Рішення № 26533853, 16.10.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2321/2012

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" в особі Київської філії "Сіті" Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ОСТРА"

про стягнення 29913,03грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Поліщук А.В., довіреність №12/12 від 10.01.12р.;

В судовому засіданні 30.08.12р. по справі було оголошено перерву до 20.09.12р. о 11:15хв., в порядку ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" в особі Київської філії "Сіті" Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ОСТРА" про стягнення заборгованості у розмірі 29913,03грн., а саме: основного боргу у розмірі 24990грн., 3%річних у розмірі 1874,25грн., індексу інфляції у розмірі 3048,78грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.08.12р. порушено провадження у справі №5017/2321/2012.

30.08.12р. від позивача на адресу господарського суду Одеської області надійшов супровідний лист (вх.№26718/2012 від 30.08.12р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи постанову ВГСУ від 07.09.11р. в підтвердження законності позовних вимог позивача щодо нарахування відповідачеві 3%річних та інфляційних нарахувань.

Судом залучено до матеріалів справи постанову ВГСУ від 07.09.11р. по справі №48/144.

30.08.12р. від позивача надійшов супровідний лист(вх.№26752/2012 від 30.8.12р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи документи, а саме: копію постанови ВСУ від 27.03.12р. та копію постанови ВСУ від 30.01.12р.

Судом залучено до матеріалів справи надані документи.

30.08.12р. від відповідача надійшло клопотання(вх.№26754/2012 від 30.08.12р.), згідно якого просить суд витребувати документи у позивача, а саме -договір добровільного страхування транспортного засобу „MITSUBISHI OUTLANDER WAGON" S 62, державний номер АА 1989 ЕТ.

Судом клопотання розглянуто та задоволено.

17.09.12р. від позивача надійшов супровідний лист(вх.№28307/2012 від 17.09.12р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи копію генеральної угоди №56-119/07 від 16.06.07р.

Судом залучено до матеріалів справи копію генеральної угоди №56-119/07 від 16.06.07р.

17.09.12р. від позивача надійшло клопотання (вх.№28308/2012 від 17.09.2012р.), згідно якого просить суд розглядати справу за наявними у справі матеріалами і за відсутності позивача.

18.09.12р. від відповідача надійшло клопотання (вх.№28433/2012 від 18.09.2012р.), згідно якого просить суд витребувати у позивача договір між ПАТ "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" в особі Київської філії "Сіті" Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" та Пороховнюком Ігорем Васильовичем про врегулювання збитку, внаслідок ДТП, яке трапилось 03.06.2009р.

Судом клопотання розглянуто та задоволено.

За клопотанням відповідача, ухвалою господарського суду Одеської області від 20.09.12р. строк вирішення спору по справі №5017/2321/2012 було продовжено до 22.10.12р., в порядку ст. 69 ГПК України.

Відповідач проти позову заперечує, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав які викладені у відзиві на позов вих.№873 від 29.08.12р.(вх.№26755/2012 від 30.08.12р.). Так відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є такими, що суперечать нормам чинного законодавства України, та в обґрунтування своїх доводів зазначає, що регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо). Виплата страхового відшкодування позивачем була здійснена 06.08.2009р., відповідно регресна вимога мала бути пред'явлена протягом 3 років, починаючи з дня виплати. В відповідях на претензію позивача в листах (вих.№520 від 06.04.2010р., №1417 від 23.11.2011р.,) відсутня воля СК „ОСТРА" про готовність відшкодувати в порядку регресу дані збитки, тому, не можуть бути застуванні в даному випадку положення ст. 264 ЦК України. Згідно ч. 1, 6 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання. У зв'язку з цим, строк позовної давності для звернення позивача до суду з даним позовом про відшкодування збитків слід відраховувати відповідно до ст. 261 ЦК України, а саме з 06.08.2009р. (виплата позивачем суми страхового відшкодування. Проте, позивач звернувся до суду з даним позовом про відшкодування збитків в порядку регресу 08.08.2012р., (дата відкриття провадження), тоді як строк позовної давності для звернення позивача до суду з даним позовом закінчився 06.08.2012р. Отже, позивачем був пропущений строк позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами про відшкодування збитків в порядку регресу. Крім того, оскільки позивач не є тією особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, то право на сплату йому штрафних санкцій, з урахуванням приписів наведених норм права, у нього відсутнє.

