 коп. боргу по перевезенню вантажу та 1609 грн. 50 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, "23" жовтня 2012 року , через місцевий господарський суд.

5. Рішення направити сторонам у справі .

Суддя І.М. Турецький