Рішення № 26534011, 15.10.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2012 Справа № 18/1615/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілм", вул. Приозерна, 7, смт. Власівка, м. Світловодськ, Кіровоградська обл., 27500

до Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська обл., 39631

про стягнення 539 266,20 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: Телюра О.В., довіреність № б/н від 10.09.2012 р.;

від відповідача: Самойленко Ж.С., довіреність № 97 від 09.04.2012 р..

У судовому засіданні 11.09.2012 р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 15.10.2012 р. до 10 год. 30 хв. з метою надання можливості сторонам надати додаткові письмові докази та пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі з урахуванням питань, що були предметом дослідження у судовому засіданні.

15.10.2012 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілм" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" 539 266,20 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 27.01.2012 р. між сторонами договору купівлі-продажу № 58/12, з яких : 378 384,21 грн. основний борг, 19 785,78 грн. пеня за період з 17.02.2012 р. по 07.08.2012 р., 990,33 грн. втрати від інфляції, 5 059,40 грн. 3 % річних за період з 17.02.2012 р. по 03.04.2012 р., штраф 51 665,74 грн., а також 83 516,00 грн. заборгованість за надані позивачем транспортні послуги та 3 % річних що нараховані на прострочену до сплати вартість наданих позивачем відповідачу транспортних послуг в розмірі 167,74 грн..

Позивач надав суду заяву № б/н від 10.10.2012 р. (вх. № 13481д від 12.10.2012 р.) про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" 26 850,16 грн. пені за період з 17.02.2012 р. по 10.10.2012 р., 990,33 грн. втрати від інфляції, 6 476,14 грн. 3 % річних за період з 17.02.2012 р. по 03.04.2012 р., штраф 51 665,74 грн., а також 645,25 грн. 3 % річних що нараховані на прострочену до сплати вартість наданих позивачем відповідачу транспортних послуг. Крім того, у даній заяві позивач повідомляє суд про сплату відповідачем основного боргу у розмірі 441 600,21 грн. та на підтвердження даної обставини надав суду копії платіжних доручень.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на момент прийняття рішення по даній справі) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд дану заяву прийняв до розгляду як таку, що відповідає чинним процесуальним нормам, оскільки фактично позивачем збільшено розмір пред"явленої до стягнення неустойки та 3 % річних.

Позивач надав суду заяву № б/н від 15.10.2012 р. (вх. № 13540д від 15.10.2012 р.) про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 645,25 грн. 3 % річних, що нараховані на прострочену до сплати вартість наданих позивачем відповідачу транспортних послуг.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на момент прийняття рішення по даній справі) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд відповідно до частини 2 ст. 78 ГПК України до прийняття відмови від позову роз'яснив наслідки цієї процесуальної дії та перевірив повноваження на її вчинення у представника позивача.

Суд приймає заяву позивача про часткову відмову від позову, оскільки така відмова не суперечить чинному законодавсту та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідач надав суду заяву № 93/18-84 від 12.10.2012 р. відповідно до якої повідомляє суд про сплату ним основного боргу та надає акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 13.09.2012 р..

Крім того, відповідач надав суду заяву № 93/18-84 від 11.09.2012 р. (вх. № 12015д від 11.09.2012 р.) про зменшення розміру штрафних санкцій (пені та штрафу) до 10%. Суд відмовив у задоволенні даної заяву за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

27.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стілм" (далі - продавець) та Холдинговою компанією "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства (далі - покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 58/12 (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язувався поставити і передати у власність покупця товар згідно специфікацій (Додатків) до Договору, а покупець сплатити товар і прийняти його на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- ціна та кількість товару вказана в специфікаціях на кожну окрему поставку, виходячи з базисних умов. Загальна вартість товару, що підлягає поставці, визначається у розмірі 277 886,76 грн., у т.ч. ПДВ 20% 46 314,46 грн. (п. 2 Договору);

- поставка товару здійснюється автомобільним транспортом покупця на умовах FCA (м. Донецьк, м. Маріуполь, склад продавця) за Міжнародними правилами Інкотермс 2000. Можлива поставка транспортом продавця або транспортом третьої сторони. Транспортні витрати платить покупець по виставлених продавцем рахунках. Поставка Товару здійснюється партіями, протягом 5 календарних днів після надходження письмової заявки покупця. Продавець не проводить поставку без письмового уз годження з покупцем номенклатури і об'ємів поставки (п. 3.1. та п. 3.2 Договору);

- датою поставки вважається дата отримання Товару Покупцем, вказана в накладній (п. 3.5 Договору);

- кількість товару вказується в Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Догово ру (п. 4.1 Договору);

- оплата за товар проводиться за фактом поставки з відстроченням платежу до 10 банківських днів від дати поставки в національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, вказаний в договорі. Датою оплати вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 5.1 та п. 5.2 Договору);

- даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.03.2012 р. (п. 11.1 Договору).