Також відповідач не погоджується з більшістю пунктів ремонтної калькуляції звіту про визначення вартості матеріального збитку від 16.06.2009р. оцінювача Горобца Р.В., на підставі якого розрахована сума збитку. Так, первинним документом, який свідчить про факт настання ДТП та характер пошкоджень автомобіля, є довідка, що видана працівником відповідного підрозділу ДПС ДАІ. Згідно п.2.11 Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України від 22.10.2003р. №1217 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2003р. за №974/8295, „у разі правопорушення, що призвело до пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд або іншого майна, до адміністративного протоколу долучаються: протокол огляду місця ДТП; схема пригоди (додаток 3 до цієї Інструкції); пояснення учасників пригоди та свідків, інші матеріали, які необхідні для правильного вирішення справи. Одночасно на місці оформлення цих документів про правопорушення водіям видаються довідки про пошкодження транспортних засобів (додаток 2 до цієї Інструкції)...". В даній довідці має бути зазначений характер пошкоджень, тобто, вказані деталі та вузли, що були пошкоджені при ДТП. Відповідно до первинної довідки про ДТП автомобіль «Міцубісі», д/н А А 19 89 ЕР, отримав пошкодження лише переднього бамперу. Таким чином складаючи Звіт експертом були пораховані пошкодження вищевказаного автомобіля, отримані в інших ДТП, та пошкодження, які виникли під час експлуатації вищезазначеного автомобіля, а саме: пошкодження фари передньої лівої, фари передньої правої, решітки радіатора, а також роботи по фарбуванню решітки радіатора, крила лівого, крила правого, підсилювач фронтальної лівої панелі, підсилювач фронтальної правої панелі та інші. Аварійним комісаром Бурмістром В.В. було складено аварійний сертифікат від 31.07.2012р. на звіт про визначення вартості матеріального збитку від 16.06.2009р., наданий позивачем. Згідно з розрахунками аварійного комісара Бурмістра В. В., проведених відповідно до вимог чинного законодавства України, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Міцубісі», д/н АА 19 89 ЕР повинна складати 12096,02грн., тобто значно менш, ніж зазначено у позовних вимогах.

Відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву по справі від 18.09.12р. вх.№28432/2012, згідно яких вважає, що позивні вимоги позивача є такими, що суперечать нормам чинного законодавства України, та не підлягають задоволенню. Так в обґрунтування заперечень зазначає на те, що позивач в позовній заяві наголошує що сума завданого збитку автомобілю MITSUBISHI OUTLANDER д/н АА1989ЕТ, внаслідок ДТП, відповідно до рахунку-фактури ТОВ „Бровари Моторс" №СФ-0000279 від 26.06.2009р. становила 47997грн. Також, позивач зазначає, що збиток з ремонту даного автомобіля на суму 4247,17грн. був не пов'язаний із страховою подією. Тим самим, позивач підтвердив що рахунок-фактури №СФ-0000279 від 26.06.2009р. не може слугувати доказом завданого матеріального збитку застрахованому автомобілю, адже суперечить нормам чинного законодавства України. Згідно з Звіту про визначення вартості матеріального збитку від 16.06.2009р., проведеного ТОВ „Експертна компанія „Укравтоекспертиза-Стандарт", заявником якої був позивач, вартість матеріального збитку становить 35401,09грн. Отже, відповідно до чинного законодавства України, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу MITSUBISHI OUTLANDER д/н АА1989ЕТ, внаслідок ДТП складає не 47977, грн. чи 43729,83грн., а 35401,09грн. Відповідно до страхового акту позивача №81122 від 22.07.2009р. франшиза становить 2340грн. Таким чином, сума страхового відшкодування дорівнює 35401,09грн. (матеріальний збиток) - 2340грн. (франшиза) = 33061,09грн. (сума страхового відшкодування). Отже, відповідно до чинного законодавства України, витрати позивача на виплату страхового відшкодування на користь страхувальника ТОВ „Ласка Лізинг" повинні були становити 33061,09грн., а не 41409,83грн., як вказано в позовній заяві. Крім того як стало відомо в судовому засіданні, між позивачем та Порховнюком Ігорем Васильовичем (винна особа за завдані збитки, страхувальник СК „ОСТРА") було укладено договір, за яким Порховнюк І.В. зобов'язувався виплатити позивачу завданні збитки в розмірі 16419,83грн., отже сума боргу СК „ОСТРА" повинна становити 16641,26грн., а не 24990грн., як це вказано в позовній заяві.