10.02.2012 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до вказаного Договору від, у якій сторони узгодили, зокрема, перелік товарів, які продавець зобов'язується поставити покупцю, а також змінили загальну вартість товару, що підлягає поставці на 992 342,76 грн., у т.ч. ПДВ 20% 165 390,46 грн. (а.с. 21).

16.03.2012 р. сторонами був підписаний та скріплений їх печатками Протокол розбіжностей до Договору купівлі-продажу № 58/12 від 27.01.2012 р., у якому сторони, зокрема, доповнили Договір пунктом 8.5 наступної редакції : "при простроченні оплати товару, покупець сплачує пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми вартості товару за кожний день прострочення, а при простроченні понад 30 днів додатково штраф у розмірі 7% від простроченої суми".

На виконання умов Договору сторонами була складена Специфікація на поставку товару продавцем покупцю. Дана специфікація підписана сторонами та скріплена їх печатками (а.с. 20).

Як вбачається з матеріалів справи, загальними зборами акціонерів Холдингова компанія "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства була перейменована на Публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" у зв'язку з необхідністю приведення у відповідність до норм Закону України "Про акціонерні товариства". Відповідно до чинного законодавства України було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів останнього в частині зміни найменування.

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю та факт отримання останнім товару (з урахуванням транспортних послуг) на загальну суму 1 920 593,40 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями належно оформлених видаткових накладних, а саме : № РН-0000043 від 02.02.2012 р., № РН-0000047 від 04.02.2012 р., № РН-0000067 від 16.02.2012 р., № РН-0000068 від 16.02.2012 р., № РН-0000098 від 16.03.2012 р., № PH-0000099 від 16.03.2012 р., № РН-0000112 від 23.03.2012 р., № РН-0000142 від 03.04.2012 р., № РН-0000143 від 03.04.2012 р., № РН-0000145 від 03.04.2012 р., № РН-0000156 від 05.04.2012 р., № РН-0000156 від 15.04.2012 р., № РН-0000178 від 18.04.2012 р., № РН-0000185 від 19.04.2012 р., № РН-0000292 від 25.05.2012 р., № РН-0000342 від 12.06.2012 р..

Факт отримання товару представниками відповідача підтверджується наявними у матеріалах справи копіями довіреностей на отримання товароматеріальних цінностей, а саме : довіреності ААД № 212964 від 02.02.2012 р., ААД № 213121 від 16.02.2012 р., ААД № 213506 від 03.04.2012 р. та ААД № 469109 від 17.04.2012 р. на ім'я Шевченко Алли Володимирівни (а.с. 26, а.с. 31, а.с. 45 та а.с. 51), довіреність ААД № 213319 від 16.03.2012 р. на ім'я Різник Світлани Анатоліївни (а.с. 38), довіреність ААД № 469681 від 24.05.2012 р. на ім'я Ушакова Володимира Олександровича (а.с. 55).

В порушення умов Договору відповідач здійснив лише часткову оплату за отриманий товар в сумі 1 458 993,19 грн..

26.06.2012 р. позивач письмово звертався до відповідача з претензією (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 71-73) з вимогою сплатити борг за отриманий товар по Договору.

За даними позивача, на момент звернення з даним позовом до суду останній не отримав від відповідача відповідь на вищезазначену претензію, але в процесі розгляду даної справи відповідачем був частково сплачений основний борг у сумі 240 800,00 грн., дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень № 7354 від 07.08.2012 р. на суму 20 000,00 грн. та № 8361 від 04.09.2012 р. на суму 220 800,00 грн..

На вимогу суду між сторонами була проведена звірка взаєморозрахунків та було складено відповідний акт, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками. Згідно вищезазначеного акту станом на 13.09.2012 р. за відповідачем рахувалася заборгованість у розмірі 220 800,21 грн..

Після проведення взаємозвірки розрахунків між сторонами відповідач здійснив остаточну оплату за отриманий ним товар та транспортні послуги в сумі 220 800,21 грн.. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень № 9566 від 10.10.2012 р. на суму 158 467,15 грн. та № 9564 від 62 333,06 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом (з урахуванням поданих останнім заяв) до суду.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складала 461 600,21 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

В процесі розгляду даної справи відповідачем було проведено погашення основного боргу за отриманий ним товар та надані транспортні послуги по Договору в сумі 461 600,21 грн. (в т.ч. 378 384,21 грн. боргу за поставлений йому позивачем товар та 83 516,00 грн. заборгованості за надані позивачем транспортні послуги). Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень № 7354 від 07.08.2012 р. на суму 20 000,00 грн., № 8361 від 04.09.2012 р. на суму 220 800,00 грн., № 9566 від 10.10.2012 р. на суму 158 467,15 грн. та № 9564 від 62 333,06 грн..