Відповідач подав доповнення до відзиву від 11.10.12р. вх.№30781/2012, згідно яких просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та зазначає, що як видно із матеріалів справи, потерпілий (ТОВ „Ласка Лізинг") для відшкодування шкоди звернувся не до безпосереднього заподіювача шкоди Порховнюка І.В., а до свого страховика, тобто до УСК „Гарант-Авто" (позивача). Позивачем дане відшкодування було виплачено за рахунок страхового відшкодування відповідно до договору добровільного страхування транспортного засобу №19С-0256215. Таким чином, до позивача на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України „Про страхування" перейшло право вимоги на відшкодування даної шкоди до винуватця Порховнюка І.В. або до СК „ОСТРА", так як цивільно-правова відповідальність Порховнюка І.В. була застрахована. У зв'язку з цим, строк позовної давності для звернення Позивача до суду з даним позовом про відшкодування збитків слід відраховувати відповідно до ст. 261 ЦК України, а саме з 03.06.2009р. (з моменту настання ДТП). Проте, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості лише 03.08.2012р., (08.08.2012р. дата відкриття провадження), тоді як строк позовної давності для звернення позивача до суду з даним позовом закінчився 03.06.2012р. Отже, Позивачем був пропущений строк позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами про відшкодування шкоди. Відповідно до п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Крім того просить суд вважати недійсним розділ: „По-перше і найголовніше" відзиву на позовну заяву по справі №5017/2321/2012, відправленого до суду 29.08.2012р. за вих. №873.

15.10.12р. від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача(вх.№31006/2012 від 15.10.12р.), згідно яких просить суд розглядати справу за наявними у справі матеріалами і за відсутності позивача, задовольнити позов повністю та зазначає, що у своєму відзиві відповідач посилається на сплив позовної давності, оскільки провадження у справі відкрито 08.08.2012р., а страхове відшкодування сплачено відповідачем 06.08.2009р., однак про сплив позовної давності юридичне значення має не дата відкриття судом провадження у справі, а дата відправлення позивачем позовної заяви, а у даному випадку позовна заява була відправлена позивачем поштою 03.08.2012р., тобто, до спливу позовної давності. Отже, позовна давність у даному випадку сплинула 07.08.2012р., тобто, саме в той день, коли позовну заяву було вручено Господарському суду Одеської області, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого додається, тому, позовна заява подана позивачем з дотриманням правил про позовну давність. По-друге, з посиланням на ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст.536, 1214, ст.198 ГК України, відповідач намагається довести, що вимоги про стягнення інфляційних нарахувань і трьох процентів річних є незаконними. Однак, відповідні позовні вимоги ґрунтуються на ст.625 ЦК України, а їх законність підтверджена численними судовими рішеннями Вищого господарського суду України. По-третє, відповідач не згодний з результатами незалежної оцінки розміру збитку, на підставі якої заявлено позов, з посиланням на те, що у довідці ДАІ про пошкодження автомобіля Міцубісі, д.н. АА 1989 ЕР, вказано лише передній бампер. Неспівпадіння у переліку пошкоджень, вказаних в акті огляду пошкодженого автомобіля та у відповідній довідці ДАІ, є досить поширеною ситуацією, для якої є своє пояснення. Так, співробітники ДАІ не розбирають автомобіль, не досліджують його внутрішні (приховані) пошкодження і тому, природно, можуть зафіксувати лише зовнішні пошкодження, які видно неозброєним оком. Крім того. потрібно враховувати, що співробітники ДАІ не є спеціалістами-автотоварознавцями і тому далеко не завжди можуть з належним фаховим рівнем встановити наявність або ж відсутність тих чи інших пошкоджень. По-четверте, відповідач заявив клопотання про витребування у позивача договору про врегулювання збитку, укладеного між позивачем і Порховнюком І.В. Хоча цей договір не є доказом, який необхідний для вирішення спору між позивачем і відповідачем у справі, що слухається Господарським судом Одеської області (хіба що він є зайвим підтвердженням того, що основна сума боргу відповідача перед позивачем дорівнює 24990грн.), тому надає його копію.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

29.12.2008р. між ТОВ "Ласка Лізинг" та ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності оформлений полісом №190-0256215, відповідно до якого було застраховано автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER WAGON" S 62, реєстраційний номерний знак АА 1989 ЕТ ("Застрахований автомобіль"). Страхування проводилось відповідно до Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №119, зареєстрованих Міністерством фінансів України за реєстраційним номером №0670676.