Вище викладене дає суду підстави для висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 461 600,21 грн. між сторонами відсутній предмет спору, а тому провадження в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (п. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України).

Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.5 Договору визначено, що при простроченні оплати товару покупець сплачує пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми вартості товару за кожний день прострочення.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 26 850,16 грн. пені за період з 17.02.2012 р. по 10.10.2012 р. (враховуючи момент кожної поставки товару та момент його оплати), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Крім того, частиною 2 пункту 8.5 Договору передбачено, що у випадку прострочки платежу понад 30 днів календарних днів покупець додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Відповідно до п. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексуУкраїни, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України -видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 26 850,16 грн. пені та 51 665,74 грн. штрафу суд визнає правомірними.

Розглянувши заяву відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що остання не є обґрунтованою та не підлягає задоволенню за наступного мотивування.

В обґрунтування даної заяви відповідач посилається на те, що 1) розмір штрафних санкцій перевищує розмір збитків, 2) порушення ним господарського зобов'язання щодо оплати товару не завдало позивачу збитків та 3) часткову сплату заборгованості.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України приймаючи рішення у справі суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги : ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд не оцінює вказані відповідачем доводи як обґрунтовані та не вбачає у зазначених останнім підставах їх винятковості для зменшення розміру неустойки. При розгляді даної заяви судом враховано те, що за умовами Договору надано відстрочку оплати отриманого товару (наданих послуг), з моменту виникнення заборгованості та здійснення ним часткової сплати минув значний відрізок часу.

Отже, заява відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 6 476,14 грн. та 990,33 грн. втрат від інфляції за період з 17.02.2012 р. по 03.04.2012 р., суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Як вже зазначалось у вступній частині даного рішення, позивач надав суду заяву № б/н від 15.10.2012 р. (вх. № 13540д від 15.10.2012 р.) про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 645,25 грн. 3 % річних, що нараховані на заборгованість за надані позивачем відповідачу транспортні послуги.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на момент прийняття рішення по даній справі) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд відповідно до частини 2 ст. 78 ГПК України до прийняття відмови від позову роз'яснив наслідки цієї процесуальної дії та перевіривши повноваження на її вчинення у представника позивача, прийняв заяву позивача про часткову відмову від позову, оскільки така відмова не суперечить чинному законодавсту та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача 645,25 грн. 3 % річних, провадження підлягає припиненню в порядку п. 4 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача Кременчук 26 850,16 грн. пені, 990,33 грн. втрат від інфляції, 6 476,14 грн. 3 % річних та штрафу в розмірі 51 665,74 грн. підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог провадження у справі підлягає припиненню.

Статтею 49 ГПК України визначено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 7 Закону України № 3674-VI від 8 липня 2011 року "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або в разі сплати судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено.

Відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 4 Закону України № 3674-VI від 8 липня 2011 року "Про судовий збір" із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, із заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, сплачується судовий збір у розмірі 1 розмір мінімальної заробітної плати.

При зверненні з даним позовом до суду позивачем платіжними дорученнями № 469 від 08.08.2012 р. та № 639 від 11.10.2012 р. (оригінали платіжних доручень знаходяться в матеріалах справи) було сплачено судовий збір в розмірі 12 394,88 грн.. Ціна позову по даній справі становить 548 227,83 грн.. Отже, судові витрати розподіляються наступним чином :

- оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 10 955,00 грн. покладаються на відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України та враховуючи п. 5 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/453 від 26.06.1995 р. (із змінами та доповненнями);

- згідно заяви № б/н від 15.10.2012 р. (вх. № 13540д від 15.10.2012 р.), яка прийнята судом, позивач відмовився від позову в частині стягнення з відповідача 645,25 грн. 3 % річних. В цій частині судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 9,55 грн. підлягають поверненню останньому із державного бюджету з огляду на зменшення ціни позову;

- понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 430,34 грн. підлягають поверненню останньому із державного бюджету як зайво сплачені.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 78 , п. 1-1 ст. 80, п. 4 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська обл., 39631), код ЄДРПОУ 05808735 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілм" (вул. Приозерна, 7, смт. Власівка, м. Світловодськ, Кіровоградська обл., 27500), код ЄДРПОУ 32579924 - 26 850,16 грн. пені, 990,33 грн. втрат від інфляції, 6 476,14 грн. 3 % річних, 51 665,74 грн. штрафу та 10 955,00 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 461 600,21 грн. провадження у справі припинити в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

4. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 645,25 грн. провадження у справі припинити в порядку п. 4 ст. 80 ГПК України.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Стілм" (вул. Приозерна, 7, смт. Власівка, м. Світловодськ, Кіровоградська обл., 27500), код ЄДРПОУ 32579924 з Державного бюджету 1 439,89 грн. сплаченого судового збору за платіжним дорученням № 639 від 11.10.2012 р..

Повне рішення складене 22.10.2012 р..

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.