28.04.2011р. найменування ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" було змінено на Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО", що підтверджується витягом зі статуту ПАТ "УСК "ГАРАНТ-АВТО", свідоцтвом про державну реєстрацію та довідкою з ЄДРПОУ.

03.06.2009р. у місті Києві, на проспекті Григоренка, сталася дорожньо-транспортна пригода , а саме: відбулося зіткнення MITSUBISHI OUTLANDER WAGON" S 62 та автомобіля Ніссан, реєстраційний номерний знак АА 9787 НА, під керуванням Порховнюка Ігоря Васильовича, що спричинило пошкодження застрахованого автомобіля, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду ВДАІ з обслуговування Дарницького району м.Києва №10/2723 від 09.06.2009р.

Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 19.06.2009р. по справі №3-6197/2009року Порховнюка Ігоря Васильовича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення в порядку ст.124 КпАП України та притягнуто до адміністративної відповідальності, а також призначене адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 340грн.

Відповідно до Звіту незалежного оцінювача (ТОВ "Експертна компанія "Укравтоекспертиза-Стандарт") №С-792 від 16.06.2009р. вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП власнику Застрахованого автомобіля, становить 35401,09грн.

Фактична вартість ремонту Застрахованого автомобіля у результаті його пошкодження ДТП склала 47997грн., що підтверджується рахунком-фактурою №СФ-0000279 від 26.06.2009р.

ПАТ "УСК "Гарант-Авто" оплатило (за вирахуванням 2340грн. франшизи та 4247,17грн. збитку, не пов'язаного із страховою подією, що підтверджується страховим актом, вартість ремонту Застрахованого автомобіля у розмірі 41409,83грн. (платіжне доручення №16178 від 06.08.2009р.).

Отже, витрати ПАТ "УСК "Гарант-Авто" на виплату страхового відшкодування у зв'язку з ДТП на користь власника Застрахованого автомобіля склали 41409,83грн., та до ПАТ "УСК "Гарант-Авто" у порядку регресу перейшло право на отримання від Порховнюка І.В. компенсації шкоди, завданої власнику Застрахованого автомобіля внаслідок ДТП, однак, цивільно-правова відповідальність Порховнюка І.В. в момент ДТП була застрахована відповідачем відповідно до полісу №ВС/2590353, що підтверджується листом відповідача від 23.11.2011р., адвокатським запитом та листом-відповіддю МТСБУ.

Листом МТСБУ №18539/7-3-11 від 26.08.11р. зазначено, що за результатами запиту отримано інформацію про наявність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/2590353, укладеного з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ОСТРА" по відношенню до транспортного засобу Ніссан Примьера д.н. АА9787НА, що є дійсним на дату скоєння ДТП.

Таким чином, розмір оціненої шкоди в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика, за вирахуванням 510грн. франшизи, тобто 24990грн. (25500грн. -510грн. = 24990грн.).

Позивач звернувся до відповідача з заявою №81122, про виплату страхового відшкодування та усіма необхідними для виплати страхового відшкодування документами.

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ОСТРА" було надано відповідь листом від 23.11.2011р. №1417, згідно якої повідомив, що відмовляє у виплаті страхового відшкодування з посиланням на несвоєчасне повідомлення відповідача Порховнюком І.В. про настання відповідного страхового випадку.

02.12.09р. між ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант"(Кредитор) та Пороховнюком Ігорем Васильовичем(Боржник) було укладено угоду про добровільну сплату та часткове прощення боргу, згідно якої сторони уклали цю угоду про відшкодування у порядку регресу шкоди, заподіяної у результаті ДТП, яка сталася 03.06.09р. у м.Києві на пр-ті Григоренко, 20 з наступними умовами: загальна сума витрат Кредитора на компенсацію шкоди, завданої внаслідок ДТП, склала 41809,83грн., з яких 24990грн. підлягають відшкодуванню Кредитору Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ОСТРА"(як особою, що застрахувала цивільну відповідальність Боржника); сторони підтверджують той факт, що з врахуванням суми, яка підлягає сплаті Кредитору Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ОСТРА", загальна сума боргу Боржника перед Кредитором складає 16819,83грн.; до 02.12.11р. Боржник зобов'язується сплатити Кредитору частину боргу в розмірі 10811,09грн.Вказана сума підлягає сплаті щомісячними платежами(до 20 числа місяця, за який здійснюється платіж) по 450грн., починаючи з грудня 2009р.В останній місяць сплати боргу Боржник сплачує 461,09грн.; у випадку своєчасної сплати Боржником частини боргу на суму 10811,09грн. в порядку та строки, встановлені п.3 угоди, Кредитор прощає Боржникові іншу частину боргу, яка складає 6008,74грн.

Вищевикладене зумовило звернення Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" в особі Київської філії "Сіті" Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" до суду з даним позовом, про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ОСТРА" заборгованості у розмірі 29913,03грн., а саме: основного боргу у розмірі 24990грн., 3%річних у розмірі 1874,25грн., індексу інфляції у розмірі 3048,78грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов наступних висновків.

Частина 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно до ст. 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до Закону України "Про страхування" від 07.03.1996р. № 85/96-ВР, предметом страхування є цивільна відповідальність особи за заподіяну нею шкоду. Стаття 1 вказаного закону страхування - не вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Стаття 3 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлює, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 6 зазначеного Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

На підставі норм ст. 35 вищезазначеного Закону, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо у страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

Відповідно до пункту 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствами, установами, організаціями, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих, та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 1191 ЦК України встановлює, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, із врахуванням вимог вищевикладеного законодавства, а також вищевстановлених обставин справи, суд вважає що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 24990грн. є обґрунтованою, підтвердженою наявними в матеріалах справи доказами та підлягає судом задоволенню, а доводи відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються доказами та наявними матеріалами справи.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3%річних у розмірі 1874,25грн. за період з 19.01.10р. по 19.07.12р. , та індексу інфляції у розмірі 3048,78грн. за період з 01.02.10р. по 01.08.12р., обрахованих із суми заборгованості у розмірі 24990грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 536 та ч. 2 ст. 1214 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Проте, в даному випадку (у правовідносинах відшкодування шкоди в порядку регресу) відповідач безпідставно не отримував від позивача належні останньому грошові кошти та не зберігав їх.

Окрім того, згідно з ч. 3 ст. 198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Таким чином, до позивача виключно у межах фактичних витрат (виплаченого страхового відшкодування) перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування інфляційних втрат, 3% річних, оскільки у деліктних правовідносинах чинне цивільне законодавство не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі, зокрема, з врахуванням інфляційних втрат та 3% річних.

За таких обставин суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3%річних у розмірі 1874,25грн. та індексу інфляції у розмірі 3048,78грн., оскільки зі сторони відповідача існує обов'язок щодо відшкодування шкоди внаслідок деліктного зобов'язання, а тому положення ст.ст. 536, 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення 3%річних у розмірі 1874,25грн. та індексу інфляції у розмірі 3048,78грн. відмовляє.

При цьому, наведеної правової позиції дотримуються судді Вищого господарського суду України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу (постанови Вищого господарського суду України від 25.05.2010р. у справі №13/51, від 26.05.2010р. у справі №25/326-7/216-09, від 03.06.2010р. у справі №25/506, від 18.05.2011р. у справі № 20/150-10).

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача у відзиві на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами про відшкодування збитків в порядку регресу, оскільки позовна заява подана позивачем з дотриманням правил строку позовної давності, що підтверджується матеріалами справи, а саме конвертом в якому відправлено позовну заяву з відміткою пошти від 03.08.12р.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" в особі Київської філії "Сіті" Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ОСТРА" страхового відшкодування у розмірі 24990грн.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1344,61грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ОСТРА" (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд.13, код ЄДРПОУ 14288111) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" в особі Київської філії "Сіті" Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (04053, м. Київ, вул. Гоголівська, 43-А, оф.2, код ЄДРПОУ 24580961, п/р 26500717258826 в АТ"Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805 страхове відшкодування у розмірі 24990(двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто)грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1344(одну тисячу триста сорок чотири)грн.61коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.10.2012р.

Суддя Гут С.Ф.